Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7607/11/0107 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; щодо запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2016. Зареєстровано: 12.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 листопада 2016 року                     м. Київ                              К/9991/32939/12 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Швеця В.В., 
		Пасічник С.С.,
		Стародуба О.П.,
		 
		провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
		 
		за позовною заявою ОСОБА_4 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення,
		 
		провадження в якій відкрито за касаційною скаргою виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя від 14 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року,
		в с т а н о в и л а:
		 
		У березні 2011 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Залізничного районного суду міста Сімферополя з адміністративним позовом до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) посилаючись на те, що 25 лютого 2011 року відповідачем прийнято рішення №250 "Про організацію та проведення мирних зібрань у місті Сімферополі», яким встановила обмеження щодо проведення цих заходів. 
		 
		Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 14 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, позов задоволено частково, а саме: визнано незаконним та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили положення пункту 1 рішення в частині здійснення організації та проведення мирних зібрань, мітингів, походів та демонстрацій у місті Сімферополі у відповідності з Додатком 1 до даного рішення; положення пункту 2 рішення; а також додатки 1, 2 до рішення від 25 лютого 2011 року №250 "Про організацію та проведення мирних зібрань у місті Сімферополі».
		 
		В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про відмову у задоволені позову.
		 
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		          Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуване рішення міської ради не відповідає вимогам закону і порушує права громадян.          
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.    
		    
		Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. 
		 
		Згідно зі статтею 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. 
		 
		          Відповідно до пункту 2 Указу Президії Верховної ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.       
		 
		          Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. 
		 
		          Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасності сповіщення про мирні зібрання) визначено, що положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. 
		 
		             Колегія суддів погоджується з висновками судів, що положеннями статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що на виконавчий комітет органу місцевого самоврядування покладено вжиття необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей, а в даному випадку, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення №250 "Про організацію та проведення мирних зібрань у місті Сімферополі», що визначає реалізацію права на мирні зібрання і обов'язки громадян, що реалізують, у свою чергу, право на мирні зібрання у місті Сімферополі, ВК Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим перевищив свої повноваження. 
		 
		          Відповідно до частини 5 статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. 
		 
		        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.
		 
		          Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
		 
		          Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		                                                 у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя від 14 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року - без змін.
		 
		          Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
		 
		                  Судді:                                                                                В.В.Швець
		                                                                                                    
		                                                                     С.С.Пасічник
		                                                                                                                                                                                                                                                          О.П.Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...