Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/2432/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2016. Зареєстровано: 23.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2016.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Результат оскарження 11.12.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду: змінено рішення суду першої та апеляційної інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 545/2432/16-а
		Провадження № 2-а/545/39/16 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		    "18" листопада 2016 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі 
		головуючого судді - Потетій А.Г.
		з участю секретаря - Лабовкіній Г.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтава матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_4, Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент патрульної поліції у м. Полтаві про визнання дій протиправними , скасування постанови про застосування адміністративного стягнення та стягнення витрат на правову допомогу, -
		В С Т А Н О В И В:
		До Полтавського районного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_4, Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент патрульної поліції у м. Полтаві про визнання дій протиправними , скасування постанови про застосування адміністративного стягнення та стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що 6 червня 2016 року Інспектором патрульної поліції у м. Полтава, батальйону № 1 роти № 2 рядовим поліції ОСОБА_4 винесено постанову ПС2 № 874885 про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн..
		Відповідно до змісту постанови ПС2 № 874885, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, нібито здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.35 «Стоянка заборонена», чим порушено вимоги даного знаку.
		В постанові про адміністративне правопорушення працівники патрульної поліції: інспектор ОСОБА_4. та капрал ОСОБА_5., встановили та звинуватили водія ОСОБА_1 в тому, що 06.06.2016 року о 19-00 год. за адресою вул. Гоголя, 19 він нібито здійснив стоянку в зоні дії дорожньог о знаку 3.35 «Стоянку заборонено», чим порушив вимогу вказаного дорожнього знаку. Того ж дня за адресою м. Полтава, вул. Сковороди,26 інспектор ОСОБА_4. виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.І ст.122 КУпАП.
		Окрім цього, капрал поліції ОСОБА_5. заблокував рух автомобіля позивача, застосував фізичну силу та адміністративне затримання і примусове доставлення позивача до Полтавського відділення поліції за адресою м. Полтава, вул. Сковороди,2Б без наявності не таке законних підстав.
		Постанова ПС 2 № 874885 у справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог КУпАП.
		Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
		-дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
		-транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
		-технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
		-розмір штрафу та порядок його сплати;
		-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
		-відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Оскаржувана постанова ПС 2 № 874885 від 06.06.2016 року вказаним вимогам не відповідає з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи. Проте в порушення вимог норми вказаної статті КУпАП ОСОБА_4. не установлено обставини справи.
		Так, під час прибуття інспектора патрульної поліції транспортний засіб, який вказано в оскаржуваній постанові, перебував по вул.. Гоголя, 19.
		Проте в постанові ПС2 № 874885 зазначено, що позивач керуючи транспортним засобом здійснив стоянку в зоні дії знаку.
		Вказані висновки Відповідача є передчасними оскільки інспекторами не з'ясовано інформацію - ким та за яких обставин вказаний транспортний засіб зупинено по вул.. Гоголя, 19.
		В порушення вимог чинного законодавства Інспекторами заблоковано рух транспортного засобу, без законних на те підстав, та не взято до уваги те, що згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху під зупинкою слід розуміти припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, ящо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу.
		Інспектором не враховано пояснення Позивача щодо дотримання вказаних вимог правил дорожнього руху та проведення зупинки для посадки пасажира.
		Також, інспектором не було враховано положення ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
		Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція).
		Пунктом 5 Розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» вказаної Інструкції встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволення клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		В порушення вказаного пункту інспектором не надано можливість позивачу користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката (ст. 268 КУпАП).
		Пунктом 9 Розділу III вказаної Інструкції визначено, що поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
		При здійсненні адміністративного провадження посадова особа управління патрульної поліції у м. Полтава не ознайомили Позивача з правами визначеними ст. 63 Конституції України, 307, 308, 268, 287-289 КУпАП, про що зазначено в оскаржуваній постанові. Вказаними діями інспектором грубо порушено норми Конституції України, КУпАП та Інструкції.
		Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи (п. 7 Інструкції).
		Проте, як зазначалось вище, інспектором не забезпечено з'ясування фактичних обставин справи що свідчать про наявність вини, умислу Позивача.
		Пунктом 15 Інструкції визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 285КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.
		Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови по справі про адміністративне правопорушення надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається корінець поштового повідомлення про її отримання.
		Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання (у ній зазначається дата її вручення і ставиться підпис особи, яка її отримала).
		Оскаржувану постанову Позивач 06.06.2016 року не отримував. Інспекторами поліції не забезпечено направлення постанови по справі про адміністративне правопорушення на поштову адресу позивача.
		Вказане вище свідчить, що вказаними діями Відповідачем грубо порушено вимоги КУпАП, Конституції України, Інструкції та прав Позивача, що виявилось у не наданні останньому другого примірника постанови.
		Після блокування автомобіля Позивача інспекторами патрульної поліції до останнього застосовано (безпідставно) заходи фізичного впливу та примусово доставлено до Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області.
		Відповідно до Зводу принципів захисту всіх осіб, які підлягають затриманню або ув'язненню у будь-якій формі, затвердженому Резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1988 року, результаті затримання обмежується право індивіда на свободу, «затримана особа» означає будь-яку особу, позбавлену особистої свободи не в результаті засудження за вчинення правопорушення.
		Під час затримання Позивача по вул. Гоголя, 19 в м. Полтаві, інспекторами була застосована груба фізична сила, що виявилась у заламуванні і викручуванні рук за спину, примусове поміщення в патрульний автомобіль та доставлення до відділення поліції.
		Своїми діями Відповідачі позбавили громадянина права особи робити вчинки вільно, що закріплено в ст. 29 Конституції України. В той же час при затриманні Позивача допущено чергове порушення норм законодавства з боку інспекторів патрульної поліції, що виявилось у не складанні протоколу про адміністративне затримання.
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).
		Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
		Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
		Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого (ст. 29 Конституції України).
		Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
		Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).
		Відповідно до ст. 7 КУпАП Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Відповідно до ст. 260 КУпАП У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи.
		Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це (ст. 261 КУпАП).
		Пунктом 1 Розділу III Інструкції визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо його складення є обов'язковим, порушника може бути доставлено до органу поліції.
		При винесенні постанови від 06.06.2016 року протокол про адміністративне правопорушення не складався та обов'язковість його складення не передбачена законом. Вказане вище свідчить про протиправність дій Відповідачів при доставленні Позивача до відділення поліції.
		Пунктом 3 Розділу III Інструкції визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, установлення особи, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.
		Протокол про адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, складається згідно зі статтею 261 КУпАП на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне затримання пункт 5 Розділу III Інструкції).
		Зазначене вище свідчить про протиправність дій Відповідачів та вчинення ними дій, що порушують права та свободи Позивача.
		З оскаржуваної постанови вбачається, що інспектором при винесенні постанови не враховано докази, які передбачені ст.251 КУпАП та обставин визначених у ст. 280 КУпАП. У постанові зазначена лише фабула адміністративного проступку без посилання на докази, тобто вона не має жодного мотивування. Крім цього, у постанові не зазначено обставин передбачених статтями 33-35 КУпАП, які необхідно враховувати при накладенні стягнення. Отже, оскаржувана постанова за змістом не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
		В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представник позивача Семенко Б.М. надав заяву, про зміну позовних вимог, в яких позивач прохав також стягнути з Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань, витрати на правову допомогу в розмірі 23 100 грн. 
		В своїй заяві позивач посилається на те, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, позивачем та адвокатом Семенком Б.М. укладено договір про надання адвокатських послуг від 07.06.2016 року № 21.
		Умовами вказаного договору визначено, що оплата послуг адвоката здійснюється в розмірі 550 грн. за одну годину роботи.
		За умовами вказаного договору адвокат Семенко Б.М. отримав плату за надані послуги в розмірі 23 100 грн.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи. Станом на дату укладення договору розмір мінімальної заробітної плати складав 1450 грн. 1450 грн. * 0,4 = 580 грн. Тобто при укладенні договору сторонами дотримано граничних вимог встановлених ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
		В заяві також наведено таблицю демонстрації витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку гонорару за договором.
		Отже, оплата витрат на правову допомогу складає: 550 грн. х 42 год. - 23 100 грн.
		Статтею 87 КАС України визначено, що до складу судових витрат відносяться витрати пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.
		Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		На підставі зазначених в первісному та уточненому позові обставин представник позивача позов підтримав в повному обсязі та прохав його задовольнити.
		В судовому засіданні відповідачі- ОСОБА_4., ОСОБА_5. та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову -Департаменту патрульної поліції в м.Полтаві, заперечували проти задоволення позову вказавши на його безпідставність. 
		Зокрема ОСОБА_4. надав до суду письмові заперечення в яких вказав на те, що завданнями і функціями Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції (відповідно до розділу 2 Положення про Департамент Патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від
		18.11.2015     № 96 (далі - Положення) є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Статтею 23 Розділу IV ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
		1)здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
		2)виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
		3)вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення...
		Повноваженнями поліцейського патрульної поліції (відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1) під час несення служби є: розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного зпливу до правопорушників, які вчинили адміністративне правопорушення у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством.
		Думка правопорушника та незгода його з притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
		Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Так позивач 06 червня 2016 року керуючи автомобілем НОМЕР_1, за адресою м. Полтава, вул. Гоголя, 19 здійснив стоянку в зоні дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ України №1306 від 10.10.2001 р.
		(Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України "Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
		Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
		Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.).
		Пунктом 8.4 ПДР передбачено, що заборонні знаки призначені для упорядкування руху транспортних засобів і пішоходів на окремих ділянках доріг шляхом введення або скасування певних обмежень у русі.
		Знак 3.35 застосовується для заборони стоянки усіх транспортних засобів і встановлюється на тому боці дороги, на якому вводиться заборона.
		Зона дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним.
		З метою зведення до мінімуму перешкод для руху інших транспортних засобів зупинка і стоянка дозволяються в спеціально відведених місцях, тобто таких, які позначені дорожніми знаками 5.38 «Місце для стоянки» або 5.39 «Зона стоянки», або в спеціально відведених місцях на майданчиках відпочинку, позначених дорожиш знаком 6.15 «Зона стоянки», а також у місцях, де це не заборонено відповідними дорожніми знаками, дорожньою розміткою або положеннями ПДР, але при цьому необхідно обов'язково враховувати вимоги безпеки дорожнього руху.
		Інспектори поліції під час виявлення порушення ПДР, допущеного позивачем, підійшли до останнього, назвалися, повідомили про допущене порушення та запропонували усунути порушення.
		У зв'язку з агресивною поведінкою позивача, відмовою усунути порушення ПДР, небажання давати будь-які пояснення щодо причини порушення ПДР, поліцейськими було прийняте рішення про перевірку документів порушника та притягнення його до адміністративної відповідальності.
		Відповідно до статей 31, 32 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такий превентивний захід, як перевірка документів особи.
		Поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
		П 2.4. ПДР передбачено, що на вимогу працівника поліції водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР («водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; 2) реєстраційний документ на транспортний засіб; 3) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Також ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та, на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
		Після повідомлення позивачеві про наміри поліцейських притягти останнього до відповідальності, Позивач намагався покинути місце правопорушення на своєму авто, що змусило поліцейських блокувати авто порушника, після чого позивач ледве не здійснив наїзд на поліцейських, намагаючись зникнути з місця події.
		Зважаючи на те, що позивач категорично відмовлявся виконувати законні вимоги поліцейських щодо пред'явлення водійських документів, останнього було доставлено до Полтавського відділу поліції (м.Полтава, вул. Сковороди, 2-6) для встановлення особи правопорушника, з метою винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, так як на місці вчинення порушення в порядку ч.І ст. 276 КУпАП виконати це було неможливо.
		До того ж, доставляння було добровільне без застосування фізичної сили. Фізичну силу Позивачем, ймовірно, було сприйнято намагання поліцейських зупинити Порушника, не даючи останньому можливості покинути місце правопорушення.
		Стаття 259 Глави 10 КУпАП «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку» передбачає, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, порушника може бути оставлено в поліцію.
		При вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарних норм на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в поліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього. Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.
		Відповідно до п. 4 Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Також відповідно до ч.5 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.
		Тобто, доставляння Позивача до підрозділу поліції було здійснено саме для встановлення особи з метою винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а не з метою складання протоколу, так як протокол в даному випадку не передбачений КУпАП. 
		Особу правопорушника (ОСОБА_1) було встановлено начальником Полтавського відділу поліції Головного управління НП в Полтавській області підполковником поліції ОСОБА_3. та звірено за допомогою відомчої інформаційної бази даних МВС України «АРМОР».
		У зв'язку з тим, що позивачеві ще на місці вчинення порушення було усно повідомлено мету його доставляння до підрозділу поліції (встановлення особи для винесення постанови), вважалося, що особа належним чином була повідомлена про місце і час розгляду справи, тому закінчення адміністративного провадження та винесення постанови було проведено без присутності Позивача по справі, так як останній не виявив бажання бути присутнім під час винесення постанови, демонстративно залишивши приміщення з начальником Полтавського відділу поліції ОСОБА_3.
		Працівники поліції діяли відповідно до пункту 8 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395 (далі - Інструкція №1395).
		Інспектор патрульної поліції ОСОБА_4., керуючись розділом IV, главою 18 КУпАП, ст.ст. 252, 251 КУпАП, притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за ознаками ч.І. ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн.
		Враховуючи те, що Позивач покинув разом з гр. ОСОБА_3. приміщення, де знаходились поліцейські, копія постанови була направлена порушникові поштовим зв'язком 07.06.2016 за № 2795/41/26/2016.
		Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
		    Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Згідно ст. 251 КУпАП «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.... Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями засобів фото і кіно-зйомки, відео-запису, які використовуються під час нагляду за дорожнім рухом . ..».
		Право на використання поліцейським нагрудної відеокамери передбачено пп. 2 п.4.1 розділу IV Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016     р. за № 4/1. та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
		Стаття 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Зазначеними правовими нормами встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин. У даному випадку до постанови додається фотофіксація правопорушення, яка слугує беззаперечним доказом.
		Отже, твердження позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху не відповідає дійсності та спростовується фотофіксацією.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, однак жодних заяв чи клопотань від нього не надходило.
		Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерніші є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення, однак за винятком випадків спрощеного провадження. Провадження. що відбувалося за участю позивача, якраз і є таким випадком.
		Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість - це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві.
		Отже, інспектор патрульної поліції виносячи постанову, законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням.
		При накладенні адміністративного стягнення, інспектор патрульної поліції встановив всі обставини справи про адміністративне правопорушення і прийшов до вірного висновку.
		Відповідно до п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху повинні знати, і неухильно виконувати Правила.
		Враховуючи зазначене, постанова винесена відповідно до ст.ст. 222, 283, 284 КУпАП, є законною, обґрунтованою та справедливою.
		Що стосується претензій Позивача щодо постанови у справі про адміністративне правопорушення старого зразка, пояснює, що п.18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено: «До 31 грудня 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України».
		Враховуючи відсутність бланків суворої звітності нового зразка, органи патрульної поліції керуються вищевказаною нормою законодавства та використовують бланки постанов та протоколів у справах про адміністративне правопорушення старого зразка, що отримуються у Департаменті патрульної поліції (м.Київ).
		Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.
		Також відповідач ОСОБА_4. вказав на те, що 06.06.2016 року коли він спільно з напарником, капралом поліції- ОСОБА_5., на службовому автомобілі, близько 19 години, здійснювали патрулювання м.Полтава то виявили автомобіль НОМЕР_1, за адресою м. Полтава, вул. Гоголя, 19, який стояв в зоні дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено», чим порушував вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ України №1306 від 10.10.2001 р. Під»їхавши позаду вказаного автомобіля вони з напарником продовжували стояти вимірюючи час стоянки авто, а саме дивлячись на годинник , що знаходиться на панелі їхнього службового авто. Після п»яти хвилин стоянки вони підійшли до автомобіля для того , щоб повідомити водія, що він порушує правила дорожнього руху. Одночасно він ОСОБА_4. зайшов наперед авта щоб подивитись на номерний знак. В цей час водій авто НОМЕР_2 розпочав рух авто вперед і він відповідач переживаючи за те щоб водій не здійснив на нього наїзд та не покинув місце правопорушення став спереду авто, перегородивши йому рух і потягнувся за зброєю , щоб попередити водія про можливість її застосування. Після цього водій зупинився та заглушив двигун. Напарник ОСОБА_5. постукав у праве водійське вікно і водій авто вийшов та направився в невідомому напрямку. В наслідок чого вони пішли за водієм але останній не бажав зупинятись і він ОСОБА_4. застосував до нього заходи впливу , а саме притримуючи за руку однак водій почав вести себе неадекватно та висмикнувши свою руку нецензурно та брутально почав з ними розмовляти та відмовлявся назвати своє прізвище, ім»я, по-батькові та вказати інші свої дані.. Після чого до нього декілька разів було застосовано ними заходи фізичного впливу, а саме тримання за руки, в наслідок чого водій погодився проїхати з ними до Полтавського відділу поліції. 
		Аналогічні покази дав і відповідач ОСОБА_5.
		Представник Департаменту патрульної поліції в м.Полтаві підтримала в повному обсязі пояснення дані відповідачами та звернула увагу на безпідставність позовних вимог щодо стягнення з Департаменту витрат на правову допомогу оскільки Департаментом не було завдано ніяких збитків позивачу і розмір вимог з урахуванням часу проведених представником позивача в засіданнях є неспівмірно великим. 
		Дослідивши пояснення сторін, письмові докази, переглянувши диск з відеозаписом наданим відповідачем, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
		Так провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, статті 124-1 - 126).
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
		Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
		Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
		Законом України від 14 липня 2015 року №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місті вчинення правопорушення.
		Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		 
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140КУпАП.
		Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
		Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
		Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Законодавець чітко визначив виключний перелік умови пред'явлення для перевірки посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, якими є наявність:1) ознак, що особа схожа на ту, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) достатніх підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) перебування особи на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) зброї, боєприпасів, наркотичних засобів та інших речей, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) перебування в місці вчинення правопорушення або ДТП, іншої надзвичайної події; 6) зовнішніх ознак особи чи транспортного засобу або дій особи, які дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
		Матеріали справи, зокрема відеозапис, свідчать про те, що обставини, наведені у ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", за яких поліцейський мав право вимагати у позивача пред'явлення ним документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, були відсутні.
		Так судом встановлено , що 06.06.2016 року, близько 19 години , підчас патрулювання вулиць м.Полтави, рядовим поліції батальйону №1 роти №2 Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві та капралом поліції батальйону №1 роти №2, Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві - ОСОБА_5., по вул. Гоголя 19, було виявлено автомобіль НОМЕР_1, який перебував в зоні дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено». На час виявлення автомобіля двигун був увімкнений, дана обставина не заперечується та не спростовується свідченнями відповідачів. Під»їхавши до вказаного авто поліцейські виявили в ньому присутність водія, а тому не стали вживати заходів впливу щодо водіїв інших транспортних засобів , які також знаходились в зоні дії вказаного знаку ( наявність іншого авто чітко видно на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_5.). 
		Не проводячи фіксування наявності чи відсутності факту правопорушення, тобто не фіксуючи на відеозапис час перебування авто в зоні дії знаку, який дозволяє перебування транспортного засобу в даному місці до п»яти хвилин, ОСОБА_4. та ОСОБА_5. відразу підійшли до авта та ОСОБА_5., увімкнуши нагрудну камеру відразу розпочав проводити зйомку авта, а ОСОБА_4. став попереду таким чином перешкоджаючи можливий від»їзд автомобіля та правою рукою потягнувся до табельної зброї з метою її можливого застосування. Пілся таких дій поліцейських водій автомобіля , як було встановлено згодом ОСОБА_1, заглушивши двигун, вийшов з авта та зачинивши його пройшов до тротуару. В цей час за ним прослідували відповідачі та наказали йому зупинитись. Коли позивач зупинився то поліцейський- ОСОБА_4. застосував щодо позивача фізичну силу схопивши за руку та намагаючись застосувати прийом рукопашного бою заламавши руку за спину, однак позивач не дав це йому зробити висмикнувши свою руку та запитавши підстави застосування насилля. Також попрохав йому представитись співробітників поліції надавши для огляду свої посвідчення , що зроблено ними не було при цьому ОСОБА_4. здійснив спробу знову завернути руку за спину позивача однак його спроба невдалась оскільки позивач висмикнув свою руку та звернув увагу на те, щоб вони поліцейські не хватали його за руки. 
		Після чого ОСОБА_4. повідомив, що позивача буде затримано та доставлено до найближчого відділу поліції , оскільки останній не назвався та здійснив злісну непокору співробітникам поліції. Після цього позивач попрохав роз»яснити йому його права як правопорушник, якщо він таким є та забезпечити участь захисника, що поліцейськими зроблено не було. Також позивач попрохав викликати керівництво та вказав , що буде вести розмову та представиться в їх присутності однак відповідачі ігноруючи вимоги позивача застосували до нього фізичну силу схопивши за руки, заводячи таким чином їх за спину позивача, здійснюючи прийоми рукопашного бою та силою ведучи останнього до свого службового автомобіля. Після таких неправомірних дій відповідачів позивач погодився проїхати до відділу поліції. Прибувши до відділу поліції Полтаського ГУНП в Полтавській області відповідачі зустріли в приміщенні начальника ОСОБА_3 який повідомив їм, що доставлена ними особа є ОСОБА_1 та займану ним посаду. Після цього ОСОБА_4. повідомив що дана особа вчинила правопорушення та що в них є три години для оформлення документів починаючи з 19 години тобто з часу затримання особи.
		Після цього ОСОБА_1 деякий час перебував в приміщенні відділу поліції але оскільки відповідачі не повідомили його про те, що відносно нього складається постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП він залишив приміщення відділу поліції. Факт неповідомлення позивача про розгляд матеріалу про притягнення його до адміністративної відповідальності підтверджується тим, що відповідачі не перешкодили в залишенні приміщення до завершення розгляду справи по суті а також не залучили свідків для того, щоб засвідчити відмови позивача бути присутнім при розгляді справи та від підпису в постанові та отримання її копії. 
		Дана обставина підтверджується показами допитаних в якості свідків співробітників поліції , які перебували на чергування в Полтавському відділу. Так старший інспектор майор поліції ОСОБА_2 повідомив, що дійсно 06.06.2016 року у вечірній час до приміщення Полтавського відділу поліції зайшов чоловік і за ним майже відразу зайшли співробітники патрульної поліції. Вказаний чоловік попрохав його -свідка викликати свого начальника-ОСОБА_3 що він і зробив. Через деякий час вийшов ОСОБА_3 та побачивши громадянина повідомив співробітникам патрульної поліції , що даний громадянин є головою суду ОСОБА_1 Потім ОСОБА_1 спільно з начальником пішли і через невеликий проміжок часу ОСОБА_1 повернувся та відмахнувшись рукою в бік патрульних, які перебували біля приміщення чергової частини  залишив приміщення. За час спілкування з патрульними ні ОСОБА_1 ні поліцейські один одного не ображали та будь яку фізичну силу один до одного не застосовували. Свідок також відмітив, що позивач був в збудженому стані. До журналу обліку, доставлених, затриманих осіб чи відвідувачів громадянина ОСОБА_1 не вносили оскільки патрульні з таким проханням не звертались та відповідно вказівки ОСОБА_3. щодо цього не було.
		Аналогічні покази в судовому засіданні дав і інспектор-черговий старший лейтенант поліції ОСОБА_9. 
		Тобто свідки не змогли підтвердити чи спростувати факт того , що патрульні повідомили позивача про те, що буде розглядатись адміністративна справа щодо нього за вчинення адміністративного правопорушення та прохали б його залишитись до закінчення її розгляду та те, що б патрульні залучали осіб в якості свідків, щоб засвідчити факт відмови ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді справи та відмови поставити підпис в постанові та відповідно отримати її копію.
		Також з відеозапису з нагрудної камери наданого відповідачами чітко видно, що на момент фіксування автомобіля за кермом якого перебував відповідач даний автомобіль мав намір від»їхати від місця зупинки. А оскільки на відеозапису не зафіксовано час протягом якого  автомобіль НОМЕР_1 перебуваючи на вул..Гоголя 19, в м.Полтава здійснював зупинку є безпідставним твердження відповідачів про здійснення водієм вказаного авто саме стоянки.
		Також зважаючи на те , що нормою ч.1 ст.122 КУпАП чітко визначено відповідальність водія за вчинення адміністративного правопорушення, а зазначений транспортний засіб за кермом якого перебував на момент зупинки його руху поліцейськими- ОСОБА_1 належить ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, (як зазначено в оскаржуваній постанові) тому поліцейськими будучи встановлений факт належності авто іншій особі, не встановлено та не доведено в суді про те, що в даному місці авто залишене не власницею транспортного засобу. 
		Також обставина про те, що водій ОСОБА_1 мав намір від»їхати із зони дії знаку «Стоянка заборонена» підтверджується показами самих відповідачів, які в судовому засіданні вказали, що вони під»їхали до авто НОМЕР_2 саме по тій причині , що в середні перебував водій автомобіля і не стали під»їджати чи підходити до інших автомобілів , які перебували в зоні забороняючого знаку оскільки в них не було водіїв . А отже відсутність водіїв в інших авто є беззаперечним фактом порушення іншими водіями вимог ст.. 122 КУпАП під час стоянки належних їм транспортних засобів в зоні дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено».
		Також той факт, що співробітники поліції не представившись водію «Nissan X-Trail » д.н.з. НОМЕР_3 перешкодили йому рух свідчить відеозапис згідно якого чітко видно , що коли співробітник поліції ОСОБА_5. постукав у праве переднє бокове вікно водія з проханням зупиниться , ще не представившись то відповідач- ОСОБА_4. вже стояв на шляху руху вказаного авта та мав намір застосувати табельну зброю, потягнувшись до неї правою рукою. Після цих дій поліцейських водій заглушив двигун та вийшовши з авта пройшов на тротуар де продовжив спілкуватись з поліцейськими, які на його неодноразову вимогу представитись деякий час ігнорували ці вимоги та не надавали для огляду свої посвідчення. 
		Відповідно до статті 268 КУпАП визначено , що    Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати  докази,  заявляти  клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності   особи,  яка  притягається  до  адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто  лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		При  розгляді  справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка  притягається  до  адміністративної  відповідальності,  є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ  або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. 
		Відповідно до ч.1 ст.. 259 КУпАП. З метою   складення   протоколу   про  адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну  таємницю  - до органів Служби безпеки України її співробітником.   Доставлення   порушника  з  числа  кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу. 
		Відповідно до ч.1 ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи  впливу,  встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ  та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення  допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. 
		Відповідно до ст..261 КУпАП. про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол  підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим.  У   разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. 
		Про місце  перебування  особи,  затриманої  за вчинення адміністративного правопорушення,  негайно  повідомляються  її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. 
		Органи    (посадові    особи),   правомочні   здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
		Так в порушення зазначених вимог закону з відеозапису чітко видно, що на прохання позивача повідомити йому його права та забезпечити участь захисника поліцейські ОСОБА_4. та ОСОБА_5. не роз»яснють йому його права, оскільки, як зазначає ОСОБА_4. він-позивач є не порушником, а особою застигнутою на місці вчинення правопорушення. При цьому одночасно ОСОБА_4. повідомляє позивачу , що він затримується за злісну непокору законним вимогам співробітникам поліції та буде доставлений до відділу поліції. В подальшому факт затримання позивача поліцейськими підтверджується тим , що при спілкуванні відповідачів в приміщенні Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області з начальником ОСОБА_3. вони звертаються до останнього з проханням надати дані , щодо доставленої ними особи (як в подальшому з»ясовано ОСОБА_1) оскільки в них є всього три години на тримання вказаного громадянина, що відповідає вимогам ст.263 КУпАП щодо часу на який може бути затримано осіб. 
		Відповідно до ч.1 ст. 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
		Поліцейські повідомляючи позивача , що він затримується за злісну непокору законним вимогам співробітникам поліції у порушенням вимог закону не фіксують відповідний факт , якщо він дійсно мав місце на місці вчинення правопорушення і також не роблять це доставивши позивача до відділу поліції. Фактично вводячи в оману позивача щодо фактичних підстав його затримання.
		    Також діями відповідачів порушені основоположні принцими визначені Конституцією України.
		Зокрема в статті 55 визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
		Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
		Так вимога позивача до поліцейських забезпечити йому участь захисника ними була проігнорована. Що також є порушенням п.3.ч.1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» де визначено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону.
		Також відповідачами порушені норми Закону України «Про Національну поліцію» надалі «Закон».  
		Відповідно до п.9 ч.1 статті 23 вказаного Закону визначені основні повноваження поліції, зокрема поліція відповідно до покладених на неї завдань доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
		Тобто оскільки, на момент затримання, не було встановлено , що позивач є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення та або є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення співробітники поліції порушили вказану норму закону. 
		Згідно ч.2 ст. 35 Закону- поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
		В даному випадку це зроблено не було а поліцейські лише, на неодноразові вимоги позивача про причини затримання його транспортного засобу, повідомили йому загальну відомість , що він порушив вимоги стоянки не конкретизуючи статтю КУпАП, пункт правил дорожнього руху України та обставини при яких він вчинив правопорушення. 
		Так ч.1 ст. 37 Закону визначено обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю, а саме- поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров'я або на життя чи здоров'я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов'язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.
		В даному випадку жодних підстав визначених законом для обмеження пересування особи чи транспортного засобу не було.
		Статтею 42 Закону визначені Поліцейські заходи примусу.
		Ч.1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:
		1) фізичний вплив (сила);
		2) застосування спеціальних засобів;
		3) застосування вогнепальної зброї.
		Ч.2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
		Ч.7. Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
		Ч.8. Норми забезпечення підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюються Міністром внутрішніх справ України.
		В даній справі є встановлений факт застосування поліцейськими щодо позивча саме фізичного впливу впливу (сили). 
		Стаття 43. Закону визначає Порядок застосування поліцейських заходів примусу
		Ч.1. Поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
		Ч.2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
		В даній справі поліцейські в жодний спосіб не повідомили позивача про можливе застосування щодо нього фізичної сили з наданням останньому достатньо часу для виконання вимог поліцейського.
		Стаття 44. Закону визначає застосування фізичної сили.
		Ч.1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
		Як вбачається з відеозапису жодних підстав визначених законом для застосування фізичної сили щодо позивача з боку співробітників поліції не було оскільки на момент застосування сили не було встановлено факту вчинення позивачем правопорушення чи продовження його вчинення та факту того , що дії позивача загрожували життю чи здоров»ю поліцейських чи інших громадян.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Відповідачем не наведено будь-яких інших обставин, передбачених ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», які давали право вимагати у позивача пред'явлення ним документів.
		Виходячи з наведеного, обставини правопорушення, встановлені відповідачем з порушенням ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», а отже, у позивача був відсутній обов'язок надання документів.
		Отже, подальші дії відповідача по складанню постанови та затримання позивача є незаконними, саме у зв'язку з відсутністю підстав вимагати у позивача надання документів.
		З огляду на встановлені обставини суд вважає позов таким що підлягає до часткового задоволення , а саме підлягають визнанню протиправними дії інспектора патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві , батальйону №1 роти №2, рядового поліції ОСОБА_4 та капрала поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві ОСОБА_5 щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання відносно ОСОБА_1 за адресою: вул. Гоголя, 19, м.Полтави та примусового доставлення до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Сковороди, 2б.
		Підлягають визнанню протиправними дії інспектора патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві батальйону №1 роти №2, рядового поліції ОСОБА_4 та капрала поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві ОСОБА_5 щодо адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 за адресою вул. Гоголя, 19, м. Полтави та примусового доставлення до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Сковороди,2б.
		Підлягає визнаню протиправною та скасуванню постанова інспектора патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві батальйону №1 роти №2, рядового поліції ОСОБА_4 ПС2№874885 від 06 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. 
		Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - підлягає закриттю на підставі п.1.ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Одночасно, суд вважає, що дії Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_4 щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №874885 від 06.06.2016 року щодо ОСОБА_1 здійснені в межах повноважень останнього визначених Закон України «Про національну поліцію» оскільки в даному випадку мала місце суб»єктивна, хибна думка ОСОБА_4., яка не базувалась на з»ясуванні всіх обставин справи, щодо вчинення особою правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
		Також суд вважає такими , що не підлягають до задоволення позовні вимоги позивача в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві, за рахунок бюджетних асигнувань, витрат на правову допомогу в розмірі 23 100 грн. 
		Так в своїй заяві позивач посилається на те, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, позивачем та адвокатом Семенком Б.М. укладено договір про надання адвокатських послуг від 07.06.2016 року № 21.
		Умовами вказаного договору визначено, що оплата послуг адвоката здійснюється в розмірі 550 грн. за одну годину роботи.
		За умовами вказаного договору адвокат Семенко Б.М. отримав плату за надані послуги в розмірі 23 100 грн.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи. Станом на дату укладення договору розмір мінімальної заробітної плати складав 1450 грн. 1450 грн. * 0,4 = 580 грн. Тобто при укладенні договору сторонами дотримано граничних вимог встановлених ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
		В заяві також наведено таблицю демонстрації витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку гонорару за договором.
		Отже, оплата витрат на правову допомогу на думку представника позивача складає: 550 грн. х 42 год. - 23 100 грн.
		Також до суду надано ксерокопію квитанції № 1 про отримання адвокатом коштів від клієнта в сумі 23100 грн.
		З такими твердженнями позивача та його представника суд не може погодитись оскільки на момент подання даної вимоги до суду та розрахунку витрат, адміністративна справа не була розпочата розглядом по суті а попередні судові засідання переносились з різних підстав, зокрема- неявка учасників в судові засідання та задоволення судом клопотань учасників процесу. Також в даному випадку судом визнано протиправними дії відповідачів, а не третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а тому, з наведених вище підстав, суд вважає, позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції в м.Полтаві про стягнення витрат на правову допомогу є такими, що не підлягають до задоволення. 
		Керуючись ст. ст. 71, 122, 158, 159, 162, 163, 167 КАС України , ст..ст. 122,126, 247, 259-263 Кодексу про адміністративні правопорушення України, Законом України «Про Національну поліцію» , Конституцією України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В :
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_4, Інспектора патрульної поліції у м. Полтаві, батальйону №1 роти №2 рядового поліції ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент патрульної поліції у м. Полтаві про визнання дій протиправними, скасування постанови про застосування адміністративного стягнення та стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві , батальйону №1 роти №2, рядового поліції ОСОБА_4 та капрала поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві ОСОБА_5 щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання відносно ОСОБА_1 за адресою: вул. Гоголя, 19, м.Полтави та примусового доставлення до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Сковороди, 2б.
		Визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві батальйону №1 роти №2, рядового поліції ОСОБА_4 та капрала поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві ОСОБА_5 щодо адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 за адресою вул. Гоголя, 19, м. Полтави та примусового доставлення до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Сковороди,2б.
		Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві батальйону №1 роти №2, рядового поліції ОСОБА_4 ПС2№874885 від 06 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. 
		Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		В частині позовних вимог щодо стягнення з Департаменту патрульної поліції у м.Полтаві на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 23 100 грн. - відмовити за безпідставністю .
		Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. 
		Суддя :                                                                            А.Г.Потетій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...