Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1839/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2016. Зареєстровано: 16.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2016.
Дата набрання законної сили: 08.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" листопада 2016 р.Справа №   914/1839/16
		 
		Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:
		головуючого-суддіДавид Л.Л. 
		суддівМалех І.Б.
		 ОСОБА_1
		 
		при секретарі судового засідання   Оштук Н.В.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація б/н від 26.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4680/16 від 29.09.2016р.) 
		на рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016 р. 
		у справі №914/1839/16 (суддя  Березяк Н.Є. )
		за позовом Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація, м. Львів 
		до відповідача ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів 
		про визнання недійсним частини договору 
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_3 представник згідно довіреності б/н від 23.08.2016р. 
		від відповідача:  ОСОБА_4 представник згідно довіреності №4-2302-вих-4326 від 12.10.2016р. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року у справі №914/1839/16 відмовлено у задоволенні позову.
		Рішення мотивоване тим, що на момент укладення Договору оренди з врахуванням зазначеного в ньому цільового призначення орендованого обєкта та поданих позивачем на час його укладення документів, сторони погодили всі істотні умови та підписали Даний договір у встановленому законом порядку.
		Разом з тим, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, не довів факту та обставин в підтвердження того, що обєкт оренди в цілому використовується позивачем для здійснення лише науково-дослідної діяльності, а не як субєктом господарювання для здійснення проектних, проектно-вишукувальних та проектно-конструкторських робіт. 
		Позивач  Державне підприємство Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 26.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4680/16 від 29.09.2016р.), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016р. у справі № 914/1839/16 про відмову у задоволенні позовних вимог; визнати недійсним п. 5.1. Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 укладеного Державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація та ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 1129,1 кв.м. за адресою м. Львів, пл. Соборна 3-а в частині встановлення ставки орендної плати « 8»; зобовязати ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради взяти за основу нарахування розміру орендної плати згідно п. 5.1. Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 укладеного Державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація та ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 1129,1 кв.м. за адресою м. Львів, пл. Соборна 3-а ставку орендної плати « 2».
		Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач, як на підставу позову про визнання недійсним в частині п. 5.1. Договору, посилається на невідповідність цього пункту пп. 7 п. 25 Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007р. № 897. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що підставою для визнання недійсним частини оспорюваного Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 є ст.ст. 203, 215, 217 та 233 ЦК України. Крім цього, позивач зазначає, що має місце невідповідність розміру ставки орендної плати Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007р. № 897, застосування ставки « 8» замість « 2», в результаті чого розмір орендної плати став вищий в чотири рази.
		Разом з тим, апелянт покликається на те, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності позивача є дослідження і розробка в галузі технічних наук, діяльність у сфері інжинірингу, реставраційна діяльність. При цьому, як зазначає апелянт, інформація, що міститься у витягу підтверджує те, що Державне підприємство Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація є науково-дослідною установою.
		Поряд з цим, скаржник зазначає, що господарський суд не взяв до уваги те, що згідно Статуту, основним напрямком діяльності є комплексні науково-технічні пошуки з виявлення, обстеження і вивчення памяток містобудівної архітектури, історії, культури та інше, що охоплюється словом памяток. До основних напрямків відноситься виконання науково-дослідних робіт по відродженню втрачених технологічних прийомів та процесів, інша наукова діяльність.
		Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що впродовж дії договору позивач не звертався до відповідача з клопотанням про внесення змін до Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 в частині розміру орендної плати у встановленому чинним законодавством порядку. В спростування наведеного покликається на лист № 11/1 від 03.02.2015р., у якому інститут просить міського голову м. Львова про застосування ставки орендної плати, як для науково-дослідних установ; лист № 255 від 12.12.2013р., у якому інститут просить посадових осіб Львівської міської ради, Львівської облдержадміністрації та прокуратури Львівської області допомоги у покращенні фінансового стану, викликаного орендними платежами та іншими факторами; лист № 2302-3705 від 30.11.2015р., у якому на чергове звернення інституту УКВ ДЕП Львівської міської ради відмовляє інституту у встановленні пільгової орендної плати.
		Крім цього, апелянт зазначає, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги більшості документів, що є в матеріалах справи, у тому числі судові рішення, які мають преюдиційне значення для даної справи, свідоцтво про державну реєстрацію наукової установи № 2 від 29.08.2008р., рішення колегії Мінрегіонбуду № 51 від 16.07.2013р. Про присвоєння інституту статусу науково-дослідної установи, акт перевірки фінансово-господарської діяльності № 06-25/3 від 01.04.2016р. та лист заступника міського голови № 1104-вих-553 від 02.07.2016р. 
		 25.10.2016р. в канцелярію суду від представника Позивача поступила заява про доповнення до апеляційної скарги (додаткова мотивація) б/н та б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/7729/16 від 25.10.2016р.), в яких останній посилається на правові наслідки невідповідності змісту правочину (ч. 1 ст. 203 ЦК України) та вважає, що Договір оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13, який в частині розміру орендної ставки не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений Інститутом під впливом тяжких обставин, в яких опинився Інститут саме з підстав навязування таких невигідних умов оренди орендодавцем з 2010 року і по сьогодні.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація б/н від 26.09.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4680/16 від 29.09.2016р.) на рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016р. у справі №914/1839/16 та призначено до розгляду в судове засідання на 25.10.2016р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів  Малех І.Б. та Михалюк О.В. 
		В судовому засіданні 25.10.2016р., заслухавши представників сторін, судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду з метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи, оголошено перерву до 08.11.2016р. (в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів  Малех І.Б. та Михалюк О.В.). 
		В судовому засіданні 08.11.2016р. представники Позивача та Відповідача підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених у апеляційній скарзі.
		Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заявою про доповнення до апеляційної скарги (додаткова мотивація), оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову не відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного. 
		 17.10.2013 року ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Державним підприємством «Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація» (Орендар) укладено Договір оренди № Г-8822-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) (а.с. 9-13), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі ухвали 11-ї сесії 6-го скликання Львівської міської ради №2338 від 30.05.2013 року, на умовах визначених цим договором зобовязується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно  нежитлові приміщення загальною площею 1  129,1 кв.м., а саме: приміщення першого поверху  площею 341,2 кв.м., приміщення другого поверху  площею 541,3 кв.м., приміщення мезоніну  площею 171,8 кв.м. та приміщення антресолі  площею 74,8 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-2) за адресою: м. Львів, пл. Соборна, буд 3а (Обєкт оренди), що знаходиться на балансі ОСОБА_2 охорони історичного середовища Львівської міської ради (Балансоутримувач) і належить територіальній громаді м Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності № Г-03490 від 12.02.2010 року (п. 1.1. договору).
		Пунктом 2.1. договору передбачено, що цільове призначення обєкта оренди  для виконання проектних робіт.
		Відповідно до п. 4.1. договору, термін оренди визначений на 5 років з 17 жовтня 2013 року до 17 жовтня 2018 року включно.
		У відповідності до п. 5.1. договору, розмір орендної плати за Обєкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова затвердженою ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року (зі змінами та доповненнями) і складає 32  139,37 грн. без ПДВ за перший місяць оренди з врахуванням індексу інфляції. 
		Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 388  780,00 грн. без ПДВ. 
		Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік) (п. 5.2. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п. 5.3. договору).
		Відповідно до п. 12.1. договору сторони домовились вважати істотною умовою цього договору, що у разі зміни Методики розрахунку орендної плати Сторони погоджуються внести відповідні зміни у встановленому законодавством України порядку в частині розміру орендної плати.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, станом на 01.04.2016р. розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції становить 34  407,98 грн.
		Проте, позивач з таким розміром орендної плати не погоджується, оскільки ДП УРСНРІ Укрзахідпроектреставрація є державною науково-дослідною (науково-технічною) установою, що підтверджується виданим Міністерством регіонального розвитку та будівництва України свідоцтвом про державну атестацію наукової установи від 29.08.2008 року № 2 та рішенням колегії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.07.2013р. № 51 про затвердження її результатів, в частині підтвердження ДП УРСНРІ Укрзахідпроектреставрація статусу наукової установи з віднесенням до групи В.
		Поряд з цим, позивач стверджує, що у звязку з наведеним, розмір орендної плати за один місяць завищений на 25  806,76 грн., відповідно загальна заборгованість орендаря по орендній платі на день звернення до суду становить 1857138,15 грн. та відповідно до цього просить визнати недійсним п. 5.1 договору оренди від 17.10.2013 р. № Г-8822-13 в частинні встановлення ставки орендної плати  8.
		Відтак, як вбачається з матеріалів та обставин справи, Державне підприємство Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним п.5.1 Договору оренди нежитлового приміщення площею 1129,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Соборна, 3 а від 17.10.2013 року №Г-8822-13, укладеного Державним підприємством УРСНРІ Укрзахідпроектреставрація та ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в частині встановлення ставки орендної плати  8.
		При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним:
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
		За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України. 
		Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
		У статті 14 ЦК України зазначено, що цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. 
		Згідно ч.1 ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
		Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
		Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Як вже зазначалося вище, пунктом 12.1. договору передбачено, що сторони домовились вважати істотною умовою цього договору, що у разі зміни Методики розрахунку орендної плати Сторони погоджуються внести відповідні зміни у встановленому законодавством України порядку в частині розміру орендної плати.
		Як вбачається з Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р. при визначенні орендної плати за користування обєктами нерухомого майна застосовуються орендні ставки згідно з додатком 2 до цієї Методики.
		Відповідно до п. 40. Додатку 2 до Методики при використанні орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням для розміщення субєктів господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи застосовується орендна ставка 8 %.
		При цьому, пунктом 80. Додатку 2 до Методики передбачено, що при використанні орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням для розміщення науково-дослідних установ, крім бюджетних застосовується орендна ставка 2 %.
		Свідоцтвом про державну атестацію наукової установи № 2 від 29.08.2008р. (а.с. 15), підтверджено, що за висновками експертної комісії рішенням Колегії Мінрегіонбуду України від 29.08.2008 року № 87, Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація (Інститут Укрзахідпроектреставрація) атестовано та віднесено до групи «Б».
		Разом з тим, як вбачається з рішення колегії (у робочому порядку) Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 1 від 16.07.2013р. «Про затвердження результатів галузевої експертизи науково-дослідних (науково-технічних) установ» (а.с. 14), затверджено результати галузевої експертизи Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація та віднесено останнього до групи В до 05.07.2015 року.
		Таким чином, станом на момент укладення Договору оренди № Г-8822-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 17.10.2013р. Державне підприємство Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація відносилося до науково-дослідних установ.
		Проте, дані обставини не були досліджені місцевим господарським судом.
		Крім цього, відповідно до Статуту Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 237 від 15.05.2012р. основними напрямками діяльності Інституту є опрацювання і вдосконалення методів науково-технічних заходів з питань збереження консервації та реставрації памяток містобудування, архітектури, історії і культури та повязаних з ними творів монументального, станкового і декоративно-прикладного мистецтва; комплексні науково-технічні пошуки з виявлення, фіксації та обстеження будівель і споруд - пам'яток містобудування, архітектури, історії та культури; розроблення на основі проведених науково-технічних пошуків науково-проектної та кошторисної документації на консервацію і реставрацію пам'яток архітектури, історії та культури; вивчення, узагальнення та впровадження передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі виявлення та використання пам'яток історії та культури, систематичний аналіз наукового і технічного рівня розвитку в галузі реставрації пам'яток історії та культури.
		Разом з тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів звертає увагу на те, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація за період з 01.01.2010р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено Акт № 06-25/3 від 01.04.2016р.
		Ревізією встановлено, що ДП «Укрзахідпроектреставрація» проводить свою діяльність в орендованих приміщеннях за адресою м. Львів, пл. Соборна, буд. 3а загальною площею 1129,1 кв.м.
		Протягом ревізійного періоду ДП «Укрзахідпроектреставрація» займало вищевказані приміщення на правах оренди на підставі трьох договорів оренди, які діяли у відповідні періоди.
		Так, зокрема, ДП "Укрзахідпроектреставрація" та ОСОБА_2 охорони історичного середовища Львівської міської ради укладено договір оренди від 25.01.2005р. №1, відповідно до якого ОСОБА_2 охорони історичного середовища передає в строкове платне користування нерухоме майно  нежитлові приміщення, за адресою м. Львів, пл. Соборна, буд. 3а, загальною площею 1129,1 кв.м, балансоутримувачами яких є ОСОБА_2 охорони історичного середовища. Термін дії договору з 01.01.2005р. по 31.12.2009р.
		Розмір орендної плати складав 4482,51 грн. на місяць (без ПДВ). Розрахунок орендної плати проведений наступним чином: 1793003*0,03=53790,09:12=4482,51 грн. в місяць, де 1793003 - вартість орендованого майна згідно експертної оцінки, 0,03 - орендна ставка у відсотках (3%, к-3, як заклад науки). Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період.
		Відповідно до наказу ОСОБА_2 комунальної власності від 30.12.2009р. № 371-0 «Про продовження договору оренди від 25.01.2005р. №1» даний договір з ДП "Укрзахідпроектреставрація" на нежитлові приміщення загальною площею 1129,1 м.кв продовжено на 2 роки. 
		Крім цього, ДП "Укрзахідпроектреставрація" та ОСОБА_2 комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укладено договір оренди від 25.06.2010р. №Г-7547-10, відповідно до якого на підставі наказів ОСОБА_2 комунальної власності від 30.12.2009р. №371-0 та від 13.06.2010р. №47-0, передано в строкове платне користування вищенаведені нежитлові приміщення. Термін дії договору оренди 2 роки - з 25.06.2010р. по 25.06.2012р..
		Розмір орендної плати встановлено згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженою ухвалою сесії Львівської міської ради від 07.06.2007р. № 897 з врахуванням змін від 09.04.2009р. №2 569 і складає (4975718,00*0,08)\12)*1,018*1,019*0,997*0,994 = 34407,98 грн. (без ПДВ).
		Також, як вже зазначалося вище, ДП "Укрзахідпроектреставрація" та ОСОБА_2 комунальної власності укладено договір оренди від 17.10.2013р. №Г-8822-13, відповідно до якого ОСОБА_2 комунальної власності на підставі ухвали 11-ї сесії 6-го скликання Львівської міської ради № 2338 від 30.05.2013р. передає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1129,1 кв. м за адресою м. Львів, пл. Соборна, буд. 3а, що знаходиться на балансі ОСОБА_2 охорони історичного середовища.
		Розмір орендної плати визначався відповідно до ухвали 5-тої сесії 5-го скликання Львівської міської ради «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова» від 07.06.2007р. № 897 і складає (4859750,00*0,08)\12*0,999)05993)1,0 = 32139,37 грн. (без ПДВ).
		Відповідно до договорів оренди нерухомого майна від 25.06.2010р. №Г-7547-10 та від 17.10.2013р. №Г-8822-13 розмір орендної плати за користування нежитловими приміщеннями на пл. Соборній,3 а розраховано, відповідно до пп. 3 п. 16 Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою 5-тої сесії 5- го скликання від 07.06.2007р. № 897 (із змінами і доповненнями), із застосуванням орендної ставки за використання нерухомого комунального майна в розмірі 8% (к-0,08), як для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи.
		Відтак, з огляду на викладене та враховуючи висновки викладені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроект реставрація» № 06-25/3 від 01.04.2016р. у спірному договорі оренди нерухомого майна слід було застосовувати орендну ставку за використання нерухомого комунального майна в розмірі 2% (к-0,02).
		Таким чином, з врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що при укладенні договорів оренди ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради було відомо про те, що Державне підприємство Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація відноситься до наукових установ, а також було застосовано відсоток орендної ставки, як для закладів науки.
		Поряд з цим, під час ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація проведено розрахунок орендної плати, з врахуванням орендної ставки в розмірі 2%, як для розміщення науково-дослідних установ, крім бюджетних (пп. 7 п. 25 Додатку 2 до Методики).
		Так, за період з 25.06.2010р. по 31.12.2015р., з врахуванням індексу інфляції, орендна плата за користування приміщенням площею 1129,1 кв.м. складатиме 805592,72 грн, в томі числі за період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. - 65750,46 грн., за 2011 рік - 135543,48 грн., за 2012 рік - 147661,17 грн., за 2013 рік - 132120,27 грн., за 2014 рік - 130494,10 грн., за 2015 рік - 194023,24 грн.).
		При цьому, різниця між фактично нарахованою орендною платою згідно з умовами договорів та проведеним розрахунком орендної плати із застосуванням орендної ставки 2%, як для розміщення науково-дослідної установи за період з 25.06.2010р. по 31.12.2015р. складає 2370666,21 грн.
		Разом з тим, аналізуючи документальні докази у справі в їх сукупності із доводами апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки листу № 11/1 від 03.02.2015р. у якому Інститут просить міського голову м. Львова про застосування ставки орендної плати, як для науково-дослідних установ (а.с. 102), листу № 255 від 12.12.2013р., у якому інститут просить посадових осіб Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації та прокуратури Львівської області допомоги у покращенні фінансового стану, викликаного орендними платежами та іншими факторами (а.с. 98-100) та листу № 2302-3705 від 30.11.2015р., у якому на чергове звернення інституту УКВ ДЕП Львівської міської ради відмовляє інституту у встановленні пільгової орендної плати (а.с. 101).
		Перевіряючи підставність звернення позивача із позовом до ОСОБА_2 комунальної власності Львівської міської ради, слід зазначити, що ДП УРСНРІ Укрзахідпроектреставрація просить визнати недійсним п. 5.1. договору оренди від 17.10.2013 р. № Г-8822-13 в частинні встановлення ставки орендної плати  8.
		Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.
		Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Крім цього, пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. 
		У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.
		Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
		Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
		Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
		Крім цього, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, актами інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). 
		При цьому, пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.
		Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
		Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Як вбачається зі змісту статті 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, до повноважень виконавчих органів міських рад віднесено управління, в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
		Статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів міських рад відносяться власні (самоврядні) повноваження в сфері вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків споруд, що належать до комунальної власності.
		Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Орендодавцями комунального майна, згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 287 Господарського кодексу України, статтею 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, що перебуває у комунальній власності.
		Разом з тим, слід звернути увагу на те, що акт державного чи іншого органу  це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.
		Зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства. 
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. 
		Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове скасування рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016р. з огляду на його невідповідність нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи та прийняття нового, яким слід позов Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація задоволити частково. Визнати недійсним п. 5.1. Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 між Державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація та ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 1129,1 кв.м. за адресою: м. Львів, пл. Соборна, буд. 3-а, в частині встановлення ставки орендної плати «8».
		Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.  49  ГПК України відносяться на Скаржника.
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - 
		Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація б/н від 26.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4680/16 від 29.09.2016р.) задоволити частково. 
		2.Рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016р. у справі №914/1839/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позову повністю.
		3.Прийняти нове рішення.
		4.Позов Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація задоволити частково. 
		Визнати недійсним п. 5.1. Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 між Державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація та ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 1129,1 кв.м. за адресою: м. Львів, пл. Соборна, буд. 3-а, в частині встановлення ставки орендної плати « 8».
		5.В решті рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2016р. у справі № 914/1839/16  залишити без змін.
		6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		7.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
		 
		Повний тест постанови складено 11.11.2016 р. 
		 
		Головуючий суддяДавид Л.Л.
		 
		СуддяМалех І.Б.
		 
		СуддяМихалюк О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...