Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14053/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Зміна договорів (правочинів); банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2016. Зареєстровано: 08.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2016.
Дата набрання законної сили: 05.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" грудня 2016 р.           Справа№ 910/14053/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Коршун Н.М.
		суддів:            Ткаченка Б.О. 
		          Дикунської С.Я. 
		 
		за участю представників:
		Від позивача: Луцький М.І. - представник за довіреністю;
		Від відповідача: Ходюк О.Я. - представник за довіреністю;
		Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,: ОСОБА_4 - паспорт; 
		Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,: ОСОБА_5 - представник за довіреністю;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі  уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С.
		на рішення        Господарського суду м. Києва  від 13.09.2016  року 
		у справі                  № 910/14053/16  (суддя: Дупляк О.М.)
		за позовом         Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат"
		до                            Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 
		                           в особі  уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
		                          фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит"
		                          Валендюка В.С.
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,  -   1. ОСОБА_4
		                          2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 
		про                            внесення змін до договорів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		        
		У серпні 2016 Публічне акціонерне товариство "Київмедпрепарат" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі  уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С. про внесення змін до договору іпотеки № 2724И/0509 від 21.05.2009, кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008, кредитного договору № 1267м-08 від 01.09.2008, кредитного договору № 1276м-08 від 16.12.2008 в редакції, запропонованій позивачем.
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитних договорів на умовах, які було досягнуто сторонами при їх укладанні,  а тому на підставі ст. 652 ЦК України  просить суд внести відповідні зміни.
		 
		29.08.2016 року від позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення предмету позовних вимог по справі, відповідно до якої позивач просив позовні вимоги вважати викладеними в редакції, наведеній у вказаній заяві.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/14053/16 позов задоволено частково, а саме внесено зміни до Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:
		- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";
		- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти  та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";
		- абзацу 4 та 5 пункту 2.6. договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;
		- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами. 
		Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця. 
		Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.
		Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.".
		Внесено зміни до Кредитного договору № 1267м-08 від 01.09.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:
		- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";
		- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти Банку та сплатити комісійну винагороду до 01 жовтня 2019 року";
		- абзацу 4 та 5 пункту 2.6. договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;
		- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами. 
		Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця. 
		Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.
		Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.".
		Внесено зміни до Кредитного договору № 1276м-08 від 16.12.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:
		- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";
		- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";
		- абзацу 4 та 5 пункту 2.6. договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;
		- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами. 
		Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця. 
		Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.
		Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.".
		В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/14053/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження",  витрати по сплаті судового збору у розмірі  4   134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп.
		 
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі  уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С. звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
		        
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на запровадження щодо нього процедури ліквідації, що унеможливлює, на його думку, зміну строку зобов'язання до 2019 року, оскільки на ліквідацію відповідача відведено термін з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року.    
		       
		Крім цього, апелянт зазначає, що відсутні істотні зміни обставин, які вимагають внесення змін у Кредитні договори шляхом продовження строку повернення отриманих в рахунок кредитної лінії грошових коштів. 
		 
		Також, апелянт стверджує про те, що позивач в порушення ст. 22 ГПК України змінив предмет спору після початку розгляду даної справи судом першої інстанції по суті, встановивши нові строки виконання зобов'язання.
		 
		Апелянтом надано додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/14053/16, в яких він зазначив, що ухвалення додаткового рішення суду про стягнення з відповідача суми судового збору при наявності фактів незаконності основного рішення суду є неправомірним.
		 
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 
		 
		Апелянтом подано клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, -Національний банк України, проте судова колегія не вбачає підстав для його залучення, з огляду на наступне.
		 
		Обґрунтовуючи зазначене вище клопотання, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі  уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С. посилається на те, що 24.03.2014 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 24 від 24.03.2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та Національним банком України, вказані сторони кредитного договору уклали договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені  між заставодавцем - Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та юридичними особами, перелік яких наведений у Додатку № 1 до цього Договору.
		 
		Однак, з наданих відповідачем письмових доказів стосовно укладення ним та Національним банком України договору застави майнових прав не вбачаються обставини, які свідчили б про фактичне прийняття Національним банком України предмету права вимоги, передбаченого договором застави майнових прав.
		 
		Наданий відповідачем Додаток під назвою «Реєстр укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення  Національному банку України» не є належним доказом, оскільки він не підписаний сторонами договору застави майнових прав та не скріплений їх печатками.
		 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія встановила наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (позичальник) було укладено:
		- 13.06.2008 року Договір про невідновлювальну кредитну лінію №1253-08 на загальну суму 50 000 000,00 грн;
		- 01.09.2008 року Договір про мультивалютну кредитну лінію №1267м-08 з лімітом максимальної заборгованості 17 000 000,00 грн;
		- 16.12.2008 року Договір про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 з лімітом максимальної заборгованості 130 000 000,00 грн (далі за текстом разом - Кредитні договори).
		 
		 21.05.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 2724И/0509, за умовами якого іпотекодержателю передано в іпотеку нерухоме майно: Корпус № 26, літера "З", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 139.
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитних договорів щодо зміни розміру кредитної лінії, максимального ліміту заборгованості, розміру процентів, комісійної винагороди, строку повернення кредитних коштів та інших умов договорів; а саме:
		- Додатковою угодою від 22.12.2008 року до Договору про невідновлювану кредитну лінію № 1253-08 від 13.06.2008 року змінено назву договору на "Договір мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13 червня 2008 року" та встановлено розмір ліміту максимальної заборгованості -  84 402 000,00 грн.
		- Додатковою угодою від 14.04.2015 року до Договору про невідновлювану кредитну лінію № 1253м-08 від 13.06.2008 року встановлено строк повернення коштів по кредиту до 10.06.2015 року.
		- 28.08.2015 року укладено додаткову угоду до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1267м-08 від 01.09.2008 року, якою встановлено строк повернення коштів по кредитку до 30.08.2016 року. Ліміт максимальної заборгованості додатковими угодами встановлено в розмірі 221 050  000,00 грн.
		- 13.05.2015 року укладено додаткову угоду до Договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08, якою встановлено строку повернення кредиту до 14.06.2016 року.
		 
		Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		 
		Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
		 
		В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. 
		    
		Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		 
		За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Судовою колегією встановлено та не заперечується сторонами у справі, що розмір заборгованості Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" по тілу кредитів станом на 30.08.2016 року є: за Договором про невідновлювану кредитну лінію № 1253м-08 від 13.06.2008 року - 83 077 656,00 грн.; за Договором про невідновлювану кредитну лінію № 1267м-08 від 01.09.2008 року- 134 107 285,83 грн.; за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 року - 126 471 142,02 грн., на загальну суму - 343 656 083,85 грн.
		 
		Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Київмедпрепарат" зверталося до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з пропозиціями реструктуризувати заборгованість за кредитними договорами у зв'язку з погіршенням становища на ринку, втратою ринку збуту на території проведення військових дій та запропонувало внести зміни в Іпотечний договір № 2724И/0509 від 21.05.2009 року шляхом поширення дії забезпечення по договору на всі кредитні договори, укладені між сторонами.
		 
		Однак, судовою колегією встановлено, що сторони не дійшли згоди стосовно зміни умов кредитних договорів.
		 
		За приписами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту ч.2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
		 
		Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. 
		 
		Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
		 
		Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
		 
		Враховуючи вищевикладене, надсилання пропозицій про внесення змін до кредитного договору є виключно правом, а не обов'язком сторони договору, в зв'язку з чим недотримання вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє особу права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року № 914/418/13-г.
		 
		Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 
		Дана норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 188 ГК України.
		 
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		 
		Разом з тим, при розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено статтею 652 ЦК України, суд має мати на увазі, що позичальнику необхідно довести наступне:
		1) при зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини, як істотні. 
		2) обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане. 
		3) одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у частині 2 статті 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
		4) враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (частина 4 статті 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох таких умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (Лист Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)").
		 
		Обґрунтовуючи необхідність зміни умов кредитних договорів, позивач зазначив, що у зв'язку з погіршенням становища на ринку, викликане загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що виразилось у втраті ринків збуту для позивача, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитних договорів на умовах, які було досягнуто сторонами при їх укладанні.
		 
		Як є загальновідомим, на час проведення антитерористичної операції з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII.
		 
		Відповідно до ст. 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		 
		Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію" заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.
		 
		Тоді як, в матеріалах справи містяться довідки про обсяг поставки лікарських засобів у Донецьку та Луганську області за 2012, 2013 роки, з яких вбачається, що до заборони на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) з іншої території України на тимчасово окуповану територію, позивачем поставлялося медичних товарів на десятки мільйонів гривень (Том ІІ, а.с. 129-130).
		 
		Також, на підтвердження втрати ринків збуту у Донецькій та Луганській областей та відповідно зменшення прибутку, позивачем надано звіти про фінансові результати, звіти про фінансовий стан, звіти про рух обігових коштів за 2014 - 2016 роки, ряд аналітичних довідок за підписом головного бухгалтера та директора позивача, а також аналітичні довідки за даними звітів дистриб'юторів позивача за 2014 - 2016 роки, з яких вбачається, що доходи від такої діяльності на тимчасово окупованих територіях значно знизились (Том IV, а.с. 24-35).
		 
		Крім цього, чинне законодавство України не ставить можливість внесення змін до договору з ініціативи однієї з сторін в залежність від факту виконання зобов'язань такою стороною.
		 
		Однак, з матеріалів справи вбачається, що до початку вищевказаних дій позивач виконував умови кредитних договорів (з урахуванням додаткових угод до них) належним чином, що не заперечується відповідачем.
		 
		Таким чином, проведення бойових дій на сході України та втрата ринків збуту зі всіма супутніми наслідками зумовлені обставинами, які як позивач, так і відповідач не могли передбачити та усунути з усією завбачливістю, а також те, що проведення антитерористичної операції припало на кінцеві терміни повернення кредитних коштів, що практично унеможливило їх належне повернення внаслідок зупинення нормальної роботи підприємства.
		 
		Крім цього, одним з наслідків військової агресії на сході України та проведення антитерористичної операції Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва у зв'язку з тим, що закупівля сировини для виробництва лікарської продукції здійснюється в доларах США, відтак, співвідношення інтересів сторін суттєво змінилось за умов необхідності вибірки кредитних коштів, сума яких планувалась для їх витрачання, в тому числі на закупівлю товарів, необхідних для забезпечення виробничих процесів.
		 
		Із суті кредитних договорів або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
		 
		Натомість, позивач наголошує на тому, що він не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договорами, навпаки, використання позивачем такого способу захисту як внесення змін до договору має на меті саме забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами в цілях забезпечення отримання коштів відповідачем у повному обсязі.
		 
		Станом на час розгляду спору кредитні договори є чинними, оскільки їх умовами чітко визначено, що сторони погодили їх дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
		 
		Враховуючи встановлене вище, а також те, що кредитні договори були укладені між сторонами до початку проведення бойових дій та антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, судова колегія   погоджується з висноком суду першої інстанції  про те, що сторони не могли передбачити у майбутньому різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, зокрема масові заворушення, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, а тому в момент укладення договорів сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. 
		 
		Отже, в зв'язку з істотною зміною обставин, подальше виконання договорів, без відповідних змін, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договорів, оскільки, позивач та відповідач знаходяться в різних економічно-соціальних умовах.
		 
		Як вбачається з запропонованого  відповідачу графіку повернення кредитних коштів за всіма кредитними договорами, позивач просить внести зміни в кредитні договори, а саме шляхом продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та строків сплати нарахованих за ними процентів, комісійної винагороди і пені на 36 місяців та встановлення наступного графіку повернення (погашення) заборгованості за всіма видами платежів: з 1-ого по 30-ий місяць - по 4 млн.грн. в місяць, а з 31-го по 36-й місяць - пропорційно сумі остаточної заборгованості за тілом кредиту, відсотками та іншими видами платежів згідно з умовами кредитних договорів.
		 
		За приписами ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		 
		Судова колегія зважає на те, що розірвання кредитного договору призведе до одночасного повернення позивачем всієї суми кредиту, що у даному випадку, за відсутності у позивача можливості нормально здійснювати господарську діяльність, може призвести до банкрутства останнього.
		 
		Отже, розірвання кредитних договорів потягне для позивача шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		 
		Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з  висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведені всі умови, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, наявність яких є обов'язковою для внесення змін до кредитних договорів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
		 
		Аналогічна правова позиція щодо правомірності внесення змін до договору, в т.ч. кредитного, за наявності усіх підстав, необхідних для зміни договору в судовому порядку, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року у справі № 910/1085/15-г.
		 
		Судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що запровадження щодо нього процедури ліквідації  унеможливлює  зміну строку зобов'язання до 2019 року, оскільки на ліквідацію відповідача відведено термін з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року, враховуючи наступне.    
		 
		Як встановлено судовою колегією, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 року "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно.
		 
		Проте, судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на час розгляду спору завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" як юридичного факту не відбулося. 
		 
		 Крім того, пунктом 5 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. 
		Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
		 
		Також, судова колегія зважає на те, що відповідач не позбавлений права передати свої права кредитора за вказаними вище договорами, як це передбачено п. 1, ч. 1 ст. 512 ЦК України.
		 
		Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що позивач в порушення ст. 22 ГПК України змінив предмет спору після початку розгляду даної справи судом першої інстанції по суті, встановивши нові строки виконання зобов'язання, оскільки заява позивача від 23.08.2016 року за своєю правовою природою є заявою про уточнення предмету позовних вимог.
		 
		В силу ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. 
		 
		Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		 
		Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини. 
		          
		Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення. 
		 
		В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		          
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі  уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюка В.С. на рішення Господарського суду м. Києва  від 13.09.2016 року залишити без задоволення.
		             
		2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/14053/16 - без змін. 
		 
		3. Матеріали справи № 910/14053/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
		 
		Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		  
		 
		Головуючий суддя                                                             Н.М. Коршун 
		 
		Судді                                                                                Б.О. Ткаченко
		 
		                                                                                С.Я. Дикунська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...