Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/2426/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Перегляд постанови (ухвали) за нововиявленими (виключними) обставинами; Істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2016. Зареєстровано: 13.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2016.
Дата набрання законної сили: 30.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       25.11.2016                                                                                                                               Справа № 363/2426/13-ц      
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     25 листопада 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1,при секретарі ОСОБА_2, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вишгородського районного суду Київській області від 23 грудня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, 
		встановив:
		ОСОБА_3 звернувся до суду з даною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вишгородського районного суду Київській області від 23 грудня 2013 року, посилаючись на те, що після його ухвалення йому стало відомо про існування доказів, які підтверджують факт отримання ОСОБА_4 грошових коштів за укладеними між ними договорами позики. Оскільки саме у звязку з відсутністю таких доказів у задоволенні позову відмовлено, просить скасувати рішення суду за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		Вважає, що нововиявленими обставинами в справі є протоколи допиту ОСОБА_4 від 21 грудня 2013 року та одночасного допиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24 грудня 2013 року, в яких боржник, будучи допитаний як свідок, повідомив, що отримував у борг від позивача грошові кошти на загальну суму 103000 доларів США і визнав свій обовязок по поверненню цих коштів.
		Представник позивача в судовому засіданні просив про задоволення заяви з викладених у ній підстав. 
		Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи на підставі ч. 9 ст. 74 ЦПК України, в судове засідання не зявився.
		         Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, на підставі ст.169ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів у загальному порядку. 
		Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного. 
		Встановлено, що 25 червня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобовязань по поверненню грошових коштів, в звязку з чим, порушує питання про стягнення заборгованості та відсотках в загальному розмірі 3989 358 грн. 30 коп. та судових витрат.
		Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договори позики на загальну суму 103000 доларів США, про що відповідач написав позивачу чотири розписки:
		-18 квітня 2011 року - відповідно до якого позивач (позикодавець) передав у власність відповідачеві (позичальникові) грошові кошти в сумі 45 000 доларів США строком до 01 травня 2011 року;
		-05 липня 2011 року - відповідно до якого позивач передав у власність відповідачеві грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, а той зобов'язується повернути борг на протязі тижня і виплатити 7% від суми боргу за кожний прострочений тиждень;
		-20 серпня 2011 року - відповідно до якого відповідач взяв в борг у відповідача грошові кошти на придбання автомобіля в сумі 94 700 дол. США та зобов'язується їх повернути до 23 серпня 2011 року;
		-09 вересня 2011 року - зі змісту якого вбачається, що відповідач зобов'язується повернути позивачу борг у сумі 103 000 дол. США в строк до 13 вересня 2011 року.
		     На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник написав розписки, в яких йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаних сумах. 
		Разом з тим одержані кошти у встановлений строк відповідач не повернув й заходів до цього не вживає. 
		     У звязку з невиконанням договірних зобовязань ОСОБА_3 25 червня 2013 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за вказаними договорами позики.
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області 23 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено.     
		     Підставою для відмови в задоволенні позову стала відсутність в справі доказів отримання відповідачем згаданої в розписках суми позики.
		При вирішенні цієї справи суд зазначає, що факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача підтверджується нововиявленими обставинами  даними протоколу допиту ОСОБА_4 від 21 грудня 2013 року, якого допитано в якості свідка в кримінальному провадженні №12013110070004465 від 13 червня 2013 року за ч. 1 ст. 190 КК України та протоколу одночасного допиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24 грудня 2013 року.
		Ці обставини існували на момент ухвалення рішення суду, про існування яких сторона позивача довідалася під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12013110070004465 в червні 2016 року згідно довідки Подільського УП ГУ НП в м. Києві від 07 липня 2016 року.
		Під час проведення вказаних допитів, ОСОБА_4, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, передбачену ст. 384 КК України, показав що в період з 18 квітня по 09 вересня 2011 року поетапно отримав в борг від ОСОБА_3 грошові кошти на загальному суму 103 000 доларів США.
		    З цих протоколів установлено, що ОСОБА_4 ствердив про отримання у борг від ОСОБА_3 вказаної суми за обставин викладених в розписках, а також визнав своє грошове зобовязання й запевнив у виконанні свого обовязку по поверненню цих грошових коштів у строк до 24 січня 2014 року. 
		Згідно ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
		Підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		Відповідно до ч. 2 ст 365 ЦПК України розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. 
		Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.
		Відтак, суд вважає, що наявність протоколів допиту відповідача, в яких останній підтвердив факт отримання грошових коштів від ОСОБА_3 є істотними нововиявленими обставинами справи та мають суттєве значення під час її вирішення.
		     
		Крім того згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). 
		Позичальник згідно ст. 1049 ЦК України зобовязаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором. 
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. 
		Невиконання умов, визначених змістом зобовязання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням. 
		Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (правова позиція ВСУ в постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-63цс13).
		За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. 
		Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
		Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (правова позиція ВСУ в постанові від 24 лютого 2016 року в справі №6-50цс16).
		Відтак грошове зобовязання відповідача перед позивачем вбачається з розписок, які підписані відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлені укладені між сторонами угоди згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України. 
		     В судовому засіданні досліджено оригінали письмових розписок згідно ст. 138 ЦПК України. 
		     Отже між сторонами виникло боргове зобовязання згідно укладеного договору позики.
		Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд зазначає наступне.
		Як вбачається зі змісту розписок від 18 квітня та 05 липня 2011 року відповідач отримав від позивача 45000 та 30000 доларів США (загалом 75000 доларів США).
		Дослідивши в сукупності боргові розписки, показання сторін викладені в протоколах їх допитів, зясовуючи справжні фактичні обставини справи і передану суму коштів у борг, судом з огляду на наявні докази встановлено, що подальші розписки від 20 серпня та 09 вересня 2011 року складені таким чином, що з їх змісту яких вбачаються дані про загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, який з урахуванням одержаних у борг сум загалом становить 103000 доларів США.
		Відтак загальний розмір заборгованості відповідача за вказаними договорами позики складає 103000 доларів США, а не 272700 доларів США, як про це в своїй позовній заяві зазначив ОСОБА_3
		Крім того вказаний розмір заборгованості підтверджується також протоколом одночасного допиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24 грудня 2013 року, згідно якого позивач показав, що загальний розмір заборгованості складає 103000 доларів США, про що ОСОБА_4 і склав останню розписку від 09 вересня 2011 року, визнаючи борг на вказану суму.
		Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ст. 1050 ЦК України зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього ж Кодексу. 
		При цьому згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, і в разі його порушення повинен сплатити суму боргу на вимогу кредитора. 
		Крім того згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Разом з тим, розмір 3% річних згідно ст. 625 ЦК України та 7% від суми боргу за кожний прострочений тиждень згідно умов розписки від 05 липня 2011 року є недоведеними, розрахунок яких проведено невірно, виходячи зі необґрунтованого розміру загальної заборгованості відповідача на суму 272700 доларів США.
		Відтак, враховуючи фактичні обставини справи, в задоволенні стягнення 3% річних та 7% від суми боргу за кожний прострочений тиждень від простроченої суми, слід відмовити за недоведеністю.
		Таким чином судом встановлено підстави для часткового задоволення позову, скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами та прийняття по справі нового судового рішення.
		Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
		Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Згідно розяснень даних в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до  приймання за номінальноювартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. 
		У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день  ухвалення рішення.
		При ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення (правова позиція ВСУ в постанові від 18 травня 2016 року в справі №6-474цс16).
		Відтак, вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з основної суми заборгованості 103 000 доларів США, яка станом на час розгляду справи згідно ст. 533 ЦК України за курсом НБУ України еквівалентна 2634740 грн. (103000 доларів США* 25,58).
		З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене права позивача, яке підлягає захистові, а позов про це частковому задоволенню.
		На підставі викладеного і керуючись 209-215 ЦПК України,
		вирішив:
		рішення Вишгородського районного суду Київській області від 23 грудня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики  скасувати за нововиявленими обставинами.
		Прийняти нове судове рішення.
		Позовну заяву задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість за договорами позики від 18 квітня, 05 липня, 20 серпня та 09 вересня 2011 року в розмірі 2634 740 (два мільйони шістсот тридцять чотири тисячі сімсот сорок) грн.
		В задоволенні решти вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...