Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/1205/14-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		25 жовтня 2016 року                                                                                           м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		 
		головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участі секретаря судового засідання Ключник А.Ю., -
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірними нарахування і виплати пенсії, 
		встановила:
		 
		У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до адміністративного суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати незаконними його дії з виплати їй пенсії державного службовця за період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_248/ed_2014_05_01/pravo1/T372300.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), в розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону, але не в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Просила зобов'язати управління ПФУ нарахувати і виплачувати їй пенсію в належному за законом розмірі з часу призначення пенсії; виплатити недоотриманий розмір пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
		Вимоги обґрунтувала тим, що відповідач усупереч частині четвертій    статті 37 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_369/ed_2015_01_01/pravo1/T114050.html?pravo=1> № 3723-XII виплачує їй пенсію не у розмірі, порядок обрахунку якого передбачений Законом № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Міжгірський районний суд Закарпатської області постановою від                 24 жовтня 2014 року позов задовольнив. Рішення обґрунтував в основному посиланням на невиконання управлінням ПФУ вимог частини четвертої                статті 37 Закону № 3723-XII <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_01_01/pravo1/T114050.html?pravo=1>. 
		Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нову - про відмову у задоволенні позову. 
		Свій висновок цей суд обґрунтував тим, що за наявності підстав для отримання пенсії державного службовця особа, яка має право на таку пенсію і продовжує перебувати на державній службі та водночас має право на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV і виявила бажання отримувати саме її, повинна дотриматися обов'язкової процедури переведення з одного виду пенсії на інший. Зокрема, за частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV має подати заяву встановленого зразка до відповідного пенсійного органу за місцем обліку пенсіонера і додати всі необхідні документи, а також заяву за попереднім місцем обліку. 
		ОСОБА_5 цього порядку не дотримала, тому її позовні вимоги залишені без задоволення.
		Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції й ухвалою від 8 жовтня 2015 року постанову цього суду залишив без змін. 
		У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_5, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 37 Закону № 3723-XII у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. 
		На обґрунтування заяви додала ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 року та 14 січня 2016 року (справи №№ К/800/1402/14, К/800/40191/15 відповідно), в яких цей суд зазначив, що за правилами частини четвертої статті 37 Закону № 3723-XII особі, якій призначена пенсія державного службовця відповідно до частини першої цієї статті та яка продовжує працювати на державній службі, цей платіж виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, а після звільнення - у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 3723-XII.
		В аспекті зазначеного неоднакового застосування норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.
		Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
		За частиною четвертою статті 37 Закону № 3723-XII пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 3723-XII.
		Зі змісту цих норм убачається - хто, в якому розмірі, за яких умов і в якому порядку має право на пенсію державного службовця в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених Законом № 3723-XII. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими особам, які мають право на пенсію державного службовця і продовжують працювати на цих посадах, грошові виплати (пенсії) мають обчислюватися і виплачуватися в іншому, аніж у передбаченому Законом № 3723-XII, розмірі. Не містять вони і критеріїв (ознак), із суті яких би випливала можливість обчислення розміру пенсії згаданій категорії осіб іншим способом, зокрема й таким, що був обраний стосовно заявника.
		У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_5 досягла віку, набула умов, з якими Закон № 3723-XII пов'язує можливість призначення пенсії державного службовця, і продовжувала перебувати на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом.
		У зв'язку з досягненням пенсійного віку та наявністю стажу їй, як державному службовцю, призначено пенсію у розмірі 2787 грн 16 коп. Згідно із Законом № 1058-IV на загальних підставах за віком виходячи із загального страхового пенсійного стажу 36 років 7 місяців 15 днів  пенсію ОСОБА_5 визначено в сумі 4012 грн 31 коп.
		Нормативний підхід до розуміння зазначених вище положень закону в контексті встановлених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку.
		У розумінні частини четвертої статті 37 Закону № 3723-XII жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності умов, передбачених частиною першою цієї статті (страховий стаж і стаж державної служби, інші критерії), в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених Законом № 3723-XII, мають право на пенсію державного службовця, яка має виплачуватися їм у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до Закону                       № 3723-XII.
		Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин Верховний Суд України висловив раніше в постановах від 2 липня 2013 року (справа              № 21-186а13) і 24 грудня 2013 року (справа № 21-452а13).
		У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції застосував норми матеріального права не у точній відповідності до їхнього змісту та всупереч правозастосовному висновку Верховного Суду України, у зв'язку з чим рішення цього суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню. 
		Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
		Наведені норми законодавства, зміст фактичних обставин справи, попри визнання висновків судів апеляційної та касаційної інстанцій помилковими, дає підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 про скасування як незаконних рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі постанови суду першої інстанції.  
		Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а: 
		Заяву ОСОБА_5 задовольнити.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від                      16 березня 2015 року й ухвалу Вищого адміністративного суду України від                   8 жовтня 2015 року скасувати. 
		Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від                       24 жовтня 2014 року залишити в силі.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуючий                                                                                                                  М.І. Гриців 
		Судді:                                                                                                                        О.Ф. Волков 
		                                                                                                                                О.В. Кривенда
		                                                                                                                                О.Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...