Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/23590/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2016. Зареєстровано: 29.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2016.
Дата набрання законної сили: 15.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		"15" листопада 2016 р.                               м. Київ                              К/800/16135/16 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		Головуючої:                    Гончар Л.Я.,
		Суддів:                    Черпіцької Л.Т., 
		                              Шведа Е.Ю., 
		при секретарі:           Скавуляк Т.В., 
		за участю представників сторін: позивача: Луканіної Т.В., Борисенко А.С., відповідача: Харабари Т.І., третьої особи: Поповіченка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» до Міністерства економічного розвитку  та торгівлі України,  третя особа: українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» про визнання протиправним та скасування наказу № 1003 від 18  серпня 2015 року,  
		в с т а н о в и л а:
		Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку  та торгівлі України,  третя особа: українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» про визнання протиправним (незаконним) та нечинним з дати ухвалення наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про надбавку до тарифу за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України" від 18.08.2015 №1003.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України протиправно, за відсутності наданих законом повноважень, прийнято наказ від 18.08.2015 №1003, яким до встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992 "Про плату за транзит нафти, газу та аміаку трубопровідним транспортом через територію України" плати за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України встановлено додаткову надбавку в розмірі 1,6 долара США за 1 тонну з розрахунку на 100 кілометрів.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		У поданій касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову. 
		Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі 18.08.2015 прийнято наказ №1003 "Про надбавку до тарифу за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України", яким встановлено надбавку в розмірі 1,6 долара США за 1 тонну з розрахунку на 100 кілометрів до встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992 "Про плату за транзит нафти, газу та аміаку трубопровідним транспортом через територію України" плати за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України.
		Наказ від 18.08.2015 №1003 опубліковано в засобах масової інформації: газетах "Урядовий кур'єр" від 30.09.2015 №180 та "Офіційний вісник України 2015" №76 від 02.10.2015. Наказ набрав чинності 30.09.2015. 
		Вказуючи на протиправність наказу від 18.08.2015 №1003, відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» звернулось до суду із даним позовом. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з законності наказу від 18.08.2015 №1003 як такого, що прийнято Міністерством економічного розвитку і торгівлі на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачеві пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992 "Про плату за транзит нафти, газу та аміаку трубопровідним транспортом через територію України".
		Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне. 
		Оскаржуваним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.08.2015 №1003 встановлено надбавку до плати за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України.
		Згідно з абзацом шостим частини першої статті 5 Закону України "Про природні монополії" відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у такій сфері як, зокрема, транспортування інших речовин трубопровідним транспортом.
		Відповідно до абзацу другого статті 8 Закону України "Про природні монополії" предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
		Частиною першою статті 4 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
		У випадках, встановлених законом, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про природні монополії" Національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
		На виконання вимог Закону України "Про природні монополії" Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно з підпунктом 7 пункту 4 вказаного Положення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до покладених на неї завдань установлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів та аміаку. 
		Так, на виконання вимог Закону України "Про природні монополії" та згідно з повноваженнями, наданими Указом Президента України від 10.09.2014 №715, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2015 №1786 затверджено Порядок формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами.
		Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку він застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при установленні та перегляді тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами та поширюється на всіх суб'єктів, які здійснюють господарську діяльність із транспортування аміаку магістральними трубопроводами.
		Виходячи з аналізу наведених положень, колегія суддів зазначає, що повноваження із встановлення тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами як одну із форм державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		При цьому, виходячи із змісту частини першої статті 4 Закону України "Про природні монополії" за загальним правилом державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюються національними комісіями регулювання природних монополій, за виключенням випадків, встановлених законом, коли таке регулювання може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Оскаржуваним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.08.2015 №1003 встановлено надбавку в розмірі 1,6 долара США за 1 тонну з розрахунку на 100 кілометрів до плати за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України. 
		Колегія суддів погоджується із доводами заявника касаційної скарги в частині того, що встановлення надбавки/знижки до плати за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України за своєю природою та за змістом є однією із складових здійснення державного регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
		Так, відповідно до частини першої статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
		Встановлюючи надбавку до плати за транспортування товару, суб'єкт такого регулювання змінює вартість транспортування, тобто ціну послуги, що для природніх монополій ототожнено із поняттям  тарифу як вартості транспортування одиниці вантажу магістральним трубопроводом.
		У той же час, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України не обґрунтовано наявності у нього передбачених законом повноважень на здійснення державного регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, зокрема, встановлення або ж зміну тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що оскаржуваний наказ від 18.08.2015 №1003 прийнято Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992 "Про плату за транзит нафти, газу та аміаку трубопровідним транспортом через територію України" та положень абзацу третього пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №459. 
		Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992, пунктом 2 якої Державному комітетові по нафті і газу, Міністерству промисловості надано право при укладенні контрактів /договорів/ встановлювати за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством зовнішніх економічних зв'язків знижки /надбавки/ до тарифів на транзит нафти, газу та аміаку залежно від фактичних експлуатаційних витрат транспортних організацій, пов'язаних з цінами на енергоносії, прийнята до набрання чинності Законом України "Про природні монополії" та є такою, що суперечить йому, а отже є такою, що не підлягаю застосуванню при визначення обсягу компетенції Міністерства як органу виконавчої влади у сфері державного регулювання діяльності природних монополій. 
		Крім того, відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін органами, що здійснюють, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій врегульовано також положеннями Закону України "Про ціни і ціноутворення". 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
		У той же час, як зазначено вище, за змістом частини першої статті 4 та статті 8 Закону України "Про природні монополії" державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, яке також включає встановлення цін (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, крім випадків, встановлених законом, коли  таке державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Відповідачем не обґрунтовано наявності передбачених законом повноважень на здійснення державного регулювання  діяльності суб'єктів природних монополій у спірних правовідносинах. 
		Колегія  суддів також не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного наказу з мотивів чинності постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992, оскільки на момент прийняття Міністерством економічного розвитку  та торгівлі України наказу від 18.08.2015 №1003, повноваження щодо державного регулювання діяльності природних монополій вже відносились до повноважень іншого органу  - національної комісії регулювання природних монополій, та визначались, у тому числі положеннями Закону України "Про природні монополії" та Закону України "Про ціни і ціноутворення", які є актами вищої юридичної сили у порівнянні із постановою Кабінету Міністрів України. 
		Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 03.10.1997 N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
		Колегія суддів також зазначає, що судами попередніх інстанцій при розгляді вказаного спору не враховано, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.1993 №992 передбачалось право встановлювати знижки /надбавки/ до тарифів на транзит нафти, газу та аміаку залежно від фактичних експлуатаційних витрат транспортних організацій, пов'язаних з цінами на енергоносії, безпосередньо при укладанні контрактів/договорів. При цьому, таким правом наділялись Державний комітет по нафті і газу та Міністерство промисловості. Крім того, додатково передбачалась умова погодження такої зміни ціни з Міністерством економіки і Міністерством зовнішніх економічних зв'язків. Виконання відповідачем зазначених умов, у випадку наявності у нього відповідної компетенції, судами попередніх інстанцій також не встановлено. 
		Колегія суддів також не погоджується із доводами Міністерства економічного розвитку  та торгівлі України щодо законності оскаржуваного наказу з мотивів наявності позитивного висновку державної експертизи нормативно-правових актів, проведеної Міністерством юстиції України, оскільки наявність такого висновку не презумує законності нормативно-правового акту. 
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що Міністерством економічного розвитку  та торгівлі України у спірних правовідносинах не обґрунтовано наявності наданих законом повноважень на здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо законності наказу від 18.08.2015 №1003, яким встановлено надбавку до тарифу за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України. 
		Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для захисту прав позивача за вказаним позовом. 
		Вирішуючи питання про відповідність заявленого позивачем способу захисту його порушених прав змісту правовідносин та компетенції адміністративного суду, колегія суддів виходить з положень частин восьмої та одинадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та згідно з якими резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
		Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
		Керуючись статтями 160, 167, 171, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» задовольнити.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасувати. 
		Позов задовольнити.
		Визнати незаконним та нечинним наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про надбавку до тарифу за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України" від 18.08.2015 №1003.
		Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2016 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» до Міністерства економічного розвитку  та торгівлі України,  третя особа: українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» про визнання протиправним та скасування наказу № 1003 від 18  серпня 2015 року  у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...