Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 515/436/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2016. Зареєстровано: 29.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2016.
Дата набрання законної сили: 22.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/6445/16
		Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д. 
		Доповідач Бабій А. П.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 22.11.2016 року                                                м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
		головуючого судді Бабія А. П.
		суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А. 
		при секретарі Сідлецькій Ю. С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 31. 05. 2016 р.,
		в с т а н о в и л а:
		19. 03. 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3, районної громадської екологічної організації «Відродження» про захист честі, гідності та ділової репутації.
		У зв'язку з самовідводами суддів Татарбунарського районного суду Одеської області ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 25. 03. 2015 р. справа за зазначеним позовом ОСОБА_2 була передана на розгляд до Арцизького районного суду Одеської області.
		В подальшому позовні вимоги ОСОБА_2 уточнювалися і в остаточній уточненій позовній заяві з вказівкою відповідачами ОСОБА_3, районної громадської екологічної організації «Відродження», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, власника інтернет-сайту прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ІНФОРМАЦІЯ_1/, про захист честі, гідності та ділової репутації позивач просив:
		1. визнати такою, що не відповідає дійсності, інформацію, розміщену в Інформаційному віснику «Ойкумена» № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: 
		«… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те, щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який вкотре заблокував розробку проекту організацій території парку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляє інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника»;
		2. визнати такою, що не відповідає дійсності, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_7 р. у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року у прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		3. зобов'язати ОСОБА_3 спростувати інформацію, розміщену в Інформаційному віснику «Ойкумена» № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те, щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території парку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляє інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника» в 10-денний строк з дня набрання рішення законної сили;
		4. зобов'язати ОСОБА_3 спростувати інформацію, розміщену розміщену у мережі Інтернет за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року прес-центром «ІНФОРМАЦІЯ_2» в 10-денний строк з дня набрання рішення законної сили;
		5. зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, власника інтернет-сайту прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2») / ІНФОРМАЦІЯ_1/ видалити відеоролик, розміщений в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року прес-центром «ІНФОРМАЦІЯ_2» в 10-денний строк з дня набрання рішення законної сили;
		6. зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, власника інтернет-сайту прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2») / ІНФОРМАЦІЯ_1/ розмістити спростування інформації, розміщеної в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року в 10-денний строк з дня набрання рішення законної сили;
		7. зобов'язати Районну громадську організацію «Відродження» опублікувати спростування інформації, розміщеної в Інформаційному віснику «Ойкумена» № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те, щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території парку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляє інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника» в 10-денний строк з дня набрання рішення законної сили;
		8. стягнути з ОСОБА_3 та з Районної громадської організації «Відродження» солідарно на користь дитячого закладу «Будинок сімейного типу Летинських» моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.;
		9. стягнути з ОСОБА_3, Районної громадської організації «Відродження», прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
		В обґрунтування позовних вимог вказано, що в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» висвітлена інформація щодо нібито порушень законодавства України, які локалізуються на піщаній косі Чорного моря біля с. Лебедівка, зокрема, детально розписуються так звані факти забудови піщаних пляжів Лебедівської коси, і при цьому, висвітлені «порушення» автор статті та редактор Інформаційного віснику «Ойкумена» ОСОБА_3 безпідставно пов'язує з іменем позивача, а саме: 1. «… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те, щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». 2. «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території парку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляє інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника». Додає, що посеред цієї негативної статті викладене особисте фотозображення позивача, на що останній не давав згоди.
		Крім того, зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 р. у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 було розміщено матеріали прес-конференції на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року у прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2» і в ході цієї події, яка тягнулася 1 годину 11 хвилин та тема якої ідентична з матеріалами викладеними на шпальтах Інформаційного вісника «Ойкумена», неодноразово упоминалося власне ім'я позивача у негативному сенсі, а саме, через 20 хвилин 53 секунди після початку прес-конференції та на протязі трьох хвилин ОСОБА_3 вимовила наступні вирази: 1. «до цього будівництва, так саме як і до будівництва бази відпочинку має відношення одеський бізнесмен, «фамілія» його ОСОБА_19, дуже така красномовна фамілія, ОСОБА_5. 2. «Він … не шкодує кошти, щоб перетворити наш пляж на власний маєток. Хочу зазначити, що директор Національного парку Тузлівські лімани був офіційним представником забудовника-злочинця на виборах до Верховної ради України 2014 року». 3. «Директор національного парку у період виборів, … він катав забудовника-злочинця, на якого декілька кримінальних справ відкрито. 4. «ОСОБА_5 - головний забудовник злочинець Лебедівської коси».
		Вказав, що власник інтернет-сайту прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2»)/ІНФОРМАЦІЯ_1/, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 поділилася з неперевіреною та неправдивою інформацією та фотоматеріалами з зображенням позивача зі всім світом, виклавши неправдиву інформацію в мережі Інтернет з зазначенням, що ініціаторами ведучими прес-конференції є ОСОБА_3, Районна громадська організація «Відродження» і пояснює, що «Ю'тюб» - це Інтернет-сервіс, який надає послуги відеохостінга і користувачі можуть додавати, проглядати, коментувати та ділитися з друзями тими чи іншими відеозаписами.
		Вважає, що інформація наведена в Інформаційному віснику «Ойкумена» та розміщена в мережі Інтернет стосовно позивача є неправдивою, образливою та такою, що принижує його, шкодить його честі, гідності та ділової репутації, а характер висловлювань відносно нього з боку відповідачів створює негативне враження і відношення до позивача як до особистості, фахівця, колишнього та майбутнього кандидата до депутатського корпусу від місцевої громади, наведені цитати є припущеннями і неправдивою інформацією, а також, що несправедливі нападки на нього з боку ОСОБА_3, Районної громадської організації «Відродження» наведені у цій заяві, які почалися з весни 2014 р. формують негативне уявлення громадян, спільноти Татарбунарського району про позивача як про недобру та нечесну людину, маючу за мету знешкодження унікального навколишнього середовища. Вважає, що саме така безпідставна поведінка й була однією з причин завдяки якій він не отримав достатньої, справедливої кількості голосів виборців, а також, що в даному випадку інформація, яка висвітлена у печатному органі та мережі Інтернет зачіпає його інтереси оскільки є неправдивою, що шкодить його діловій репутації і принижує його честь, гідність.
		Зазначив, що особисто не знайомий з відповідачами, інтерв'ю їм не давав, планами на майбутнє не ділився, карних справ відносно нього не існує, з ОСОБА_6 знайомий особисто, але у часи передвиборчої компанії 2014 р. він не був ні держслужбовцем, ні директором Національного парку «Тузлінські лимани», ні його офіційним представником на виборах, а що стосується забудови Лебедівської коси, то ім'я та прізвище позивача не рахується у жодному відповідному документі, що стосується легітимної будівельної діяльності у Татарбунарському районі Одеської області, у тому числі й на Лебедівській косі, він був би радий сприяти справі відновлення та поліпшення екологічної ситуації навколо унікального природного ландшафту цього району, але це справи майбутнього.
		Звернув увагу, що йому невідомо чи має ОСОБА_3 відповідний фах, припускає, що ні, інакше її особисті виказування і поведінка носили б більш коректний характер та не зачіпали б інтереси інших осіб та посадовців, прізвища яких неодноразово образливо згадувалися не лише тільки у випадках, які є предметом цієї заяви.
		На його думку, відповідачі займаються самопіаром, можливо внаслідок не результативної діяльності громадської організації «Відродження» та безпосередньо ОСОБА_3, якій так і не вдалося потішити власні амбіції і отримавши фіаско у боротьбі за місце директора Національного парку «Тузлівські лімани» і, на щастя, не ставши головою Татарбунарської РДА, чого дуже їй хотілось.
		Робить висновок, що оскаржувана інформація викладена у цій заяві, крім критики та оцінки дій, містить конкретні факти, а також висловлювання, сенс яких не відповідає дійсності, принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача у громадській думці з точки зору загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі та підлягає спростуванню; негативна інформація поширена щодо позивача є недостовірною, законодавець встановлює презумпцію недостовірності негативної інформації про особу, а на відповідача покладається надання доказів достовірності поширеної ним негативної інформації.
		Вказав, що внаслідок розповсюдження неправдивої інформації, йому завдана моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях, в зв'язку з протиправною поведінкою по відношенню до нього, в душевних стражданнях у зв'язку з приниженням честі, гідності, а також його ділової репутації, що на його думку також мало негативний вплив на його результати у виборчій компанії 2014 р., у зв'язку з чим він вважає, що має право на грошову компенсацію за моральну шкоду спричинену йому діями відповідачів, і як на нього, розмір грошової компенсації у даному випадку не може мати границь в порівнянні зі шкодою спричиненою його здоров'ю та душевному стану, але він його оцінює у символічну суму у 10000,00 грн. і стягнуті кошти вважає необхідним направити на рахунок дитячого закладу у Татарбунарському районі, під опікою якого містяться діти-сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав.
		З письмових заперечень від імені ОСОБА_3 від 24. 06. 2015 р. на позовну заяву ОСОБА_2 вбачається, що відповідачі вважають позовні вимоги безпідставними, надуманими і такими, що не підлягають задоволенні. 
		Вказується, що позивач став відомий у Татарбунарському районі після перевірок органами прокуратури та контролюючими органами в галузі охорони навколишнього природного середовища з червня 2014 р. як інвестор та забудовник незаконних споруд на Приморській косі (пляж курорту Лебедівка Тузлівської сільради Татарбунарського району) та незаконного будівництва артезіанської свердловини в с. Рибальське Татарбунарського району. 
		Зазначається, що Татарбунарська районна громадська екологічна організація «Відродження» виконує свої статутні завдання та діє в правовому полі і головна мета організації - захист екологічних прав громадян, що передбачає інформування населення з питань екологічної безпеки, порушення їх прав на безпечне довкілля та справедливий доступ до природних ресурсів.
		Вказується, що аналогічну позовну заяву подав до Татарбунарського районного суду директор національного природного парку «Тузловські лимани» ОСОБА_6, який у передвиборчий період представляв інтереси кандидата в депутати ВРУ ОСОБА_2 - організовував і був присутнім на зустрічах в колективах бюджетних закладів та з рибалками району, які проводили свою господарську діяльність на лиманах Тузлівської групи (Шагани, Бурнас, Алібей), що входять до НПП «Тузловські лимани» , що на даний момент є відомим факт про намагання монополізувати природні ресурси загальнодержавного значення в межах НПП «Тузловські лимани» ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з зазначенням, що 03. 06. 2015 р. було створено ОК «Граніт-2», де ОСОБА_6 (директор нацпарку) та ОСОБА_2 є співзасновниками підприємства, а директором ОК «Граніт-2» - ОСОБА_8, син ОСОБА_6 і даний факт повністю підтверджує інформацію, що викладена в інформації, щодо монополізації природних ресурсів фактично однією особою - ОСОБА_2, про що він повідомляв рибалкам на зустрічі з виборцями у жовтні 2014 р. (на фото). 
		Повідомлено, що зміни до реєстраційних документів ОК «Граніт-2» були внесені 11. 06. 2015 р. після заяви організації «Відродження» щодо корупційних дій директора національного парку за намагання погодити ліміт на вилов живих водних ресурсів власному підприємству.
		Вказується, що прізвище позивача фігурує в усних заявах правоохоронних органів та інспектора ДАБІ як особи, що є забудовником і фактичним власником незаконно побудованих споруд в межах Татарбунарського району (у сфальшованих документах фігурують прізвища підставних осіб), а бездіяльність директора НПП «Тузловські лимани» ОСОБА_6 сприяє незаконній забудові Приморської коси (жодних законних дій, які б свідчили про намагання зупинити беззаконня зі сторони Нацпарку не здійснено).
		Зазначається, що на піщаному пересипі (Приморська коса) між Чорним морем та лиманом Бурнас (межа національного природного парку «Тузловські лимани» та водно-болотні угіддя, що охороняються відповідно до Рамсарської конвенції) на курортній зоні села Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області здійснюється:
		- намагання незаконно закрити прорву (міграційний канал) на 24 км Приморської коси, що входить в заповідну зону НП «Тузловські лимани» (впродовж липня-вересня 2014 року);
		- самочинне будівництво триповерхової будівлі (бази відпочинку-стоянки маломірних суден), що підтверджується листами Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 18. 07. 2014 р. № 71/1/5176, Державної екологічної інспекції північно-західного регіону Чорного моря від 03. 07. 2014 р. № 2459/07, Інспекції ДАБК в Одеській області від 18. 09. 2014 р. № 05/1-11623, Одеської обласної державної адміністрації від 05. 08. 2014 р. № 3763/02-41/01/4666, Татарбунарської районної адміністрації Одеської області від 16. 09. 2014 р. № Інф-20/01-41/21;
		- самочинне будівництво гідротехнічної споруди на 2 км Приморської коси, що підтверджується листами Одеської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 03. 09. 2014 р. № (16-87) 779 та Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 09. 09. 2014 р. № 71/1/6471;
		- самочинне будівництво на 2 км Приморської коси - лист Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 13. 03. 2015 р. № 71/1/1610.
		Вказується, що з метою привернути увагу Мінприроди та контролюючих органів на грубі порушення природоохоронного законодавства в межах Татарбунарського району, зокрема, в Нацпарку «Тузловські лимани» відповідачі прийняли участь у спільній перевірці з представником Київського еколого-культурного центру території НПП «Тузловські лимани» у листопаді 2014 р. в рамках Всеукраїнської кампанії «Національним паркам-заповідність» і по результатам перевірок об'єктів природно-заповідного фонду Одещини було проведено прес-конференцію ІНФОРМАЦІЯ_7 р. в прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (м. Одеса), де представником Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження» ОСОБА_3 та місцевим рибалкою ОСОБА_9 були озвучені та представлені матеріали масових порушень природоохоронного законодавства в НПП «Тузловські лимани» і уся інформація є достовірною, що підтверджено офіційними документами контролюючих органів та надана у публікаціях, крім цього, 30. 01. 2015 р. на засіданні комісії Громадської ради при Мінприроді факти про масові порушення в нацпарку «Тузловські лимани» були озвучені в присутності директора Нацпарку ОСОБА_6
		Зазначається, що масовими порушеннями природоохоронного законодавства, «до чого причетний позивач, порушується наше право на забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території України, екологічний інтерес у дотриманні ч. 7 ст. 41 Конституції України, згідно якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, а також приписів 66 Основного Закону, відповідно до якої кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі».
		З посиланням на положення Конвенції про доступ до інформації вказує на обов'язок держави забезпечувати доступ громадськості до інформації, прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, і, що ОСОБА_3 та Татарбунарська районна громадська екологічна організація «Відродження» брали активну участь у процесі створення НПП «Тузловські лимани», працюють понад 20 років на захист довкілля України та Татарбунарського району зокрема, про що свідчить інформація яка є у вільному доступі в Інтернеті та інших ЗМІ як регіонального, так національного та міжнародного рівня.
		Вказується, що враховуючи вищенаведене відповідачі не порушили жодних особистих немайнових прав позивача, оскільки всі зроблені ними вислови є в розумінні судової практики та правового поля України критикою діяльності/бездіяльності публічних осіб, оскільки відповідачі працюють у сфері захисту об'єктів природного заповідного фонду та довкілля і мають на це право, а позивач має обов'язок не порушувати права інших громадян, отже не має особистих немайнових прав, які б були порушені у цих відносинах та підлягали б захисту.
		У письмових запереченнях ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця, від 25. 01. 2016 р. на позовну заяву вказується, що вона ніяку інформацію про позивача чи про його діяльність або вчинки не розповсюджувала, отже ніяким чином не могла завдати будь-якої шкоди його честі, гідності та діловій репутації, зазначає, що вона не є інформаційним агентством або засобом масової інформації за законодавством України і тому на неї не може бути покладено жодних зобов'язань, покладання яких можливо на інформаційні агентства або засоби масової інформації, позовні вимоги стосовно себе не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно неї в повному обсязі і розглянути справу за її відсутності.
		Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 31. 05. 2016 р. зазначений позов задоволено частково.
		Визнано такою, що не відповідає дійсності, інформацію, розміщену в Інформаційному віснику «Ойкумена» № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме:
		«… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він саме себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території нацпарку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляв інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника…».
		Визнано такою, що не відповідає дійсності, інформація, розміщена ІНФОРМАЦІЯ_9 року у мережі Інтернет за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року у прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Зобов'язано ОСОБА_3 спростувати інформацію, розміщену в Інформаційному віснику «Ойкумена» № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме:
		«… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він саме себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території нацпарку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляв інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника…» в 10 денний строк з дня набрання рішення законної сили, у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
		Зобов'язано ОСОБА_3 спростувати інформацію, розміщену в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року прес-центром «ІНФОРМАЦІЯ_2» в 10 денний строк з дня набрання рішення законної сили, у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
		Зобов'язано Татарбунарську районну громадську екологічну організацію «Відродження» опублікувати спростування інформації, розміщеної вІнформаційному віснику «Ойкумена» № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме:
		«… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він саме себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території нацпарку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляв інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника…» в 10 денний строк з дня набрання рішення законної сили.
		Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4  видалити відеоролик, розміщений в мережі Інтернет за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року в 10 денний строк з дня набрання рішення законної сили.
		Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 розмістити спростування інформації, розміщеної в мережі Інтернет за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року в 10 денний строк з дня набрання рішення законної сили.
		Відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження» суми моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь дитячого закладу «Будинку сімейного типу Летінських» 10000,00 грн. моральної шкоди, завданої ОСОБА_5
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. 
		Зокрема, вказується на те, що судом неправильно визначено коло відповідачів у справі, оскільки при заявлені позову про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, належними відповідачами є автор та редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, а якщо редакція не має статусу юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації; а що стосується поширення інформації в мережі Інтернет, то відповідачами є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, дані про якого можуть бути витребувані в адміністрації системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегменту мережі Інтернет. Зазначається, що на думку апелянта, суд безпідставно залучив фізичну особу-ОСОБА_4 до участі у справі тому, що вона не є власником веб-сайту, на якому було розміщено відеоролик і матеріали справи містять лише незрозумілу роздруківку з інтернет-сайту з геоінформацією, яка складена на іноземній мові, що є неналежним та недопустимим доказом і відсутні дані звернення суду до об'єднання підприємств в галузі телекомунікації, інформатизації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр», який у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22. 07. 2003 р. № 447-р здійснює повноваження адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегменту мережі Інтернет, стосовно власників веб-сайту, на якому розміщений відеоролик.
		Зазначається, що за законом не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
		Суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 був публічною особою, у зв'язку з чим межа допустимої критики щодо нього, як до публічної особи, є значно ширшою та він піддається підвищеній критиці з боку журналістів та громадськості, і, що при розгляді справ щодо публічних осіб слід керуватися положеннями Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Вважає, що поширена в Інформаційному віснику «Ойкумена» інформація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» є оціночним судженням і відповідно до законодавства не є предметом судового захисту і ця інформація висловлена стосовно публічної особи - ОСОБА_2
		Зазначає, що стягуючи з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 тис. грн.. суд невірно застосував норми норми матеріального та процесуального права, оскільки позивач у позові не зазначив, які саме втрати немайнового характеру він поніс, які саме моральні страждання він переніс та чим це підтверджується і не обґрунтовано розмір компенсації. Вказує, що посилання позивачем на те, що розповсюдження ОСОБА_3 інформації могло негативно вплинути на результати виборів 2014 р. є не релевантним, так як не підтверджується жодним доказом, і більш того інформація була поширена у грудні 2014 р. в Інформаційному віснику «Ойкумена», відео прес-конференції було розміщено у мережі Інтернет у січні 2015 р., а вибори відбулися ще 26 жовтня 2014 р., а також, що законодавством не передбачено стягнення моральної шкоди на користь третьої особи, яка не є стороною у справі.
		В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_12 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_13, представник ОСОБА_2, вважає рішення суду правильним.
		Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.
		Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
		Частково задовольняючи зазначений позов ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що сам факт поширення вищевказаної інформації доведений, а відповідач ОСОБА_3 не довела суду той факт, що ОСОБА_2 був публічною особою, у зв'язку з чим межа допустимої критики щодо нього, як до публічної особи є значно ширшою та він піддається підвищеній критиці з боку журналістів та громадськості, а також, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності, і за таких обставин прийшов до висновку, що поширена інформація є фактичним твердженням та ґрунтується на припущеннях і ця інформація ганьбить позивача, є образливою, вказує на його неправомірну поведінку, тому є негативною та не являється оціночними судженнями, оскільки відсутні відомості щодо її достовірності, у зв'язку з чим суд вважає її недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, що тягне за собою спростування цієї інформації та стягнення моральної шкоди в розмірі визначеному позивачем.
		Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.
		Відповідно до ст. ст. 3, 32, 34 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; с простування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; с простування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		За положеннями ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, г ідність та честь фізичної особи є недоторканними, ф ізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а за ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і м оже звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь або ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. 
		За роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		З аналізу вказаної норми вбачається, що свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість, оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
		Аналіз зазначених вище норм національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
		З цього питання за роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.
		Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.
		Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою Думку.
		При цьому, засоби масової інформації повинні повідомляти інформацію та ідеї з питань, що становлять громадський інтерес, і не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Лінгенс проти Австрії та Українська прес-група проти України) і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження з вказівкою, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.
		Судом встановлено, що з Додатку 12 до постанови Центральної виборчої комісії від 19. 09. 2014 р. № 1023 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних округах у порядку само висування на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року» видно, що ОСОБА_2 зареєстрований в якості кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 141, утвореному у межах Одеської області.
		Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_2, він приймав участь як кандидат у народні депутати України у вказаних виборах і розцінює себе як колишнього та майбутнього кандидата до депутатського корпусу від місцевої громади (Татарбунарського району Одеської області).
		У справі є ксерокопії Заяви про внесення місця базування до Переліку місць базування суден флоту рибної промисловості Обслуговуючого кооперативу «Граніт» від імені керівника ОСОБА_2 про внесення місця базування - пункт базування № 16 ОК «Граніт», Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, 2 км коси Чорного моря до цього Переліку, і Акту огляду місця базування суден флоту рибної промисловості від 06. 11. 2014 р. в цьому пункті з зазначенням власника (орендаря) місця базування ОСОБА_2
		З роздруківки реєстраційних документів Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» з видами діяльності - морське рибальство, прісноводне рибальство, будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), вбачається, що засновниками (учасниками) цієї юридичної особи є, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а директором ОСОБА_14
		Крім того, з наявної у справі роздруківки інформації ОСОБА_15, яка позитивно характеризує діяльність ОСОБА_2 в Татарбунарському районі Одеської області, в т. ч. під час виборів народних депутатів України 2014 р., (аналогічна інформація ОСОБА_15 міститься на ІНФОРМАЦІЯ_10 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11»), вбачається наряду з іншою інформацію як позитив, інформація стосовно співробітництва з НПП «Тузловські лимани», що за рахунок підприємства ОК «Граніт» (гендиректор ОСОБА_2.) на 1-му км Чорноморської коси відкрили прорву, яка з'єднує море з групою Тузловських лиманів.
		Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 24. 06. 2015 р. Татарбунарська районна громадська екологічна організація «Відродження» є юридичною особою, керівником якої є ОСОБА_3 
		На теперішній час ОСОБА_3 є заступником директора Національного природного парку «Тузловські лимани».
		З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 17. 11. 2015 р. видно, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем з 22. 05. 2003 р., з наданням інформаційних послуг, діяльність інформаційних агентств, надання в оренду офісних машин і устаткування, організування конгресів і торгових виставок, діяльність у сфері зв'язків з громадськістю тощо.
		Прес-центр ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 (http://ІНФОРМАЦІЯ_1) - незалежна медіа-площадка в м. Одесі з проведення прес-конференцій, круглих столів, презентацій в цьому прес-центрі з відображенням відео звітів цих заходів на своєму сайті та в YouTube (дата реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_12 р.).
		У справі відсутні отримані відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства докази, що ОСОБА_4 є власником прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» та інтернет-сайту прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2»)/ІНФОРМАЦІЯ_1/).
		Встановлено, що Указом Президента України № 1/2010 від 01. 01. 2010 р. прийнято рішення про створення національного природного парку «Тузловські лимани».
		В Інформаційному віснику «Ойкумена» (видання неприбуткове, Іноформаційний вісник Татарбунарської РГЕО «Відродження» розтиражовано в рамках проекту «Зміцнення демократії участі для ефективної охорони довкілля», що фінансується Фондом демократії ООН, редактор ОСОБА_3) № ІНФОРМАЦІЯ_5 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2) під назвою статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», розміщено інформацію, зокрема, «Продовжується знищення пляжу і забудова Приморської коси, яка є об'єктом природно-заповідного фонду України!», в тому числі наряду з іншою інформацією щодо проблемних питань каналу між лиманом Бурнас та Чорним морем і проблем у діяльності Національного природного парку «Тузловські лимани» у тексті інформації зазначено: 
		«… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку-стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею) на те, щоб перетворити природний піщаний пляж, на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон». «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суду нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який в котре заблокував розробку проекту організацій території парку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляє інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника».
		ІНФОРМАЦІЯ_7 р. у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 було розміщено матеріали прес-конференції на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8» за участю ОСОБА_3, яка відбулася у січні 2015 року у прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2», тема якої ідентична з вищезазначеними матеріалами, викладеними на шпальтах Інформаційного вісника «Ойкумена».
		Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 28. 05. 2015 р., що набрало чинності 09. 06. 2015 р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, районної громадської екологічної організації «Відродження», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Київський еколого-культурний центр, про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення компенсації за моральну шкоду.
		Як видно з вказаного рішення суду, «ОСОБА_6 пред'явив цивільний позов до ОСОБА_3, районної громадської екологічної організації «Відродження» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення компенсації за моральну шкоду, посилаючись на наступні обставини: 
		06. 12. 2014 р. на шпальтах інформаційного вісника «Ойкумена» № 6 грудень 2014 (НОМЕР_1) - № ІНФОРМАЦІЯ_4 (НОМЕР_2), головним редактором якого є ОСОБА_3, була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій висвітлена інформація щодо нібито порушень законодавства, які локалізуються на піщаній косі Чорного моря біля с. Лебедівка, зокрема, детально йдеться про так звані факти забудови піщаних пляжів коси. При цьому висвітлені порушення відповідач 1 безпідставно пов'язує з його ім'ям та з займаною ним посадою - директора Національного природного парку - Тузлівські лимани. Так, у статті зазначено: - «… До цього будівництва, так само як до будівництва бази відпочинку - стоянки маломірних суден (саме так зазначено у сфальшованих документах) та прорви (з'єднувального каналу) має безпосереднє відношення ОСОБА_5 (один із кандидатів в народні депутати від нашого округу). Інвестор (як сам він себе називає) не шкодує коштів (напевно нажитих непосильною працею на те, щоб перетворити природний піщаний пляж на власний маєток, де вже тисячі кубометрів піску перетворив на бетон)». - «І тут є багато зловживань з цього приводу, бо як кажуть, «на нет и суда нет», тобто така ситуація вигідна саме керівнику Парку, який вкотре заблокував розробку проекту організації території нацпарку. Варто ще зазначити, що директор Парку ОСОБА_6 представляв інтереси ОСОБА_5, коли останній балотувався до ВРУ на виборах ще декілька місяців тому. Директор природоохоронної установи представляв порушника». Посеред негативної статті викладене його особисте фотозображення, навикористання якого він згоди не давав. Але коли дане фото було зроблено він не був публічною чи посадовою особою.
		Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 р. у мережі Інтернет було розміщено матеріали прес-конференції на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні поточного року у прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2». В ході даної події, тема якої була ідентичною з матеріалами, викладеними на шпальтах згаданого вісника, неодноразово згадувалося його власне ім'я у негативному сенсі та дискредитувалася вся діяльність Національного природного парку та його трудового коллективу. Зокрема, ОСОБА_3 припустилася наступних виразів: - «…до цього будівництва, так само як і до будівництва бази відпочинку має відношення одеський бізнесмен, «фамілія» його ОСОБА_19, дуже така красномовна фамілія. Він… не шкодує кошти, щоб перетворити наш пляж на власний маєток. Хочу зазначити, що директор національного парку «Тузлівські лимани» (ОСОБА_6) був особистим представником забудовника-злочинця на виборах до Верховної ради України 2014. Він його катав по обєктах соціального призначення… Приїжджали вони до рибалок, де погрожували тим, що роботи в них не буде і що вони є холопи, які будуть працювати на пана ОСОБА_5. Тобто в наш регіон прийшов монополіст, який бажає підкласти під себе рибальський бізнес та бізнес видобутку очерету, а ОСОБА_6 сприяє у тому»; - «Директор національного парку у період виборів …він катав забудовника-злочинця, на якого декілька кримінальних справ відкрито».
		Інформація, наведена у матеріалах інформаційного вісника та поширена у мережі Інтернет стосовно нього особисто та як фахівця і керівника Національного парку є неправдивою, образливою та такою, що принижує його, шкодить його честі, гідності та діловій репутації. Характер висловлювань з боку відповідачів відносно нього створює негативнне враження і відношення до нього, як до особистості та фахівця, крім того, наведені цитати є припущенням і неправдивою інформацією. Внаслідок розповсюдження неправдивої, недостовірної та негативної щодо нього інформації йому завдано моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях і яка підлягає відшкодуванню, компенсація за яку ним оцінено у символічній сумі, що складає 1 грн. Просив визнати зазначену інформацію недостовірною та зобов'язати відповідачів спростувати її шляхом принесення йому публічних вибачень у згаданих інтернет-ресурсі та друкованому засобі».
		У вказаному рішенні суду зазначено і встановлено, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_13», опублікованої в інформаційному віснику «Ойкумена», та у виступі на прес-конференції, яка відбулася у січні поточного року у прес-центрі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (матеріали пресс-конференції на електронному носії інформації), містяться висловлювання ОСОБА_3 стосовно позивача, які приведені у позовній заяві.
		Вказано, що таким чином, позивачем доведено факт розповсюдження стосовно нього відповідачами зазначеної інформації і, що згідно нормам Положення про національний природний парк «Тузловські лимани», яке затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 07.09.2011 р. № 320, Парк є об'єктом загальнодержавного значення, він розташований на території Татарбунарського району Одеської області. Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Серед завдань Парку є збереження та охорона цінних природних комплексів та об'єктів, насамперед водно-болотних угідь, підтримання та забезпечення екологічної вівноваги в регіоні.
		 У рішенні суду вказано, що свідок ОСОБА_9 показав, що 13. 10. 2014 р. ОСОБА_6 приїздив на озеро Шагани з кандидатом у народні депутати України ОСОБА_2 і він зробив фото тієї зустрічі. Потім зазначені особи були у Приморській школі, де ОСОБА_6 представляв зазначеного кандидата, говорив, що добре його знає, агітував за нього. Після цього ОСОБА_6 агітував за ОСОБА_2 на причалі серед рибалок, казав голосуйте за нього і все буде добре. Показання свідка підтверджуються фотоілюстраціями з зображенням ОСОБА_6 з ОСОБА_2 під час зустрічей в період передвиборчої кампанії, згідно показань свідка ОСОБА_16, восени він в числі інших рибалок був на зустрічі, про яку повідомив ОСОБА_6, з кандидатом у народні депутати України ОСОБА_2, якого ОСОБА_6 і представляв, агітував за нього. Потім кандидат ділився своїми планами, обіцяв «золоті гори». Обіцяв в разі відсутності роботи у рибалок платити їм щомісячно заробітну плату (2000 грн.), вів себе як власник лімітів на вилов риби на території нацпарку. А 31. 03. 2015 р. проводився розподіл лімітів на вилов живих водних ресурсів на території НПП "Тузловські лимани". і хоча на території району зареєстровано кільки рибогосподарських товариств, але всі ліміти було надано обслуговуючому кооперативу "Граніт", керівником якого є ОСОБА_2, а копією витягу з протоколу засідання комісії по контролю за використанням лімітів на вилов водних живих ресурсів на території НПП "Тузловські лимани" від 31. 03. 2015 р. підтверджується, що комісія постановила погодити надання зазначених лімітів обслуговуючому кооперативу "Граніт", який зареєєстрований Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області, його адреса: Овідіопольський район, смт Таїрове, керівником якого є ОСОБА_2 
		У рішенні суду вказано, що займаючи посаду директора національного природного парку «Тузловські лимани», ОСОБА_6 є публічною особою, крім того, він є депутатом Татарбунарської районної ради Одеської області і очолює постійну комісію районної ради з питань законності, правопорядку і дотримання прав людини, з депутатської діяльності, етики і гласності, що також додає публічності його особі і суд вважає доведеним той факт, що у передвиборчий період позивач, не являючись довіреною особою кандидата в депутати ВРУ ОСОБА_5, факично представляв інтереси зазначеної особи, був присутнім на його зустрічах з виборцями, агітував за нього і в суду є підстави, враховуючи вищевикладене, вважати, що і після виборів ОСОБА_5 користується прихильністю з боку керівництва Парку, а тому розміщення даної інформації у засобах масової інформації ОСОБА_3 не могло зашкодити діловій репутації ОСОБА_6 та його інтересам, принизити його честь та гідність, оскільки зазначена інформація, хоч і є негативною та неприємною для позивача, але вона відповідає дійсності, є об'єктивною.
		В рішенні суду вказано, що так сталося, що відповідачі, отримавши інформацію про серйозні правопорушення на найбільш цінній ділянці НПП «Тузловські лимани» - Приморській косі, що простирається від с.Приморське до с. Лебедівка, і маючи підстави вважати, що сааме завдяки бездіяльності НПП «Тузловські лимани» на зазначеній косі здійснюється самочиннне будівництво і Парком активно не докладаються зусилля, направлені на зупинення цих дій, у засобах масової інформації критично висловилися щодо діяльності Парку та його керівника з цього приводу і, що за фактами згаданих правопорушень - самочинного будівництва триповерхової будівлі (бази відпочинку - стоянки маломірних суден) та гідротехнічної споруди на 2 км згаданої коси розпочато кримінальні провадження за №№ 42014160120000014, 42014160440000002 за ознаками ч. 3 ст.197-1 КК України, що підтверджується повідомленнями представників правоохоронних органів.
		Зазначено, що про зазначені правопорушення йдеться у листах Татарбунарської районної та Одеської обласної державних адміністрацій, інспекції ДАБК в Одеській області, Державної екологічної інспекції, Головного управління Держземагенства в Одеській області, у листі від 22. 11. 2014 р. на імя директора Київського еколого-культурного центру ОСОБА_17 директор НПП «Тузловські лимани» ОСОБА_6 повідомляє, зокрема, про те, що стосовно всіх виявлених випадків незаконного перебування на території Парку браконьєрів, мисливців та рибалок уповноваженими особами Парку виносятся акти реагування. Про такий факт перебування 07. 11. 2014 р. на території Парку осіб у камуфляжному одязі, з мисливськими рушницями та муляжами диких качок повідомив свідок ОСОБА_18, особи цих людей встановити не надалося можливим, оскільки вони не представлялись і не пояснювали ціль свого там перебування, про зазначене було зроблено фото.   
		В рішенні суду вказано, що судом встановлено, що відповідачі, працюючи у сфері захисту об'єктів природного заповідного фонду та довкілля і, просто, являючись не байдужими до питань, що стосуються пророди та екології, відчуваючи стурбованість та занепокоєнність станом справ у НПП «Тузловські лимани», у засобах масової інформації критично висловилися щодо діяльності Парку та його керівника з цього приводу, навівши відповідні обгрунтування.
		Вказано, що згідно інформації відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області, відповідно до графічного матеріалу Проекту створення НПП «Тузловські лимани» на території Татарбунарського району, земельна ділянка з початку 0 км по кінець 2 км коси Чорного моря не включена до території Парку та не відноситься до земель природно-заповідного призначення, але суд вважає, що дана обставина не є відома ОСОБА_3, оскільки вона помилково звинувачує Парк у бездіяльності стосовно самочинного будівництва на території, що не включена то території Парку, але слід зазначити, що Парк, спостерігаючи за порушеннями земельного законодавства, що діяться на сусідній з парком ділянці, міг би прйняти необхідні заходи, зокрема, провідомити про порушення закону відповідні органи.
		У рішенні суд не погодився зі ствердженням ОСОБА_3 про те, що позивач заблокував розробку проекту організації території Парку, оскільки це спростовується вчиненими позивачем заходами, зокрема, зверненням до Одеської облдержадміністрації з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу Парку без вилучення та закріплення їх межовими знаками 882, 79 га прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 м., проте, у зв'язку з невизначеністю спеціфіки процедури надання такого дозволу, питання дотепер по суті не вирішено, що вбачається із копій державних органів різного рівня.
		В рішенні суду зазначено, що суд вважає, що до відомостей, що принижують гідність, честь чи ділову репутацію і які можуть спростовуватися і вимагають судового захисту, слід віднести інформацію про громадян, чи якісь визначені факти, що принижують їх перед суспільством чи окремими громадянами з точки зору дотримання законів, загально визначених правил і норм суспільного життя, принципів людської моралі і які викладені неправдиво або не відповідають дійсності, а критична оцінка певних фактів та недоліків в роботі, службовій діяльності, здійсненні функцій та повноважень не можуть визнаватись відомостями, що порочать особу, і не підлягають їх спростуванню в порядку, передбаченому ст.23 ЦК України і з урахуванням викладеного прийшов до висновку про те, що дії відповідачів не мали за мету принизити гідність, честь та ділову репутацію позивача, а були спрямовані на критичне висвітлення діяльності Парку та його керівника з урахуванням виявлених порушень та наведення порядку на території Парку і відповідачі не порушили жодних особистих немайнових прав позивача.
		Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і сторони у справі їх не спростували у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ст. ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
		При цьому, відповідно до ст. 61 ЦПК України о бставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; о бставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування; о бставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Тобто, обставини встановлені у вищевказаному рішенні Татарбунарського районного суду Одеської області від 28. 05. 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, районної громадської екологічної організації «Відродження», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Київський еколого-культурний центр, про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення компенсації за моральну шкоду не доказуються при розгляді даної справи за позовом ОСОБА_2
		На підставі матеріалів справи та встановлених фактичних обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позивач є публічною особою, оскільки він відіграє певну роль у суспільному житті Татрбунарського району Одеської області в сенсі вищевикладених положень Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, зокрема, виходячи з його діяльності у вказаному районі, в тому числі в якості кандидата в народні депутати України і, що підтверджується його твердженнями у позові щодо його діяльності, в т. ч., що він розцінює себе як колишнього та майбутнього кандидата до депутатського корпусу від місцевої громади.
		При цьому, оскільки не встановлено, що вищенаведена інформація з боку Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження» та ОСОБА_3 поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію публічної особи - ОСОБА_2 та сформувати про нього свою думку, то не підлягає захисту право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність вказаної публічної особи.
		Крім того, незалежно від визначення особи позивача як публічної особи, аналіз вищенаведеної оспорюваної інформації у сукупності з усією інформацією, частиною якої вона є у вказаних публікаціях, на підставі матеріалів справи з урахуванням вищенаведених правових положень, фактичних обставин, яких вона стосується, приводить апеляційний суд до висновку, що оспорювана у справі інформація носить критичний, оціночний характер, а оціночні судження не є предметом судового захисту, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Внаслідок цього у даній справі відсутні підстави як для визнання оспорюваної інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, так і для її спростування, видалення відеороліку та відповідного стягнення з відповідачів моральної шкоди з підстав, вказаних у позові.
		Одночасно апеляційний суд враховує, що описуючи певну інформацію у позові з проханням визнати такою, що не відповідає дійсності, і зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, власника інтернет-сайту прес-центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2»)/ІНФОРМАЦІЯ_1/ розмістити спростування інформації, розміщеної в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка відбулася у січні 2015 року, позивач у резолютивній частині позову не конкретизував яку ж саме інформацію він бажає визнати такою, що не відповідає дійсності, і спростувати, що унеможливлює дати оцінку цій інформації, та відповідно за цією ознакою в цій частині позов щодо цієї інфрмації також не підлягає задоволенню.
		Тому ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення зазначеного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону в повному обсязі, оскільки вимоги щодо відповідачів ОСОБА_3 та Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження» взаємопов'язані з позовними вимогами до ОСОБА_4
		З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду у даній справі підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
		Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1, 309, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
		     в и р і ш и л а:
		Скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 31. 05. 2016 р. і ухвалити нове рішення суду.
		Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
		Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		         Судді апеляційного суду Одеської області                                        А. П. Бабій 
		     О. Д. Варикаша
		     В. А. Станкевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...