Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/5745/15-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 листопада 2016 року  м. Київ
		 
		Вищий спеціалізований суд України
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
		 
		головуючогоОСОБА_1 , суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю секретаряОСОБА_4 ,судового засіданнявиправданихОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурораОСОБА_7 ,
		розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження №42015270000000044 за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2016 року,
		в с т а н о в и в:
		За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2015 року, залишеним без зміни апеляційним судоом, визнано невинуватими увисунутому обвинуваченні:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,
		за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК і виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення; 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,
		 
		за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК і виправдано у зв`язку з відсутністю уйого діях складу кримінального правопорушення.
		Вироком вирішено питання про речові докази.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду інженера з організації дорожнього руху роти дорожньо-патрульної служби (далі  ДПС) ДАІ УМВС України вЧернігівській області, будучи працівником правоохоронного органу, тобто представником влади та службовою особою, зобов`язаною відповідно дост.10Закону України «Про міліцію» попереджувати і припиняти злочини та адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу, при пособництві ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на одержання шляхом вимагання неправомірної вигоди за невчинення в інтересах ОСОБА_9 дій звикористанням наданої йому влади та службового становища за таких обставин.
		03 лютого 2015 року ОСОБА_5 , перебуваючи на службовому автомобілі «Део-Ланос» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), у районі перехрестя вулиць Комсомольської та Примакова у м. Чернігові зупинив автомобіль «Део-Ланос» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_9 .
		Під час перевірки документів ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 , щономерні знаки агрегатів його автомобіля не відповідають технічному паспорту та є заміненими, тому на автомобіль необхідно накласти арешт іпомістити його на штрафмайданчик, а щодо ОСОБА_9 розпочати кримінальне провадження. 
		Для підтвердження своїх намірів ОСОБА_5 доставив автомобіль ОСОБА_9 до приміщення сектору комплексного дослідження транспортних засобів НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області, розташованого на вул. Шевченка, 162 а у м. Чернігові. Цим самим виправданий створив у ОСОБА_9 уяву, що начальник названого експертного підрозділу ОСОБА_10 , з яким він спілкувався, виявив факт заміни номера двигуна. 
		У подальшому, запевнивши ОСОБА_9 у протиправності його дій, ОСОБА_5 повідомив, що у разі сплати йому особисто 500 дол. США він може не вживати передбачених законом заходів для затримання автомобіля. 
		Оскільки ОСОБА_9 не мав при собі потрібної суми коштів, вони з ОСОБА_5 домовилися про передачу їх 04 лютого 2015 року. Для забезпечення виконання своїх злочинних вимог ОСОБА_5 залишив у себе водійське посвідчення ОСОБА_9 , технічний паспорт на його автомобіль таключі від цього транспортного засобу, а автомобіль був поміщений наавтостоянку поблизу будинку № 261 на просп. Миру в м. Чернігові.
		Після цього ОСОБА_9 , розуміючи протиправність дій ОСОБА_5 , звернувся до УСБУ в Чернігівській області із заявою про кримінальне правопорушення.
		Наступного дня, 04 лютого 2015 року, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи убезпечити себе, направив на зустріч із ОСОБА_9 для отримання від нього неправомірної вигоди свого знайомого ОСОБА_6 , якому попередньо повідомив обставини справи йпередав вилучені у ОСОБА_9 ключі та документи. 
		Цього ж дня близько 18.00 год. ОСОБА_6 , реалізуючи спільний із ОСОБА_5 злочинний умисел, на автостоянці, де знаходився автомобіль ОСОБА_9 , одержав від останнього для передачі ОСОБА_5 предмет неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн, після чого був викритий працівниками правоохоронних органів. 
		Виправдовуючи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у висунутому обвинуваченні, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданими сторонами й дослідженими в судовому засіданні доказами їх винуватість увчиненні кримінального правопорушення не доведено поза розумним сумнівом.
		При цьому показання свідка ОСОБА_9 щодо обставин вчинення протиправних дій щодо нього виправданими особами суд до уваги не взяв, оскільки вони не узгоджувалися з початковими письмовими поясненнями цього свідка під час досудового розслідування. Дані протоколу пред`явлення ОСОБА_9 осіб для впізнання за фотознімками суд визнав недопустимими доказами у зв`язку з недотриманням при проведенні цієї процесуальної дії вимог ст. 228 КПК  пред`явленням свідку одразу двох учасників указаних ним подій за ксерокопіями, а не оригіналами фотознімків, та серед осіб зрізкими відмінностями у зовнішності. 
		Показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , за висновками суду, не підтверджують обвинувачення, оскільки вказаний свідок заперечив факт огляду ним автомобіля ОСОБА_9 і не впізнав ОСОБА_5 якпрацівника ДАІ, що звертався до нього з цього приводу.
		Як зазначено судом, роздруківки телефонних з`єднань ОСОБА_6 з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , а також результати аудіо- та відеоконтролю особи не містять відомостей про вчинення обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення і не спростовують версії ОСОБА_6 щодо обставин його телефонного спілкування й зустрічі з ОСОБА_9 
		Крім цього, виправдовуючи обвинувачених, суд виходив ізнепідтвердження належними та допустимими доказами інформації, наданої стороною обвинувачення, про користування ОСОБА_5 номером мобільного зв`язку НОМЕР_3 .
		У сукупності з показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , даними ним усудовому засіданні, суд узяв до уваги дані листа УДАІ УМВС України вЧернігівській області, згідно з якими 03 лютого 2015 року ОСОБА_5 нагляду за дорожнім рухом не здійснював, транспортних засобів не зупиняв, їхогляду та експертних досліджень не проводив.
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду кримінального провадження всуді апеляційної інстанції. На думку скаржника, викладені в ухвалі висновки апеляційного суду про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, в якій ішлося про безпідставність виправдання обох обвинувачених, не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК щодо обґрунтованості й умотивованості судового рішення. Як зазначає прокурор, наведені у вироку мотиви неприйняття судом до уваги показань свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні та в ході слідчого експерименту через невідповідність їх поясненням цього свідка під час досудового розслідування суперечать вимогам ст. 95 КПК, згідно з якими показання, дані слідчому, прокурору, не є процесуальними джерелами доказів під час судового розгляду. Прокурор наголошує на тому, що апеляційний суд не дав правової оцінки вказаним порушенням і не виправив помилку місцевого суду. Крім цього, прокурор не погоджується з викладеними в ухвалі висновками про відсутність у апеляційного суду процесуальних повноважень дати показанням свідка ОСОБА_9 іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, у зв`язку знеможливістю безпосереднього допиту цього свідка. На думку автора скарги, оскільки під час апеляційного розгляду досліджувалися показання названого свідка в суді першої інстанції, одержані з дотриманням установленої законом процедури, апеляційний суд не позбавлений права здійснити їх переоцінку.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційних вимог, заперечення виправданих, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, судкасаційної інстанції дійшов висновку про таке.
		Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження єзахист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї винуватості, і жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
		Ухвала апеляційного суду повинна відповідати передбаченим ст.370КПК загальним вимогам щодо судових рішень, тобто бути законною обґрунтованою та вмотивованою.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом напідставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні йдостатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		При цьому суд має перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, і на кожний із них дати вичерпну відповідь, яка би ґрунтувалася наналежному аналізі таких доводів, їх співставленні з висновками місцевого суду, доказами, поданими сторонами і дослідженими в судовому засіданні танормами закону.
		Ухвала суду апеляційної інстанції, що не містить умотивованих висновків щодо доведеності або недоведеності обвинувачення у вироку місцевого суду та щодо інших питань, порушених в апеляційних скаргах, невідповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Наведених вимог суд апеляційної інстанції не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у своїй апеляційній скарзі прокурор, порушуючи питання про скасування виправдувального вироку та ухвалення апеляційним судом свого обвинувального вироку, наводив доводи щодо істотного порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків цього суду про недоведеність висунутого обвинувачення фактичним обставинам кримінального провадження (т. 1, а. к. п. 222?226).
		Усупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином неперевірив зазначених доводів, не дав на них вичерпних та аргументованих відповідей і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не виклав вухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення.
		Погоджуючись із висновками суду першої ланки про відсутність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції взяв до уваги переважно свідчення обвинувачених назаперечення своєї причетності до одержання неправомірної вигоди. Знаведених показань випливало, що 03 лютого 2015 року ОСОБА_5 нездійснював нагляду за дорожнім рухом, не зупиняв і не оглядав автомобіля ОСОБА_9 , грошей не вимагав, не мав жодних домовленостей із    ОСОБА_6 , а останній випадково знайшов документи й ключі відавтомобіля ОСОБА_9 і з власної ініціативи зустрівся з останнім дляїхповернення за можливу винагороду. 
		При цьому апеляційний суд не дав правової оцінки відсутності у вироку належного обґрунтування неприйняття до уваги послідовних показань свідка ОСОБА_9 , даних у судовому засіданні та в ході слідчого експерименту, вяких він підтверджував викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протиправних дій щодо нього (т. 1, а.к. п. 147?158).
		Мотивуючи власні висновки у відповідній частині, місцевий суд указав лише на окремі розбіжності таких свідчень із первинними поясненнями ОСОБА_9 під час досудового розслідування. Однак наведене обґрунтування суперечить такій закріпленій у ст. 23 КПК засаді кримінального провадження, як безпосередність дослідження показань, речей і документів та вимогам ч. 4 ст. 95 цього Кодексу, згідно з якими надані прокурору, слідчому показання не є процесуальними джерелами доказів підчас судового розгляду, і суд не вправі посилатися на них у своєму рішенні.
		Не здійснив суд і ретельного аналізу даних, що містяться у роздруківках телефонних з`єднань ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , одержаних у результаті аудіо-, відеоконтролю особи ? відеозапису зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_6 , обмежившись лише вказівкою на те, що вони не містять відомостей стосовно предмету доказування і не підтверджують домовленості між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на одержання неправомірної вигоди.
		Зокрема, суд не взяв до уваги, що відповідно до вказаного відеозапису 04 лютого 2015 року з 17.57 до 18.00 год. між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 тривала розмова, у ході якої останній висловлював побоювання передавати гроші невідомій людині і наполягав на зв`язку з особами, з якими він раніше домовлявся. Після цього о 17.59 год. ОСОБА_6 позвонив з мобільного телефона і передав слухавку ОСОБА_9 . Останній запитав успіврозмовника, чи дійсно ОСОБА_6 є «його людиною» та чи можна йому передавати гроші, й отримав ствердну відповідь (т. 1, а. к. п. 160?163). 
		На роздруківці телефонних з`єднань у цей же час  о 18.00 год. зафіксовано вихідний дзвінок з мобільного телефона ОСОБА_6 на номер НОМЕР_4 , приналежність якого ОСОБА_5 підтверджено матеріалами кримінального провадження та ним самим у судовому засіданні. З цього жсамого номера на телефон ОСОБА_6 надійшов вхідний дзвінок о 18.09 год, а з`єднання з номером НОМЕР_3 , користування яким ОСОБА_5 заперечував, мали місце лише з18.17 год., тобто вже після передачі грошей тазатримання ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів (т. 1, а.к.п.175, 177).
		У сукупності й взаємозв`язку з наведеними відомостями суд не оцінив показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет логічності, послідовності, переконливості й узгодженості з іншими доказами. Натомість суд обмежився прийняттям до уваги версії обвинувачених, згідно з якою ОСОБА_6 , зрозумівши, що ОСОБА_9 домовлявся з іншою особою про гроші, щоб підіграти йому й самому одержати винагороду, навмання випадково набрав у своєму мобільному телефоні номер ОСОБА_5 , а замість останнього невідома особа відповіла на дзвінок і розмовляла з ОСОБА_9 про обставини, безпосередньо пов`язані з інкримінованим обвинуваченим злочином.
		Не визнавши належними та допустимими доказами дані рапорту оперуповноваженого відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_11 в сукупності з його показаннями як свідка щодо встановленого оперативним шляхом факту користування ОСОБА_5 номером мобільного телефону НОМЕР_3 , суд послався, зокрема, на помилкове зазначення у такому рапорті посади   ОСОБА_5 (т. 1, а. к. п. 134).
		Водночас за даними довідки УДАІ УМВС України в Чернігівській області вказану в рапорті посаду інспектора відділу організації роботи ДПС, оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, щозникли з місця пригоди, ОСОБА_5 дійсно обіймав раніше  з квітня полистопад 2014 року (т. 1, а. к. п. 31).
		З урахуванням наведеного суд при оцінці доказів не вмотивував, якимчином зазначення у рапорті колишньої посади ОСОБА_5 впливало надостовірність іншої викладеної в документі оперативної інформації.
		Крім цього, на обґрунтування відповідних своїх висновків суд послався на особисту зацікавленість оперативного працівника СБУ ОСОБА_12 урезультатах кримінального провадження. 
		Водночас, визнавши допустимими доказами показання як свідка працівника ДПС ОСОБА_13 , який у вказаний в обвинуваченні час ніс із ОСОБА_5 службу у складі одного екіпажу, суд можливої зацікавленості цієї особи не перевірив і до уваги не взяв. 
		Пославшись як на один з аргументів недоведеності обвинувачення напоказання свідка ОСОБА_10 щодо заперечення огляду ним автомобіля ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_5 , суд не врахував, що в обвинуваченні іне стверджувалося про фактичне здійснення такого огляду. Натомість згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 лише створив у ОСОБА_9 уяву провиявлення експертом заміни номера двигуна. Відповідно до технічного запису судового процесу свідок ОСОБА_10 , хоча і не впізнав ОСОБА_5 якпрацівника ДАІ, що звертався до нього з приводу огляду автомобіля, однак цього факту і не заперечував, вказуючи лише на неспроможність згадати конкретну людину за плином часу та через значну кількість осіб, з якими вінконтактує при виконанні службових обов`язків.
		Поклавши в основу прийнятого рішення дані листа УДАІ УМВС України в Чернігівській області, згідно з якими 03 лютого 2015 року   ОСОБА_5 та ОСОБА_13 не здійснювали нагляду за дорожнім рухом і не оглядали транспортних засобів, суд не з`ясував можливості вчинення    ОСОБА_5 інкримінованих йому дій з використанням влади та свого службового становища за межами безпосереднього виконання службових обов`язків, зафіксованого у відповідних документах.
		Таким чином, висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень неґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які було би підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК, тобто ці висновки єпередчасними.
		Окрім наведеного, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились ідопущені місцевим судом істотні суперечності при формулюванні підстави виправдання обвинувачених. Зокрема, у резолютивній частині вироку суд без посилання на відповідну норму кримінального процесуального закону вказав про виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення. Водночас мотивувальна частина цього судового рішення містить посилання на іншу підставу виправдання, передбачену п. 2 ч.1 ст. 373 КПК,  недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими. 
		Недотримання апеляційним судом зазначених вище правових норм перешкодило постановленню законного й обгрунтованого судового рішення, атому відповідно до критеріїв, визначених ст. 412 КПК, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Враховуючи викладене, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, з дотриманням вимог КПК повно й усебічно дослідити обставини, які належать до предмету доказування і мають істотне значення для кримінального провадження, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 436 КПК, п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві таПерехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від02 червня 2016 року, суд
		п о с т а н о в и в:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2016 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати іпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...