Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 401/1031/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано судом: 16.11.2016. Зареєстровано: 17.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		401/1031/16-ц
		2/401/554/16
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		03 листопада 2016 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі
		головуючого судді Гонтаренко Т.М.,
		за участю секретаря Герко Т.М. , Федоренко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і просить ухвалити з урахуванням уточнених позовних вимог рішення, яким визнати транзакції щодо переказу 30.03.2013 року коштів у сумах 4019.06грн.( втому числі комісії 117.06грн.) та 5358.06грн.( в тому числі комісії 156.06грн.) з кредитної картки «Універсальна» ПАТ»КБ»ПриватБанк» №4149605300662442 , видної на ім.»я ОСОБА_1 нечинними та скасувати відсотки за користування кредитом, неустойку( штраф, пеня), комісія, нараховані ПАТ»КБ»ПриватБанк», за опротестованими ним транзакціями.
		Свої вимоги обгрунтовує тим, що 30.03.2013 р. з його кредитної картки виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» шахрайським способом було здійснено переказ грошових коштів у сумі 3 902 грн. 00 коп. та комісії  117,06 грн. Дізнався він про це з смс-повідомлення Банку о 19 год. 56 хв.,одразу ж зателефонував на гарячу лінію відповідача . В той час коли він розмовляв з оператором гарячої лінії «ПриватБанк» о 20 год. 02 хв. прийшло нове смс- повідомлення Банку про переказ з кредитної картки грошових коштів в розмірі 5202 грн. 00 коп. та комісії - 156,06 грн. про що він також повідомив оператора гарячої лінії, попросив заблокувати картку, анулювати чи заблокувати платежі, які ним не здійснювались. 31.03.2013 року він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину. 01.04.2013 року звернувся до Банку з відповідною заявою. Банк повідомив, що не має правових підстав задовольнити його запит. Після чого він неодноразово звертався до Банку з заявами про надання йому та правоохоронним органам необхідної для розслідування інформації. Банком усі запити ігнорувались з посиланням на банківську таємницю. Вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» безпідставно не призупинив завершення грошових переказів, дії Банку є неправомірними та такими, що порушує його права як споживача фінансових послуг. 
		В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити .
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. 
		В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про перевід коштів з рахунка позивача з вини Банку. Підписавши анкету - заяву ОСОБА_1 тим самим погодився на укладення договору з відповідачем та з «Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк»» , а тому несе повну відповідальність за можливе шахрайське використання Картки. Зазначає, що заявлені позивачем вимоги не відповідають встановленим ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів, окрім цього відповідач просить застосувати позовну давність по позовним вимогам позивача.
		Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позовну заяву, обєктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
		19.05.2006 році між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання банківських послуг № SAMDN22000007033550, оформлений заявою, відповідно до якого Банком було відкрито рахунок і видано кредитну карку № 4149605300662442 на імя ОСОБА_1 з сумою кредитного ліміту 10000,00 грн. В заяві вказаний контактний телефон ОСОБА_1  25315 (а.с. 83, 84). 
		Оригінал кредитної картки № 4149605300662442,терміном дії - 05\2013 р. оглянутий судом в судовому засіданні, фотокопія якої міститься в матеріалах справи. ( а.с. 55)
		30.03.2013 р. з картки № 4149605300662442 оформленої на імя ОСОБА_1 , було здійснено списання коштів у сумі 4019,06 грн. та 5358,06 грн. (а.с.15, 38).
		31.03.2013 р. Світловодським міськім відділом УМВС України в Кіровоградській області зареєстрована заява ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення, про те, що 30.03.2013 року близько 20 год. невідома особа, шляхом обману та зловживання довірою з належної йому кредитної картки «ПриватБанк» № 4149605300662442, заволоділа грошовими коштами. ( а.с. 9) Заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним номером № 12013120270000873 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України. ( а.с. 35).
		З відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.04.2013 року № 20.1.0.0.0\7-130401\3491 адресованої на імя позивача вбачається, що ОСОБА_1 01.04.2013 року звернувся до «ПриватБанк» з заявою в якій повідомив про переказ невідомими особами, з його кредитної картки грошових коштів. Банк не знайшов правових підстав для задоволення його запиту та повідомив позивача: якщо інформація про ПІН або реквізити картки стала доступною третім особам, власник повинен негайно сповістити про це Банк за телефонами +38(0562) 390000, НОМЕР_1 (безкоштовно) та запропонували звернутись до правоохоронних органів. ( а.с. 10)
		З рахунку ПАТ «Укртелеком» Кіровоградська філія та розшифровки міжміських та міжнародних телефонних розмов вбачається, що 30.03.2013 р. з телефону № 2-53-15, вказаному ОСОБА_1 у анкеті-заяві, о 20 год. 01 хв. 33 сек. здійснено дзвінок на номер телефону ПАТ КБ «ПриватБанк» - НОМЕР_1, розмова тривала протягом 609 сек. ( а.с. 16)
		В подальшому ОСОБА_1 неодноразово звертався з заявами від 23.04.2013 р.; 18.04.2013 р. ; 10.06.2013 р. до відповідача з проханнями провести внутрішнє службове розслідування незаконного списання коштів та надати йому та правоохоронним органам договір; інформацію з якого міста і в який спосіб були зняті кошти та іншу інформацію яка може бути корисною для розслідування кримінального провадження . ( а.с. 11, 12, 17)
		ОСОБА_1 та його представник  ОСОБА_2 допитані судом, відповідно до ст. 184 ЦПК України як свідки. Додатково до викладеного в позові повідомили, що 30.03.2013 року ( субота) у вечірній час вони перебували у себе вдома за адресою АДРЕСА_1. Як тільки стало відомо про списання з кредитної картки грошових коштів, ОСОБА_1, зателефонував з домашнього телефону № 25315 на номер відповідача вказаний на кредитній картці, повідомив, що ним не здійснювався перевід коштів, просив заблокувати картку. На наступний день позивач звернувся з заявою про злочин до правоохоронних органів, а в понеділок 01.04.2013 року він звернувся з відповідною заявою до Банку та просив провести службове розслідування. Тільки після постановлення судом ухвали про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, інших носіїв інформації Банк надав поліції інформацію з описом транзакцій за 30.03.2013 року з якого стало відомо, що оспорюванні операції були проведені в Головному офісі «ПриватБанк» , картка не була заблокована на вимогу ОСОБА_1 оскільки, списані 30.03.2013 року кошти були проведені Банком на наступний день -31.03.2013 р. 
		З пояснень представника ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідачем не заперечується факт несанкціонованих транзакції по рахунку позивача, даний факт прийнятий сторонами бо він ніким не оспорюється.
		Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Відповідно до підпункту 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) регулювання договірних цивільних відносин здійснюється 
		як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексуУкраїн. Одним із фундаментальних принципів приватно правових відносин 
		є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разомз тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу) . Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами 
		договору. 
		Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Виходячи з правового аналізу вказаних норм, документ який іменується «Умови та правила надання банківських послуг» , не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15.
		З наданих Банком копії «Умов та правил надання банківських послуг» без дат, відсутній підпис ОСОБА_1, тому вважається, що він не ознайомлений саме з цими умовами та правилами, а тому наявні в матеріалах справи «Умов та правил надання банківських послуг» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Відповідно до підпунктів 14.16 та 14.17 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень скарг громадян. Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені пунктом 37.2 статті 37 цього Закону.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення « Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 ( чинної на час виникнення спірних відносин) банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. ( Постанова ВСУ від 13.05.2015 р. у справі № 6-71цс15 )
		Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено, що позивач негайно після виявлення факту списання коштів повідомив банк шляхом дзвінка на номер вказаний у кредитній картці, подав заву до Банку та правоохоронних органів. Відповідач же, не надав суду доказів на підтвердження обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому суд приходить до переконання, що порушені права позивача підлягають правовому захисту у відповідних правовідносинах.
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Здійснення транзакцій за допомогою платіжної картки, яка була видана Банком для її використання споживачем на підставі договору, є правочином, а відтак кожна така транзакція передбачає набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно, транзакція як правочин може бути визнана судом недійсною.
		За таких підстав, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.
		За правилом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Встановивши зазначені обставини справи та здійснивши аналіз правових норм, що регулюють вказані правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено законодавство про захист прав споживачів, приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що свідчить про порушення прав позивача як споживача фінансових послуг. Також суд приходить до висновку, що оспорювані правочини було здійснено не уповноваженою на те особою, транзакції щодо переказу коштів не відповідають загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Таким чином, підлягають до задоволення вимоги позивача про визнання недійсними транзакції від 30.03.2013 р. 
		Вимога позивача про скасування відсотків, неустойки нараховані Банком за опротестованими транзакціями є похідною вимогою, а тому теж підлягає задоволенню судом, адже у відповідності до норми ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.
		Відповідачем у справі заявлено про застосування позовної давності. ( а.с. 116-118)
		 
		Частиною третьою статті 267ЦК Українипередбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
		Для вимог про визнання правочину недійсним, окрім окремих видів вимог для яких встановлюватися спеціальна позовна давність,  законом передбачено загальний строк позовної давності 3 роки, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
		Позивачем, через підприємство звязку «Укрпошта» 29.03.2016 року подано вказану позовну заяву, про що свідчить поштовий штемпель на конверті ( а.с. 21-22) Зазначення ж часу подання свідчить про предявлення позову в межах строків позовної давності, а тому у суду відсутня правова підстава застосувати позовну давність.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положеннястатті 88ЦПК та керується тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. За таких обставин з відповідача повинно бути стягнуто на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.
		Керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд  
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг задовольнити.
		 
		Визнати транзакції щодо переказу 30.03.2013 року коштів у сумах 4019,06 грн. (в тому числі комісії  117,06 грн.) та 5358,06 грн. (в тому числі комісії  156,06 грн.) з кредитної картки «Універсальна» ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4149605300662442, виданої на імя ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - недійсними. 
		Скасувати відсотки за користування кредитом, неустойку (штраф, пеня), комісія нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк», за опротестованими ОСОБА_1 транзакціями. 
		Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати повязані зі сплатою судового збору в сумі 552,00 грн. 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Суддя Світловодського міськрайонного суду               Т.М.Гонтаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...