Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-634/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2016. Зареєстровано: 29.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2016.
Дата набрання законної сили: 23.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/6776/16  Справа № 2-634/11                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач -  Глущенко Н.Г.
		Категорія 19/20                                                                                                   
		   
		Р І Ш Е Н Н Я 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           
		23 листопада 2016 року       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
		               головуючого   - Глущенко Н.Г.
		               суддів              - Деркач Н.М., Пищиди М.М.
		               за участю секретаря  - Черкас Є.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро 
		цивільну справу за апеляційною скаргою
		                       Сільськогосподарського кооперативу «Маяк»
		на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Придніпровська товарна біржа, Комунальне підприємство «Синельниківське МБТІ», про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на майно, - 
		ВСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, де треті особи - Придніпровська товарна біржа, Комунальне підприємство «Синельниківське МБТІ», про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на майно / а. с. 4 /.
		    В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 17.09.2003 року між нею та Сільськогосподарським кооперативом «Маяк» Васильківського району Дніпропетровської області (далі СК «Маяк») було укладено три біржових договори купівлі-продажу нерухомого майна:
		    - вагової мехтоку для зважування ваги до 25 тон, розташованої по вул. Новоселів, 1-а у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, сума договору 3000 грн. (біржовий договір  реєстраційний № А01-763); 
		     - трьох приміщень нежитлової будівлі гаражів загальною площею 84 кв.м., розташованих по вул. Центральній 1-г у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, сума договору 5000 грн. (біржовий договір  реєстраційний № А01-762); 
		- КТП для трансформатора розміром 2х2м, розташованої по вул. Комсомольській, 1-б у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, сума договору 200 грн. (біржовий договір  реєстраційний № А01-766).
		     За придбане нерухоме майно позивачкою сплачено 8200 грн.
		    Як вказує позивачка в своєму позові, зазначені договори були посвідчені на Придніпровській товарній біржі м. Дніпропетровська, але в теперішній час нотаріус відмовляє їй в перереєстрації обєктів нерухомості, так як договори купівлі-продажу були посвідчені на товарній біржі і не посвідчені в нотаріальному порядку, у звязку з чим позивачка змушена звернутися до суду з позовом, де просила визнати ці три біржові договори купівлі-продажу дійсними та визнати за нею право власності на придбане нею нерухоме майно за цими договорами / а. с. 4 /. 
		Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Придніпровська товарна біржа, Комунальне підприємство «Синельниківське МБТІ» про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на майно - задоволено.
		Суд визнав дійсними договори купівлі-продажу:
		-вагової мехтоку для зважування ваги до 25 тон, розташованої по вул. Новоселів 1-а у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, укладений між Сільськогосподарським кооперативом «Маяк» (надалі СК «Маяк») Васильківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_2, 17.09.2003 року за № А01-763;
		-трьох приміщень нежитлової будівлі гаражів загальною площею 84 кв.м., розташованих по вул. Центральній 1-г у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, укладений між СК «Маяк» Васильківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_2, 17.09.2003 року за № А01-762;
		-КТП для трансформатора розміром 2Х2, розташованої по вул. Комсомольській, 1-б у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, укладений між СК «Маяк» Васильківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_2, 17.09.2003 року за № А01-766.
		Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно:
		-вагової мехтоку для зважування ваги до 25 тон, розташованої по вул. Новоселів 1-а у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області;
		-три приміщення нежитлової будівлі гаражів загальною площею 84 кв.м., розташованих по вул. Центральній 1-г у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області;
		-КТП для трансформатора розміром 2Х2, розташовану по вул. Комсомольській, 1-б у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області / а. с. 25-27 /.
		Додатковим рішенням цього ж суду від 13.09.2012 року суд вирішив викласти пункт 2 частини 2 резолютивної частини рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2011 року в такій редакції: «-трьох приміщень нежитлової будівлі гаражів 1-3 площею 28 кв.м., 1-4 площею 28 кв.м., 1-5 площею 28 кв.м., загальною площею 84 кв.м., що складає 49/100 частини будівлі гаражів, розташованих по вул. Центральній, 1-г у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області, укладений між СК «Маяк» Васильківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_2 17 вересня 2003 року за № А01-762».
		Суд виклав пункт 2 частини 3 резолютивної частини рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2011 року в такій редакції:
		«-три приміщення нежитлової будівлі гаражів 1-3 площею 28 кв.м., 1-4 площею 28 кв.м., 1-5 площею 28 кв.м., загальною площею 84 кв.м., що складає 49/100 частини будівлі гаражів, розташованих по вул. Центральній, 1-г у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області» / а. с. 36-37 /.
		З таким рішенням не погодився СК «Маяк», який через ліквідатора ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 в її позовних вимог у повному обсязі та стягнути з неї судовий збір за подання апеляційної скарги / а. с. 43-44 /. 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що, в силу ст. 309 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з наступних підстав.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладання між СК «Маяк» та ОСОБА_2  договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, а оскільки ці договори були зареєстровані на товарній біржі, то дійшов висновку, що вони не підлягають нотаріальному посвідченню, а тому визнав їх дійсними і, як наслідок, визнав за позивачкою право власності на нерухоме майно / а. с. 25-27 /.
		Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного матеріального і процесуального права.
		Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_2 посилалась на те, що 17.09.2003 року між нею та СК «Маяк» Васильківського району Дніпропетровської області були укладені три договори купівлі-продажу нерухомого майна, які були посвідчені Придніпровською товарною біржею, відповідно до умов яких вона придбала у сільськогосподарського кооперативу нерухоме майно, а саме: 
		- вагову мехтоку для зважування ваги до 25 тон, розташовану по вул. Новоселів 1-а у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області (біржовий договір № А01-763 від 17.09.2003 року);
		- три приміщення нежитлової будівлі гаражів (1-3, 1-4, 1-5), загальною площею 84 кв.м., розташованих по вул. Центральній 1-г у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області ( біржовий договір № А01-762 від 17.09.2003 року);
		-КТП для трансформатора розміром 2Х2, розташовану по вул. Комсомольській, 1-б у с. Гришаї Васильківського району Дніпропетровської області  ( біржовий договір № А01-766 від 17.09.2003 року) /а.с.6, 7, 8/.
		Вищевказане нерухоме майно було передано позивачці за актами прийому-передачі від 17.09.2013 року /а.с.10, 11, 12/.
		Зі справи вбачається, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2010 року у справі №Б24/71-10 СК «Маяк» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком до 06.04.2011 року та призначено ініціюючого кредитора  Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області ліквідатором СК «Маяк» / а.с.13 /.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2010 року у справі №Б24/71-10 припинено повноваження ініціюючого кредитора  Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області, як ліквідатора СК «Маяк», та призначено новим ліквідатором - арбітражного керуючого ОСОБА_3, до якого позивачкою був предявлений даний позов / а. с. 14 /. 
		Згідно ст. 38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон № 2343 ) - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури юридична особа не припиняється, а припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у звязку з банкрутством, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Проводяться заходи щодо завершується господарської діяльності банкрута, що визначені цією статтею. 
		Питання, щодо ліквідація юридичної особи банкрута, вирішується господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали (ст. 46 Закону № 2343).
		Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - на сьогоднішній день СК «Маяк» знаходиться в стані припинення на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області № Б24/71-10 від 06.04.2010 року про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури і його ліквідатором є ОСОБА_4 / а. с. 77-81 /.
		У відповідності до вимог ст. 40 Закону № 2343 - у постанові про визнання боржника банкротом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута, а відповідно до ст. 41 цього Закону  ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
		Однак, суд першої інстанції, приймаючи до свого проваджу позов ОСОБА_2 та відкриваючи провадження у справі не прийняв до уваги вище зазначені обставини справи та норми ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто не встановив хто є належним відповідачем у справі і не роз'яснив позивачці її права та обовязків, зокрема, щодо можливості залучення до участі у якості відповідача - СК «Маяк», який є стороною у спірних біржових договорах від 17.09.2003 року, та не вирішив це питання в порядку передбаченому ст. ст. 32, 33 ЦПК України. 
		Отже, виходячи з вище наведено, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3, який був лише арбітражним керуючим-ліквідатором СК «Маяк» згідно постанови господарського суду від 01.06.2010 року / а. с. 14 /, не є належним відповідачем у справі, тобто позивачкою позов предявлено до належного відповідача, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачає. 
		Крім того, розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що спірні правовідносини між сторонами (при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна) виникли 17.09.2003 року, а отже ці правовідносини регулюються нормами матеріального права, які були чинними на 17.09.2003 року, зокрема нормами ЦК УРСР 1964 року, а не ЦК України 2003 року. 
		  Так, згідно ст.41 ЦК УРСР (яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин - 17.09.2003 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
		Статтею 42 ЦК УРСР передбачено, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній), а згідно ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
		Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 128 ЦК УРСР).
		Відповідно до ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
		Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
		На момент укладення 17.09.2003 року спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна (вагової, трьох приміщень нежитлової будівлі гаражів, КТП для трансформатора) закон не вимагав їх нотаріального посвідчення, але такі договори повинні були бути зареєстровані в БТІ, тобто повинна була проведена реєстрація права власності на нерухоме майно в БТІ згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно (затверджене наказом Мінюсту України від 07.02.2002 року № 7/5), але доказів такої реєстрації позивачка суду не надала.
		Позивачка посилається на те, що змушена звернутися до суду з позовом, так як нотаріус відмовляє їй в перереєстрації обєктів нерухомості, оскільки договори купівлі-продажу були укладені на товарній біржі, але жодного доказу такої відмови позивачка суду не надала. Отже, суд першої інстанції так і не зясував дійсні причини звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, як і не встановив чи порушені (та які) права і інтереси позивачки.
		Щодо реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі угод, укладених на товарній біржі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ (далі Закон про товарну біржу), товарна біржа є «організацією, що обєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту, пропозицій та товару, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і повязаних з них торговельних операцій».
		Тобто, товарну біржу слід розглядати як ринок, який постійно діє і на якому відбувається торгівля сировиною, матеріальними, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які в свою чергу, мають обовязки бути зареєстровані відповідною біржею як її учасники. Таким чином, немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду  на біржі чи поза нею, адже необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місяця, де вони укладаються.
		Виходячи з положень ст. 15 Закону про товарну біржу, на біржах здійснюються операції, що мають відповідати сукупності поставлених до них вимог.
		Закон про товарну біржу передбачає певний інститут представництва. Він полягає у тому, що біржові операції можуть здійснювати не лише члени біржі безпосередньо між собою, а й через уповноважених осіб  брокерів. Брокер не може проводити біржові операції від імені будь-яких осіб, його діяльність, згідно ст. 16 Закону про товарну біржу, полягає у виконанні доручень членів біржі.
		Між тим, ухвалюючи рішення по справі, суд не прийняв до уваги вище вказані норми ЗУ «Про товарну біржу».
		З наданих позивачкою суду трьох спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна вбачається, що нібито 17.09.2003 року на Придніпровській товарній біржі були укладені ці договори через брокера брокерської контори № 189, який діяв на підставі договору-доручення № 55 від 22.01.2003 року від імені СК «Маяк» та ОСОБА_2 /а. с. 6-8/.
		Однак, в цих договорах не вказано П.І.П. брокера через якого брокера укладено ці угоди, як і не зазначені дані щодо реєстрації цього брокера на Придніпровській товарній біржі. В договорах не зазначено про те, що як СК «Маяк», так і ОСОБА_2 є членами біржі. 
		Згідно листа Придніпровської товарної біржі від 19.07.2016 року № 38-07 / а. с. 48 / та пояснень її представника в суді апеляційної інстанції, - Придніпровська товарна біржа в 2003 році не укладала та не реєструвала договори купівлі-продажу нерухомого майна. 
		Крім того, представник Придніпровської товарної біржі пояснив апеляційному суду, що надані позивачкою договори не відповідають ні за формою, ні за змістом договорам, які до 2003 року укладались на біржі, як і не відповідають ці договори вимогам чинного законодавства. Також, представник біржі підтвердив, що брокер брокерської контори № 189 на Придніпровській товарній біржі ні в 2003 році, ні в інші роки не працював.
		Доказів того, що СК «Маяк» і ОСОБА_2 були членами Придніпровської товарної біржі позивачка суду не надала, як і не надала доказів укладення договору-доручення № 55 від 22.01.2003 року.
		Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції не зясував чи можна укладені 17.09.2003 року угоди вважати біржовими угодами, так як вони були укладені між особами, які не є членами біржі, а безіменна особа, яка вказана як «брокер брокерської контори № 189», не є брокером.
		Також, суд першої інстанції не зясував чи є підстави для визнання спірних угод недійсними, чи вони є нікчемними.
		Посилання позивачки та її представника на те, що ліквідатор  арбітражний керуючий ОСОБА_4 не вправі оскаржити рішення суду першої інстанції, оскільки не наділений таким правом згідно ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і спірне майно не є власністю банкрута  СК «Маяк», - є безпідставними, оскільки згідно ст. 41 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор, зокрема: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута і до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута; вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходяться у третіх осіб тощо
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СК «Маяк» підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в її позовних вимогах. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі між сторонами, колегія суддів, в силу ст. 88 ЦПК України та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути з позивачки на користь заявника апеляційної скарги судовий збір за подання  апеляційної скарги в сумі 236,06 грн.
		Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Маяк» - задовольнити.
		Рішення  Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 вересня 2012 року  скасувати. 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на майно  відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського кооперативу «Маяк» судовий збір у сумі 232,20 грн. (двісті тридцять дві гривні 20 копійок).
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
		          СУДДІ :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...