Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/13777/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2016. Зареєстровано: 08.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2016.
Дата набрання законної сили: 10.01.2017
Результат оскарження 05.07.2017 Вищий адміністративний суд України: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №295/13777/16-а
		Категорія 87
		2-а/295/514/16
		             
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     06.12.2016 року                                                                                                         м. Житомир
		     Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,- 
		                                                        
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду з указаним позовом, в якому просить визнати протиправним дії та рішення Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Крім того, просить зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленного за останні 24 календарних місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах, без обмежень та оподаткувань, починаючи із 26.10.2016 року.
		В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.10.2016 року звернулась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратури». Проте, листом Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу було відмовлено у призначенні відповідної пенсії у зв'язку із тим, що працівники прокуратури права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону не мають. Позивач вважає, що відмова відповідача є необґрунтованою, незаконною та такою, що грубо порушує її права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
		Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності зі ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. 
		Від відповідача надійшли заперечення на позов, відповідно до яких останній позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи.
		Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.     
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 26.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратури».
		Листом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №11798/04 від 31.10.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що відсутні підстави для призначення пенсії за вислугою років, оскільки норми про пенсійне забезпечення, які містяться в ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року. Таким чином, з 01.06.2015 року пенсії в порядку та умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені не виплачуються.
		Згідно довідки виданої начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Житомирської області Башинського О. №11-633 вих.16 від 26.10.2016 року та копії із трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1, починаючи із 02.02.1998 року по даний час працює в органах прокуратури. Загальна вислуга позивача станом на 26.10.2016 року становить 18 років 08 місяців 24 дні.
		Зі змісту копії витягу із залікової відомості вбачається, що позивач у період із 1992 року по 1997 року навчалась у Київському університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство».
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (01 лютого 1998 року) діяв Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.
		Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
		Згідно до частини 5 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" до вислуги років, що дає право на пенсію згідно цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана вiдпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
		Отже, до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про прокуратуру" зараховується половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме - Київському університеті ім. Т. Шевченка, після навчання у якому позивач отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю "правознавство".
		Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ від 14.10.2014 року, який набув чинності з 15.07.2015 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року вислуги років не менше23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
		З листопада 1991 року питання пенсійного забезпечення осіб, які займали прокурорські посади було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.
		Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
		14 жовтня 2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набув законної сили 15.07.2015 року, статтею 86 якого врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури та збільшено стаж роботи позивача, що дає їй право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001 року), що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.
		Частинами 1-3 ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами,  їх протиріччя  з  одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома формально чинними нормами права, прийнятими  з  одного  і того ж питання вирішується   шляхом   вибору того нормативного акта,  який  має  бути  застосований  до  конкретного випадку (юридичного факту).
		Однак, суд враховує, що ст. 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Конституційний суд України у рішенні від 11.10.05 року № 8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: « звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».
		Окрім того, Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».
		Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
		Тобто, суд при постановлені даного рішення керується принципами Конституції України та законодавством, яке не суперечить їй.
		При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно з частиною 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
		Вирішуючи питання про застосування Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Конституційний Суд України неодноразово розглядались питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99,рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
		У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
		Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Доводи відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права, а тому суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам Конституції України.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача на призначення пенсії за вислугу років є порушеним. ОСОБА_1 має достатній стаж для призначення їй пенсії за вислугу років, а тому відмова відповідача в призначенні їй пенсії за вислугу років є протиправною.
		Окрім того, суд приходить до висновку, що вимоги щодо звільнення призначеної позивачу пенсії від оподаткування не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
		Згідно із частиною 1 статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
		Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
		Таким чином, право позивача підлягає захисту з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 26.10.2016 року.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачу при зверненні до суду з вказаним позовом необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 551,20 грн. Згідно квитанції № 59 від 01.11.2016 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1102,42 грн.
		В силу ч. 1 ст. 94 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 551,20 грн. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає позивачу надмірно сплачений судовий збір в сумі 551,22 грн.                            
		Керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 71, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, суд, -
		            
		                                                         ПОСТАНОВИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 
		Зобов'язати Житомирське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленного за останні 24 календарних місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах, без обмеження максимальним розміром, починаючи із 26.10.2016 року.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Житомирської області судовий збір в розмірі 551,20 грн.
		Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір в сумі 551,22 грн. 
		Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови. 
		Суддя                                                                                                     Л.М. Чішман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...