Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/25598/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2016. Зареєстровано: 28.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/25598/15-ц
		Провадження №2/761/1613/2016
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		(заочне)
		           22 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києві в складі:
		головуючого судді         Макаренко І.О.
		при секретарі             Нечипорук А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Державне підприємство «Агроспецсервіс» про визнання незаконними дій органу державної влади та відновлення становища, яке існувало до порушення, -
		                                              В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, у якому просив визнати дії відповідача з призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» шляхом видачі Наказу № 83-п від 05.04.2013 року «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1.» та видачі Наказу № 146-п від 08.09.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.» незаконними; зобов'язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення прав шляхом скасування вказаних наказів.
		Пізніше позовні вимоги було уточнено, а саме позивач просив суд визнати незаконними дії Міністерства аграрної політики та промисловості України з призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» по вакантній посаді, з видачі Наказу № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 без укладення контракту (трудового договору) та з видачі Наказу № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 відносно особи з якою трудові відносини були відсутні; відновити становище, яке існувало до порушення прав шляхом скасуваня наступних наказів: Наказ № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 скасувати як не реалізований та такий, що виданий в незаконний спосіб; Наказ № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 скасувати, як такий що виданий відносно особи з якою трудових відносин не було.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в березні 2013 року, дізнавшись про вакантну посаду генерального директора ДП «Агроспецсервіс», яке входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є підзвітним йому, позивач звернувся до відповідача, як до уповноваженого органу управління підприємством, з метою працевлаштування на посаду генерального директора. Через деякий час позивач дізнався, що відповідач, не уклавши з ОСОБА_1 контракт, видав наказ про його призначення виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс», а саме Наказ № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1. При цьому, з наказу жодним чином не вбачається істотних умов трудового договору, передбачених законодавством про працю, а саме не зазначено норми робочого часу, порядок та розмір заробітної плати, початок роботи, тобто, день з якого позивач мав би приступити до виконання трудових обов'язків, та інше. В жовтні 2014 року відповідачем, не зважаючи на відсутність трудових відносин, видано наказ про звільнення позивача, а саме Наказ № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1. Так, позивач вважає, що вказані дії відповідача, а саме видача відповідних наказів без існування фактичних трудових відносин, порушують його права, передбачені ст. 2 КЗпП України, ст. 19 Конституції України, у зв'язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом. 
		Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, згідно якої розгляд справи просить проводити без його участі, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що викладені у позові. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
		Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив.
		05.09.2006 Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України N 490 було створено державне підприємство "Агроспецсервіс".
		Згідно Статуту ДП «Агроспецсервіс», підприємство входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Уповноважений орган управління) і є підзвітним йому. Підприємство створено з метою впорядкування питань матеріально-технічного забезпечення Міністерства на основі майна державної власності.
		Згідно п.п.10.2., 10.3. Статуту, управління підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається Уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк контракту, права, обов'язки, відповідальність, умова матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту та звільнення з посади (а.с. 5-11).
		В березні 2013 року, дізнавшись про вакантну посаду генерального директора ДП «Агроспецсервіс», позивач звернувся до відповідача, як до уповноваженого органу управління підприємством, про працевлаштування на посаду генерального директора.
		Фахівцем Департаменту роботи з персоналом, позивачу було запропоновано написати заяву про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» та заповнити особову картку, що і було зроблено позивачем.
		Через деякий час позивач дізнався, що відповідач, не уклавши із ОСОБА_1 контракт, видав наказ про його призначення виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс», а саме Наказ № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 (а.с. 15).
		Однак, з наказу жодним чином не вбачалося істотних умов трудового договору передбачених законодавством про працю, зокрема, не зазначено норми робочого часу, порядок та розмір заробітної плати, початок роботи, тобто, день з якого позивач мав би приступити до виконання трудових обов'язків, та інше.
		Указом Президента України від 10.11.95 р. "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій" добір кандидатур на посади керівників підприємств передбачає ретельне вивчення професійних і особистих якостей претендентів з кадрового резерву та існуючого складу керівних працівників. При визначенні претендентів, які мають очолювати підприємства, враховуються їх професіоналізм, компетентність, досвід роботи на підприємстві відповідної галузі, ініціативність, організаторські здібності, чесність, відданість справі, рівень освіти, загальна культура тощо.
		Органом державної виконавчої влади організується та провадиться конкурс з визначення керівника відповідного державного підприємства, з переможцем якого укладається договір (контракт), в якому визначаються повноваження керівника, умови оплати праці, порядок звільнення, соціальні та інші гарантії тощо, типова форма якого стверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19.03.93 р.
		Також, відповідно до Порядку укладання, переукладання, продовження терміну дії та розірвання контрактів з керівниками державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, затвердженого Наказом Мінпромполітики від 21.03.2007 № 201, наймання на роботу керівника державного підприємства, що належить до сфери управління Мінагрополітики, здійснюється міністерством шляхом укладення з ним контракту, за погодженням з місцевою державною адміністрацією та Кабінетом Міністрів України. Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є підставою для видання наказу про призначення керівника на посаду з дня, встановленого в контракті.
		Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Зокрема, відповідно до п.4 ст.6 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» та п. 4 ст.65 ГК України, наймання на роботу керівника підприємства, установи та організації, що є у державній власності здійснюється виключно шляхом укладення з ним контракту.
		Крім того, штатним розписом та статутом ДП «Агроспецсервіс» посада виконуючого обов'язки генерального директора не передбачена, а призначення виконуючого обов'язки по вакантній посаді не допускається, так як на зазначену посаду не передбачено призначення вищестоячим органом управління (абзац 1 пункту 2 Роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39).
		Трудова книжка ОСОБА_1, яка згідно ст. 48 КЗпП є основним документом про трудову діяльність працівника, не містить запису про трудову діяльність на посаді виконуючого обов'язків генерального директора ДП «Агроспецсервіс» (а.с. 12-14).
		Як стверджує позивач, і це не спростовано стороною відповідача, він жодного дня на роботу не виходив, трудові функції визначені статутом підприємства не виконував, заробітну плату не отримував. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що фактичні трудові правовідносини між позивачем та відповідачем були відсутні.
		Відповідачем видано Наказ № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що підставою для звільнення є службова записка Управління державного майна від 08.09.2014 № 27-4-25/103 (а.с. 16).
		Згідно зазначеної записки внесено пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади в.о. генерального директора ДП «Агроспецсервіс» у зв'язку з призначенням генерального директора ДП «Агроспецсервіс» ОСОБА_2 (а.с. 17).
		Слід зазначити, що ані наказ, ані службова записка не містять посилань на відповідний пункт та статтю КзпП України, що позбавляє суд можливості встановити причину звільнення відповідно до формулювання чинного трудового законодавства. 
		За трактуванням норм КзпП України звільнення працівника - це припинення трудового договору.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.
		Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
		Згідно з ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ДП «Агроспецсервіс» відсутні трудові відносини, оскільки, контракт між сторонами не укладався. За таких обставин, видача відповідачем наказів про призначення позивача на посаду в.о. генерального директора та звільнення з вказаної посади порушує права позивача, гарантовані ст.ст. 19, 43 Конституції України.
		Відповідачем доказів укладення контракту між сторонами не надано.
		Таким чином, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача з видачі відповідних наказів незаконними підлягають задоволенню. 
		Разом з тим, позовні вимоги щодо відновлення становища, яке існувало до порушення прав шляхом скасування відповідних наказів задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України" Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 суд, як і будь який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобовязаний поновити працівника на попередній роботі. 
		більше того, суд не вправі скасовувати накази, що видані юридичною особою, адже, це буде втручання у її господарську діяльність.
		Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст.ст. 2, 21, 28 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 159, 208, 209, 212, 213-215, 222-224 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Державне підприємство «Агроспецсервіс» про визнання незаконними дій органу державної влади та відновлення становища, яке існувало до порушення - задовольнити частково. 
		Визнати незаконними дії Міністерства аграрної політики та промисловості України з видачі Наказу № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 без укладення контракту (трудового договору) та з видачі Наказу № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1.
		Визнати незаконними Наказ № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 та Наказ № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...