Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/8/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2016. Зареєстровано: 13.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2016.
Дата набрання законної сили: 06.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		              
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"06" грудня 2016 р.Справа № 915/8/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
		Головуючого судді:           В.В. Лашина
		Суддів:           О.Л. Воронюк
		 ОСОБА_1
		 
		при секретарі                                                                        Р.О. Кияшко
		За участю представників сторін:
		Від прокуратури Одеської області -  ОСОБА_2
		Від ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП Адміністрація морських портів України -  ОСОБА_3
		Від ТОВ „Містобудівельний загін №73 -  ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України 
		на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.02.2016 р. 
		по справі № 915/8/15 
		за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін № 73 
		за участю прокуратури Миколаївської області 
		про стягнення грошових коштів у сумі 20 641143 грн. 23 коп., сплачених як аванс за укладеним між сторонами договором підряду від 01.11.2012 р. № КЕД-17725, у звязку з припиненням цього договору підряду,
		 
		Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 06.09.2016р. оголошувалась перерва до 22.09.2016р.
		Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 15.11.2016р. оголошувалась перерва до 06.12.2016р
		ВСТАНОВИЛА:
		У січні 2015 року державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (у наступному за текстом  ДП ОФ АМТП України) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» (далі  ТОВ «Мостобудівний загін № 73») про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України коштів у сумі 20  641 143,23 грн., оплачених як аванс за договором підряду № КД-17725 від 01.11.2012 р., укладеного між сторонами, у зв'язку із розірванням цього договору.
		Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 лютого 2016 року (суддя Фролов В.Д.) у задоволені позову було відмовлено.
		Не погоджуючись з цим рішенням, ДП ОФ АМТП України в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки отримані авансом кошти за договором, який був в подальшому розірваний, передбачає застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, що регулюють збереження майна без достатньої правової підстави.
		Прокуратура Миколаївської області у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає апеляційну скаргу ДП ОФ АМТП України обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
		У запереченнях на апеляційну скаргу, ТОВ «Мостобудівний загін № 73» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Окрім цього, відповідач зазначив про те, що предметом позову є стягнення невідпрацьованого авансового платежу, тоді як відповідачем було надано суду докази щодо перерахування авансових коштів постачальникам для придбання будівельних матеріалів та субпідрядним організаціям для виконання необхідних підрядних робіт.
		Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко  легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2012 року між державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (правонаступником прав якого є ДП ОФ АМТП України, замовник за договором) та ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» (підрядник за договором) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № КД-17725, за умовами якого відповідач зобов'язався у 2012 - 2014 роках виконати будівельні роботи «Комплекс завершальних робіт з будівництва об'єкту «Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП «ОМТП»: Лот № 2  «Роботи з будівництва пускового комплексу № 3Б причалу № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП «ОМТП», зазначені в технічному проекті/специфікації (додаток № 1 до договору) в обсязі договірної ціни (додаток № 2 до договору) у порядку та на умовах, визначених договором, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи.
		Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджена ціна договору в сумі 87  820  129,68 грн., яка була визначена відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000.
		Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта «Акту приймання виконаних підрядних робіт» за формою Ф-КБ-2в і «Довідки про вартість виконаних робіт» за формою Ф-КБ-3 на виконані підрядником роботи, яка здійснюється на підставі отриманого ДП ОФ АМТП України відповідного рахунку ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» банківським переводом у термін до 15 робочих днів від дати отримання рахунку у розмірі вартості виконаних робіт у термін дії договору, та попередньої оплати авансу, що здійснюється в термін: Лот №2 - не більш 15 робочих днів, з моменту підписання договору та отримання замовником відповідного рахунку, шляхом перерахування підрядникові авансу у розмірі: Лот №2 - 24% ціни договору (вартості робіт за договором) за Лотом № 2, що складає 21  076 831,12 грн. (пункт 4.1 договору підряду). 
		При цьому, підрядник протягом терміну дії договору, з дня надходження коштів (авансу) підтверджує їх використання згідно з актами за формою КБ-2в та КБ-3 про використання коштів за призначенням - погашення (зарахування) авансу здійснюється при проміжних оплатах за виконані роботи, пропорційно вартості виконаних робіт по актам виконаних робіт за встановленими формами. 
		Згідно з п. 5.1 договору строк виконання робіт за Лотом № 2: 2012-2014 роки - 298 календарних днів безпосереднього виконання робіт з дати початку виконання робіт за Лотом № 2 - не пізніше 60 календарних днів після перерахування підряднику авансу, згідно п 4.1 договору або після підписання договору. Початок робіт та закінчення робіт сторони оформлюють окремим двостороннім актом, підписаним представниками технічного нагляду замовника і підрядником. 
		На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату (аванс) у сумі 21  076 831,12 грн.
		14 грудня 2012 року сторонами складено акт початку робіт за договором.
		Як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем було здійснено роботи на суму 1  815  366,20 грн.
		11 вересня 2014 року, а також 14 листопада 2014 року позивачем направлено відповідачу листи, в яких позивач зазначив, що внаслідок коригування проектно-кошторисної документації у 2014 році відбулася суттєва зміна проектних рішень за проектом «Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполучення ДП «ОМТП», що не відповідає технічному завданню, відповідно до якого проводилася закупівля робіт за державні кошти для виконання підрядних робіт, що унеможливлює виконання договору у діючій редакції або внесення змін до нього.
		На підставі пункту 6.2.5.4 договору, за умовами якого замовнику було надане право відмови від договору в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику виконану частину робіт, позивач відмовився від договору та запропонував повернути невикористану частину авансу.
		Листом від 06.10.2014 р. відповідач на запит позивача повідомив інформацію по використанню авансового платежу, вказавши про перерахування коштів постачальникам за будівельні матеріали та субпідрядникам на виконання субпідрядних робіт, а саме: ТОВ «Гідробуд Україна» - 2  594  551,68 грн., ТОВ «Укрмостодорбуд» - 16  222  498,07 грн., ТОВ «Гідротехмонтаж» - 120  000 грн., ДП ОМТП за електроенергію  80  951,11 грн., ЧП МА Інфлот  6172 грн., заробітна плата  1  101  855,57 грн., ПДВ  515  115 грн., тобто авансові кошти витрачалися саме під час дії договору. Окрім цього, відповідач заперечив щодо розірвання договору та запропонував додатковою угодою внести зміни до договору.
		Предметом позову є стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів, отриманих в якості авансу на виконання договору підряду від 01.11.2012 р., який, на думку позивача, був розірваний на підставі листа від 14.11.2014 р. про відмову від договору.
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд врахував правову позицію, відображену у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 р. у справі № 3-129гс14, а також вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2015 р. по даній справі, та виходив з того, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а тому договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
		Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає їх зробленими при повному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Посилання ДП ОФ АМТП України на неправильне застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах, судова колегія вважає помилковими.
		Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта тощо).
		Обєктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої; 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами.
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
		Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, тобто отримане однією зі сторін у зобовязанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
		Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
		Аналогічні правові позиції наведені Верховним Судом України (наприклад, постанови від 17 червня 2014 року у справі 3-30гс14, від 25 лютого 2015 року у справі № 910/1913/14, від 01 липня 2015 року у справі № 3-195гс15). 
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав авансові кошти за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою виконання підрядних робіт, закупівлі будівельних матеріалів, оплати робіт субпідрядників.
		Як правильно було встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору виникли відносини зобов'язального характеру і кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано відповідачем за наявності правової підстави (в порядку виконання договірного зобов'язання), а отже суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для витребування таких коштів у відповідача саме в порядку статті 1212 ЦК України.
		Також слід зазначити, що саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування приписів статті 1212 ЦК України, якщо наявні інші правові механізми захисту порушеного права. 
		У наведених постановах, зокрема, від 14.10.2014 р. у справі № 3-129гс14 або від 01.07.2015 р. у справі № 3-195гс15 Верховним Судом України відображено правову позицію, за якою наявність договірних правовідносин та, в подальшому, розірвання договору, не може бути підставою для застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Такої ж практики дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постановах від 12.06.2014 р. у справі № 910/16021/13, від 03.02.2016 р. у справі № 910/19990/15, від 07.06.2016 р. у справі № 916/4734/15, від 21.09.2016 р. у справі № 905/567/16, від 09.11.2016 р. у справі № 910/31490/15.
		Правила статті 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору (постанова Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14).
		У відповідності до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.  
		Судова колегія також відмічає, що кондикція  це саме позадоговірний спосіб захисту права власності або іншого речового права. Предметом регулювання кондиційних зобовязань є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Між тим, при відмові позивача від договору ТОВ «Мостобудівний загін № 73» зобовязане повернути невикористану суму авансу саме на підставі норм зобовязального права, оскільки такий обовязок вбачається з положень ч. 4 ст. 653, ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що належних правових підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Миколаївської області не має.
		 
		Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 10.02.2016 р. по справі № 915/8/15 - без змін.
		 
		 
		Головуючий  суддя                           В.В. Лашин
		 
		 
		Суддя      К.В. Богатир 
		 
		 
		Суддя        О.Л. Воронюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...