Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/538/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2016. Зареєстровано: 01.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2016.
Дата набрання законної сили: 22.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 листопада 2016 р. Справа № 816/538/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Катунова В.В.
		Суддів: Бершова Г.Є. ,  Ральченка І.М. 
		за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,
		в присутності:
		представників позивача Хмелюк І.І., Федорович Є.І.,
		представника відповідача Сухомлин Ю.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016р. по справі № 816/538/16
		за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія"     
		до      Державної податкової інспекції у м. Полтаві  Головного управління ДФС у Полтавській області               
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «Арія», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення  № 0000052202 від 15.03.16., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі в розмірі 3191160,00грн., в т/ч за основним платежем - 2127440,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1063720,00грн., №0000072202 від 15.03.16., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00грн.
		Постановою  Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року  у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" відмовлено.
		Не погодившись з  постановою суду  першої інстанції, позивачем  подано апеляційну скаргу, в якій він просить  скасувати оскаржувану  постанову та ухвалити нове рішення, яким  задовольнити  позовні вимоги в повному обсязі.
		В своїй апеляційній скарзі апелянт, як на підставу  для скасування судового рішення посилається на його незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність, а також вважає, що судом неповно з'ясовано  всі обставини, що мають значення для вирішення справи і порушені   норми матеріального та процесуального права.
		Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду  письмові    заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги  позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до  норм діючого законодавства.
		Представники  позивача  в судовому засіданні  підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому  задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" зареєстроване як юридична особа з 16 жовтня 1995 року, код ЄДРОПУ 23560575, номер запису 1 585 120 0000 000833, а також перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві, у томі числі як платник податку на додану вартість.
		В період з 11 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ "Лайфіт" за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 29 лютого 2016 року № 560/16-01-14-01/23560575, яким встановлено порушення позивачем пунктів44.1,44.5,44.6статті44та статті198 Податкового кодексу України, що призвело, зокрема, до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 2127440 грн. 
		На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2016р.№ 0000052202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3191160 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2127440 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1063720 грн., та №0000072202 , яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн. 
		Позивач заперечуючи законність вказаних податкових повідомлень рішень, звернувся до суду з вказаним позовом. 
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.
		Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Судовим розглядом встановлено, що 11 лютого 2015р. о 16:50 год. фахівцями ДПІ у м. Полтаві на підставі наказу від 11.02.2016. №167 та направлення від 11.02.2016. №66 на проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ВКК «Арія» з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Лайфіт» за червень 2015р., здійснено вихід на податкову адресу ТОВ ВКК «Арія» для вручення копії наказу від 11.02.2016. №66 та пред'явлення направлення від 11.02.2016  №66.
		В зв'язку з відрядженням посадових осіб ТОВ ВКК «Арія», ДПІ у м. Полтаві наказом від 11.02.2016р. №191 внесено зміни до п.1 наказу №167 від 11.02.2016р., щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ВКК «Арія» з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Лайфіт» за червень 2015р., терміном 5 робочих днів з 16.02.2016р.
		          16.02.2016 року позивач повідомив податковий орган, що первинні документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини ТОВ ВКК «Арія» з ТОВ "Лайфіт"  за червень 2015 року  викрадені. На підтвердження зазначених обставин надав Витяг з кримінального провадження № 12016170030000182 від 12.02.2016 року.  
		З огляду на ненадання  документального підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ ТОВ "Лайфіт"   податковим органом складено Акт про ненадання документів від 16.02.2016 року б/н, в якому зафіксовано причини  неможливості надання для перевірки первинних документів.
		Також, ТОВ ВКК «Арія» на вимогу листа ДПІ у м. Полтаві від 18.02.2016 року № 1389/10/16-01-14-01-26 повторно надало податковому органу повідомлення про викрадення документів, що підтверджується листом від 18.02.2016 року за № 06-3/1037.
		Колегія суддів зазначає, що умови і порядок відновлення втрачених документів первинного бухгалтерського і податкового обліку чітко врегульовані чинним законодавством.
		Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України  для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.
		В абз.1 п.44.3 ст.44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		Згідно п.44.5 ст.44 ПК України   у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
		Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
		У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		У відповідності до п.44.6 ст.44 ПК України   у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Таким чином, повідомлення платником податків контролюючого органу про втрату документів є підставою для перенесення термінів проведення документальної перевірки на строк до 90 календарних днів, протягом яких платник зобов'язаний відновити втрачені документи.
		Як встановлено матеріалами справи, що  позивач у встановлений законом п'ятиденний строк повідомив податковий орган про викрадення первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лайфіт», шляхом надання посадовим особам ДПІ у м. Полтаві витягу з кримінального провадження № 12016170030000182 від 12.02.2016 року, який в свою чергу є підтверджуючим документом про неможливість надання первинних документів для перевірки.
		Колегія суддів звертає увагу, що обставини які пов'язані з викраденням документів, відповідно до вимог п.44.5 ст.44, п.82.4 ст.82 Податкового кодексу України слугують підставою для перенесення термінів проведення перевірки до дати відновлення документів. При цьому, вимоги ст.198 Податкового кодексу України не передбачають, що ненадання платником податку первинних документів до перевірки, в зв'язку з їх викраденням є підставою для зменшення задекларованого податкового кредиту з ПДВ та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість. 
		Крім того, п. 1.2.6. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом  Державної фіскальної служби України 31 липня 2014 року N 22, визначено, що у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.
		При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.
		В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
		На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
		Між тим, податковим органом  наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу не видався.
		Враховуючи вищезазначені правові норми та  встановлені обставини щодо повідомлення позивача про втрату первинних документів, а  також   проведення  перевірки  податковим органом до закінчення 90-денного строку, передбаченого пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України на відновлення втрачених документів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість  доводів  відповідача про відсутність  у   ТОВ ВВК «Арія» первинних бухгалтерських та інші документів по взаємовідносинам з  ТОВ «Лайфіт».
		Колегія суддів зазначає, що   висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 29 лютого 2016 року № 560/16-01-14-01/23560575 є передчасними, без дослідження та аналізу первинних документів по господарським операціям між ТОВ ВВК «Арія» та ТОВ «Лайфіт».
		За висновками акту перевірки, порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі пов'язує виключно з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Лайфіт», з яким підприємство позивача мало господарські відносини у перевіряємий період, у зв'язку з тим, що  на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки позивачем документи на підтвердження реальності господарських відносин із контрагентом ТОВ «Лайфіт» надано не було.
		Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують  період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
		Що стосується взаємовідносин   позивача з ТОВ «Лайфіт», колегія суддів вважає  зазначати наступне.
		У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Згідно п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Відповідно до п.І98.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.
		Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.
		Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
		Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
		Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.
		Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.
		Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.
		За визначеннями цього Закону, первинний документ - це  документ, який містить  відомості  про  господарську  операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція -  дія  або  подія,  яка  викликає зміни  в  структурі  активів  та  зобов'язань,  власному  капіталі підприємства.
		Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами. 
		Відповідно до п.201.10 ст.201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Податковим органом ставиться під сумнів правильність   формування  позивачем податкового кредиту  за результатами господарських  відносин з ТОВ «Лайфіт» , з підстав відсутності реального характеру за червень 2015 року .
		Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з з ТОВ «Лайфіт» з яким укладено договір підряду №010615 від 01.06.15  року.
		Так, 01.06.15  року між TOB ВКК «Арія» (Замовник) та   ТОВ «Лайфіт» (Підрядник) укладено договір підряду №010615, згідно якого Підрядник зобов'язується на свій ризик згідно з заявками та/або завданнями Замовника на підставі яких Сторони укладають відповідні додаткові угоди до Договору, виконати комплекс робіт, детальний перелік робіт зазначається в додаткових угодах до договору.
		Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що до складу робіт за цим договором зокрема входять: 
		п. 1.2.1. Перелік робіт, що виконуються в межах цього договору передбачений у Прейскуранті, що є невід'ємним додатком №1 до цього Договору; 
		п.1.2.2. Здійснення всіх необхідних дій та виконання необхідних робіт з метою дотримання чинного законодавства України при виконанні Підрядником робіт, запобіганню шкоди/завдання збитків Замовнику та уникнення настання відповідальності Замовника перед третіми особами та/або державними органами та органами місцевого самоврядування за неналежне виконання робіт Підрядником.
		Відповідно до п.1.3 договору, перед виконанням Підрядником робіт сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких вказується перелік робіт, вказуються обсяги, вартість, порядок оплати та інші умови співпраці та вимоги Замовника.
		Пунктом 3.4. договору встановлено, що 100% вартості належним чином виконаних робіт вказаних у додатковій угоді сплачується Підряднику Замовником протягом 60-ти (шести десяти) банківських днів від дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт за відповідною додатковою угодою.
		Пунктом 3.5 договору передбачено, що оплата в зазначений п.3.4. цього договору строк проводиться за наступних умов: наявності підписаного уповноваженими представниками обох сторін акту виконаних робіт; відсутності прострочення у виконанні Підрядником робіт та надання всієї необхідної документації, якщо така передбачена.
		Згідно п.5.6 договору, завершення робіт є підставою для складання акту виконаних робіт. Підписаний сторонами акт виконаних робіт є підтвердженням завершення робіт.
		Також між TOB ВКК «Арія» та ТОВ «Лайфіт» було укладено додаткову угоду №1 від 01.06.15 року  до Договору підряду №010615 від 01.06.15. 
		Умовами п.8.3 п.п.8.3.1. додаткової угоди визначено, що сторони підтверджують, що на дату підписання цього Договору, їх представники уповноважені на підписання від імені сторін, не відсторонені від виконання своїх зобов'язань та їх повноваження підтверджені належним чином. Підрядник підписанням цього договору підтверджує що витяг з реєстру платників податку на додану вартість за №1526554503769, дата видачі якого від 12 червня 2015р.є чинним та до згаданого вище реєстру зміни які б впливали на чинність згаданого витягу не вносились.
		На виконання умов п.1.1, п.1.2 Договору №010615 від 01.06.15. ТОВ ВКК «Арія» уклало з ТОВ «Лайфіт» додаткові угоди від 10.06.15 №1, №2, № 3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10; від 12.06.15 № 11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20; від 15.06.15 №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №45, №46, №47, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, №55, №56, №57, №58, №59, №60, №61, №62
		Відповідно до умов п.1.1, п.1.2 п.2.1.5, п.5.6 Договору №010615 від 01.06.15. за результатами завершення виконання робіт ТОВ ВКК «Арія» прийняло від Підрядника виконані роботи, що підтверджується актами виконаних робіт, які відповідно до умов Договору складалися за кожною відповідною додатковою угодою, а саме: додаткова угода №1 від 10.06.15., акт виконаних робіт №1 від 30.06.15.; додаткова угода №2 від 10.06.15., акт виконаних робіт №2 від 30.06.15.; додаткова угода №3 від 10.06.15., акт виконаних робіт №3 від 30.06.15.; додаткова угода №4 від 10.06.15., акт виконаних робіт №4 від 30.06.15.; додаткова угода №5 від 10.06.15., акт виконаних робіт №5 від 30.06.15 додаткова угода №6 від 10.06.15., акт виконаних робіт №6 від 30.06.15.; додаткова угода №7 від 10.06.15., акт виконаних робіт №7 від 30.06.15 додаткова угода №8 від 10.06.15., акт виконаних робіт №8 від 30.06.15.; додаткова угода №9 від 10.06.15., акт виконаних робіт №9 від 30.06.15.; додаткова угода №10 від 10.06.15., акт виконаних робіт №10 від 30.06.15.; додаткова угода №11 від 12.06.15., акт виконаних робіт №11 від 30.06.15.; додаткова угода№12 від 12.06.15., акт виконаних робіт №12 від 30.06.15.; додаткова угода №13 від 12.06.15., акт виконаних робіт №13 від 30.06.15.; додаткова угода №14 від 12.06.15., акт виконаних робіт №14 від 30.11.14.           додаткова угода №15 від 12.06.15., акт виконаних робіт №15 від 30.06.15.; додаткова угода №16 від 12.06.15., акт виконаних робіт №16 від 30.06.15.; додаткова угода №17 від 12.06.15., акт виконаних робіт №17 від 30.06.15.; додаткова угода №18 від 12.06.15., акт виконаних робіт №18 від 30.06.15.; додаткова угода №19 від 12.06.15., акт виконаних робіт №19 від 30.06.15.; додаткова угода №20 від 12.06.15., акт виконаних робіт №20 від 30.06.15 р.  додаткова угода №21 від 15.06.15., акт виконаних робіт №21 від 30.06.15.; додаткова угода №22 від 15.06.15., акт виконаних робіт №22 від 30.06.15.; додаткова угода №23 від 15.06.15., акт виконаних робіт №23 від 30.06.15.; додаткова угода №24 від 15.06.15., акт виконаних робіт №24 від 30.06.15.; додаткова угода №25 від 15.06.15., акт виконаних робіт №25 від 30.06.15.; додаткова угода №26 від 15.06.15., акт виконаних робіт №26 від З30.06.15.          ; додаткова угода №27 від 15.06.15., акт виконаних робіт №27 від 30.06.15.; додаткова угода №28 від 15.06.15., акт виконаних робіт №28 від 30.06.15.; додаткова угода №29 від 15.06.15., акт виконаних робіт №29 від 30.06.15.; додаткова угода №30 від 15.06.15., акт виконаних робіт №30 від 30.06.15.; додаткова угода №31 від 15.06.15., акт виконаних робіт №31 від 30.06.15.; додаткова угода №32 від 15.06.15., акт виконаних робіт №32 від 30.06.15.          ;додаткова угода №33 від 15.06.15., акт виконаних робіт №33 від 30.06.15.; додаткова угода №34 від 15.06.15., акт виконаних робіт №34 від 30.06.15.; додаткова угода №35 від 15.06.15., акт виконаних робіт №35 від 30.06.15.; додаткова угода №36 від 15.06.15., акт виконаних робіт №36 від 30.06.15.; додаткова угода №37 від 15.06.15., акт виконаних робіт №37 від 30.06.15.; додаткова угода №38 від 15.06.15., акт виконаних робіт №38 від 30.06.15. додаткова угода №39 від 15.06.15., акт виконаних робіт №39 від 30.06.15.; додаткова угода №40 від 15.06.15., акт виконаних робіт №40 від 30.06.15.; додаткова угода №41 від 15.06.15., акт виконаних робіт №41 від 30.06.15.; додаткова угода №42 від 15.06.15., акт виконаних робіт №42 від 30.06.15.; додаткова угода №43 від 15.06.15., акт виконаних робіт №43 від 30.06.15.; додаткова угода №44 від 15.06.15., акт виконаних робіт №44 від 30.06.15; додаткова угода №45 від 15.06.15., акт виконаних робіт №45 від 30.06.15.; додаткова угода №46 від 15.06.15., акт виконаних робіт №46 від 30.06.15.; додаткова угода №47 від 15.06.15., акт виконаних робіт №47 від 30.06.15.; додаткова угода №48 від 15.06.15., акт виконаних робіт №48 від 30.06.15.; додаткова угода №49 від 15.06.15., акт виконаних робіт №49 від 30.06.15.; додаткова угода №50 від 15.06.15., акт виконаних робіт №50 від 30.06.15.          ; додаткова угода №51 від 15.06.15., акт виконаних робіт №51 від 30.06.15.; додаткова угода №52 від 15.06.15., акт виконаних робіт №52 від 30.06.15.; додаткова угода №53 від 15.06.15., акт виконаних робіт №53 від 30.06.15.; додаткова угода №54 від 15.06.15., акт виконаних робіт №54 від 30.06.15.; додаткова угода №55 від 15.06.15., акт виконаних робіт №55 від 30.06.15.; додаткова угода №56 від 15.06.15., акт виконаних робіт №56 від 30.06.15.; додаткова угода №57 від 15.06.15., акт виконаних робіт №57 від 30.06.15.; додаткова угода №58 від 15.06.15., акт виконаних робіт №58 від 30.06.15.; додаткова угода №59 від 15.06.15., акт виконаних робіт №59 від 30.06.15.; додаткова угода №60 від 15.06.15., акт виконаних робіт №60 від 30.06.15.; додаткова угода №61 від 15.06.15., акт виконаних робіт №61 від 30.06.15.; додаткова угода №62 від 15.06.15., акт виконаних робіт №62 від 30.06.15.
		Відповідно до вимог податкового законодавства та умов п.2.3.17, п.23.18 Договору ТОВ «Лайфіт» виписано на адресу Позивача податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		Сума виконаних робіт за договором підряду .№010615 від 01.06.15. в червні 2015р. складає 13063730,94грн., в т/ч ПДВ - 2177288,50грн. Загальна сума виконаних робіт за договором підряду №9010615 від 01.06.15. в період з 01.06.15 по 31.12.15 складає 13063730,94грн., в т/ч ПДВ - 2177288,50грн.
		На виконання умов договору підряду Позивач перерахував кошти за виконані роботи через розрахунковий рахунок в сумі 13063730,94грн., в т/ч ПДВ - 2177288,50грн., що підтверджується платіжними дорученнями №911831 від 16.12.15., №12194 від 24.02.16.
		Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
		На момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. 
		Господарські операції між TOB ВКК «Арія» та ТОВ «Лайфіт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.
		В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).
		Податковим органом не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.
		Колегія суддів не може  взяти до уваги  посилання відповідача в Акті перевірки на податкову інформацію  від 20.08.2015 року № 544/26552208 щодо ТОВ «Лайфіт» з питань проведення фінансово - господарських операцій з платниками податків за травень - червень 2015 року , оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-п'яте, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальника товарів (робіт, послуг) позивачу, а також посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.
		          Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
		Таким чином, TOB ВКК «Арія» з дотриманням вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій по договору підряду №010615 від 01.06.15. сформувало податковий кредит за червень 2015р. на підставі належно оформлених податкових накладних складених ТОВ «Лайфіт» в сумі 2177440,00грн.
		Оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Лайфіт»   свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення № 0000052202 від 15.03.16 року  підлягає скасуванню.
		Щодо оскаржуваного повідомлення податкового повідомлення - рішення №0000072202 від 15.03.2016р., колегія суддів зазначає наступне.
		Підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника, щодо забезпечення збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Кодексом.
		Колегія суддів звертає увагу, що незабезпечення платником податків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 46 Кодексу строків тягне за собою накладення штрафу у розмірах, визначених п. 121.1 ст. 121 Кодексу.
		Пунктом 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження апелянта  щодо протиправного застосування відповідачем суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0000072202 від 15.03.2016р., оскільки факт незабезпечення платником податків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 46 Кодексу строків є встановленим, а тому податковий орган  правомірно застосував до товариства штрафні санкції у подвійному розмірі.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно було встановлено всі обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права, що в цілому призвело до неправильного вирішення справи.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
		Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 р. по справі № 816/538/16 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052202 від 15.03.16 року прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,   п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" задовольнити частково.
		Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016р. по справі № 816/538/16 скасувати  в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052202 від 15.03.16 року.
		В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052202 від 15.03.16. року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі в розмірі 3191160,00грн. (в т/ч за основним платежем - 2127440,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1063720,00грн.
		В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.21016 року по справі  № 816/538/16 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя Катунов В.В.Судді   Бершов Г.Є.    Ральченко І.М.  Повний текст постанови виготовлений  28.11.2016  р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...