Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/1332/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2016. Зареєстровано: 17.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2016.
Дата набрання законної сили: 16.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  20.10.2016  
		Справа №  369/1332/16-ц  
		Провадження № 2/369/1250/16 
		 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		Іменем України
		20 жовтня 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської  області в складі: 
		головуючого судді                                                         Усатова Д.Д.
		за участю секретаря                                                        Кузьменко П.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення депозитних коштів ,-                                                         
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до суду, посилаючись на те, що 24.09.2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 банк "Приватбанк" в особі голови правління банку ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу № SAMDN 25000729088416 "Мультивалютний накопичувальний на 12 місяців" у розмірі 3412, 00 (три тисячі чотириста дванадцять) доларів США. Договір укладено строком на один рік до 24.09.2013 року. Згідно умов Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу проценти на суму банківського вкладу у розмірі 10 % річних.
		Так, відповідно до договору банківського вкладу № SAMDN 25000729088416 від 24.09.2012 р. у випадку, якщо після закінчення терміну вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну вкладу, і банк не заперечує проти продовження вкладу на новий термін, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у п.1 Договору. 
		Позивач наголошує, що строк зобов'язання двічі продовжувався, а саме: з 24.09.2013 р. по 24.09.2014 р. та з 25.09.2014 р. по 25.09.2015 р.
		Вказує, що представником позивача за довіреністю ОСОБА_4, було подано заяву (вхідний № 6 від 24.02.2015 року) до відділення ПАТ КБ "Приватбанк" № 74 з вимогою про повернення позивачу суми банківського вкладу. 
		Однак, у відповідь на вимогу представника позивача щодо повернення суми банківського вкладу, листом від 27.02.2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150224/4341, відповідач визнаючи факт відмови у розірванні депозитного договору, укладеного з позивачем, свою відмову обґрунтував припиненням своєї діяльності на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях.
		Разом з цим позивач наголошує, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 4094 доларів США.
		Посилаючись на вищевикладене та норми закону, позивач просила суд: стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 101 817 (сто одна тисяча вісімсот сімнадцять) гривень.
		Протягом розгляду справи позивач уточнювала позовні вимоги, остаточно просила суд: стягнути з відповідача на її користь суму боргу в розмірі 3412 доларів США за курсом НБУ станом на день винесення рішення та суму процентів за договором банківського вкладу в розмірі 682 доларів США за курсом НБУ станом на день винесення рішення.
		В судове засідання позивач не з»явивсь. Представник позивача звернувсь до суду із заявою про слухання справи у його відсутність. Позов підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не з»явився. Повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. 
		За згодою позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, з таких підстав.
		Судом встановлено, що 24.09.2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 банк "Приватбанк" в особі голови правління банку ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу № SAMDN 25000729088416 "Мультивалютний накопичувальний на 12 місяців" у розмірі 3412, 00 (три тисячі чотириста дванадцять) доларів США. Договір укладено строком на один рік до 24.09.2013 року. Згідно умов Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу проценти на суму банківського вкладу у розмірі 10 % річних .
		Відповідно до умов договору банківського вкладу № SAMDN 25000729088416 банк приймає від вкладника на депозитний рахунок кошти в доларах в сумі 3412 доларів США на період до 24.09.2013 р., строк був продовжений до 25.09.2015 р., з виплатою 10 % річних в кінці терміну.
		24.02.2015 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_4, було подано заяву вх.№ № 6 від 24.02.2015 року до відділення ПАТ КБ "Приватбанк" № 74 з вимогою про повернення позивачу суми банківського вкладу
		Листом від 27.02.2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150224/4341, відповідач визнаючи факт відмови у розірванні депозитного договору, укладеного з позивачем, свою відмову обґрунтував припиненням своєї діяльності на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях.
		Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Згідно з положенням частин 1, 2 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		На підставі письмової вимоги позивача від 24.02.2015 року про повернення грошового вкладу та нараховані відсотки готівкою ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути ОСОБА_1 грошові кошти.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
		Відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.
		Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняття публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Згідно з ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку -будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
		Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
		Пунктом 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається: належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних і:ментах, та умовам договору із споживачем.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.
		Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно до п. 2.4. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 (далі - Положення від 03.12.2003 р. № 516), за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
		Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Також слід зазначити, що грошові кошти позивача є її власністю, якою вона відповідно до ст..319 ЦК України має право вільно розпоряджатися, зокрема, отримати одночасно всі кошти, а банк згідно ст..1066 ЦК України не має права її обмежити в цьому.
		Згідно ст..41 Конституції країни, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
		Згідно ст..64 Конституції України, прав і свободи людини й громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Отже, банк продовжує користуватися коштами позивача без жодної на те правової підстави, чим порушує права позивача.
		Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.
		У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст..41, 64 Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про Національний банк України», ст.ст. 386, 525, 611, 615, 629, 1058, 1066 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,- 
		                                                            
		В И Р І Ш И В :
		Позов задовольнити.
		Стягнути з публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN 25000729088416 від 24.09.2012 р. в розмірі 3412 доларів США , що в еквіваленті по курсу НБУ від 20.10.2016 р. становить 87654,28 грн.
		Стягнути з публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 суму процентів за договором банківського вкладу № SAMDN 25000729088416 від 24.09.2012 р. в розмірі 682 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ від 20.10.2016 р. становить 17520,58 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на корись держави суму судового збору в розмірі 1051,75 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Суддя                                                                                               Д.Д.Усатов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...