Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 275/192/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2016. Зареєстровано: 22.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2016.
Дата набрання законної сили: 03.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 275/192/16-к
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 листопада 2016 року 
		   Брусилівський районний суд Житомирської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження відносно  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження  смт. Брусилів Житомирської області, не працевлаштований, місце проживання  АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, одружений, має малолітню дитину, раніше судимий вироком від 13.01.2016 р. Коростишівського районного суду Житомирської області за ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України до кримінального покарання у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень, покарання відбуте, має статус особи, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС третьої категорії, 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.342 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		   26 березня 2016 року, близько 03.00 годин, ОСОБА_9 , знаходячись на вулиці Полякова в смт. Брусилів Житомирської області, навпроти будинку №35а, підійшов до стоячого уздовж дороги автомобілю ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому за кермом сидів ОСОБА_6 . Діючи умисно, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотиву явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість та образливо висловлюючись ОСОБА_9 рукою розбив скло водійської двері вказаного автомобілю, відкривши двері. Через двері ОСОБА_9 витягнув ОСОБА_6 за одяг на вулицю де умисно наніс йому декілька вдарів руками та ногами по голові та іншим частинам тіла, поваливши потерпілого на землю. Своїми діями ОСОБА_12 спричинив Воробею синці, садна, крововиливи, забійну поверхневу рану на обличчі, закритий перелом кістки носа, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. 
		Крім того, ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_6 спричинено майнову шкоду пошкодженням автомобілю на суму 3745 гривень та одягу, а також моральну шкоду.
		Потерпілий ОСОБА_6 у кримінальному провадженні подав цивільний позов до ОСОБА_9 , згідно якому просив стягнути з обвинуваченого на свою користь майнові збитки в загальній сумі 8730,14 гривень та на відшкодування моральної шкоди 30000 гривень.
		Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України за вищевказаних обставин визнав повністю і пояснив суду, що дійсно, у вказаних в обвинуваченні час та місці він та декілька його товаришів витягли застряглий автомобіль знайомого на прізвище ОСОБА_13 . Недалеко він побачив автомобіль потерпілого ОСОБА_6 та вирішив з`ясувати, чого той не прийшов на допомогу, коли вони витягали автомобіль ОСОБА_13 . Підійшовши до авто потерпілого, він спитав його чого той не допоміг? Почувши у відповідь, що ОСОБА_6 не знав кому він мав допомогти, ОСОБА_9 обурився, розбив двірне скло, витяг ОСОБА_6 на вулицю та декілька разів вдарив його, спричинивши тілесні ушкодження на обличчі. При цьому ОСОБА_6 впав на асфальт. Це відбувалось в присутності декількох інших знайомих. Потім ОСОБА_6 поїхав до лікарні, відмовившись від його допомоги. Він повністю визнає свою вину в інкримінованому злочині, розкаявся та просить вибачення у потерпілого, але цивільний позов потерпілого визнає частково на суму 600 гривень в частині витрат на лікування. Також погодився відшкодувати за пошкоджену сорочку та за пошкодження автомобілю. Водночас вважає, що сума позову в цій частині не доведена, оскільки пошкоджений одяг в якості доказу не досліджувався, а відшкодування шкоди, спричиненої автомобілю, на думку обвинуваченого, мала б вимагати його власник  мати потерпілого ОСОБА_14 . Щодо моральної шкоди, то він перерахував ОСОБА_14 півтори тисячі гривень на відшкодування моральної шкоди і вважає, що ця сума є достатньою. 
		   Допитаний потерпілий ОСОБА_6 пояснив суду, що 26.03.2016 р. в нічний час знаходився в автомобілі на вулиці Полякова в смт. Брусилові. До автомобілю підійшов ОСОБА_9 , який почав його ображати та попросив вийти. Коли він відмовився виходити з автомобілю, ОСОБА_9 розбив скло водійської двері, витяг його за одяг з автомобілю на вулицю, повалив на землю та в присутності людей на вулиці наніс вдари по голові та обличчю. Вважає таку поведінку ОСОБА_12 незрозумілою, безпричинною. Внаслідок побиття, йому були спричинені тілесні ушкодження та він звернувся до лікарні, де йому була надана допомога. Крім того, кров`ю було забруднено та пошкоджено одяг, розбито скло автомобілю та пошкоджено замок запалення, оскільки ОСОБА_12 під час побиття його витягав ключ з його автомобілю та зламав його в замку. Западнюк одразу після вчинення злочину вину не визнавав, намагався уникнути майнової відповідальності, але потім переслав йому поштою півтори тисячі гривень. Згідно заявленого цивільного позову, обвинувачений своїми діями, які супроводжувались нецензурною лайкою та фізичним насиллям, спричинив йому моральної шкоди, заявлений у позові розмір якої враховує понесені фізичні та душевні страждання, викликані діями обвинуваченого, вимушені зміни в організації свого життя внаслідок лікування наслідків злочину. Розмір вказаної у позові майнової шкоди, спричиненої Западнюком складається з понесених збитків у зв`язку з витратами на лікування отриманих тілесних ушкоджень в сумі 635,14 гривень, витратами на полагодження пошкодженого автомобілю в розмірі 3745 гривень та вартості зіпсованого кров`ю та брудом одягу (костюму, сорочки, зимової куртки) в сумі 4350 гривень. Всього разом, на відшкодування майнової шкоди потерпілий вимагав 8730,14 гривень. Потерпілий зазначив, що ОСОБА_9 спричинену шкоду не відшкодував, щиро не вибачився та продовжує зневажливо ставитись до нього.
		   Доводи обвинувачення та показання потерпілого щодо обставин вчинення злочину підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що тої ночі йому зателефонував ОСОБА_6 та попросив відвезти до лікарні. Він бачив, що на обличчі у ОСОБА_14 були пошкодження: розбиті ніс і губа. Одяг забруднений у кров, а в автомобілі розбито скло водійської двері. До лікарні з ними їхав ОСОБА_12 , який потім пересів до іншого автомобілю. Від ОСОБА_14 йому відомо, що із Западнюком сталась якась конфліктна ситуація. 
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що тої ночі, після того, як витягували автомобіль ОСОБА_13 , він бачив неподалік ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які були разом на вулиці. Між ними стався конфлікт, який на той час вже закінчився та у ОСОБА_14 були сліди крові і ОСОБА_12 пропонував йому вмитись і їхати у лікарню. 
		Суд не посилається у вироку на показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , первинні показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які були допитані в судовому засіданні, оскільки запис судового засідання, в якому відбувся їх допит не був зафіксований за допомогою технічного пристрою через збій у роботі системи «Камертон», виявлений пізніше. 
		Про вказану обставину учасники судового розгляду були поінформовані одразу після її виявлення. Клопотань про повторний допит свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 заявлено не було. 
		Свідок ОСОБА_20 при повторному допиті пояснив суду, що того вечора, коли автомобіль ОСОБА_13 застряг, він допоміг його витягати. Після цього стався конфлікт між Западнюком і ОСОБА_14 , автомобіль якого стояв неподалік. Коли він підійшов ближче, конфлікт був закінчений, але він бачив, що у ОСОБА_14 була пошкоджена сорочка. Було темно і близько до місця конфлікту він не підходив, тому обличчя ОСОБА_14 не розгледів.
		Свідок ОСОБА_21 при повторному допиті пояснив суду, що він працює на посаді слідчого слідчого відділення Брусилівського відділу поліції. Зранку після тієї ночі, коли було побито ОСОБА_6 , він чергував у складі слідчо-оперативної групи та у відділку поліції приймав заяву від потерпілого про побиття його ОСОБА_9 . При цьому на обличчі ОСОБА_6 були синці, пошкоджена губа. При огляді автомобілю ОСОБА_6 були зафіксовані, зокрема, пошкодження скла водійської двері та замку запалення. 
		Спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та подальше лікування, починаючи від 26.03.2016 р. підтверджується поданими суду наступними письмовими доказами:
		-листком непрацездатності серії АГЗ №967801 та копіями аптечних квитанцій про придбання ліків на суму 635,14 гривень (а.с.38-40);
		-медичною довідкою №28 від 16.05.2016 р. з описанням ушкоджень обличчя, зокрема посттравматичного рубця нижньої губи (а.с.43);
		-медичною картою амбулаторного хворого та медичною довідкою про перебування ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні з 27.03.2016 р. по дату видачі довідки включно (01.04.2016 р.), з приводу закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ушкоджень нижньої губи, гематом, переламу носа, отриманих 26.03.2016 р. (а.с.44-45);
		-фотознімком обличчя потерпілого ОСОБА_6 з ознаками пошкоджень та слідів крові в області носа, нижньої губи, плям крові на сорочці (а.с.46);
		-висновком судово-медичної експертизи від 28.03.2016 року №843, згідно якому, у ОСОБА_6 виявлено синці, садна, крововилив, забійну поверхневу рану на обличчі, закритий перелом кісток спинки носу, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних ОСОБА_6 та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (а.с.159).
		Факт пошкодження автомобілю та спричинення майнових збитків підтверджено потерпілим та стороною обвинувачення письмовими доказами, а саме:
		- протоколом огляду місця події від 26.03.2016 р., згідно якому, під час огляду автомобілю ВАЗ 2170 реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено розбите водійське бокове скло, уламки знаходяться в середині автомобілю, поламаний ключ замка запалення, частина якого залишилась в замку запалення (а.с.153-155);
		- актом дефектування та калькуляції вартості робіт з відновлення автомобілю ВАЗ-21703, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підготовленому ТОВ «фірма «ОПАД», згідно якому вартість використаних матеріалів та виконаних робіт з заміни переднього скло-підйомника, заміни й тонування переднього лівого скла, ущільнювача скла, замка запалення, ключа імобілайзера склала 3745 гривень (а.с.42).
		Фактичні обставини кримінального правопорушення, описаного в формулюванні обвинувачення, також підтверджені сторонами процесу і іншими письмовими доказами, а саме:
		-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якому 26.03.2016 року до реєстру внесені відомості про побиття Западнюком з хуліганських мотивів потерпілого ОСОБА_14 та пошкодження автомобілю ВАЗ-2170, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якому 26.03.2016 р. від ОСОБА_22 прийнято інформацію про вчинення ОСОБА_9 , того ж дня проти нього насильницьких дій та пошкодження майна. 
		Вищезазначені докази суд вважає належними та допустимими, і такими, що узгоджуються між собою та показаннями обвинуваченого наданими суду і які в сукупності підтверджують висунуте обвинувачення.
		Таким чином, дії ОСОБА_9 кваліфікуються судом за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
		Кваліфікуючи скоєне обвинуваченим, суд виходить з того, що ОСОБА_9 свідомо перебуваючи в громадському місці в присутності інших осіб, нецензурно лаявся, пошкодив автомобіль та безпричинно побив потерпілого, чим грубо порушив громадський порядок і проявив явну неповагу до суспільства. 
		З досліджених доказів судом не встановлено обставин, що обумовлювали б наявність суттєвої причини для інших мотивів, зокрема, для особистої неприязні у ОСОБА_12 до ОСОБА_14 через ненадання допомоги ОСОБА_13 , про яку потерпілого ніхто не просив і яку він надавати не був зобов`язаний. Отже з суб`єктивної сторони ОСОБА_12 , вчиняючи насильство відносно ОСОБА_14 , пошкоджуючи чуже майно, діяв безпричинно, демонструючи явну неповагу до суспільства, що відповідає кримінальній характеристиці інкримінованого злочину.
		Оскільки дії ОСОБА_9 супроводжувались пошкодженням чужого майна та спричиненням тілесних ушкоджень потерпілому, суд розцінює його хуліганські дії як особливо зухвалі.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого  ОСОБА_6 , суд погоджується з вимогами цивільного позивача про відшкодування майнової шкоди, але вважає ці вимоги доведеними частково.
		Так, розмір спричиненої майнової шкоди внаслідок пошкодження одягу потерпілого підтверджено письмовими доказами  копіями товарних чеків №125 від 02.03.2016 р. та №43 від 28.11.2015 р., згідно яким, вартість костюма  1800 гривень, сорочки  450 грн., куртки  2100 грн., а разом 4350 гривень (а.с.41).
		Згідно поданих та досліджених доказів та заяв сторін про визнання певних обставин, суд вважає доведеними вимоги про відшкодування збитків, пов`язаних з лікуванням в сумі 635,14 гривень, вимоги, пов`язані з пошкодженням сорочки в сумі 450 гривень, а також вимоги пов`язані з відновленням пошкодженого автомобілю в сумі 3745 гривень, а всього на загальну суму 4830,14 гривень. 
		Вимоги щодо відшкодування вартості костюму та зимової куртки суд вважає недоведеними, оскільки відомостей про знищення чи пошкодження цих речей, ступінь втрати ними товарної цінності надані по справі докази не містять, окрім тверджень самого цивільного позивача, які не визнані протилежною стороною. Ані суду, ані органам досудового слідства вказані речі не пред`явлені, опис їх відсутній. 
		Не погоджуючись із розміром витрат на ремонт автомобілю, з метою доведення безпідставного завищення потерпілим суми цих витрат, стороною захисту подано рахунок-фактуру та три товарні чеки, що містять вартість матеріалів та аналогічних робіт з відновлення пошкоджень автомобілю, які є нижчі ніж вказані у документах, поданих потерпілим.
		Згідно ст.396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, користується захистом цього права відповідно до положень ст.29, тобто на рівні з власником, у тому числі на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди (ст.386 ЦК). Тож ОСОБА_6 , користуючись автомобілем з дозволу власника був його законним володільцем і має право на відшкодування спричиненої шкоди.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодуванню підлягають понесені збитки. Потерпілий довів розмір понесених ним збитків на відновлення автомобілю і наявність альтернативних цін на аналогічні послуги, що є дещо нижчими, не позбавляє його права отримати відшкодування саме понесених витрат. Обвинувачений мав можливість забезпечити відновлення пошкодженого ним автомобілю раніше, але такою можливістю не скористався, грошові кошти, навіть в сумі, визначеній наданими ним документами, потерпілому не сплатив.
		Суд частково погоджується з вимогами цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди та з огляду на вимоги розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин кримінального правопорушення, фактичних підстав позову, зазначених у позовній заяві та фактично сплачених обвинуваченим грошових коштів в сумі 1500 гривень, вважає обґрунтованим та доведеним розмір спричиненої потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого, еквівалентним 15000 гривень. 
		Крім того, ОСОБА_9 пред`явлене обвинувачення у тому, що 26.03.2016 р., близько 06 години, він на власному автомобілі марки ВАЗ 2106 рухався по вулиці Карла Маркса в смт. Брусилів Житомирської області. Цього ж дня, о 06.22 годин, він був зупинений старшиною Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції ОСОБА_7 , який представився і перебував у форменому одязі, з метою документування факту спричинення тілесних ушкоджень в центрі смт. Брусилів по вул. 1-го Травня ОСОБА_23 , звернення якого зареєстровано до Журналу єдиного обліку Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області 26.03.2016 року о 05.45 годин за №484. Знаходячись при виконанні своїх службових обов`язків, ОСОБА_7 , який перебував в складі СОГ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, на законних підставах, у відповідності до ст. 23, 30, 32, 35 Закону України «Про національну поліцію», почав вимагати від ОСОБА_9 припаркувати автомобіль на узбіччі вулиці та вийти з нього. Діючи навмисно з прямим умислом, ОСОБА_9 почав протидіяти представнику правоохоронних органів, а саме відмовився припаркувати автомобіль на узбіччі, після чого почав опиратися, що виразилося у тому, що він відмовився виходити з автомобіля, висловлювався на адресу ОСОБА_7 нецензурною лайкою та почав тікати, здійснюючи рух на автомобілі марки ВАЗ 2106. В цей час заступник начальника Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області майор поліції ОСОБА_8 , який перебував у складі СОГ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, в якості відповідального від керівництва, спостерігаючи за опором та невиконанням законних вимог ОСОБА_7 , підбіг до автомобіля і намагався допомогти зупинити ОСОБА_9 . В свою чергу ОСОБА_9 , з метою перешкоджання працівникам правоохоронних органів, достовірно знаючи, що вони знаходяться при виконанні своїх службових обов`язків, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на активну фізичну протидію їх законним вимогам, направленим на запобігання протидії документування своїх злочинних дій, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилення від відповідальності, здійснив активні дії, направлені на опір працівникам правоохоронних органів, а саме збільшив швидкість автомобіля, в результаті чого ОСОБА_8 впав на асфальтне покриття та отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови справа, струс головного мозку, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та садна на обох нижніх кінцівках, які відносяться до легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров`я. 
		Таким чином, згідно обвинувальному акту, ОСОБА_9 вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, що кваліфіковано за ч.2 ст.342 КК України. 
		Допитаний обвинувачений ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення свою вину не визнав та пояснив, що вранці 26.03.2016 року коли він із друзями на батьковому автомобілі рухався в смт. Брусилові, на дорозі зустріли автомобіль Газель. Між ними з одного боку та водієм і пасажиром Газелі - з іншого, виник конфлікт, під час якого він та водій автомобілю Газель штовхнули один одного та після цього роз`їхались. Прізвище водія ОСОБА_24 та його пасажира, як згодом дізнався  ОСОБА_25 . Коли він відвіз друзів по домах та повертався до себе додому, проїжджаючи мимо відділення поліції, був зупинений раніше не знайомим йому поліцейським ОСОБА_7 , який стояв біля відділку та палив цигарку. ОСОБА_7 зупинив його рукою, після чого сказав йому вийти з автомобілю і пройти до відділення поліції, не пояснюючи причини своєї вимоги. Також ОСОБА_7 намагався відкрити двері автомобілю та схопити його через вікно. Він злякався таких дій поліцейського, який не представився та почав рухатись вперед. В цей час підбігла людина в цивільному одязі і схопилась за двері. Згодом дізнався, що це був ОСОБА_26 . Тоді він не представлявся і не називав причину своїх дій. Злякавшись таких дій невідомих йому людей, з метою не дати їм проникнути в автомобіль, ОСОБА_9 збільшив швидкість руху свого авто і поїхав звідти з метою убезпечитись від незаконних дії поліцейських. Як трапилось, що ОСОБА_26 при цьому впав, він не знає. Нецензурною лайкою він не висловлювався.
		За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України в діях ОСОБА_9 .
		Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 пояснив, що 26.03.2016 року близько 05.00 годин, коли він чергував в складі слідчо-оперативної групи Брусилівського відділу поліції в якості помічника оперативного чергового, надійшло повідомлення про побиття двох людей на прізвище ОСОБА_25 в центрі ОСОБА_27 . Коли заявники прибули до відділення поліції і вони всі разом перебували в місці для паління перед відділком, один з ОСОБА_25 вказав на автомобіль ВАЗ 2106, який проїжджав мимо відділу, впізнавши автомобіль, на якому пересувались ті, хто їх побив. ОСОБА_7 , вийшов на дорогу та коли автомобіль вертався, зупинив його рукою, представився та запропонував водію, яким був ОСОБА_12 , поставити авто та пройти до відділку поліції. ОСОБА_12 вимогу не виконав та почав рух авто. В цей час підбіг ОСОБА_26 , який хотів затримати ОСОБА_12 , схопився за вікно автомобілю і близько 20 метрів вони бігли за автомобілем, після чого ОСОБА_26 впав на дорогу, а ОСОБА_12 уїхав. Юридичною підставою своїх вимог до ОСОБА_12 потерпілий ОСОБА_7 вважає той факт, що заявники ОСОБА_25 прямо вказали на цей автомобіль. 
		Допитаний потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 26.03.2016 року, коли перебував на чергуванні в якості відповідального від керівництва Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, до поліції звернулись громадяни ОСОБА_25 з заявою про їх побиття невідомими. Під час знаходження ОСОБА_25 у відділку, вони впізнали і вказали на автомобіль, що проїхав по вулиці перед відділенням поліції, впізнавши в ньому той, на якому пересувались особи, що їх побили. Заява ОСОБА_25 на той час ще не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки не були ще зібрані необхідні матеріали. Вказаний автомобіль був зупинений ОСОБА_28 . Тоді він вийшов на вулицю та побачив, як ОСОБА_7 намагався запросити водія автомобілю, яким був ОСОБА_9 до відділення поліції. Западнюк відмовлявся виконувати вимоги ОСОБА_28 , ображав його. Він вважає, що існувала небезпека для ОСОБА_28 , тому підбіг до автомобілю і представившись Западнюку, підтримав вимоги ОСОБА_28 . Службове посвідчення не пред`являв. Западнюк був п`яний. Він почав намагатися рукою через водійське вікно витягнути ключі з замку запалення. Побачивши це, ОСОБА_12 почав рух, потягнувши його за автомобілем. Він не втримався і впав, отримавши тілесні ушкодження. 
		Аналізуючи показання потерпілих, суд зазначає, що склад інкримінованого злочину в понятті «опір» передбачає протидію певним діям та вимогам працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків. З врахуванням вимог ч.2 ст.19 Конституції України, такі дії та вимоги мають бути законними та ґрунтуватись на положеннях Конституції та Законів України.
		   Показання потерпілих, на думку суду, свідчать про те, що їх дії та вимоги відносно ОСОБА_9 за вищевказаних обставин законними та обґрунтованими не були.
		   Працівники поліції фактично визнали, що зупинивши ОСОБА_9 мали намір його затримати та доставити до відділення поліції у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Отже оцінка законності таких вимог має надаватись в контексті положень Кримінального процесуального кодексу України, який визначає підстави та порядок діяльності відповідних органів у зв`язку з вчиненням кримінальних правопорушень. 
		   В цьому контексті, враховуючи покази потерпілих співробітників поліції щодо підстави та способів затримання та беручи до уваги положення ст.30 Конституції України, ст. 208, 233 КПК України, ст.37, 38 Закону України «Про Національну поліцію», вказівка потерпілого на особу, яка вчинила злочин, може бути підставою для затримання без рішення суду лише безпосередньо після вчинення злочину, а проникнення з цією метою без дозволу суду до транспортного засобу, як одного з видів «іншого володіння особи», можливе лише відносно особи, що підозрюється у вчиненні злочину та супроводжується складанням протоколу.
		   В даному ж випадку, між конфліктом, який відбувся за участю ОСОБА_25 та ОСОБА_12 і намаганням затримати його, пройшло декілька годин. 
		Як зазначив ОСОБА_8 , на момент зупинення ОСОБА_9 підстав для внесення повідомлених ОСОБА_25 обставин до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще не було через відсутність необхідних матеріалів. 
		Отже ОСОБА_12 не міг на той час бути і не був підозрюваним у вчиненні злочину. 
		   Посилання в формулюванні обвинувачення на повноваження поліції, визначені ст.23, 30, 32, 35 Закону України «Про національну поліцію» не спростовують вищевикладених висновків суду, оскільки як обв`язки щодо належного реагування на заяви про злочини, так і положення про превентивні поліцейські заходи містять норми що відсилають до встановлених законом порядків, зокрема, кримінально-процесуальних норм. Жодна з цих норм, наведених в формулюванні обвинувачення, не передбачає свавільного затримання особи та проникнення до її володіння без законних підстав. 
		Не встановлено такого права й у випадку «документування» після внесення заяви до Журналу єдиного обліку відділення поліції, як про це вказано у формулюванні обвинувачення. 
		Про ознаки безпідставності дій поліцейських у досліджуваній ситуації свідчить також те, що фактично проникнув до автомобілю ОСОБА_9 , наступний дозвіл суду в порядку ст. 233, 234 КПК України отриманий не був, протокол про проникнення в порядку ч.3 ст.38 Закону України «Про національну поліцію», суду не подавався.
		Допитана в якості свідка слідчий Брусилівського відділення поліції ОСОБА_29 пояснила, що вона була в складі слідчо-оперативної групи коли 26.03.2016 року звернулись два брати ОСОБА_25 з заявою про побиття їх невідомими. Коли ОСОБА_25 перебували у відділку, вони впізнали автомобіль Западнюка як той, на якому пересувались особи, що їх побили. Помічник чергового ОСОБА_7 зупинив цей автомобіль, коли він їхав по вулиці біля відділення поліції. Вона чула, як ОСОБА_28 пропонував Западнюку вийти з автомобілю. В цей час вийшов ОСОБА_26 та коли авто почало вже рух, ОСОБА_26 прискорився і схопився за нього. Потім ОСОБА_26 впав на асфальт. На той час звернення ОСОБА_25 не було ще зареєстроване до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вона також не давала ОСОБА_28 вказівки затримувати ОСОБА_12 , натомість усно доручила запросити його для допиту.
		Допитаний в якості свідка слідчий Брусилівського відділення поліції ОСОБА_21 пояснив, що 26.03.2016 року він зранку заступив на чергування до слідчо-оперативної групи та прийняв матеріали за заявою ОСОБА_25 про побиття їх в Брусилові. Цю заяву він вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань вже після того, як заступив на чергування. Первинний матеріал збирав інший слідчий до нього. В подальшому по вказаному кримінальному провадженню було винесено постанову про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 
		Дослідженими письмовими матеріалами кримінального провадження №12016060130000078 від 26.03.2016 р. встановлено, що заяву ОСОБА_23 про його побиття невідомими особами в смт. Брусилові отримано о 6.00 годин 26.03.16 р. З пояснень, що містяться в матеріалах провадження слідує, що конфлікт відбувся близько 5.00 години 26.03.2016 р. Постановою слідчого ОСОБА_21 від 24.04.2016 р. кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Жодних доручень про затримання чи проникнення до володіння особи кримінальне провадження не містить.
		Таким чином, показаннями слідчих ОСОБА_29 , ОСОБА_21 та матеріалами кримінального провадження за зверненням ОСОБА_23 підтверджується, що кримінально-процесуальних підстав, зокрема, доручень слідчого про затримання ОСОБА_9 , проникнення до його володіння, як і самого кримінального провадження, не було. А проведеним у подальшому досудовим розслідуванням встановлено, що на момент пред`явлення вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_9 , останній ніякого кримінально-караного діяння не вчиняв. 
		   Допитані в якості свідків брати ОСОБА_30 та ОСОБА_23 утруднились пригадати точні обставини події, час, дату, пору року. Пояснили, що відбувся конфлікт з незнайомими на дорозі, їх побили, вони звернулись до поліції. Біля відділення один з них впізнав авто, в якому їхали ті, що їх побили. Поліцейські намагались затримати водія того авто, але він зник, а у одного з поліцейських був пошкоджений одяг. Безпосередньо на ОСОБА_12 вони не вказували, впізнано було лише авто.
		   Показання ОСОБА_25 підтверджують вищевикладені висновки про відсутність правових підстав для затримання ОСОБА_9 та проникнення до його володіння поліцейськими вранці 26.03.2016 року без дозволу суду.     
		   Одним з найважливіших доказів сторони обвинувачення, досліджених судом в контексті цієї частини обвинувачення, став відеозапис камер зовнішнього спостереження, на яких зафіксовано візуальна інформація про досліджувану подію.
		   Так, з вищевказаного відеозапису слідує, що по-перше, ОСОБА_7 не лише розмовляв з ОСОБА_9 , зупинивши авто, але й намагався силоміць відкрити двері автомобілю, намагаючись проникнути до володіння особи, що не є підозрюваною та затримати його, обмеживши у пересуванні.
		По-дуге, ОСОБА_8 підбіг до автомобілю ОСОБА_9 та схопився за нього, намагаючись проникнути всередину через бокове вікно вже тоді, коли автомобіль рухався, що не могло не усвідомлюватись ОСОБА_8 . Ця обставина, на думку суду, свідчить про наявність причино-наслідкового зв`язку між спричиненням шкоди здоров`ю Розводовського та його власними діями. 
		По-третє відеозапис свідчить про те, що ОСОБА_8 , знаходячись в цивільному одязі, не пред`являв службового посвідчення Западнюку, у відповідності до ч.4 ст.30 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на неможливість його ідентифікації як поліцейського по зовнішнім ознакам. 
		   Таким чином, цей доказ підтверджує висновок суду про безпідставність вимог працівників поліції, опір яким інкримінується в складі злочину за ч.2 ст.342 КК України ОСОБА_9 . 
		   Крім того, досліджений відеозапис та протокол його огляду на стадії досудового розслідування від 28.04.2016 р. (а.с.91-93), спростовують зміст іншого письмового доказу поданого стороною обвинувачення  рапорту ОСОБА_8 від 26.03.2016 р. в адресу начальника Брусилівського відділу поліції про обставини пригоди, оскільки згідно рапорту стверджується, що перед тим, як автомобіль ОСОБА_12 почав рухатись, потерпілий підійшов до нього, представився, попросив вийти з автомобіля, отримав відмову, взяв ОСОБА_12 за одяг, щоб допомогти вийти і лише після цього авто почало рухатись (а.с.162). Дані відеозапису прямо спростовують такі твердження. 
		   З аналогічних підстав суд вбачає недостовірні дані, викладені у висновку про результати службового розслідування тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , затвердженому керівництвом ГУНП в Житомирській області 28.04.2016 року, оскільки згідно цього висновку, дії потерпілого описані інакше, ніж вони відображені на дослідженому судом відеозапису. Надаючи переваги відеозапису, як доказу, що дає більш наближену до реальної події інформацію, висновок службового розслідування суд визнає недостовірним доказом (а.с.199-200). 
		Не спростовують висновку про безпідставність вимог поліцейських до ОСОБА_9 і подані письмові докази, що встановлюють повноваження ОСОБА_28 та Розводовського як членів добового чергового наряду, а саме Розстановка нарядів, посадові інструкції ОСОБА_28 та Розводовського, висновок медичного огляду ОСОБА_8 від 26.03.2016 р. про відсутність стану алкогольного сп`яніння, а також копії медичних документів і висновок судово-медичної експертизи від 29.03.2016 р. №856 згідно якому у ОСОБА_8 виявлені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров`я, які утворились від дії тупих твердих предметів у вказаний ним термін. Перелічені докази встановлюють те, що ОСОБА_31 і ОСОБА_28 перебували на чергуванні, а також те, що ОСОБА_26 отримав тілесні ушкодження, тобто обставини, які не заперечуються всіма сторонами, зокрема і стороною захисту.
		Отже, дослідивши та оцінивши в сукупності подані сторонами докази в частині обвинувачення за ч.2 ст.342 КК України, суд приходить до висновку про відсутність станом на ранок 26.03.2016 року підстав для затримання ОСОБА_9 поліцейськими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , пред`явлення до нього вимог про залишення транспортного засобу та проникнення до транспортного засобу без дозволу суду.
		За таких обставин, опір вимогам та діям працівників правоохоронного органу, які не ґрунтуються на законі, виходять за межі наданих повноважень та через необережність утворюють причинно-наслідковий зв`язок із негативними наслідками, не утворює складу злочину в діях ОСОБА_9 . 
		Інших достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 342 КК України суду не надано, а надані докази, як вважає суд, є недостатніми для визнання винуватості особи.
		Отже за ч.2 ст.342 КК України обвинувачений підлягає виправданню через не доведення складу кримінального правопорушення в його діянні на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
		При призначенні покарання ОСОБА_9 за ч.1 ст.296 КК України, суд керується законом та внутрішнім переконанням, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, згідно даним обвинувального акту має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС третьої категорії, не працює, є раніше судимим за умисний злочин, має малолітню дитину, навчається за заочною формою навчання у коледжі. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до п.1 ст.66 КК України суд визнає щире каяття.
		Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п.1 ст.67 КК України суд визнає рецидив злочинів.
		Ураховуючи наведені вище обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 кримінальне покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 статті 296 КК України.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирався, долю речового доказу належить вирішити у відповідності до п.7 ч.9 ст.100 КПК України. 
		Керуючись ст. 129, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		ОСОБА_9 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України визнати невинуватим та виправдати через недоведеність складу злочину в діянні обвинуваченого.
		Стягнути з ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в сумі 4830,14 гривень (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень 14 копійок). 
		Стягнути з ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 15000 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень).
		Речовий доказ  компакт-диск з відеозаписом камер зовнішнього спостереження зберігати в матеріалах кримінальної справи. 
		Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом 30 діб з дня проголошення. 
		 
		 
		Суддя                                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...