Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2865/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2016. Зареєстровано: 22.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2016.
Дата набрання законної сили: 15.11.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа № 331/2865/16-к 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		ЄУ №    335/2865/16-к     Головуючий в 1 інстанції
		Провадж. № 11-кп/778/1275/16                     ОСОБА_1 
		Категорія ч.1 ст. 187                         Доповідач в 2 інстанції
		КК України                                 ОСОБА_2 
		                            
		                        УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 
		розглянула 15 листопада 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016080020000874 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року відносно
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.
		 Учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_8 ,
		потерпіла ОСОБА_9 ,
		представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 ,
		обвинувачений ОСОБА_6 ,
		захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_7 .
		Встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року обставини: 
		13 березня 2016 року приблизно о 18.30 годин, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, побачив раніше незнайому йому жінку, яка заходила у під`їзд № 2 будинку АДРЕСА_2 , та прослідуваз за нею. Після чого, з метою реалізації свого злочинного умислу, знаходячись у кабіні ліфту разом із потерпілою, ОСОБА_11 , тримаючи в лівій руці електрошокер, який він мав при собі, напав на потерпілу ОСОБА_9 , завдавши останній два удари рукояткою електрошокеру по шиї, після чого двічі вдарив її головою о кабіну ліфту, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, набряків в потиличній області справа, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я. Після чого виштовхнув ОСОБА_9 у відкриті двері ліфта, від чого остання впала на підлогу на 4 поверсі у під`їзді вказаного будинку, вдарившись ліктем лівої руки, та отримала тілесні ушкодження у вигляді синця в області ліктьового суглоба, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Далі ОСОБА_6 скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_9 знаходиться у безпорадному стані та не чинить ніякого опору, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення зняв з безіменного пальця лівої руки кільце із срібла з візерунками, вартістю 200 грн. та з середнього пальця правої руки, кільце із срібла з візерунком «Троянди» вартістю 150 грн., після чого вирвав з її рук жіночу сумку коричневого кольору, вартістю 1000 грн., в якій знаходилось майно, а саме: мобільний телефон «Samsung SGH-C260» в корпусі червоного кольору, вартістю 150 грн.; сім-карта мобільного оператора «Київстар», яка матеріальної цінності не представляє на мобільному рахунку, якої знаходилося 38 грн.; грошові кошти в сумі 96 грн., грошовими купюрами 50 грн. -1 шт., 20 грн. - 2 шт., 5 грн. -1 шт., 1 грн. -1 шт.; монети Російської Федерації, номіналом 10 рублів -1 шт., та 1 рубль -1 шт., матеріальної цінності не представляють. Внаслідок цього, своїми злочинними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1634 гривень.
		Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року:
		ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з 13 березня 2016 року.
		В строк призначеного покарання зараховано строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 13 березня 2016 року до 03 червня 2016 року включно у порядку, передбаченому ч.5 ст. 72 КК України.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без змін - у вигляді тримання під вартою.
		Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9  матеріальну шкоди від злочину в розмірі 2142,33 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн., а всього 17142,33 грн. В іншій частині позову відмовлено.
		   Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України. 
		В апеляційній скарзі, як вбачається з її змісту, обвинувачений ОСОБА_6  посилається на незаконність та необгрунтованість вироку суду, суттєві порушення норм матеріального та процесуального права, не роз`яснення йому судом правових наслідків застосування скороченого порядку судового розгляду, зокрема в частині недослідження фактичних обставин справи, неправильну кваліфікацію судом його дій за ч.1 ст. 187 КК України, неналежну мотивацію висновків суду щодо кваліфікації його дій. Вважає, що встановлені органами досудового розслідування обставини свідчать про скоєння ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, зазначає, що сума матеріальної та моральної шкоди стягнута судом безпідставно, без належного мотивування її розмірів. Вказані обставини підтверджуються на матеріальному носії інформації на якому зафіксований судовий процес. Просить дослідити зафіксований на технічному носії інформації запис судового засідання, вирок суду скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження. 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , висунув вимоги, які є абсолютно ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 . Просить вирок скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
		Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційних скарг, прокурора, потерпілу та її представника, які висловили заперечення доводам та вимогам апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Так, фіксація судового засідання суду першої інстанції від 12.05.2016 року (а.с.129), яка була відтворення апеляційною інстанцією за клопотанням захисника обвинуваченого, вказує про повідомлення обвинуваченим про визнання ним провини у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, бажання надавати покази та не визнання ним заявленого цивільного позову, що, не дивлячись на думку, зокрема, обвинуваченого та його захисника про скорочений розгляд справи, стало наслідком ухвалення судом рішення про недоцільність проведення розгляду за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України та необхідність розгляду провадження у повному обсязі заявлених сторонами доказів.
		З огляду на надання прокурором письмових доказів та небажання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту викликати свідків, суд визначив обсяг доказів, які слід дослідити, а саме: допитати обвинуваченого, потерпілу, дослідити надані прокурором письмові доказі та надані потерпілою докази, що стосуються заявленого нею цивільного позову.
		Таким чином, розгляд даного кримінального провадження здійснювався у повному обсязі наданих сторонами доказів, що узгоджується із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 349 КПК України та загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін та свободи в поданні своїх доказів, ст. 26 КПК України щодо диспозитивності.
		Отже, вище наведене спростовує доводи сторони захисту про здійснення судового розгляду справи за скороченою процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, що позбавляло суд обов`язку роз`яснювати наслідки такого розгляду.
		Зазначені вище норми позбавляють суд можливості досліджувати докази, що не були заявлені сторонами провадження і, більш того, необхідність дослідження яких сторони перед судом заперечували.
		Крім того, за положеннями ст. 345 КПК України - після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам`яткою головуючий з`ясовує, чи зрозумілі ім їхні права та обов`язки і у разі необхідності роз`яснює їх.
		Фіксація судового засідання (а.с. 94-97, 126), та власноручно написана обвинуваченим розписка (а.с. 93) підтверджують отримання ОСОБА_6  пам`ятки про права та обов`язки, які були зрозумілі обвинуваченому та не потребували роз`яснень.
		Таким чином, доводи обвинуваченого та його захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не знайшли підтвердження, суд їх знаходить надуманими.
		Зміст технічного запису судового засідання місцевого суду свідчить, що обвинувачений спочатку визнавав провину, а надалі дав покази, зміст яких вказує на часткове визнання вини з огляду на заперечення спричинення потерпілій певного удару.
		Так, ОСОБА_6 пояснив, що 13 березня 2016 року приїхав разом зі своєю співмешканкою до її доньки за адресою: АДРЕСА_2 . Через деякий час вийшов з квартири напідпитку, побачив як жінка заходила до під`їзду та підійшла до кабіни ліфта, він вирішив зайти до ліфту разом з нею, так як у нього виник умисел на заволодіння її майном. Зайшовши до ліфту та дочекавшись коли двері зачиняться, він вдарив потерпілу електрошокером, який завжди носив при собі, в плече та виштовхнув у відкриті двері ліфта, від чого остання впала, після чого зняв з її рук срібло та забрав сумку, з якої згодом забрав все майно, яке потім передав своїй співмешканці, а саму сумку викинув. У судовому засіданні наполягав на тому, що він не завдав удари рукояткою електрошокеру по шиї потерпілої та не вдаряв її головою о кабіну ліфту, звідки у потерпілої струс головного мозку не знає, припустив, що могла вдаритись головою, коли падала від поштовху. 
		В апеляційних скаргах обвинувачений та захисник не погоджуються із кваліфікацією дій обвинуваченого та вказують на наявність в діях ОСОБА_6  складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України. 
		Всупереч тверджень апелянтів висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6  у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України.
		Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК України) це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_6  у вчиненні розбою по відношенню доОСОБА_9  підтверджуються даними, що містяться у показаннях потерпілої в суді першої інстанції про обставини нападу на неї з метою заволодіння її майном та про застосування при цьому насильства. 
		Зокрема, як вказала потерпіла 13.03.2016 року у вечірній час поверталась додому, побачила біля під`їзду незнайомого хлопця, яким, як з`ясувалолся в подальшому виявився ОСОБА_6 , він дзвонив у домофон. Вона відкрила двері та разом із ним зайшла до ліфту, спитала, куди він їде, той відповів, що на восьмий поверх. У той момент, коли вона нажала кнопку ліфта, обвинувачений схопив її за шию та став наносити удари електрошокером у шию. Вона дуже перелякалась та стала кричати, тоді хлопець штовхнув її на стіну кабіни ліфта та наніс удар рукою у голову, від чого вона втратила свідомість. Коли вона прийшла до тями, то зрозуміла, що лежить на підлозі біля ліфту, а хлопець намагається зняти з її рук каблучки. Тоді вона знову почала кричати, у той момент хлопець вирвав з її рук сумку та побіг. Оскільки поліція приїхала дуже швидко, то вони спіймали ОСОБА_6 . 
		На вказаних показах потерпіла наполягала і при апеляційному розгляді.
		Зазначені показання потерпілої об`єктивно підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, а саме даними, що містяться у:
		-протоколі огляду місця події від 13.03.2016 року, яким є під`їзд № 2 буд. АДРЕСА_2 ;
		-протоколі огляду від 22.03.2016 року, за яким оглянуті речі та предмети вилучені у ОСОБА_6 під час затримання в ході особистого обшуку, а також речі, які надала ОСОБА_12 , а саме: грошові кошти в сумі 96 грн., 2 монети Російської Федерації, номіналом 10 рублів та 1 рубль; ліхтар-електрошокер, куртка чорного кольору із слідами побілки, чоловіча спортивна кепка «Nike», чорного кольору; мобільний телефон «Samsung SGН-С260» в корпусі червоного кольору, кільце із металу сірого кольору з візерунками; кільце із металу сірого кольору з візерунком «Троянда»;
		-висновку експерта № 923 від 14.03.2016 року, згідно якого ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, набряків в потиличній області справа, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я та тілесні ушкодження у вигляді синця в області ліктьового суглоба, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
		Отже, з урахуванням обстановки події, яка характеризується вечірнім часом, перебуванням потерпілої наодинці із нападником на обмеженій території, а також беручи до уваги дії обвинуваченого по відношенню до особи похилого віку, який діяв рішуче, використовуючи фізичну перевагу та застосовуючи електрошокер, апеляційна інстанція приходить до висновку, що дії ОСОБА_6 створювали для ОСОБА_9 реальну загрозу життю та здоров`ю.
		За наведених обставин, факту неправильного застосування кримінального закону, про що вказують апелянти, судовою колегією не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують ОСОБА_6 , його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що помякшують та обтяжують покарання.
		Зокрема те, що ОСОБА_6 раніше неодноразова притягувався до кримінальної відповідальності, суд взяв до уваги наявність у обвинуваченого захворювань.
		До пом`якшуючих покарання обставин районний суд відніс щире каяття обвинуваченого.
		Ту обставину, що злочин обвинувачений вчинив в стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив як обтяжуючу покарання.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивовано обрав ОСОБА_6 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів та домірним скоєному.
		Стосовно доводів апеляції про безпідставність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої суми цивільного позову, судова колегія виходить із наступного.
		Так, стягнута з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 , внаслідок часткового задоволення, сума цивільного позову складається із матеріальної шкоди в розмірі 2142 грн. 33 коп. та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
		Обвинувачений, висловлюючи своє відношення до заявленого позову вказав на часткове його визнання лише у сумі спричиненої матеріальної шкоди та витрат на лікування.
		Натомість потерпіла обґрунтовуючи заявлений позов, пояснила, що після подій вона зверталась до лікарні, лікувалась вдома за призначеннями лікаря, витрачала кошти на придбання медичних препаратів, крім того, їй не було повернуто сумку, яка коштує 2505,12 грн. та була їй подарована у 2015 році. Просила суд стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн., оскільки після нападу вона була вимушена лікуватися вдома, наймати медичний персонал для надання їй медичної допомоги, її стан здоров`я значно погіршився, на теперішній час вона постійно відчуває головний біль, не може вільно повертати шию, стала погано чути. Крім того, до теперішнього часу вона відчуває страх ходити по вулиці наодинці, вважає цю суму співмірною тим стражданням, які вона понесла.
		Враховуючи підтвердження матеріальної шкоди у вигляді витрат на медичне лікування та вартості викраденої сумки, що була у користуванні, суд обґрунтовано стягнув з обвинуваченого 2142 грн. 33 коп.
		Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Як встановлено апеляційним переглядом, суд першої інстанції, цивільний позов вирішив, виходячи із вимог ст.ст.23,1168,1172 ЦК Українита п. 9постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, фізичних, психічних), яких зазнав позивач, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
		Врахувавши наведені обставини, а також характер та глибину страждань потерпілої, яка є особою похилого віку, її душевні страждання, що негативно вплинули на звичайний спосіб життя та стан її здоров`я, суд задовольнив цивільний позов потерпілої в частині грошового відшкодування моральної шкоди частково, ухваливши стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.
		Визначений розмір моральної шкоди за конкретних обставин, на думку суду апеляційної інстанції, судом визначений з дотриманням вимог закону та відповідає спричиненим моральним стражданням потерпілої, вимогам розумності та справедливості і є посильним для сплати цивільним відповідачем, а тому підстав вважати його необґрунтовано завищеним, колегія суддів не вбачає.
		За викладеним вище, не маючи приводів та підстав для скасування вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а подані апеляції- без задоволення.
		Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє увязнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		Тобто, у розумінні положень ч.1 зазначеної статті закону, попереднє увязнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили, що має місце, згідно положень ст. 532 КПК України, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Натомість, районний суд, зараховуючи ОСОБА_6 у строк відбуття покарання певний період попереднього ув`язнення останнього, який обмежив датою винесення оскаржуваного вироку на наведені положення уваги не звернув, що потребує реагування з боку апеляційного суду.
		Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_6 слід також зарахувати і строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 03.06.2016 року по 15.11.2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		 у х в а л и л а :
		апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
		Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року відносно ОСОБА_6 , засудженого за ч.1 ст. 187 КК України залишити без змін.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6  в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню з 03.06.2016 року по 15.11.2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.
		 
		Судді:
		    ОСОБА_2             ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...