Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/7920/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2016. Зареєстровано: 23.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2016.
Дата набрання законної сили: 22.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           22 листопада 2016 року                                  м. Київ                              К/800/9095/16 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К.
		Суддів                                                   Веденяпіна О.А.
		Юрченко В.П.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року по справі № 808/7920/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №00002151702 від 27.05.2014 року, вимогу про сплату боргу №0002161702/17-02 від 27.05.2014 року, рішення №0002171702 від 27.05.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог. 
		          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. 
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту №301/17-2998712357 від 11.04.2014 року та уточнень до акту №3853/10/08-28-17-02 від 15.04.2014 року документальної виїзної планової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2011-2013 роки, проведеної ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя, позивачем здійснювалось неналежне ведення обліку витрат, дані книги обліку доходів та витрат не відповідають даним первинних документів, своєчасно не сплачений єдиний внесок в розмірі 206599 грн. 15 коп.
		ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя по відношенню до позивача прийняті: 
		- податкове повідомлення-рішення №0002151702 від 27.05.2014 року, яким збільшено грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 160174 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 92939 грн. 60 коп. та за штрафними санкціями 23234 грн. 90 коп.; 
		- рішення №0002171702 від 27.05.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 19701 грн. 37 коп.;
		- вимога Ф-0002161702/17-02 від 27.05.2014 року про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 206599 грн. 15 коп.
		За результатами розгляду скарги позивача, ГУ ДФС в Запорізькій області скасовано вимогу Ф-0002161702/17-02 від 27.05.2014 року в частині зайво нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16677 грн. 88 коп.; скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002171702 від 27.05.2014 року в сумі 19701 грн. 37 коп.; скасовано податкового повідомлення-рішення №0002151702 від 27.05.2014 року в частині 1991 грн. 96 коп. зайво нарахованого податку з доходів фізичних осіб та 497 грн. 99 коп. штрафних санкцій.
		Підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем витрат на загальну суму 514472 грн. 06 коп. (за 2011 рік в сумі 151196 грн. 31 коп., за 2012 рік 220347 грн. 74 коп., за 2013 рік 178928 грн. 01 коп.), стало включення позивачем до складу витрат:
		- відсотків за користування кредитом, отриманого з метою придбання вантажних автомобілів на загальну суму 132152 грн. 10 коп., в тому числі за 2011 рік 49376 грн. 93 коп., за 2012 рік 48209 грн. 17 коп., за 2013 рік 34566 грн.;
		- витрат на відрядження водіїв, з якими позивачем укладені договори підряду на перевезення вантажів на загальну суму 85050 грн., в тому числі за 2011 рік 8180 грн., 2012 рік 51870 грн., 2013 рік 25000 грн.;
		- вартості паливно-мастильних матеріалів в розмірі 306439 грн. 77 коп., в тому числі за 2011 рік 78940 грн. 09 коп., за 2012 рік 113541 грн., за 2013 рік 113958 грн. 68 коп.
		Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
		Як правильно встановлено судами, основним видом господарської діяльності позивача є вантажні автомобільні перевезення.
		Відповідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		Згідно із пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються відповідно до пунктів 138.4, 138.6 - 138.9, 138.10.2 - 138.10.4, 138.11 цієї статті.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 138.10.2 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.
		Таким чином, до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації в порядку, визначному статтями 144-146 Податкового кодексу України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування, придбання паливно-мастильних матеріалів, також відповідно до пункту 138.10.2 статті 138 Податкового кодексу України відносяться до інших витрат. Зокрема, це витрати позивача на ремонт техніки та забезпечення її належного функціонування для використання в господарській діяльності.
		Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України всі витрати на технічне обслуговування повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу України.
		Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів, крім того, дані документи надавались податковій інспекції під час перевірки. 
		Стосовно віднесення до складу валових витрат відсотків на користування кредитом, отриманого з метою придбання вантажних автомобілів, позиція податкового органу полягає у тому, що оскільки автомобілі придбавались особисто позивачем, то такі витрати не можуть бути віднесенні до складу валових витрат на користування кредитом.
		Суди попередніх інстанцій, ознайомившись з наявним у матеріалах справи договором купівлі-продажу ВП №4064 від 01.02.2014 року, укладеного між ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, діючого на підставі свідоцтва, дійшла висновку, що вищезазначене твердження контролюючого органу є безпідставним.
		Матеріалами справи підтверджується факт використання позивачем вантажних автомобілів у власній господарській діяльності, що не заперечується податковою інспекцією, а, отже, позивач правомірно відніс відсотки за користування кредитом, отриманого з метою придбання вантажних автомобілів, до складу валових витрат.
		Також, відповідач в акті перевірки зазначив про неправомірність віднесення позивачем до складу задекларованих витрат вартості запасних частин для автомобілів.
		Відповідно до підпункту «г» пункту 138.8.5 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
		Згідно із пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №102 від 30.03.1998 року (далі - Положення), ремонтом є комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин.
		Відповідно до пункту 3.8 Положення щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування дорожніх транспортних засобів не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожніх транспортних засобів.
		Відповідно до пункту 14.1.138 статті 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500,00 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500,00 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
		Матеріалами справи підтверджується факт придбання, оплати та використання запчастин та витратних матеріалів у власній господарській діяльності позивача, що не заперечується відповідачем.
		В зв'язку із використанням транспортних засобів у власній господарській діяльності, у позивача виникають витрати на утримання, ремонт та експлуатацію транспортних засобів, які включаються до складу загальновиробничих витрат, а тому відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України відносяться до складу витрат операційної діяльності.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно обґрунтованості включення позивачем до складу витрат у 2011-2013 роках витрат, пов'язаних із використанням автотранспортних засобів, а тому висновок податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат по операціях зі сплати за запчастини є необґрунтованим.
		Відповідно до пункту 17.1.3 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. 
		Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
		Вказаний закон надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому, не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації, та витрат на утримання основних засобів.
		Як вбачається з матеріалів справи, порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зафіксовано в уточненнях до акту перевірки №3853/10/08-28-17-02 від 15.04.2014 року. Сам акт перевірки №301/17-2998712357 від 11.04.2014 року не містить посилань на порушення позивачем вказаного закону.
		Судами встановлено, що згідно пояснень відповідача, підставою для прийняття уточнень до акта перевірки стало виникнення технічних проблем під час складання акту перевірки №301/17-2998712357 від 11.04.2014 року.
		Однак, ані Податковий кодекс України, ані Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА №984 від 22.12.2010 року, не передбачають можливість вносити уточнення до акту перевірки окремим листом. 
		Крім того, уточненнями до акту перевірки №3853/10/08-28-17-02 від 15.04.2014 року не виправлялися описки чи арифметичні помилки, виявлені при складанні акту перевірки, а фактично встановлено нові порушення, не зафіксовані актом перевірки №301/17-2998712357 від 11.04.2014 року, що суперечить вимогам чинного законодавства.
		З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо неправомірності рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002171702 від 27.05.2014 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-0002161702/17-02 від 27.05.2014 року на підставі уточнень до акту перевірки №3853/10/08-28-17-02 від 15.04.2014 року.
		За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
		          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		 
		УХВАЛИВ:
		          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.
		          Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року по справі № 808/7920/14 залишити без змін.
		          Справу повернути до суду першої інстанції.
		          Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
		 
		Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А.  підпис Юрченко В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...