Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/27708/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2016. Зареєстровано: 13.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2016.
Дата набрання законної сили: 08.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/27708/15                                 Головуючий у 1-й інстанції:  Погрібніченко І.М. 
		Суддя-доповідач:  Грибан І.О. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 грудня 2016 року                                                                                                 м. Київ
		 
		 
		        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		        Головуючий-суддя                Грибан І.О.
		        судді                                        Беспалов О.О., Парінов А.Б.
		за участі :
		        секретар с/з                             Кузик М.А.
		        апелянт                                   ОСОБА_3
		        пр-к відповідача                     Яцишен Д.В.
		        
		розглянув в судовому засіданні  в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства культури України про зобов'язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства культури України  в якому просив зобов'язати відповідача в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду розглянути статут Релігійної організації "Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота" та заяву уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 про реєстрацію статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти, прийняти відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомити про нього уповноваженому представнику релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права,  а тому просить її скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися,  дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.   
		Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2015 на релігійній конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти представники релігійних організацій, що беруть участь у конференції (ОСОБА_3, представник Релігійної громади віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти у Печерському районі міста Києва згідно із протоколом загальних зборів віруючих громадян релігійної організації «Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Печерському районі міста Києва» від 23.06.2015; та ОСОБА_5, представник Релігійної громади віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти у Шевченківському районі міста Києва згідно із протоколом загальних зборів віруючих громадян релігійної організації «Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Шевченківському районі міста Києва» від 22.06.2015) утворили релігійне об'єднання «Релігійне об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота».
		06.07.2015 уповноважений представник релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 подав на реєстрацію до Міністерства культури України статут Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти (вхідний реєстраційний номер заяви про реєстрацію статуту № 5237/0/5-15 від 14.07.2015).
		Листом від 06.08.2015 №678/18-15 Міністерство культури України повідомило про невідповідність п. 3.2 Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) поданих для реєстрації установчих документів, що унеможливлює прийняття відповідного рішення щодо реєстрації Статуту, а тому запропоновано усунути недоліки поданих документів до 12.08.2015.
		11.08.2015 уповноважений представник релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 подав до Міністерства культури України заяву про усунення виявлених недоліків документів, поданих для реєстрації статуту Релігійної організації «Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота» (вх. № 5912/015-15 від 11.08.2015).
		Листом від 06.10.2015 № 852/18-15  Міністерство культури України повідомило Уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3, що відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та пункту 5.1 Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації, затвердженого наказом Мінкультури від 18.04. 2012 № 366 Міністерство культури України направило запит до Київської міської державної адміністрації для отримання інформації щодо діяльності релігійних громад - "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Печерському районі м. Києва", "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Шевченківському районі м. Києва, що входять до складу новоутвореної релігійної організації "Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота".
		В подальшому, листом від 17.11. 2015 № 971/18-15 Міністерство культури України повідомило Громадську організацію "Інститут душевної релігії", що заяву уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 щодо реєстрації статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти розглянуто. Оскільки, з пакету документів, поданого відповідно до Стандарту, для реєстрації статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти вбачається, що засновниками зазначеної релігійної організації вказано дві новоутворені релігійні громади, а саме: "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Печерському районі м. Києва" (відповідно до протоколу утворена 23.06.2015) та "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Шевченківському районі міста Києва" (відповідно до протоколу утворена 22.06.2015), статути яких, за даними Київської міської адміністрації, не зареєстровані, то, у зв'язку із цим, Міністерство культури України повертає документи, подані на реєстрацію для доопрацювання. 
		Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся в суд з даним адміністративним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог  суд першої інстанції вказував, що під час утворення релігійної організації Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти не було дотримано вимог чинного законодавства щодо реєстрації релігійної організації, що у свою чергу унеможливлює загальний розгляд Міністерством культури України та ухвалення, відповідно до статей 14, 15 Закону рішення про реєстрацію чи про відмову в реєстрації статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти.
		Колегія суддів, надаючи правову оцінку встановленим в с праві обставинам та фактам,  звертає увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно зі статтею 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
		Відповідно до Положення про міністерство культури України, затвердженого Указом Президента   від 06.04.2011  № 388/2011 Міністерство культури України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.  Мінкультури України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
		Мінкультури України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991  № 987-ХІІ (далі - Закон № 987-ХІІ), релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і змінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
		Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вище зазначених релігійних організацій.
		Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону (ч.1 ст. 9 Закону № 987-ХІІ). 
		Відповідно до ст. 8 Закону № 987-ХІІ релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.
		Згідно статті 12 Закону № 987-ХІІ, статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. 
		Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
		Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації. 
		Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.
		Згідно ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи, громадяни у кількості не менше десяти осіб, які утворили її і досягли 18-річного віку подають заяву та Статут на реєстрацію до обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
		Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 987-ХІІ, релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.
		Судом першої інстанції встановлено, що засновниками Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти є дві новоутворені релігійні громади, а саме: "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Печерському районі м. Києва" (відповідно до протоколу утворена 22.06.2015) та "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Шевченківському районі міста Києва" (відповідно до протоколу утворена 23.06.2015).
		Засновниками релігійних організацій "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Печерському районі м. Києва" (відповідно до протоколу утворена 22.06.2015) та "Релігійна громада віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота у Шевченківському районі міста Києва" (відповідно до протоколу утворена 23.06.2015), є по дві особи відповідно.
		06.07.2015 уповноважений представник Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3, подав на реєстрацію до Міністерства культури України статут зазначеного вище центру.
		Разом з тим,  статути (положення) релігійних громад, що є засновниками Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти, до Міністерства культури України для  реєстрації не подавалися. Зазначений факт позивачем не заперечується.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього. 
		Нормами статті 14 Закону № 987-ХІІ, передбачено, що орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. 
		У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін. 
		Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 987-ХІІ у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
		Разом з тим, Міністерство культури України, за наслідками розгляду заяви уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 щодо реєстрації статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти та пакету наданих документів, повернуло документи для доопрацювання, з посиланням на норми  Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до нього.    
		Стандарт надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до нього (далі - Стандарт) затверджено наказом Міністерства від 18.04.2012 № 366.    
		Зазначений наказ було прийнято Міністерством культури України на виконання підпункту 4  пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг» та яким було затверджено Тимчасовий порядок надання адміністративних послуг, який визначав процедуру надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено повноваження надавати адміністративні послуги (далі - суб'єкти).   
		Відповідно до п.3.1 Стандарту для реєстрації статуту (положення) релігійного центру (управління), що згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» представляє релігійне об'єднання, до Мінкультури подається заява, засвідчена підписом уповноважених представників (уповноваженого представника) загальних зборів засновників (установчого з'їзду (конференції) засновників тощо), що утворюють таке релігійне об'єднання.
		Разом із заявою до Мінкультури подається статут (положення) релігійного центру (управління) у трьох примірниках.
		До статуту (положення) релігійної організації на підтвердження відомостей, викладених у ньому згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», додатково подаються:
		- належним чином засвідчена копія рішення (витяг) про утворення релігійного об'єднання та затвердження (прийняття) статуту (положення) релігійного центру чи управління (протокол загальних зборів засновників, установчого з'їзду (конференції) засновників тощо). Це рішення повинно містити відомості, що підтверджують повноваження представників релігійних організацій (релігійних громад, релігійних центрів чи управлінь), що беруть участь у створенні релігійного об'єднання, представляти такі релігійні організації (релігійні громади, релігійні центри чи управління) на відповідному зборі, з'їзді, конференції тощо;
		- перелік релігійних організацій, що входять до складу релігійного об'єднання на дату подання документів, засвідчений підписом уповноважених представників (уповноваженого представника) загальних зборів засновників (установчого з'їзду (конференції) засновників тощо);
		- належним чином засвідчена копія документа про право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні).
		Стандартом також визначено, що  у разі подання до Мінкультури неповного переліку документів, визначеного пунктами 3.1 - 3.3 цього розділу, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», одержувачу адміністративної послуги пропонується в межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.
		У разі якщо одержувачем адміністративної послуги не усунуто виявлені недоліки протягом встановлених строків, всі документи, які надійшли до Мінкультури, крім заяви про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до них), повертаються йому супровідним листом із роз'ясненням причин такого повернення.
		Отже, з правового аналізу зазначених вище законодавчих норм вбачається, що  Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначає обов'язок органу, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій за наслідками розгляду відповідних заяв та статутів (положень) прийняти одне з відповідних рішень.
		Разом з тим, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не містить положень щодо наділення відповідного органу повноваженнями визначати інший порядок  розгляду відповідних заяв та статутів (положень) щодо реєстрації останніх.
		За таких підстав, колегія суддів вважає, що відповідач в даному випадку мав керуватися положеннями   Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та за наслідками розгляду заяви уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 щодо реєстрації статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти прийняти відповідне рішення: - про реєстрацію або про відмову в реєстрації. 
		Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, яким керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.  
		Таким чином, відповідач в спірних правовідносинах  діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законом України.       
		Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. 
		Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
		Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Суд зазначає, що витрати відшкодовуються лише в обсязі, який підтверджено документально, тобто письмовими доказами.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією  від 30.11.2015 (а.с.4). При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 535,92 грн., що підтверджується квитанцією № 55677 від 07.11.2016 (а.с.96).
		За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати на сплату судового збору  підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України.
		Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну  скаргу  ОСОБА_3  задовольнити.
		Постанову  Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року - скасувати.
		Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
		Зобов'язати Міністерство культури України в місячний термін розглянути статут Релігійної організації "Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини - Душевна спільнота" та заяву уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3 про реєстрацію статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти та прийняти відповідне рішення про яке не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомити уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об'єднання віруючих в найвищу цінність людини - Душевної спільноти ОСОБА_3.
		Стягнути з Міністерства культури України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 сплачені ним судові витрати в розмірі 1023, 12 грн. (одна тисяча двадцять три грн. 12 коп.).
		Постанова набирає законної сили  з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий-суддя І.О.Грибан
		 
		Суддя                                                                                                О.О.Беспалов
		 
		Суддя                                                                                                А.Б.Парінов
		 
		 
		Повний текст виготовлено - 12.12.2016.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                             Грибан І.О. 
		           
		Судді:                                                                                                       Беспалов О.О. 
		 
		                                                                                                                                                         Парінов А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...