Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5981/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2016. Зареєстровано: 12.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2016.
Дата набрання законної сили: 06.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/5981/15                      Головуючий у 1-й інстанції:   Кобилянський К.М.                                                                                                Суддя-доповідач:  Земляна Г.В. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		06 грудня 2016 року                                                                                            м. Київ
		колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		                                          головуючого - судді Земляної Г.В. 
		                                          суддів                         Лічевецького І.О., Межевича М.В.
		                                          за участю секретаря  Канівець К.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за участю прокурора Печерського району м. Києва в частині відшкодування шкоди,
		В С Т А Н О В И Л А:
		Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач-3), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
		- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк»;
		- зобов'язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн.;
		- стягнути морально-матеріальне відшкодування у сумі 250000,00 грн. з Національного банку України, у сумі 250000,00 грн. з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у сумі 60000,00 грн. з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за участю прокурора Печерського району м. Києва про зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. закрито у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
		Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Таким чином, апеляційному перегляду в даному випадку підлягає постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнути морально-матеріальне відшкодування у сумі 250000,00 грн. з Національного банку України, у сумі 250000,00 грн. з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у сумі 60000,00 грн. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу в цій частині, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2014 року між позивачем і ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу № 788216/2014, відповідно до умов якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 468018,89 грн., з процентною ставкою на вклад у розмірі 27% річних з встановленою датою вимоги вкладником вкладу - 07.08.2014 року. Разом з цим, позивачем 07.08.2014 року проведено поповнення вкладу на суму 155153,30 грн.
		В подальшому між сторонами 07.08.2014 року укладено договір банківського вкладу № 831026/2014, відповідно до умов якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 17865,00 грн. з процентною ставкою на вклад в розмірі 23% річних, яка діє з першого по другий місяці дії вкладу, з третього по тринадцятий місяці дії вкладу стандартна ставка за вкладом становить 10% річних зі встановленою датою вимоги вкладником вкладу - 07.09.2015 року.
		23.10.2014 року та 11.11.2014 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «ВіЕйБі Банк» з письмовими заявами про повернення грошових коштів.
		Разом з тим, ПАТ «ВіЕйБі Банк» своїх зобов'язань за вказаними договорами банківського вкладу не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складалась: за договором банківського вкладу № 788216/2014 від 07.05.2014 року в розмірі 604419,17 грн.; за договором банківського вкладу № 831026/2014 від 07.08.2014 року в розмірі 40660,36 грн.
		Вказані вище обставини підтверджуються копіями договорів, копіями виписок з вкладного рахунку, копіями виписки про рух коштів, які наявні в матеріалах справи (а.с. 26-27 том 1; а.с. 57-64 том 2).       
		Намагаючись вирішити питання поверення коштів в позасудовому порядку, позивач неодноразово зверталась з відповідними листами до: заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України, Народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної ради України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, з проханням посприяти в поверненні коштів, які необхідні їй на лікування за кордоном.
		На зверення позивача, вказані суб'єкти владних повноважень звертались до Національного банку України та Голови Національного банку України ОСОБА_5 з листами: від Заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_6 до Голови НБУ ОСОБА_5 лист № 05/3 від 07.08.2014 року; від Народного Депутата України ОСОБА_7 до Голови НБУ ОСОБА_5 лист № 10/12-5914 (1) від 13.10.2014 року; від Кабінету Міністрів України листи № 41-Я-08850/26 від 22.10.2014 року, № 41-Я-020609/26 від 20.11.2014 року; від Апарату Верховної Ради України лист № 09-3239.26.08\16-12.14; від Адміністрації Президента України листи № 22/053133-26К від 22.10.2014 року; № 22/060045-26П від 20.11.2014 року; №       22\062974-26П від 04.12.2014 року; № 221062971-26П від 04 12.2014 року; від Генеральної прокуратури України лист № 19р від 23.12.2014 року; від Народного Депутата України ОСОБА_8 до Голови НБУ ОСОБА_5 лист № 04-25/15-708 від 29.12.2014 року.
		Однак, за результатами вказаних вище звернень, кошти позивачу повернуті не були.
		З метою захисту власних порушених майнових прав, позивач 19.11.2014 року звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про повернення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди.
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2014 року по справі № 757/34221/14-ц позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» про повернення банківського вкладу - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором банківського вкладу 788216/2014 від 07.05.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_2, у розмірі 604419,17 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором банківського вкладу № 831026/2014 від 07.08.2014 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_2, у розмірі 40660,36 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в дохід держави у відшкодування судових витрат судовий збір в розмірі 3654 грн. На виконання зазначеного рішення в примусовому порядку Печерським районним судом міста Києві видано виконавчий лист від 16.01.2015 року.
		В подальшому, 20.01.2015 року, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 16.01.2015 року, виданого Печерським районним судом міста Києва по справі № 757/32221/14-ц про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 645079,53 грн.
		Однак, Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та прийнято рішення про його ліквідацію.
		Відповідно до вищевказаної Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 року прийнято Рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно якого призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.
		Як зазначає позивач в позовній заяві (а.с. 8 том 1) та не заперечувалось відповідачами, 06.02.2015 року ОСОБА_2 через АБ «Укргазбанк» отримала гарантовану Фондом суму вкладу в розмірі 200 тис. грн.
		05 березня 2015 року позивач звернулась на особистий прийом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. із заявою про включення її до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» в частині суми, що перевищує 200 тис. грн.
		До заяви позивач додала: медичні довідки; вказані вище звернення заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України, Народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної ради України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, з проханням посприяти в поверненні коштів, які необхідні їй на лікування за кордоном; рішення Печерського районного суду міста Києва та постанови по ВП № 46110372.
		Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. відмовила позивачу у включенні її до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та виплаті залишку по вкладу.
		Вважаючи дії відповідачів-суб'єктів владних повноважень щодо неприйняття відповідного рішення з приводу включення ОСОБА_2 до першої черги кредиторів та виплати їй суми вкладу протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом. При цьому, позивач вказує, що вищезазначеними неправомірними діяли (бездіяльністю) відповідачів було завдано їй матеріальну та моральну шкоду, яку вона просить стягнути.
		Як зазначено вище, постанова суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку саме в частині правомірності відмови в задоволенні позову про стягнення морально-матеріальне відшкодування у сумі 250000,00 грн. з Національного банку України, у сумі 250000,00 грн. з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у сумі 60000,00 грн. з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.
		Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як не встановлено неправомірності дій відповідачів щодо неприйняття рішення про включення позивача до першої серги кредиторів та виплати їй залишку вкладу.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Так, відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
		При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
		Тобто, з наведеного слідує, що відшкодування матеріальної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
		Так, позивач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зазначила, що, на її думку, Національний Банк України допустив протиправну бездіяльність щодо неї, так як не прийняв владного рішення щодо повернення їй коштів вкладу.
		Колегія суддів не погоджується з такими доводами зважаючи на наступне.
		Частиною четвертою ст.4 Закону України «Про Національний Банк України» Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
		Частиною сьомою ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
		Крім того, як зазначає позивач, відповіді на її звернення були надані своєчасно.
		Тобто, Національний Банком України не було допущено бездіяльність, так як останній діяв в межах своїх повноважень та в спосіб, встановлений чинним законодавством України. 
		А тому в даному випадку, позивачем не доведено та судом не встановлено неправомірних дій чи бездіяльності Національного Банку України щодо неприйняття відповідного владного рішення щодо повернення вкладу ОСОБА_2
		Що стосується Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то позивач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зазначила, що Фондом допущено бездіяльність щодо неприйняття відповідного владного рішення щодо повернення ОСОБА_2 залишкової суми її вкладу у розмірі 445079,53 за її звернення.
		При цьому, частиною першою ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. 
		Тобто, Фонд зобов'язаний виплатити вкладнику гарантовану суму в межах граничного розміру відшкодування коштів.
		При цьому, позивачем не заперечується та обставина, що гарантовану суму у розмірі 200000,00 грн. нею отримана своєчасно та в повному обсязі.
		Таким чином, позивачем не доведено та судом не встановлено вчинення Фондом протиправних дій (чи допущення протиправної бездіяльності) щодо розгляду звернення ОСОБА_2 та виплати останній гарантованої суми вкладу.
		Що стосується Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., то позивач вважає, що Славкіною М.А. на особистому прийомі неправомірно було відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні вимог останньої щодо повернення всієї суми вкладу та не змінено своє рішення щодо включення позивача до першої черги кредиторів, а не до першої.
		Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено вичерпний перелік черговості кредиторів, на підставі вимог якого Упоовноважена особа і діяла при прийнятті свого рішення про включення позивача до четвертої черги.
		Таким чином, Уповноважена особа діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» виплатило позивачу суму коштів її вкладу у розмірі 445079,53 грн.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку не встановлено протиправних дій відповідачів, та також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та збитками, які просить позивач, а тому вимога про стягнення матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.
		Щодо моральної шкоди, то слід зазначити, що за змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до підпункту 2 частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Пунктом 3,4,5 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Тобто, правовою підставою для відшкодування майнової шкоди може бути, зокрема, факт вчинення відповідачами незаконних дій або бездіяльності.
		Разом з тим, в даному позовному провадженні не встановлено та позивачем не доведено вчинення відповідачами, а саме, Національним Банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А. неправомірних дій (чи бездіяльності) щодо неприйняття рішення про включення ОСОБА_2 до першої черги кредиторів та виплати їй залишку по вкладу, так як у даних відповідачів були відсутні правові підстави для прийняття саме такого рішення.
		Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачами було вчинено будь-які неправомірні дії що стосуються своєчасної виплати вкладу в рамках адміністративного провадження.
		Крім того, довідки про стан здоров'я на які посилається позивач, як на письмовий доказ завданої моральної шкоди, не є доказом завдання моральної шкоди позивачу саме діями та рішеннями відповідачів.
		Посилання позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на додаткові обставини неправомірності дій відповідачів, то колегія суддів зазначає, що останні не є публічно-правовими та не можуть вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
		Також, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 КАС предметом захисту в адміністративному судочинстві виступають порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.
		При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. 
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,      
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.  
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя:                                                         Г.В. Земляна
		 
		Судді:                                                                                І.О. Лічевецький
		 
		                                                                                           М.В. Межевич
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2016 року
		Головуючий суддя                                                                 Земляна Г.В.            
		 
		Судді:                                                                                           Межевич М.В. 
		 
		                                                                                                                    Лічевецький І.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...