Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/4399/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2016. Зареєстровано: 25.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		             
		 
		Справа № 372/4399/15-ц
		Провадження № 2-108/16 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		17 листопада 2016 року         Обухівський районний суд Київської області у складі: 
		головуючого судді Болобана В.Г.,
		за участю секретаря Рудніцької О.В.,
		розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за обєднаними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «БРСМ  Нафта», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачі звернулись до суду з позовними заявами до відповідачів ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «БРСМ  Нафта» про відшкодування моральної шкоди, спричиненою пожежою на нафтобазі, яка сталася влітку 2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 08.06.2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали», яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, будинки 1 та 1а, сталася пожежа, яка тривала понад 10 днів. Наслідком пожежі стало завдання шкоди природному довкіллю зі створенням небезпеки для життя і здоровя людей. Позивачам, як жителям вказаного регіону, спричинена моральна шкода у вигляді ряду психотравмуючих факторів, повязаних із ушкодженням здоровя, знищенням майна позивачів (а саме городини, яку позивачі вирощували, споживали та частково реалізовували, за що отримували певний дохід). Позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів заподіяну моральну шкоду в розмірі 263088 грн. 
		В судовому засіданні представники позивачів уточнювали позовні вимоги щодо розміру моральної шкоди та кола відповідачів. 15.11.2016 року представники позивачів подали заяву про збільшення розміру позовних вимог та просили стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду, що підлягає відшкодуванню постраждалим особам (кожному) в розмірі 576 мінімальних заробітних плат, що становить 835 200 грн.
		Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, оскільки протиправна поведінка відповідачів зумовила пожежу (як надзвичайну подію) та моральні страждання позивачів. Зазначили, що пожежа на нафтобазі виникла з причин явного недотримання власником нафтобази та іншими відповідачами правил експлуатації таких обєктів підвищеної небезпеки, оскільки сама нафтобаза експлуатувалась із грубими порушеннями (про що свідчать результати перевірки цього обєкта), частково не була введена в експлуатацію. Ці обставини протягом всього часу функціонування такого обєкту та, як наслідок - надзвичайна подія у вигляді пожежі, явило собою очевидну загрозу для життя і здоровя позивачів та членів їх сімей, загрозу для природного довкілля та екологічної безпеки, привели до порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, до звуження можливостей використання продукції особистого підсобного господарства. Внаслідок чого були порушені конституційні права позивачів (право на життя і здоровя, на екологічну безпеку та довкілля та інші права), а позивачі та члени їх сімей переживали і переживають значні душевні страждання, що проявились у постійному стресі, страхах, тривогах, переживаннях та моральних муках. Наголошували на тому, що моральна шкода, спричинена власником обєкту підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від доведеності (наявності) вини цього власника чи іншої особи, яка володіє таким обєктом. 
		Факт отримання таких душевних страждань, наявності самої моральної шкоди та її розмір позивачі та представники позивачів доводили наявними комісійними висновками спеціалістів за результатами психологічного дослідження.
		Представники відповідачів ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта» та залучених під час судового розгляду відповідачів ТОВ «Парком Транс» та ТОВ «Укртрансоіл-2009» в судовому засіданні проти позову заперечили повністю. Зазначили, що подія дійсно мала місце, пожежа відбулась на нафтобазі, власником якої є ТОВ «Побутрембудматеріали». Експлуатацію цього обєкту на час виникнення пожежі здійснював орендар - ТОВ «Парком Транс» відповідно до договору оренди, інші відповідачі на час події не мали відношення до цього обєкту. Щодо причетності відповідачів до самої події заперечили, оскільки на час судового розгляду вина певних осіб (а тим більше безпосередньо відповідачів, як юридичних осіб) не встановлена та не доведена (немає вироку суду щодо притягнення кого-небудь до відповідальності), а тому позивачі та представники позивачів обрали неправильний шлях захисту своїх прав. Зазначили, що своїми діями відповідачі жодним чином не порушували конституційних прав позивачів та не мали наміру на це. Жодних причинно-наслідкових звязків між діями відповідачів та моральною шкодою позивачів не має. Тому, вважали позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, а саму позовну заяву - передчасною. Додатково наголосили на тому, що позивачами не доведена наявність моральної шкоди, не надані підтвердження погіршення стану здоровя чи знищення будь-якого майна. 
		За клопотанням представників позивачів всі позивачі були викликані до суду в якості свідків для допиту.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що він є інвалідом II групи, не працює, дружина його перебуває на пенсії за віком, проживає в с. Березанщина з дружиною та сином. 08 червня 2015 року він побачив над селом дим, з неба падала сажа, було важко дихати. Він особисто намагався підїхати до місця події, щоб дізнатися про причини пожежі, але його не пускали правоохоронці та рятувальники. Всі дні вони спостерігали вогонь на нафтобазі, бачили густий дим від пожежі та відчували його їдкий неприємний запах, в звязку з чим розуміли, що в повітрі є викиди шкідливих речовин, а природне довкілля постраждало.Через їхнє село для гасіння пожежі їздили великі загони ДСНС з технікою. Проїзд до місця пожежі контролювався постами з працівників міліції.Практично щодня по всім українським телеканалам показувались «страшні» картини з місця пожежі з коментарями, які не заспокоювали, а збільшували напругу.Фактично, він для себе усвідомлював, що сталась екологічна катастрофа місцевого (а можлива і національного) масштабу. Голова сільської ради повідомив, що горить нафтобаза і щоб всі готувались до евакуації, але так як йому з сімєю не було куди переїхати, вони залишились вдома. Постійно чули гучні вибухи та дивились на затягнуте чорним димом небо. Дуже хвилювався за себе та свою сімю, оскільки поруч із місцем події розташовується сховище боєприпасів та ще одна нафтобаза. Зазначив, що довелось знищити все, що на той час було на городі, оскільки їм заборонили вживати городину із-за забруднення, доводилось не виходити на вулицю через задуху. Через два тижні після пожежі він перебував на лікуванні із збільшеним тиском. Також додав, що його дружина отримала опіки від речовини, яка була на городі після чорного дощу. У 2016 році висадили всю городину як звичайно та нічого не продавали.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_3 пояснив, що разом з сімєю проживає у приватній садибі № 117 по вул. Леніна в с. Путрівка, Васильківського району Київської області. Його будинок знаходиться десь за 1,5 кілометри від нафтобази. Він та його дружина є пенсіонерами та інвалідами ІІ групи. На присадибній земельній ділянці вони займаються городництвом для вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції для власного споживання, а надлишки намагались реалізовувати, з чого отримували дохід. Приблизний розмір цього доходу визначити не зміг. 
		08 червня 2015 року в другій половині дня він побачив чорний дим, подумав, що горить завод, дізнався про пожежу на нафтобазі, було чутно гучні вибухи, бачив дим та полумя, листя та городина стали чорними після опадів. Зазначив, що через ці переживання його дружина потрапила в лікарню з високим артеріальним тиском, дуже злякався за себе і сімю, був у розпачі. Після цієї події став більш нервовим.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_4 пояснила, що вона є інвалідом ІІ групи, проживає сама в будинку. З 1982 року приймає ліки, оскільки хворіє на астму. 08 червня 2015 року вона пішла до магазину, по дорозі зустріла сусіда, який повідомив про пожежу на нафтобазі, бачила чорну хмару. 09.06.2015 року їм заборонили їсти продукти, вирощені на городі. Вказала, що її дочка проживає в м. Києві, однак позивач відмовилась на час пожежі переїхати до неї. Після пожежі її хвороба ускладнилась та вона змушена була знову (після перерви) приймати ліки, на які потрібні значні кошти. Також пояснила, що всю городину вирощувала на своїй ділянці виключно для себе та своїх рідних. Однак, через пожежу та осади листя на городині було чорного кольору. Під час пожежі вона майже 10 днів не виходила з дому, оскільки їй було важко дихати на вулиці через дим.
		Позивач ОСОБА_2 не прибула в судове засідання та не була допитана в якості свідка (хоча судом її явка була визнана обовязковою) через свою хворобу та перебування на лікуванні, про що свідчить медична документація. 
		Всі позивачі, допитані в судовому засіданні в якості свідків, зазначили, що вони спілкувались лише з одним психологом (кожний з окремим), який заспокоював їх, запропонував заповнити анкети та задавав деякі питання. 
		Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (дружина та син позивача ОСОБА_1М.) пояснили, що після пожежі 08.06.2015 року городина на їх ділянці була забруднена чимось на зразок мазуту, продукцію з городу не продавали та самі не вживали, після події ОСОБА_1 звертався до лікарів, йому призначили заспокійливі ліки. ОСОБА_6, після того як пішла до городу отримала опіки ноги, що спричинило їй фізичного болю та додаткові хвилювання за своє здоровя, оскільки ніхто не міг їй пояснити що це. 
		Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він голова Путрівської сільської ради, приймав безпосередню участь в подіях 08 червня 2015 року під час пожежі та протягом її гасіння. В людей була паніка, шок від пожежі, вони були налякані, не знали, що робити. Зазначив, що до сільської ради надходили заяви від жителів с. Путрівка про забруднення їх території. За зверненням жителів проводилось обстеження всіх дворів в с. Путрівка, ходили по дворах, робили фото, все фіксували, люди боялись за дітей, воду, городину. Він проводив декілька сходок жителів села, розяснював інформацію, яку отримував від місцевої та обласної влади, різних органів. Пояснив, що поруч із місцем події розташований склад боєприпасів та ще одна нафтобаза, тому всі були дуже перелякані з приводу можливості перекидання полумя на інші обєкти. Підтвердив факт часткової евакуації людей, що також дуже лякало всіх мешканців. Зазначив, що знав про те, що нафтобаза функціонує із порушенням вимог та правил. Підтвердив той факт, що з самого початку пожежі і після неї з місцевими жителями працювали юристи, які запропонували звернутись до суду з метою відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею. Були проведені зустрічі із мешканцями, які спілкувались з юристами та психологами. Крім цього, відповідними службами постійно проводились заміри забруднення повітря, грунтів, води та продуктів харчування.    
		Свідок ОСОБА_9, який приймав участь при складанні комісійного висновку спеціалістів за результатами психологічного дослідження, зазначив, що безпосередньо із позивачами він не спілкувався, а свої висновки робив виключно на підставі інформації, яка була йому надана представниками позивачів (позовна заява та додатки до неї, анкети  опитування та інше). Пояснив, що при визначенні розміру моральної шкоди брав за основу методику встановлення заподіяння моральної шкоди та оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_10. Показники, задіяні при розрахунках, також брались виходячи з інформації, наданої представниками позивачів, за максимальними показниками. Пояснив, що така подія, безумовно, негативно вплинула на всіх позивачів надмірними стресогенними подіями гіпертрофованої інтенсивності, що потягло за собою порушення плину їх нормального життя. У ситуації, яка була піддана психологічному дослідженню, має місце спричинення всім позивачам моральної шкоди у вигляді пролонгованих у часі негативних психогенних наслідків, повязаних із постійною актуалізацією тяжких психотравмуючих спогадів відносно пережитих психотравмувальних подій. В узагальненому вигляді усе це можна кваліфікувати як устояне підґрунтя для існування довготривалих посттравматичних нервово-психічних розладів, посттравматичного стресового розладу, негативного емоційного фонуорганізації життя позивачів, внаслідок чого значно ускладнюєтьсяможливість швидкої та ефективної психічної реабілітації та відновленнядушевних сил, «рубцювання» душевних травм, ускладнюються соціальні обставини їх життя, постійно псується настрій.
		Свідок ОСОБА_11 дав пояснення суду, що з 2014 року працює на посаді директора ТОВ «БРСМ-Нафта», не був присутнім під час пожежі та після неї на нафтобазі, ТОВ «БРСМ-Нафта» відношення до нафтобази, як обєкту, не має. Щодо винних у пожежі осіб також нічого не знає.
		Вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обовязком держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конституції України кожна людина має невідємне право на життя.
		Відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадів, передбачених Конституцією України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом.
		Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
		Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоровя, право на безпечне для життя і здоровя довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невідємне право на життя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 283 Цивільного кодексу України фізична особа має право на охорону її здоровя.
		Відповідно до ст. 282 Цивільного кодексу України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоровю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечне для життя і здоровя довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побути, а також права на її збирання та поширення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 293 Цивільного кодексу України діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
		Відповідно до п. а ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоровя навколишнє природне середовище.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України  моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
		1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки… ; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Стаття 16 ЗУ Про обєкти підвищеної небезпеки встановлює, що шкода (в тому числі моральна),  заподіяна  фізичним  чи юридичним  особам  внаслідок  аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом  господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
		Як було встановлено під час судового розгляду обєкт, на якому відбулась пожежа, є обєктом підвищеної небезпеки. Щодо винних у цій пожежі осіб наразі триває судовий розгляд та такі особи до відповідальності не притягнуті. Однак,  наслідку дій непереборної сили чи умислу потерпілих (позивачів) в судовому засіданні не встановлено, а тому з урахуванням ст. 16 ЗУ Про обєкти підвищеної небезпеки вина осіб для відшкодування моральної шкодк не є обовязковою умовою. 
		08 червня 2015 року близько 17 години 00 хвилин на нафтобазі, власником якої є ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (що підтверджується відповідними документами та визнається відповідачами), що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна,1, виникла пожежа, яка тривала до 10 години 20 червня 2015 року, що підтверджується актом про пожежу від 08.06.2015 року. 
		Відповідно до п. 1,2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами у справі та визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.
		Суд приходить до висновку, що подія, яка відбулась з 08.06.2015 року є саме загальновідомим фактом та не підлягає додатковому доказування. 
		В матеріалах справи міститься ОСОБА_12 Державної служби України з надзвичайних ситуацій (дані ДСНС України) про пожежу, складений у комісійному порядку повноважними особами відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків».Актом про пожежу зафіксовано, що дійсно 8 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» о 17 годині розпочалася пожежа, гасіння якої тривало до 10 години 20 червня 2015 року.
		Є також копія Розпорядження Кабінету Міністрів України № 583 від 9 червня 2015 року «Про утворення Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 8 червня 2015 року у Київській області». Зі змісту розпорядження вбачається, що в ньому йдеться саме про пожежу на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали».
		Наявні протоколи Урядової комісії, про створення якої йшлося у вищевказаному розпорядженні КМУ № 583 від 9 червня 2015 року.Зі змісту протоколів вбачається, що всі вони повязувались з фактом вищевказаної пожежі, організаційними заходами по її гасінню та ліквідації і профілактиці наслідків, в т.ч. для природного довкілля.
		Також представниками позивачів додана копія звіту Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали».У Звіті підтверджено статус події пожежі, як надзвичайної ситуації, підтверджено загибель 5 осіб та травмування 16 осіб; підтверджено, що пожежа тривала з 17 години 8 червня 2016 року по 10 годину 20 червня 2016 року; зафіксовано що в гасінні пожежі загалом прийняло участь 939 осіб та 117 одиниць спецтехніки; що нафтобаза ТОВ «Побутрембудматеріали» із-за порушень містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно-небезпечний обєкт, що пожежа мала негативні наслідки для довкілля; що пожежа являла собою загрозу для життя людей кількох населених пунктів із-за близькості нафтобази до військового складу боєприпасів; що такого розвитку подій вдалося уникнути лише внаслідок самовідданих пожежників по гасінню.
		Під час самої пожежі та після неї відповідними службами проводились дослідження щодо стану екології навколо місця події (проби грунту, води, повітря, продуктів) на вміст небезпечних речовин. 
		Так, за результатами дослідження усіх проб ґрунту з території Васильківського району Київської області, здійсненими ДУ «Інститут гігієни медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України» встановлено перевищення вмісту бенз(а)пірену (протокол № 4 від 24.06.2015 року, протокол № 5 від 30.06.2015 року).
		Як вбачається з протоколів, перевищення є у кілька разів, в окремих випадках у десятки разів.
		За результатами досліджень проб харчових продуктів, виконаних ДУ «Київський обласний лабораторний центр ДСЕСУ» (протокол від 16.06.2015 року № 014 встановлено - невідповідності вимогам зразків полуниці за вмістом свинцю та кадмію. Ці результатитакож підтверджені ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім.. ОСОБА_13 України» (протокол від 22.06.2015 р. № 170.15).
		Із приєднаної до листа ДУ «Інституту гігієни та медичної екології ім.. ОСОБА_13 НАМНУ України» за № 24.2/2405 від 03.07.2015 року, який направлявся на адресу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, копії пояснювальної записки по вищевказаним протоколам, встановлені такі факти.Фахівці лабораторії канцерогенних факторів ДУ «Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України» провели дослідження вмісту бенз(а)пірену в наданих Лабораторним центром зразках ґрунту. Проаналізувавши отримані результати можна зазначити наступне.По-перше, в усіх пробах ґрунту, незалежно від глибини досліджуваного зразка, реєструється високі рівні канцерогену, які у кілька разів перевищують нині діючі гігієнічні нормативи (20,0 мкг/кг).По-друге, чітко простежується залежність концентрації від місцезнаходження пункту спостережень по відношенню до вогнища. Якщо на відстані 1 км (с. Крячки, вул. Народна) вміст бенз(а)пірену сягав 280,0 мкг/кг (14 ГДК), то вже на відстані 3,0 км концентрації зменшуються більш ніж у 2 рази. Така тенденція зберігається і далі, досягаючи рівня контрольного пункту на відстані дещо більше за 15 км.По-третє, аналіз даних, отриманих при дослідженні ґрунту на глибині 20 см також свідчить про перевищення ГДК бенз(а)пірену.
		При цьому слід звернути увагу, що в зоні, наближеної до центру вогнища, розрив концентрацій, отриманих у верхньому та нижньому шарах ґрунту знаходиться у межах від 1,1 до 1, 6, тоді як на віддалених територіях він вже складає 2,0-3,0-х крайностей.
		Такі результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень.Далі в пояснювальній записці відзначено, що ГДК бенз(а)пірену було обґрунтовано за мікробіологічним критерієм шкідливості встановлених в лабораторних умовах, а також дослівно зроблено наступний висновок :«Таким чином, на підставі аналізу отриманих даних та враховуючи вмісту бенз(а)пірену у полуниці, черешні, а також важких металів, про що повідомлялось раніше, можна дійти наступного висновку.Рівень бенз(а)пірену та важких металів у ґрунтах та овочевій продукції є результатом екстремальної ситуації. Наявність канцерогену у нижніх шарах грунту і високий вміст його в зразках грунту, відібраних в контрольному пункті вказує на наявність хронічного забруднення в попередні роки.Результати змиву з поверхні ягідної продукції свідчать, що забруднення відбувається за рахунок седиментації шкідливих часточок з повітря, а не є результатом переходу з ґрунту».
		Таким чином, з урахуванням результатів дослідження, суд приходить до висновку, що окрім хронічного забруднення грунту в районі надзвичайної ситуації мав місце вплив безпосередньо наслідків цієї пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до додаткового забруднення харчових продуктів на земельних ділянках та самого грунту. 
		Крім цього, в матеріалах справи міститься протокол випробувань № 0759-Н від 11.08.2015 року Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, яким встановлено, що критичні рівні забруднень продуктами горіння нафтопродуктів встановлено для грунтів за показниками сумарного вмісту нормованих бензапіренів та ненормованих поліароматичних вуглеводів, також для грунтів характерне перевищення лімітуючи показників вмісту сірки. 
		В матеріалах справи також міститься Звіт громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України за результатами громадської оцінки впливів на довкілля , внаслідок пожежі на території нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали» в смт Глеваха Васильківського району. У висновках цього звіту зазначено, що результати незалежного постійного моніторингу якості атмосферного повітря з моменту пожежі до її ліквідації, проведених досліджень зразків грунту та грунтових вод свідчать, що забруднення компонентів довкілля за межами території нафтобази, як з моменту виникнення пожежі, так і зі спливом часу до моменту відбору відповідних проб не перевищують фонових показників. Рівні забруднення довкілля, в усіх досліджуваних напрямках не змінились та не завдали будь-яких негативних наслідків у вигляді шкоди довкіллю та/або окремим обєктам після аварії на нафтобазі та не розповсюдилось за її межі, що у свою чергу не несе додаткової загрози обєктам довкілля та здоровю населення.
		За результатами інших досліджень (в матеріалах справи наявна велика кількість актів відбору проб харчових продуктів, повітря та протоколів дослідження проб харчових продуктів до цих актів) перевищення досліджуваних показників не перевищує норми (том 4, а.с. 126  185).
		Однак, розглядаючи цю цивільну справу (з метою встановлення факту можливого забруднення довкілля як наслідок надзвичайної події та впливу на життя та здоровя позивачів) судом береться до уваги Рішення Європейського суду з прав людини «Дземюк проти України». Цим рішенням Європейський суд з прав людини визначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року У справі «Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та вищенаведене рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (див. рішення від 2 грудня 2010 року у справі «ОСОБА_14 проти Болгарії» (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У звязку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України» ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоровя заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.
		Оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті (див. рішення від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» (Hardy and Maile v. the United Kingdom), заява № 31965/07, п. 188).
		Що стосується погіршення стану здоровя, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоровя загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є субєктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (див., mutatis mutandis, рішення від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії» (Ledyayeva and Others v. Russia), заяви №№ 53157/99, 53247/99, 53695/00 та 56850/00, п. 90).
		Щодо цієї справи Суд погоджується з тим, що заявник та його родина могли зазнати негативного впливу відповідного забруднення води. Проте за відсутності прямих доказів фактичної шкоди здоровю заявника Суд повинен встановити, чи потенційні загрози довкіллю, спричинені місцем розташування кладовища, були повязані з приватним життям та житлом заявника такою мірою, щоб негативно вплинути на «якість його життя» та привести у дію застосування вимог статті 8 Конвенції (див. пункти 78-81).
		Щодо безпосередньо факту наявності моральної шкоди, суд погоджується із доводами позовної заяви в частині фізичного болю та страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях у зв'язку зі знищенням та пошкодженням майна.
		По-перше, всі позивачі є людьми похилого віку, пенсіонерами та інвалідами зі своїми хронічними захворюваннями (підвищений тиск, астма, перенесені інфаркти та інше), а отже подія, яка відбулась на нафтобазі зі всіма проявами та наслідками, вочевидь, негативно вплинула (або могла вплинути) на стан здоровя позивачів. 
		По-друге, як було встановлено судом, всі позивачі мають земельні ділянки, на яких вирощували та продовжують вирощувати сільськогосподарську продукцію. Знищення такої продукції (безпосередньо під час пожежі, або як наслідок забруднення та заборони вживання) і є знищенням чи пошкодженням майна позивачів. 
		Наявність самої моральної шкоди та розрахунок її розміру ґрунтується позивачами та представниками позивачів на наявних в матеріалах справи комісійних висновках спеціалістів за результатами психологічного дослідження відносно кожного з позивачів. 
		Як було встановлено під час судового розгляду (зокрема, із допиту одного із спеціалістів-психологів, який безпосередньо брав участь у цих дослідженнях ОСОБА_9Б.) ці висновки були зроблені на підставі документів та інформації, яка була надана спеціалістам замовником (тобто, представниками позивачів). Як зазначив психолог та всі без виключення позивачі, він особисто (чи вся комісія із трьох спеціалістів) не спілкувався окремо із кожним позивачем, розрахунки щодо розміру моральної шкоди (за методикою ОСОБА_12) комісія робила за максимальними показниками (прямий умисел винної особи, індивідуально-психологічні особливості потерпілих та інші). Таким чином, розмір моральної шкоди за результатами цих досліджень для всіх позивачів становить 576 мінімальних заробітних плат. 
		Однак, беручі до уваги той факт, що моральна шкода та наявність такої моральної шкоди у конкретної особи є виключно індивідуальним явищем та має бути досліджена та встановлена безпосередньо щодо кожного окремого позивача (з урахуванням характеру, психологічного та емоційного стану в кожному конкретному випадку, а не на підставі матеріалів позовної заяви та анкет-опитувань, які заповнювали позивачі), суд не бере до уваги розрахунки, наведені у висновках спеціалістів за результатами психологічного дослідження, оскільки такі дослідження не враховували індивідуальних психологічних особливостей кожної особи окремо. 
		Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд, виходить з положень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року і враховує характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, стан їх здоровя (з урахуванням того, що всі позивачі є інвалідами та мають проблеми із здоровям), та тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. Також, суд бере до уваги той факт, що Протоколом № 1 засідання Урядової комісії з ліквіації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 року на території нафтобази від 11.06.2015 року встановлена одноразова грошова допомога сімям осіб, які загинули під час пожежі на нафтобазі, з розрахунку по 200000 грн. за кожного загиблого, постраждалим з розрахунку по 70000 грн. на кожного. Оцінюючи розмір моральної шкоди позивачів, суд виходить з засад розумності і справедливості та вважає, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
		Щодо кола відповідачів (оскільки позовні вимоги заявлені відносно чотирьох відповідачів) суд визнає доведеними та обґрунтованими вимоги щодо власника нафтобази (ТОВ «Побутрембудматеріали») та відповідача ТОВ «Парком Транс», як орендаря цієї нафтобази на час виникнення надзвичайної події. Така позиція суду ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, а саме копії договору оренди № 01/05/15 від 01.05.2015 року між ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Парком Транс», а також копії Додаткової угоди № 1 від 30.04.2015 року до договору оренди № 01/04/13-1 від 01.04.2013 року, якою договірні відносини щодо оренди нафтобази між ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Укртрансоіл-2009» припинились 30.04.2015 року. Інших належних доказів щодо причетності на час виникнення пожежі інших відповідачів судом не встановлено. 
		Також суд наголошує на тому, що оскільки відшкодування моральної шкоди  питання виключно індивідуальне та потребує зясування всіх обставин завдання такої моральної шкоди конкретній особі, суд не вбачає можливості задоволення позовних вимог відносно позивача ОСОБА_2, оскільки цей позивач за станом здоровя не зявився в судове засідання протягом року (хоча явка позивачів була визнана обовязковою) та не надав своїх пояснень (з поважних причин  в матеріалах справи міститься медична документація, яка підтверджує факт перебування позивача на лікуванні). Суд був позбавлений можливості зясувати та встановити наявність такої моральної шкоди безпосередньо в цього позивача. 
		Тому, з урахуванням всіх обставин, наведених вище, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме відносно позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, яка має бути стягнута солідарно з ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Парком Транс», як власника та орендаря нафтобази на час виникнення надзвичайної події, оскільки доводи позивачів про наявність моральної шкоди внаслідок надзичайної події, яка сталась в період з 08.06.2015 по 20.06.2015 року на нафтобазі у Васильківському районі, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
		Долю судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 88 ЦПК України.  
		Керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 212-214, 218 ЦПК України, статтями 23, 282, 293, 1167, 1187 ЦК України, ст. 16 ЗУ Про обєкти підвищеної небезпеки, статтями 3, 16, 27, 50 Конституції України, суд
		                                                                    ВИРІШИВ:
		Позовну заяву задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) солідарно на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 (сорок три тисячі пятсот) грн. 00 коп.
		Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) солідарно на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 (сорок три тисячі пятсот) грн. 00 коп.
		Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) солідарно на користь ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 (сорок три тисячі пятсот) грн. 00 коп.
		В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь держави судовий збір в розмірі 826 грн. 80 коп.
		Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь держави судовий збір в розмірі 826 грн. 80 коп. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		СуддяОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...