Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1179/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано судом: 13.12.2016. Зареєстровано: 13.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2016.
Дата набрання законної сили: 05.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		          "05" грудня 2016 р.                                                            Справа № 909/1179/15
		 
		Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:
		головуючого-судді:                                                  Якімець Г.Г.,
		суддів:                                                            Бонк Т.Б.,                                                                                                                        Мирутенко О.Л.,
		при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,
		 
		за участю представників:
		від прокуратури (скаржника) - Макогон Ю.І.
		від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
		від відповідача - Заньківська Н.І., Яворський С.Л.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області, вих.№05-1054 вих-16 від 01 вересня 2016 року
		на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року (підписане 08.08.2016 року), суддя Гриняк Б.П.
		у справі №909/1179/15
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Городенка Івано-Франківської області
		до відповідача Городенківської міської ради, м. Городенка Івано-Франківської області
		про визнання права власності на 50/100 ідеальних часток нежитлових приміщень Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1
		 
		в с т а н о в и в :
		15 жовтня 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Городенківської міської ради про визнання права власності на 52/100 частки нежитлових приміщень Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1.
		З урахуванням заяви позивача від 29.07.2016 року останній просив суд визнати за ним право власності на 50/100 ідеальних часток нежитлових приміщень Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1.
		Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року по справі №909/1179/15 позов задоволено: визнано за підприємцем ОСОБА_3 право власності на 50/100 ідеальних часток нежитлових приміщень - Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що в результаті проведених позивачем будівельно-ремонтних й реставраційних покращень приміщення Будинку культури, ним здійснено поліпшення орендованого майна, в результаті чого не тільки була збільшена його загальна площа на 22,76 м. кв. і якісно й функціонально змінився об'єкт оренди, значно покращився його технічний стан та підвищились його вартість, але й понесені позивачем витрати на таке поліпшення складають 50,27% від загальної вартості орендованого приміщення, внаслідок чого створено нове приміщення (тобто нова річ), право власності на 50/100 частин якого, належить позивачеві на підставі ч.4 ст.778 ЦК України. Суд у рішенні, посилаючись на положення ст.ст.331, 332, 773, 778 ЦК України, а також враховуючи висновок судової інженерно-технічної експертизи №244 від 30.06.2016 року, вирішив задоволити позов.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року по справі №909/1179/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що в процесі покращень орендованого майна створено нову річ, внаслідок чого допущено підміну понять «створення нової речі» та «здійснення невід'ємних поліпшень», які у відповідності до положень ч.3 та ч.4 ст.778 ЦК України мають різні правові наслідки. Зважаючи на наведене, апелянт вважає, що позивач не набув права власності на спірне майно, відтак, судом безпідставно застосовано норми ч.3 ст.778 ЦК України. Крім того, скаржник зазначає, що ст.331 ЦК України, якою регулюється порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачає можливості виникнення такого права за рішенням суду, а передумовою для виникнення права власності на нерухоме майно, а отже і його визнання  є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію. Разом з тим, заступник прокурора у апеляційній скарзі зазначив, що Городенківською міською радою не вжито жодних заходів для оскарження рішення суду першої інстанції, відтак, апелянт звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави, посилаючись на ст.ст.6, 19, 121 Конституції України, ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування».
		 
		Прокурор та представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року по справі №909/1179/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
		Крім того, представник відповідача подав клопотання (вих.№385 від 04.11.2016 року) про призначення повторної судової інженерно-технічної експертизи, проведення якої доручити Київській незалежні судово-експертній установі або іншій, яка не споріднена з Міністерством юстиції, на розгляд якої поставити питання, викладені в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2015 року за підписом судді Гриняка Б.П., звернувши особливу увагу експертів на безпосереднє дослідження будівлі Будинок культури для визначення реально виконаних робіт на його поліпшення позивачем - ОСОБА_3
		Одночасно представник відповідача подав звіт про експертну оцінку вартості нежитлового приміщення Будинку культури від 25.06.2015 року та просив долучити його до матеріалів справи.
		Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 06 жовтня 2016 року) та додаткових поясненнях до відзиву (б/н від 25 жовтня 2016 року, б/н від 07 листопада 2016 року). Зокрема, зазначали, що проведені позивачем будівельно-ремонтні та реставраційні поліпшення орендованого майна вплинули на його вартість, збільшивши його дійсну (ринкову) вартість на 2 046 074 грн. Крім того, звертали увагу суду, що позивачем зі сторони фасаду спірної будівлі біля входу в приміщення вестибюлю під літ.7 площею 85,4 кв. м, виконано прибудову із зовнішніми розмірами 2,05 м х 11,1 м, яка використовується як складське приміщення, тобто збільшено загальну площу та об'єм орендованого майна. Представники позивача наголошували, що покращення орендованого майна здійснювались останнім за власні кошти та за згодою орендодавця (відповідача), а також вважають, що в результаті їх здійснення створена нова річ, право власності на яку частково належить позивачу.
		Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
		З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 12 листопада 2004 року на виконання рішення Городенківської міської ради №485 від 12 листопада 2004 року між підприємцем ОСОБА_3 та Городенківською міською радою укладено договір оренди комунального майна - нежитлового приміщення Будинку культури терміном на 5 років під кафе-бар з влаштуванням молодіжної дискотеки площею 681,6 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1, вартістю 29704,00 грн.
		У відповідності до п.6.2 Договору орендар має право передавати за згодою орендодавця окремі інвентарні об'єкти із складу орендованого майна, проводити його реконструкцію.
		Рішенням Городенківської міської ради №637 від 12 січня 2005 року ОСОБА_3 надано дозвіл на проведення ремонтних та реставраційних робіт для покращення технічного стану приміщення об'єкту оренди на суму 15 000 грн.
		На виконання зазначеного вище рішення сторонами погоджено кошторисний розрахунок на проведення ремонтних та реставраційних робіт приміщення Будинку культури на суму 20946,00 грн.
		06 червня 2005 року сторонами підписано акт №1 приймання виконаних підрядних робіт на об'єкті оренди на загальну суму 20 946 грн.
		Рішенням Городенківської міської ради №170 від 19 вересня 2006 року ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію частини приміщення Будинку культури під кафе-бар по АДРЕСА_1.
		На замовлення ОСОБА_3 у 2006 році Городенківським госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюром виготовлено робочий проект «Реконструкція частини приміщення будинку культури під кафе на 50 місць по АДРЕСА_1».
		28 грудня 2006 року відділом містобудування та архітектури райдержадміністрації зареєстровано (реєстровий №34) містобудівний паспорт на проектування «Реконструкція частини приміщення будинку культури під кафе на 50 місць по АДРЕСА_1».
		24 січня 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Городенка ОСОБА_3 надано дозвіл №1на виконання будівельних робіт з реконструкції частини приміщення будинку культури під кафе по АДРЕСА_1.
		28 травня 2009 року Городенківська міська рада прийняла рішення №1877, яким затвердила висновок від 28.02.2009 року про незалежну оцінку вартості майна - цегляної двоповерхової нежитлової будівлі (Будинок культури), загальною площею 681,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість якого становить 240 000 грн.
		01 червня 2009 року між підприємцем ОСОБА_3 та Городенківською міською радою укладено новий договір оренди комунального майна - приміщення Будинку культури, розташованого в АДРЕСА_1, ринковою вартістю 240 000 грн.
		Згідно з п.6.2 Договору орендар має право передавати за згодою орендодавця окремі інвентарні об'єкти із складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, а у п.9.5 Договору сторони погодили, що у разі розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендодавця, визнаються власністю орендаря.
		Договір оренди укладено строком на 3 роки - з 01 червня 2009 року по 31 травня 2012 року (п.9.1 Договору).
		Відповідно до п.9.6 Договору у разі відсутності однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Листом за вих.№148 від 01 березня 2012 року Городенківська міська рада повідомила орендаря, що після закінчення терміну дії договору оренди (31.05.2012 року) орендодавець не має наміру переукладати чи продовжувати на новий термін договір оренди.
		Крім того, рішенням Городенківської міської ради №1255 від 27.06.2012 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3, відмовлено в наданні дозволу на продовження терміну дії договору оренди.
		В подальшому ОСОБА_3 звернувся до Городенківської міської ради з вимогою щодо відшкодування коштів, які використані орендарем на ремонт та реконструкцію Будинку культури (орендованого майна).
		29 квітня 2015 року Городенківська міська рада прийняла рішення №2366 про відмову у відшкодуванні коштів ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.
		15 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Городенківської міської ради про визнання права власності на 52/100 частки нежитлових приміщень Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1.
		З урахуванням заяви позивача від 29.07.2016 року останній просив суд визнати за ним право власності на 50/100 ідеальних часток нежитлових приміщень Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1.
		Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції призначалась судова інженерно-технічна експертиза, за результатами якої експертом надано висновок №244 від 30.06.2016 року. Згідно вказаного висновку в орендованому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, окрім робіт, зазначених у акті №1 від 06.06.2005 року, ОСОБА_3 також здійснено: часткове відновлення фундаментів; виконано ремонт гідроізоляції фундаментів підвального приміщення; облаштовано нові бутобетонні фундаменти, на яких збудовано нову частину будівлі, в результаті чого збільшено загальну площу та об'єм орендованого об'єкту нерухомості; відновлено та підсилено усі міжповерхові перекриття новими конструкціями та здійснено підсилення старих несучих елементів; підсилено й замінено елементи кроквяної системи даху; замінені елементи покрівлі шатрового даху; влаштовано нову підлогу замість зруйнованої; відновлено штукатурку стін та стель орендованих приміщень; замінено ряд східців, влаштовано їх покриття з плитки; влаштовано три нові обігрівальні котли на твердому паливі, замінено трубопроводи опалення, радіатори; відновлено внутрішній водопровід та каналізацію загального користування й приєднано їх до мережі із заміною унітазів та умивальників; повністю відновлено електрику в будівлі та встановлено нові ввідно-розпридільні пристрої; відновлено та замінено з улаштуванням монолітних залізобетонних перемичок віконні та дверні блоки.
		В результаті проведеного дослідження, експертом надано висновок, що: 1) відновна вартість будинку культури по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області станом на час проведення дослідження з округленням до цілого становить 5 088 024 грн.; дійсна (ринкова) вартість вказаного об'єкту з врахуванням виконаних поліпшень станом на час проведення дослідження з округленням до цілого становить 4 070 419 грн.; 2) вартість проведених позивачем будівельно-реставраційних робіт по вказаному об'єкту внаслідок понесених витрат на його поліпшення становить 2 046 074 грн.; 3) проведені позивачем будівельно-ремонтні й реставраційні поліпшення вказаного будинку культури вплинули на його вартість; 4) дійсна ринкова вартість будинку культури внаслідок понесених витрат на його невід'ємні поліпшення збільшилась на 2 046 074 грн.; 5) невід'ємні поліпшення, виконані в результаті проведених позивачем будівельно-реставраційних робіт по зазначеному будинку культури, становлять 2 046 074 грн.
		 
		Отже, як зазначалось вище, оскаржуваним рішенням позов ФОП ОСОБА_3 задоволено, однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне:
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання права (п.1).
		Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Слід мати на увазі, що судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Наприклад: відповідно до ст.335 ЦК про передачу за рішенням суду у комунальну власність безхазяйної нерухомої речі в порядку, встановленому ст.376 ЦК, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.
		У відповідності з ч.ч.1,2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Вважаючи спірне майно новоствореним нерухомим майном, позивач не звертався до відповідних органів з метою державної реєстрації такого майна, натомість звернувся з даним позовом до суду з метою набуття права власності на частину майна в судовому порядку.
		Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч.2 ст.331 ЦК, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є  органами державної реєстрації прав - ст.6 Закону №1952-ІV).
		Положення ч.2 ст.331 ЦК слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст.182 ЦК щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.
		Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.
		Відтак, ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом фактично про набуття права власності на частину спірного майна, а не про визнання такого права. Визнання права в судовому порядку можливе у випадку коли позивач вже є власником спірного майна, а не бажає набути таке право, зокрема, шляхом прийняття судом позитивного для нього рішення. Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази прийняття спірного новоствореного нерухомого майна в експлуатацію, а також докази звернення позивача до відповідних органів з метою державної реєстрації права.
		Наведених вище положень місцевий господарський суд не врахував, у зв'язку з чим неправильно застосував норми матеріального права, а саме: ст.331 ЦК України та дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Одночасно, місцевий господарський суд у рішенні посилається на ч.4 ст.778 ЦК України, відповідно до якої наймач стає співвласником нової речі, створеної в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця.
		Слід зазначити, що колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що позивачем проведено ряд робіт, які свідчать про здійснене останнім покращення орендованого майна - Будинку культури, що також і встановлено експертом при здійсненні експертного дослідження, однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в результаті здійснених ним покращень створено нову річ - нове нерухоме майно, яке прийнято до експлуатації у відповідності до вимог чинного законодавства.
		При цьому, позивач будучи орендарем нерухомого майна, в процесі оренди якого ним здійснено поліпшення такого майна, у відповідності до ч.3 ст.778 ЦК України, має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з урахуванням листів та рішення Городенківської міської ради про відмову у виплаті відповідного відшкодування, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача суми, яка становить вартість понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна за згодою з наймодавця.
		Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про задоволення позову, визнавши за підприємцем ОСОБА_3 право власності на 50/100 ідеальних часток нежитлових приміщень - Будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1.
		Статтею 103 ГПК України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, серед іншого, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
		З огляду на наведене вище, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року по справі №909/1179/15 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
		Поряд з тим, зважаючи на наведені вище висновки, колегія суддів вирішила відхилити клопотання відповідача (вих.№385 від 04.11.2016 року) про призначення повторної судової інженерно-технічної експертизи. Одночасно, у зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів не бере до уваги і поданий відповідачем у останньому судовому засіданні звіт про експертну оцінку вартості нежитлового приміщення, будинку культури, що належить Городенківській міській раді, виконаний у 2015 році судовим експертом ОСОБА_8
		 
		Щодо звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах держави, колегія суддів зазначає наступне:
		Відповідно до ч.1 ст.29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.
		Так, у відповідності з ч.ч.1, 3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
		З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у суспільних відносинах.
		Звертаючись з апеляційною скаргою, заступник прокурора Івано-Франківської області зазначає, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивач набув право власності на частину нерухомого майна - Будинку культури в с. Городенка, який є об'єктом комунальної власності, в результаті чого порушено інтереси держави в особі територіальної громади м. Городенка. Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Городенківська міська рада не вжила заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, прокуратура Івано-Франківської області звернулась з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Городенківської міської ради, про що повідомила останню листом (вих.№05-1025 вих-16 від 30.08.2016 року).
		Зважаючи на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку прокурором доведено необхідність представництва інтересів держави в суді та підставність звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року по справі №909/1179/15 з метою захисту інтересів держави.
		 
		Крім того, враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову, з позивача на користь скаржника слід стягнути 33 760,22 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Судові витрати за подання позову в такому випадку слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області задоволити.
		Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2016 року по справі №909/1179/15 скасувати.
		Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.
		 
		Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_1) на користь Прокуратури Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, і.к. 03530483) 33760,22 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.
		 
		На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.
		Матеріали справи №909/1179/15 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Повну постанову складено 12.12.2016 року
		 
		Головуючий-суддя                                                                      Якімець Г.Г.
		 
		          Судді                                                                                           Бонк Т.Б.
		                                                                                                                                                                                                                                      Мирутенко О.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...