Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/6338/16-к,1кс/522/19818/16 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2016. Зареєстровано: 27.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2016.
Дата набрання законної сили: 22.11.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/785/1605/16
		Номер справи місцевого суду: 522/6338/16-к,1кс/522/19818/16 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 22.11.2016 року                                 м. Одеса
		Апеляційний суд Одеської області в складі:
		головуючий  суддя ОСОБА_2 , 
		 судді  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_5  
		представника ОСОБА_6 
		прокурора      ОСОБА_7     
		розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 02 листопада 2016 року, про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку з контейнера Н 10-4, в кримінальному провадженні № 12016160000000194, внесеному до ЄРДР 31.03.2016 року з правовою кваліфікацією за ст. 364 ч.2 КК України, 
		 встановив:
		В кримінальному провадженні № 12016160000000194, внесеному до ЄРДР 31.03.2016 року з правовою кваліфікацією за ст. 364 ч.2 КК України, 01 листопада 2016 року старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно. 
		Зазначене клопотання слідчого було задоволено ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 02 листопада 2016 року, якою було накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку з контейнера АДРЕСА_1 . 
		Арешт був накладений на 91 мішок, в яких знаходились сітки, засоби добування об`єктів тваринного світу.
		На зазначену ухвалу представником ОСОБА_6 , в інтересах громадянина КНР ОСОБА_9 , подана апеляційна скарга, в якій представник стверджує, що арешт на вказане майно накладений необґрунтовано, наводить відповідні доводи і просить скасувати ухвалу слідчого судді а арештоване майно повернути володільцю.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
		Розглянувши вказану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
		 Згідно з положеннями ч.1 ст.370 КПК України , судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 Відповідно до положень ч.3, 4 ст.370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України . Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Аналіз оскарженої ухвали дає підстави дійти до висновку про те, що вона не відповідає вимогам зазначених правових норм, оскільки є необґрунтованою і невмотивованою.
		До такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на такі обставини.
		Згідно з вимогами ч. 1, п. 2) ст. 372 КПК України 
		В мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.
		Як вбачається з оскарженої ухвали, вона взагалі не містить перелічених обставин, а за своїм змістом повністю відтворює клопотання слідчого та статтю 170 КПК України. При цьому слідчий суддя, в обгрунтування своїх тверджень, не послався на жоден доказ і не навів жодних мотивів прийнятого рішення.
		Крім того, згідно з ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника.
		Виключення, згідно зі ст.172 ч.2 КПК України, складає лише розгляд клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене. Таке клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
		З матеріалів провадження вбачається, що клопотання про арешт майна було розглянуто за відсутності власника цього майна та його представника.
		Слідчий суддя не з`ясувавши це питання, зазначив в оскарженій ухвалі, аналогічно клопотанню слідчого, що власник вилученого майна не встановлений.
		При цьому слідчий суддя не взяв до уваги ті обставини, що встановлений користувач контейнера, з якого вилучалось майно, - громадянин КНР ОСОБА_10 , його представник  адвокат ОСОБА_6 брав участь в проведенні обшуку, що вбачається з протоколу обшуку (а.п. 7), і висловлював свої зауваження (а.п.9). Також слідчий суддя не дав належної оцінки тому факту, що слідчий в клопотанні стверджує про те, що власник вилученого майна не встановлений, однак з незрозумілих причин допустив адвоката ОСОБА_6 до участі в проведенні обшуку. 
		Крім того, в ході апеляційного розгляду встановлено, що обшук, в процесі якого вилучено майно, проводився 17.10.2016 року на підставі ухвали слідчого судді, від 13.10.2016 року.
		Однак, із зазначеної ухвали вбачається, що дозвіл був наданий слідчим суддею на проведення обшуку контейнера Н10-04, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 . В той час, як обшук фактично проводився в контейнері Н10-4, розміщеному за адресою: АДРЕСА_2 .
		Таким чином, обшук фактично проводився не в тому контейнері, дозвіл на проведення якого дав слідчий суддя, що дає підстави стверджувати, що обшук був проведений без ухвали слідчого судді, всупереч вимогам ч.2 ст.234 КПК України, яка передбачає, що обшук проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді.
		Можливість увійти до житла чи іншого володіння особи, до постановлення ухвали слідчого судді, можлива лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, на підставі ч.1 ст.233 КПК України, або лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, що передбачено ч.3 ст.233 КПК України.
		Оскільки добровільна згода володільця на проникнення до контейнеру була відсутня, а також не було інших передбачених законом підстав для проникнення в контейнер без ухвали слідчого судді, отримання слідчим ухвали слідчого судді на проведення обшуку саме в контейнері Н10-4, розміщеному за адресою: АДРЕСА_2 ., на наступний день після його проведення, тобто 18.10.2016 року, не має правового та процесуального значення і не впливає на висновок щодо незаконного проведення обшуку.
		Невідповідність оскарженої ухвали вимогам кримінального процесуального закону, а також розгляд клопотання у відсутності власника майна та його представника, є процесуальними істотними порушеннями процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судового рішення на підставі ст.409, 412 КПК України.
		Що стосується суті прийнятого рішення, на думку апеляційного суду, рішення про накладення арешту на майно не грунтується на вимогах закону, виходячи з таких обставин.
		 Як зазначено в ухвалі, прокурор стверджував в судовому засіданні, що вилучене майно може бути використано як доказ в кримінальному провадженні, а також як знаряддя злочину. 
		Слідчий суддя також зазначив в ухвалі, що вилучене майно може бути використано як доказ в кримінальному провадженні, оскільки могло зберегти на собі сліди злочину, але не вказав які сліди і якого злочину могли зберегтися на вилучених речах в кримінальному провадженні, що відкрите за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
		Також слідчий суддя не з`ясував і не зазначив в ухвалі, яким чином вилучене майно може бути використано як знаряддя злочину і не вказав  якого саме злочину.
		Твердження слідчого судді про те, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, вилучене з обігу, не грунтуються на матеріалах провадження.
		Так, зокрема, представником ОСОБА_6 апеляційному суду були надані висновки експерта, згідно з якими вилучені речі є сіточним полотном «Кукла», яке не є мононитковими (волосінними) сітками, що відносяться до заборонених знарядь добування об`єктів тваринного світу. Такі відомості прокурором не спростовані, тому слідчий суддя не мав підстав стверджувати, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, вилучене з обігу. 
		Викладені обставини свідчать про невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскарженій ухвалі, фактичним обставинам провадження, що, в свою чергу, є підставою для скасування оскарженої ухвали на підставі ч.1 п.2) ст.409, ч.1 п.1) ст. 411 КПК України, оскільки така невідповідність вплинула на прийняття рішення слідчим суддею.
		Крім того, розглядаючи питання, щодо накладення арешту на вилучене майно, апеляційний суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження було відкрито 31.03.2016 року за ознаками ст.364 ч.2 КК України, і до теперішнього часу жодній особі не повідомлено про підозру, слідчі дії фактично не здійснюються.
		Щодо твердження слідчого в клопотанні та слідчого судді в оскарженій ухвалі про відсутність власника вилученого майна, апеляційний суд не може погодитись з такими твердженнями, оскільки в судовому засіданні представник ОСОБА_6 надав апеляційному суду копію договору купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_11 продав, а Ли Цзянь купив сіточний матеріал «Заготовка» (кукла), на складі Н10-4 в кількості 100 мішків.
		Зазначені обставини прокурором не спростовані, тому в апеляційного суду відсутні підстави не визнавати гр-на ОСОБА_10 власником майна, на яке був накладений арешт. 
		Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали слідчого судді та повернення вилученого майна власнику або його представнику.
		 
		   Керуючись ст. ст. 170-173, 370-372, 404, 405, 407, 409, 411, 412, 419, 422 КПК України, апеляційний суд 
		У Х В А Л И В:
		 апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 задовольнити.
		 Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 02 листопада 2016 року, про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку з контейнера Н 10-4, в кримінальному провадженні № 12016160000000194, внесеному до ЄРДР 31.03.2016 року з правовою кваліфікацією за ст. 364 ч.2 КК України.
		 Майно, вилучене під час обшуку з контейнера Н 10-4, в кримінальному провадженні № 12016160000000194, внесеному до ЄРДР 31.03.2016 року з правовою кваліфікацією за ст. 364 ч.2 КК України, повернути гр-ну ОСОБА_10 , або його представнику. 
		 Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 Судді апеляційного суду
		 Одеської області 
		    ОСОБА_2  ОСОБА_4               ОСОБА_3 
		 (підпис) (підпис) (підпис) 
		З оригіналом згідно:
		Суддя апеляційного суду
		 Одеської області                      ОСОБА_2 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...