Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15532/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2016. Зареєстровано: 18.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2016.
Дата набрання законної сили: 17.01.2017
Результат оскарження 17.01.2017 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 11 листопада 2016 року                12:25                     № 826/15532/16
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: 
		головуючого судді Аблова Є.В.,
		судді Погрібніченка І.М.,
		судді Шулежка В.П.,
		при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,
		за участю сторін: 
		представника позивача - Перепелиці А.С.,
		представника відповідача - Пуленець А.С.,
		розглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування в частині постанови КМУ №277 від 06.04.2016 року,-
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі також - ПАТ «Укрнафта», позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), в якому позивач, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просив: 
		1) визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 277 від 06 квітня 2016 року щодо внесення змін до п. 10 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 594, в частині слів «наявності у претендента боргу із сплати податків та загальнообов'язкових платежів станом на останній звітний період».
		2) визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 277 від 06 квітня 2016 року щодо внесення змін до:
		- п. 15 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 в частині слів «наявності в заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період»;
		- п. 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в частині слів «наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період»;
		- п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в частині слів « 3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про перевищення відповідачем наданих законом повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови, зокрема, позивач стверджує, що визначені такою постановою, в оскаржуваній частині, правовідносини мають врегульовуватись виключно на рівні закону, а не акту Кабінету Міністрів України.
		В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
		Відповідачем були надані суду письмові заперечення на позов, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, наведені в поданих ним документах.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання  дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30 травня 2011 року. 
		Відповідно до п. 2 наведеного Порядку, Державною службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) дозволи надаються:
		- переможцям аукціонів з їх продажу;
		- без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 Порядку №615.
		Процедура продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони визначається Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №594 від 30 травня 2011 року.
		Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, учасниками аукціону є організатор аукціону (Держгеонадра), аукціонний комітет (затверджується Держгеонадра), покупці (суб'єкти господарювання, що подали заявки на участь в аукціоні).
		Таким чином, питання отримання спеціальних дозволів на користування надрами врегульовано двома підзаконними нормативно-правовими актами, а саме:
		- Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30 травня 2011 року (далі також - Порядок №615);
		- Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 594 від 30 травня 2011 року (далі також - Порядок №594).
		Постановою Кабінету Міністрів України №277 від 06 квітня 2016 року «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі також - Постанова №277, оскаржувана постанова) внесені зміни, серед іншого до п.п. 15, 19, 22 Порядку №615 та до п. 10 Порядку №594.
		Так, Постановою № 277 розширено перелік підстав для відмови надрокористувачу в продовженні строку дії спеціального дозволу, які передбачені п. 15 Порядку № 615, до якого додатково було віднесено наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період.
		Крім того, відповідно до п. 19 Порядку №615, з урахуванням нововведень, запроваджених Постановою №277, наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період є підставою для прийняття рішення про відмову в наданні спеціального дозволу. Аналогічні зміни були внесені Постановою № 277 і до п. 10 Порядку №594, а саме: за рішенням аукціонного комітету заява про участь в аукціоні підлягає відхиленню у разі, зокрема, наявності у претендента боргу із сплати податків та загальнообов'язкових платежів станом на останній звітний період.
		Крім того, оскаржуваною постановою також внесені зміни до пункту 22 Порядку №615, яким передбачено нове право Держгеонадр зупинити дію спеціального дозволу в разі наявності у надрокористувача заборгованості із сплати загальнодержавних податків і зборів.
		Постанова №277 в оскаржуваній частині набрала чинності 12 квітня 2016 року.
		Таким чином, починаючи з дати набрання чинності оскаржуваною постановою, надрокористувач, який має намір продовжити строк дії, або отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (як на умовах аукціону так і без проведення аукціону) позбавляється такої можливості в разі наявності у нього боргу зі сплати податків та зборів за останній звітний період. Крім того, дія вже наявного у надрокористувача спеціального дозволу може бути зупинене з аналогічних підстав.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Спеціальним законом, що регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу є Закон України «Про нафту і газ».
		Статтею 3 Закону України «Про нафту і газ» визначено, що відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законом України «Про трубопровідний транспорт», Законом України «Про угоди про розподіл продукції», іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.
		Відповідно до статті 57 Кодексу України про надра,  у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством. 
		Водночас, статтею 56 Кодексу України про надра визначені основні вимоги в галузі охорони надр до яких відносяться: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
		Таким чином, на законодавчому рівні передбачено можливість обмеження, встановлення тимчасової заборони (зупинення) або припинення права користування надрами у разі порушення вищезазначених приписів статті Кодексу України про надра, а також інших положень такого Кодексу.
		Разом з тим, ані з переліку підстав, наведених в статті 56 Кодексу України про надра, ані з інших положень цього Кодексу не вбачається можливості Держгеонадр відмовити у продовженні дії та/або наданні нових спеціальних дозволів на користування надрами за наявності інформації про існування у надрокористувача боргу зі сплати податків і зборів. Аналогічно не вбачається права Держгеонадр зупинити дію вже наданого спеціального дозволу з таких підстав. Не передбачено такої можливості й Законом України «Про нафту і газ».
		Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про нафту і газ», спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами не надається коли: не виконані вимоги цього Закону та умови проведення конкурсу; заявником подано документи з порушенням вимог проведення конкурсу на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами; заявником надано недостовірні або неповні відомості про себе.
		Крім того підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру, згідно з ч. 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
		При цьому, наведеною статтею Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що саме законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. 
		Вказаною нормою також передбачається, що відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
		Тобто, вищезазначеними правовими положеннями законодавець чітко передбачив, що підстави для обмеження, тимчасової заборони, зупинення, припинення або відмови в наданні спеціальних дозволів на користування надрами визначаються виключно законами України, як правовими актами вищої юридичної сили.
		Відповідно, Постанова Кабінету Міністрів України №277, якою внесені зміни до Порядку №615 та Порядку №594 в частині розширення переліку підстав для відмови у продовженні строку дії/отриманні нових, зупинення дії вже виданих спеціальних дозволів законом не є, а отже й не може розширювати коло відповідних підстав.
		Оскільки положеннями актів вищої юридичної сили, а саме: Кодексом України про надра, Законом України «Про нафту і газ», Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», передбачений вичерпний перелік підстав для відмови в продовженні строку дії/отриманні нових, зупинення дії вже виданих спеціальних дозволів на користування надрами - встановлення підзаконним нормативно-правовим актом інших підстав обмеження у надрокористуванні є свідченням перевищення Кабінетом Міністрів України наданих йому законом повноважень.
		В контексті наведеного необхідно звернути увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (стаття 6 Конституції України).
		Верховна Рада України, відповідно до вимог статті 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні. 
		Тобто, Конституція України покладає функцію зі створення та прийняття законів на єдиний законодавчий орган - Верховну Раду України.
		В свою чергу, статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. 
		Пунктом 10 статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює інші повноваження, визначені Конституцію та законами України.
		Аналогічне положення закріплено статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», якою передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. При цьому, організація, повноваження і порядок діяльності, зокрема, Кабінету Міністрів України, визначаються Конституцією і законами України (ч. 2 статті 120 Конституції України).
		Отже, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності щодо видання постанов і розпоряджень повинен виходити із повноважень, закріплених за ним Конституцією та законами України.
		Статтею 6 Закону України «Про нафту і газ», якою врегульовано питання щодо державного управління в нафтогазовій галузі передбачено, що Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.
		Виходячи з системного аналізу наведених положень Конституції України та Закону України «Про нафту і газу» вбачається, що визначення основних напрямків державної політики у нафтогазовій галузі та законодавче регулювання нафтогазової галузі здійснюється єдиним законодавчим органом - Верховною Радою України, а Кабінет Міністрів України, як орган виконавчої влади, лише реалізує відповідну державну політику, діючи при цьому виключно в межах повноважень, визначених законом.
		Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр визначена статтею 8 Кодексу України про надра. 
		Водночас, вказаною нормою Кабінету Міністрів України не надаються повноваження щодо розширення переліку підстав для обмеження, тимчасової заборони, зупинки, припинення або відмови в наданні спеціальних дозволів на користування надрами, або запровадження додаткової відповідальності надрокористувачів за несплату податків та зборів та, відповідно, права уповноважувати Держгеонадра вживати відповідних заходів реагування.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на приписи п. 22 ч. 1 статті 92 Конституції України, яким передбачено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
		Конституційний Суд України в своєму рішення від 30 травня 2001 року у справі №1-22/2001 №7-рп/2001 зазначив, що положення п. 22 ч. 1 статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.
		Водночас, з огляду на те, що оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України фактично визначена відповідальність за несплату податків і зборів, в той час як така відповідальність може встановлюватись виключно законами, постанова відповідача у відповідній частині не може вважатись правомірною.
		Отже, враховуючи те, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний діяти виключно в межах на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів вважає, що шляхом прийняття Постанови №277, якою розширено перелік підстав для відмови в продовженні строку дії/отриманні, зупиненні дії вже виданих спеціальних дозволів на користування надрами, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, чим порушив вимоги наведених вище положень законодавства.
		Крім того, при вирішення даної справи суд звертає увагу на те, що відповідальність платників за порушення податкового законодавства визначена Главою 11 Розділу II Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		Згідно зі статтею 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
		Отже, за вчинення порушення вимог оподаткування платники податків несуть відповідальність передбачену ПК України та іншими законами України.
		Як було зазначено вище оскаржувана Постанова №277 не є законом України, а тому, в розумінні вимог ПК України, таким підзаконним нормативно-правовим актом не може визначатись відповідальність за порушення умов оподаткування.
		В свою чергу п. 111.1 статті 111 ПК України передбачено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
		Тобто, ПК України чітко визначає відповідальність платників за порушення податкового законодавства.
		Зокрема, статтею 258 ПК України передбачена відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням. Так, згідно з пп. 258.2.2 п. 258.2 статті 258 ПК України, за фактами, які відбуваються протягом шести місяців, щодо невнесення, несвоєчасного внесення платником рентної плати сум податкових зобов'язань або невиконання платником податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, порушує перед відповідним центральним органом виконавчої влади питання зупинення дії відповідного і спеціального дозволу.
		Тобто, питання щодо притягнення платників до відповідальності з порушення законодавства про сплату податків та зборів, в тому числі щодо сплати рентної плати за користування надрами та дії, які вчиняють контролюючі органи, в разі виявлення фактів такого порушення, вже в повній мірі врегульовані ПК України та не можуть врегульовуватись підзаконними нормативно-правовими актами.
		Зазначене додатково підтверджує ті обставини, Кабінет Міністрів України, при прийняття оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки всупереч Конституції України наділив Держгеонадра повноваженнями застосовувати додаткову відповідальність до надрокористувача у вигляді відмови у продовженні строку дії/отриманні, зупиненні дії вже виданих спеціальних дозволів в разі наявності у такого надрокористувача податкового боргу зі сплати податків та зборів.
		Згідно з ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Однак, як вбачається зі встановлених вище судом обставин, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв поза межами повноважень, визначених законодавством, тобто в порушення норм Конституції та законів України.
		А тому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача про визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови в частині, що суперечить приписам нормативно-правових актів вищої юридичної сили.
		Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
		Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 171 КАС України суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.
		Визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 277 від 06 квітня 2016 року в частині внесення змін до пункту 10 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 594 в частині слів «наявності у претендента боргу із сплати податків та загальнообов'язкових платежів станом на останній звітний період».
		Визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 277 від 06 квітня 2016 року в частині внесення змін до:
		- пункту 15 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 в частині слів «наявності в заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період»;
		- пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в частині слів «наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період»;
		- пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в частині слів « 3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів».
		Зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови у виданні, в якому було офіційно оприлюднено Постанову Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», після набрання вказаною постановою законної сили.
		Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Укрнафта» всі документально підтверджені здійснені ним судові витрати в розмірі 4 134, 00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.
		Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Аблов Є.В.
		 
		Суддя                                                                                          Погрібніченко І.М.
		 
		Суддя                                                                                                   Шулежко В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...