Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2520/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2016. Зареєстровано: 25.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2016.
Дата набрання законної сили: 05.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  18/76/16
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.11.2016                                                                                 справа №  908/2520/16
		 
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Украгропром (юр. адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36; адреса для листування: 04070, м. Київ,                      вул. Борисоглібська, 6-б)
		до відповідача державного підприємства Дослідне господарство Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1) 
		про стягнення 1329131 грн. 87 коп. основного боргу за договором оренди № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р., 112193 грн. річних процентів, 1174563 грн. 77 коп. втрат від інфляції грошових коштів 
		Суддя Носівець В.В.
		Представники сторін:
		від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17/08/16 від 17.08.2016 р.;
		від відповідача: не зявився;
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ:
		 
		До господарського суду Запорізької області 27.09.2016 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Украгропром з позовною заявою до державного підприємства Дослідне господарство Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України про стягнення 1329131 грн. 87 коп. основного боргу за договором оренди № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р., 112193 грн. річних процентів, 1174563 грн. 77 коп. втрат від інфляції грошових коштів. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 512, 526, 541, 543, 611, 612, 625, 1077 ЦК України.
		Ухвалою суду від 28.09.2016 року порушено провадження у справі № 908/2520/16, присвоєно справі номер провадження 18/76/16, судове засідання призначене на 26 жовтня 2016 року. Ухвалою суду від 26.10.2016 р. розгляд справи відкладався на 16.11.2016 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів судового процесу, за наявними документами та закінчений 16.11.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити; надав суду витребувані ухвалами документи. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р. щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1329131,87 грн. У звязку з порушенням виконання зобовязань за договором, позивач, керуючись положеннями договору та приписами діючого законодавства нарахував 3% річних за період прострочення з 20.11.2013 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 112193,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1174563,77 грн. за період з листопада 2013 р. по серпень 2016 р. (включно). В прохальній частині позову позивач заявив до стягнення: основний борг, 3% річних, інфляційні втрати, всього на суму 2615888,64 грн. 
		Від відповідача 19.10.2016 р. до суду надійшов відзив, в якому зазначено наступне. 
		Державною фінансовою інспекцією України в Запорізькій області 14.09.2015 р. складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Дослідного господарства Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2015 р. за № 07-21/9 від 02.09.2015 р.
		Відповідно до вказаного акта ревізії було виявлено численні порушення та факти заволодіння майном державного підприємства в особливо великих розмірах, зокрема, що стосується ТОВ ТД Украгропром стислі факти порушень викладені на сторінках 87-89 вказаного акту:
		Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 11.06.2015 року між ДП ДГ Соцземлеробство та ТОВ ТД Украгропром, останній вказує на наявність перед ним дебіторської заборгованості, в тому числі і за договором № 01/07/13-01 від 01.07.2013 року на суму 1329131,87 гривень.
		На письмовий запит до директора ТОВ «ТД «Украгропром» ОСОБА_2 щодо надання оригіналів або завірених належним чином копій документів, що підтверджують обсяг вказаної заборгованості, було отримано наступну інформацію.
		Відповідно до наданої інформації ТОВ «ТД «Украгропром» за актом звірки за період з 01.01.2014 року по 01.05.2015 року між ТОВ «ТД «Украгропром» та ДП ДГ Соцземлеробство договори та угоди не укладались, поставки будь-якого товару не відбувались, перерахування коштів чи відступлення права вимоги чи перевід боргу не здійснювалось.
		В підтвердження наявної заборгованості ТОВ «ТД «Украгропром» вказало наявність трьох актів виконаних робіт за договором № ДОТ-20/07/12-02 від 20.07.2012 року.
		При цьому, як зазначено в акті ревізії, зазначені акти були підписані тільки з боку ТОВ ТД Украгропром.
		До моменту завершення зустрічної звірки жодних документів, які підтверджували б фактичну заборгованість ДП ДГ Соцземлеробство перед ТОВ «ТД «Украгропром» останнім не було надано, а так само і заперечень на проведену перевірку Державною фінансовою інспекцією після 14 вересня 2015 року від ТОВ «ТД «Украгропром» не надходило.
		Таким чином, наявний факт злочину по намаганню заволодіти майном та коштами державного підприємства, що може бути вчинений, якщо не дослідити справжність підпису колишнього керівника ДП ДГ Соцземлеробство ОСОБА_3 на договорі № 01/07/13-01 від 01.07.2013 року, а також акті приймання-передачі № 1 від 01.07.2013 р., акті приймання-передачі № 2 від 01.07.2013 р., акті приймання-передачі № 3 від 01.07.2013 р., акті здачі-прийняття робіт № 2043 від 19.11.2013 р.
		Зважаючи на викладене, відповідач просив призначити судову технічну експертизу по господарській справі № 908/2520/16, на вирішення якої поставити наступні питання: встановити справжність підпису директора ДП ДГ Соцземлеробство ОСОБА_3 на договорі № 01/07/13-01 від 01.07.2013 року, а також акті приймання-передачі № 1 від 01.07.2013 р., акті приймання-передачі № 2 від 01.07.2013 р., акті приймання-передачі № 3 від 01.07.2013 р., акті здачі-прийняття робіт № 2043 від 19.11.2013 р.; встановити дату виготовлення на зазначених документах; чи проводилось штучне зістарювання паперу, на якому надруковані зазначені документи; просив зупинити провадження у справі до завершення проведення судової експертизи.
		Також від відповідача 26.10.2016 р. та 31.10.2016 р. до суду надійшли клопотання з аналогічними вимогами щодо призначення судової технічної експертизи, які доповнено, зокрема, вимогою про направлення матеріалів справи після проведення експертизи до Національної поліції України за підслідністю для перевірки фактів та обставин вказаних у даному клопотанні з метою порушення кримінального провадження за фактом намагання заволодіння майном та грошовими коштами державного підприємства в особливо великих розмірах.
		Від позивача від 16.11.2016 р. надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та додаткові пояснення на виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 26.10.2016 р., а також заперечення на відзив відповідача та проти клопотання про призначення експертизи. Зокрема, на заперечення відповідача зазначив, що у бухгалтерському обліку позивача господарська операція про надання послуг за договором   № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р. на суму 1329131,87 грн. відображена; відповідач не звільняється від обовязку виконати договірне зобовязання щодо оплати орендної плати виключно на тій підставі, що на даний час він не погоджується з правильністю визначення періоду користування технікою під час оформлення первинних бухгалтерських документів; відповідачем заявлено клопотання про призначення та проведення судово-технічної експертизи підпису директора відповідача у документах, що стосуються договору                      № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р. абсолютно безпідставно та виключно з метою штучного затягування строків розгляду даної справи; просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Позивач вважає, що у справі № 908/2520/16 міститься достатньо доказів, які не є взаємно суперечливими і доводять факт надання послуг з оренди сільськогосподарське техніки відповідачу на суму 1329131,87 грн., долученими до позовної заяви: договором, актами приймання передачі техніки, та актом приймання-передачі виконаних робіт. Представник позивача у судовому засіданні вимогу, викладену в запереченні на відзив відповідача, про забезпечення фіксації судового процесу не підтримав.
		Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи та про направлення матеріалів справи після проведення експертизи до Національної поліції України, суд їх визнав такими, що не підлягають задоволенню. 
		Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не сповістив. 
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 16.11.2016 року за відсутності представника відповідача.
		Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Украгропром (орендодавець, позивач у справі) та державне підприємство Дослідне господарство Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України (орендар, відповідач у справі) 01.07.2013 р. уклали договір оренди сільськогосподарської техніки № ПООСГТ 01/07/13-01 (надалі  договір).
		Пунктом 1.1 договору встановлено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування сільськогосподарську техніку, зазначену у Акті приймання-передачі (Додатку до договору), який є його невідємною частиною.
		Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що орендодавець зобовязаний протягом 3-х календарних днів після набуття чинності даного договору передати орендарю визначений пунктом 1.1 договору предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію. Передача сільськогосподарської техніки здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується представником орендодавця і орендаря.
		На виконання п. 1.1, п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору сторонами 01.07.2013 р. підписані Акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1, 2, 3. Сільськогосподарську техніку передано в нормальному робочому стані з усією необхідною документацією.
		На підставі акту приймання-передачі № 1 від 01.07.2013 р. орендодавець передав орендарю у строкове платне користування сільськогосподарську техніку: три зернозбиральних комбайна з жаткою CASE 5088, визначивши загальний розмір орендної плати за місяць  207000,00 грн.
		На підставі акту приймання-передачі № 2 від 01.07.2013 р. орендодавець передав орендарю у строкове платне користування сільськогосподарську техніку: кормозбиральний комбайн CLASS «Jaguar 850», жатку суцільного зрізу 4,5 м RU-450, підбирач 3 м, визначивши загальний розмір орендної плати за місяць  57365,48 грн.
		На підставі акту приймання-передачі № 3 від 01.07.2013 р. орендодавець передав орендарю у строкове платне користування сільськогосподарську техніку: три жатки суцільного зрізу для збирання соняшника SanLite, визначивши загальний розмір орендної плати за місяць  22497,52 грн.
		Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 19 листопада 2013 року.
		Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору орендна плата за цим договором сплачується орендарем в останній день терміну дії договору на поточний рахунок орендодавця, вказаний в цьому договорі. Розмір орендної плати встановлено у додатку до договору, який є його невідємною частиною. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Акт приймання-передачі наданих послуг сторони підписують в останній день терміну дії договору оренди.
		Сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2043 від 19.11.2013 року, згідно якого оренда сільськогосподарської техніки (загальна вартість послуг з ПДВ) за період з 01.07.2013 р. по 20.11.2013 р. за договором № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р. склала 1329131,87 грн. Сторони претензій одна до іншої не мають.
		Відповідач орендні платежі у встановлені договором строк та розмірі не здійснив, чим порушив умови договору.
		Внаслідок порушення орендарем зобовязань за договором позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.
		Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 1329131,87 грн. підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати орендних платежів на суму 1329131,87 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Зокрема, сума заборгованості підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2043 від 19.11.2013 року за фактичний період оренди з 01.07.2013 р. по 19.11.2013 р. включно. Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 1329131,87 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
		За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати орендних платежів позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 112193,00 грн. за період з 20.11.2013 р. по 12.09.2016 р. (за 1027 днів) та 1174563,77 грн. інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2011 р. по серпень 2016 р. (включно).
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних  є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року. 
		Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1174563,77 грн. за період прострочення з листопада 2013 р. по серпень 2016 р. суд визнав виконаним невірно, оскільки, враховуючи п. 3.2 договору № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р., останнім днем сплати орендної плати є 04.12.2013 р. (з 05.12.2013 р. починається прострочення виконання зобовязань за договором), отже до періоду нарахування інфляційних втрат не відносяться листопад та грудень 2013 р. При розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем, в якому платіж мав бути здійснений. 
		Згідно з перерахунком, зробленим судом у відповідності до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні втрати розраховуються за період з січня 2014 р. по серпень 2016 р. (включно) і дорівнюють 1157135,04 грн.
		Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 1174563,77 грн. задовольняється частково в розмірі 1157135,04 грн. за період з січня 2014 року по серпень 2016 року, в частині стягнення 17428,73 грн. інфляційних втрат в позові відмовляється.
		Розрахунок 3% річних за період прострочення з 20.11.2013 р. по 12.09.2016 р. (за 1027 днів) у розмірі 112193,00 грн. містить помилки при визначенні кількості днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, також позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, а саме: день, з якого починається прострочення виконання зобовязання. Перерахувавши заявлену до стягнення суму 3% річних, суд дійшов висновку, що вірно нарахована сума 3% річних дорівнює 110587,47 грн. 
		Враховуючи викладене, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 112193,00 грн. задовольняється в частині стягнення 110587,47 грн., в частині стягнення 1605,53 грн. 3% річних в позові відмовляється.
		Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, клопотання про призначення судової технічної експертизи та клопотання про направлення матеріалів справи після проведення експертизи до Національної поліції України судом відхилені з огляду на наступне.
		По-перше, щодо посилань відповідача на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Дослідного господарства Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, складений Державною фінансовою інспекцією України в Запорізькій області 14.09.2015 р. за період з 01.01.2014 р. по  01.05.2015 р. за № 07-21/9 від 02.09.2015 р. щодо виявлення численних порушень, що стосується ТОВ «ТД «Украгропром», суд зазначає, що зазначена перевірка проводилась за інший період, який не стосується періоду виникнення спірних правовідносин; в акті ревізії зазначено про розбіжність між даними бухгалтерського обліку позивача та відповідача, однак запит Державної фінансової інспекції, на який надано відповідь ТОВ «ТД «Украгропром» стосувався періоду з 01.01.2014 р. по 01.05.2015 р., тобто іншого періоду. Крім того, акт ревізії Держфінінспекції в Запорізькій області не приймається судом в якості належного доказу складових господарського правопорушення позивача, оскільки він є результатом тлумачення третьою особою змісту правовідносин, що існували між сторонами, та нормативно-правових актів, які застосовуються до даних правовідносин. 
		По-друге, обставини, на які посилається відповідач, а саме  неправомірні дії посадових осіб ДП ДГ Соцземлеробство, не можуть впливати на оцінку господарських відносин юридичних осіб у даній справі, оскільки договір від 01.07.2013 р. не оспорено стороною, суд не вбачає підстав його нікчемності, встановлених законом.
		По-третє, з огляду на п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», суд не вбачає підстав для призначення судової технічної експертизи, необхідність проведення такого дослідження відсутня. Відповідачем не надано допустимих доказів, що ставлять під сумнів справжність підпису колишнього директора ДП ДГ Соцземлеробство        ОСОБА_3 на договорі та актах приймання-передачі та взагалі дійсність цих документів.
		По-четверте, щодо клопотання про направлення матеріалів справи після проведення експертизи до Національної поліції України за підслідністю для перевірки фактів та обставин, вказаних у даному клопотанні, з метою порушення кримінального провадження за фактом намагання заволодіння майном та грошовими коштами державного підприємства в особливо великих розмірах, суд зазначає, що відповідач, якщо вбачає шахрайські або інші неправомірні дії з боку позивача, не позбавлений права самостійно звернутися до Національної поліції України з приводу зазначених обставин, господарським судом розглядається позовні вимоги в рамках господарських правовідносин. 
		Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
		Враховуючи викладене, відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково суду не надав.
		Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов задовольнити частково.
		2.Стягнути з державного підприємства Дослідне господарство Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00853323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Украгропром (юр. адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6-б) 1329131,87 грн. (один мільйон триста двадцять девять тисяч сто тридцять одну грн. 87 коп.) основного боргу, 110587,47 грн. (сто десять тисяч пятсот вісімдесят сім грн. 47 коп.) 3% річних, 1157135,04 (один мільйон сто пятдесят сім тисяч сто тридцять пять грн. 04 коп.) інфляційних втрат, 38952,82 грн. (тридцять вісім тисяч девятсот пятдесят дві грн. 82 коп.) судового збору. Видати наказ.
		3.В іншій частині позову  відмовити.
		 
		Суддя                                                                                                                            В.В. Носівець
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23 листопада 2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...