Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2469/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2016. Зареєстровано: 19.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2016.
Дата набрання законної сили: 10.07.2017
Результат оскарження 10.07.2017 Донецький апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  20/96/16-33/101/16
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		12.12.2016                                                                                                    Справа №  908/2469/16
		 
		За позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» (01033, м. Київ,                        вул. Жилянська, буд. 43) 
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (69014, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 44) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністіл» (50045, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/10)
		про стягнення заборгованості в розмірі 2450753,80 дол. США (що еквівалентно 63918722,55 грн.) та 16667288,47 грн.;
		 
		Суддя  Мірошниченко М.В.  
		Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1  довіреність № б/н від 07.07.2016 р.
		від відповідача : ОСОБА_2  довіреність № 14/1258 від 12.05.2016 р.
		від третьої особи: не зявився; 
		 
		                                                                ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «ОТП БАНК» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» заборгованості в розмірі 2450753,80 дол. США (що еквівалентно 63918722,55 грн.) та 16667288,47 грн. До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністіл».
		В обґрунтування заявленого позову позивач послався на наступні обставини. 13 серпня 2008 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юністіл» був укладений Договір про надання кредиту №CR 08-435/29-1 (надалі - договір № 435) з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а Позичальник прийняв, зобов'язався належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у договорі. На виконання умов договору № 435, Банк видав Позичальнику грошові кошти в розмірі 16 053 119,96 доларів США. Всупереч положенням договору № 435, ТОВ «Юністіл» лише частково повернуло отриманий кредит в розмірі 7 700 874,00 дол. США. Останнє погашення заборгованості було здійснено 05 лютого 2013 року на суму 269 427,00 дол. США. Станом на день подання позову не погашеною за договором № 435 залишилася сума кредиту в розмірі    8 352 245,96 дол. США. Боржник свої зобов'язання, щодо повернення кредиту та сплати процентів за договором № 435 виконав лише частково, у зв'язку з чим у Боржника виникла заборгованість зі сплати процентів за період: з 26.11.2013 по 31.08.2016 (з урахуванням курсу НБУ - 26,081250 грн. за 1 дол. США станом на 01.09.2016.) в розмірі 2 089 489,82 доларів США / або еквівалент 54 496 506,37 грн. Останнє погашення процентів за договором № 435 було здійснено позичальником в березні 2014 року на суму 958,33 дол. США. 
		13 серпня 2008 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юністіл» укладений Договір про надання кредитної лінії №СR 08-437/29-1 (надалі - договір № 437) з наступними змінами та доповненнями. На виконання умов Договору про надання кредитної лінії №СR 08-437/29-1 від 13 серпня 2008 року Банк видав кредит в доларах США на загальну суму 1780000 доларів США та 42842765,47 грн. У відповідності з вимогами пункту 34 Договору про зміни № 21 від 28 грудня 2012 р. до договору № 437 генеральний ліміт кредитування  було встановлено в розмірі 5 000 000 доларів СШA або еквівалент цієї суми в іншій валюті, при цьому генеральний строк повернення кредиту становить період: з дати укладення договору до 13 серпня 2015 року. Всупереч положенням договору № 437, ТОВ «Юністіл» лише частково повернуло отриманий кредит в гривні. З отриманих                  42 842 765,47 грн. Позичальник повернув 18 733 600,10 грн. Останнє погашення заборгованості по кредиту в гривні за договором № 437 було здійснено 20 лютого 2013 року на суму 350 000,00 грн. Окрім того, з отриманих 1 780 000,00 дол. США Позичальник повернув 0,00 дол. США. Станом на день подання позову не погашеною за Кредитним договором-2 залишилися сума кредиту в розмірі 24 109 165,37 грн., та 1 780 000,00 дол. США. Боржник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за договором № 437 виконав лише частково, у зв'язку з чим у Боржника виникла заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період: з 26.11.2013 по 31.08.2016 в розмірі                   16 667 288,47 грн., та 361 263,98 дол. США (з урахуванням курсу НБУ - 26,081250 грн. за 1 дол. США станом на 01.09.2016.) еквівалент становить 9 422 216,18 грн. Останнє погашення процентів за договором № 437 було здійснено позичальником в листопаді 2014 року в гривні та в лютому 2014 року в доларах США. В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором № 435 та договором № 437, між Банком та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» (надалі - «Поручитель», «Відповідач») було укладено Договір поруки №SR 08-345/29-1 від 10.09.2008 з наступним змінами, за умовами якого Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх зобов'язань Позичальника за Кредитним Договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати основної суми боргу, усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати у відповідності з Кредитним Договором. Враховуючи порушення Позичальником зобов'язань за договором № 435 та договором № 437, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в період: з 26.11.2013 по 31.08.2016 року, Банк направив на адресу Поручителя вимогу, про виконання ним зобовязань, забезпечених порукою. Проте станом на момент подання позову дана вимога Відповідачем задоволена не була, що свідчить про порушення ним взятих на себе зобов'язань за договором Поруки. Посилаючись на приписи норм ст. ст. 526, 541, 543, 554, 610, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 16, 33, 54-57, 64 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити.
		Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 20.09.2016р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву було передано на розгляд судді Гандюковій Л.П.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2016 р. (суддя Гандюкова Л.П.) порушено провадження у справі № 908/2469/16, справі присвоєно номер провадження 20/96/16, судове засідання призначено на 22.10.2016 р. Цією ж ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, до участі в справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Юністіл в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		На підставі ст. 4-6 ГПК України, враховуючи закінчення повноважень судді Гандюкової Л.П., на підставі Розпорядження № П-910/16 від 18.10.2016 р., відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 18.10.2016р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2016 р. прийнято справу № 908/2469/16 до свого провадження суддею Мірошниченко М.В.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.11.2016 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.11.2016 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.12.2016 р.
		За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. 
		Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві в повному обсязі та відповів на питання суду.
		18.10.16 р. до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ПАТ Запорізький абразивний комбінат про призначення судово-економічної експертизи. У вказаному клопотання відповідач зазначає зокрема, що як слідує з довідок  банку № 54-1/336 від 18.03.2014 та № 54-1/352 від 18.03.2014 ТОВ «Юністіл» за вказаними кредитними договорами поверталися грошові кошти, в тому числі і погашалися відсотки та пеня. Проте, вказані обставини не були взяті до уваги позивачем при пред'явленні позову до суду. Відповідач вважає, що проведення судово-економічної експертизи у вказаній справі є необхідною умовою для  встановлення характеру правових відносин між позивачем та відповідачем і має важливе значення для правильного вирішення справи по суті. Керуючись ст.ст. 22, 27, 41 ГПК України просить: призначити у справі № 908/2469/16 судову-економічну експертизу, поставити на вирішення судово-економічної експертній наступні питання:
		1) Чи підтверджується нормами чинного законодавства України та положеннями договору про надання кредиту № СR 08-435/29-1 від 13.08.2008 та договору про надання кредитної лінії № СR 08-437/29-1 від 13.08.2008 з наступними змінами та доповненнями розрахунок заборгованості, наданий позивачем у справі ПАТ «ОТП Банк»?
		2) Чи відповідно до норм чинною законодавства України та на підставі положень договору про надання кредиту № СR 08-435/29-1 від 13.08.2008 та договору про надання кредитної лінії № СR 08-437/29-1 від 13.08.2008 з наступними змінами та доповненнями позивачем у справі - Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», нараховані відсотки за користування кредитом?
		3) За якою процентною ставкою позивачем у справі Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» була розрахована заборгованість зі сплати відсотків за період: з 26.11.2013 року по 31.08.2016 року за договором про надання кредиту № СR 08-435/29-1 від 13.08.2008 та договором про падання кредитної лінії № СR 08-437/29-1 від 13.08.2008 з наступними змінами та доповненнями, та чи відповідає це умовам договору та нормам діючого законодавства?
		Проведення судово-економічної експертизи просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000. м. Дніпро, вул. Набережна Леніна. 17. к. 361), оплату за проведення судової експертизи гарантує.
		В додаткових обґрунтуваннях для проведення експертизи від 15.11.16 р. відповідач звертає увагу, що сама по собі довідка і розрахунок банку не є документами бухгалтерського обліку, у ПАТ «Запоріжабразив» відсутні платіжні доручення, меморіальні ордери, тому відповідач не може скласти контррозрахунок і вважає за необхідне проведення судово-економічної експертизи.
		ПАТ «ОТП БАНК» заперечує проти вказаного клопотання, з підстав, викладених у запереченнях, що надійшли до суду 15.11.2016 р. Позивач вважає вказане клопотання необґрунтованим і зазначає, що судова експертиза призначається коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. З матеріалів справи слідує, що позивачем, в обґрунтування власних вимог, подано до господарською суду копію Договору про надання кредиту №СК 08-435/29-1 від 13.08.2008 та Договору про надання кредит №СК 08-437/29-1 від 13.08.2008 разом із договорами про внесення змін, копії відповідних заявок на видачу кредиту та виписки по особовим рахункам Позичальника (ТОВ «Юністіл»). Вказані докази підтверджують обставин видачі та погашення кредитних коштів, а також нарахування та сплати процентів, тобто на підставі вказаних доказів можливо обґрунтовано та правильно встановити дійсний розмір заборгованості Позичальника (ТОВ «Юністіл»)та коректність розрахунку вимог Банку. При цьому, відповідач заявляючи про некоректність поданого Банком розрахунку кредитної заборгованості зі сплати процентів за період: з 26.11.2013 до 31.08.2016, як на підставу своїх вимог, посилається на довідки Банку №54-1/336 від 18.03.2014 та №54-1/352 від 18.03.2014, однак таких довідок не надає, і таких довідок не містять матеріали справи. Крім того, питання, які відповідач просить поставити на вирішення експерта, не вимагають спеціальних досліджень, оскільки їх вирішення віднесено виключно до компетенції суду. Клопотання відповідача не містить жодних обґрунтувань доцільності проведення експертизи, в ньому не зазначено, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог. При цьому, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач не позбавлений права здійснити власний розрахунок заборгованості позичальника (ТОВ «Юністіл»), та відповідно, довести неправильність розрахунку Банку.
		Судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи в судовому засіданні 12.12.2016р. з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим ОСОБА_3 України Про судову експертизу. Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. 
		В пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що відповідно до статті 1 ОСОБА_3 України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Суд вважає призначення експертизи в даному випадку необгрунтованим та недоцільним, оскільки в даній справі відсутні значні труднощі щодо визначення розміру нарахованих та заявлених до стягнення розрахунків стягуваних сум. Крім того, питання, які сформульовані відповідачем у клопотанні про призначення  експертизи, мають суто правовий характер, що є неприпустимим у відповідності до вимог ОСОБА_3 України «Про судову експертизу».
		В постанові Вищого господарського суду України від 17.02.16 р. по справі                       № 910/23990/13 по аналогічним процесуальним правовідносинам, суд касаційної інстанції  зазначив, що в даному випадку відсутня необхідність у призначенні експертизи. Призначення експертизи є правом, а не обовязком суду (т. 2, а. с. 1-14).
		Пунктом 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судові експертизи» передбачено, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Із урахуванням вказаних обставин, клопотання залишено судом без задоволення.
		Також 18.10.16 р. до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/3588/16 про банкрутство ТОВ «Юністіл». До клопотання також надійшло уточнення від 28.11.16 р.
		Вказане клопотання мотивоване наступним. 17 травня 2016 року по справі №904/3566/16 відносно ТОВ «Юністіл» господарським судом Дніпропетровської області постановлена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство. У результаті порушення провадження у справі про банкрутство, відносно ТОВ «Юністіл» введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів. Ухвалою суду від 02.07.2016р. по справі № 904/3588/16 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про грошові вимоги до «Юністіл» по справі про банкрутство              № 904/3588/16 до розгляду. З вказаної ухвали вбачається, що до господарського суду Дніпропетровської області в рамках провадження по справі № 904/3588/16 надійшла заява ПАТ «ОТП Банк» з грошовими вимогами до ТОВ «Юністіл» у розмірі 375 287 746.72 грн. Станом па теперішній час грошові вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «Юністіл» в рамках провадження у справі № 904/3588/16 про банкрутство судом не розглянуто. Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 в межах справи №904/3588/16 прийнято заяву ПАТ «ОТП Банк» про грошові вимоги до ТОВ «Юністіл» у розмірі 375287746,72 грн. В зазначену суму грошових коштів входить сума заборгованості за відсотками, яку банк заявляє в цій справі № 908/2464/16. Справа № 904/3588/16 про порушення провадження у справі про банкротство та справа № 908/2469/13 є повязаними між собою. Враховуючи порушення справи про банкрутство, зобовязання ТОВ «Юністіл» щодо повернення суми боргу можуть бути припинені з дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. З цієї ж дати, у випадку ліквідації ТОВ «Юністіл», відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України така обставина є підставою для припинення договору поруки та припиняються і зобовязання поручителя, зважаючи на його акцесорний (додатковий, похідний) характер по відношенню до основного зобовязання. Системний аналіз положень ОСОБА_3 N 2343-ХІІ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми ОСОБА_3 N 2343-ХІІ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. З моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник зупиняє виконання своїх грошових зобовязань перед кредиторами, а тому таке невиконання не може бути підставою для звернення такими кредиторами стягнення на майно боржника чи третіх осіб, які виступають майновими поручителями боржника перед його кредиторами, і не можуть бути підставою для задоволення вимог кредиторів до боржника майновими та іншими поручителями останнього. За таких обставин, до розгляду господарським судом справи №904/3566/16 про банкрутство ТОВ «Юністіл» та дії мораторію, розгляд даної справи щодо стягнення заборгованості з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», який є поручителем, є неможливим, оскільки зазначене забезпечення виконання основного зобовязання зупинено.
		В запереченнях, що надійшли 15.11.16 р., на вказане клопотання, позивач просить відмовити у зупиненні провадженні по справі до розгляду справи № 904/3588/16 про банкрутство. ПАТ «ОТП Банк» вважає, що господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі лише у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення в іншому судовому процесі відповідних обстави справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору. Аналіз позовної заяви свідчить, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості з поручителя за договором поруки та договорами про надання кредиту. Водночас, у справі про банкрутство вирішується питання щодо платоспроможності основного боржника, який самостійно відповідає перед банком за виконання власних зобов'язань за кредитними договорами, і на даний час триває процедура розпорядження майном боржника, що лише становить систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. При цьому, процедура санації чи укладення мирової угоди є шляхом відновлення платоспроможності боржника, що в будь-якому разі не свідчить про можливе припинення основного зобов'язання, та як наслідок, припинення і зобов'язань поручителя. Відповідач жодним чином не обґрунтував, чому саме процедура банкрутства основного боржника унеможливлює встановлення необхідних фактичних обставин та розгляд заявлених позовних вимог до поручителя, чому не може бути надано правових висновків щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення спірної заборгованості чи визнання припиненими зобов'язань, а також чи має право позивач звертатися із вказаним позовом до відповідача. Оскільки основне зобов'язання продовжує діяти на момент розгляду справи судом, то продовжує діяти забезпечувальне зобов'язальне, за рахунок якого кредитор може задовольнити власні вимоги, зокрема,  звернувшись до суду за захистом своїх прав. При цьому, суд зобов'язаний вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів та впродовж розумного строку, а не чекати коли можливо настануть нові обставини, що зумовлять відповідні наслідки у вигляді вирішення спору в іншу сторону, ніж в момент пред'явлення позову.
		Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження даної справи до розгляду справи №904/3588/16, суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на наступні висновки.
		Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
		Згідно з п 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
		Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
		Повязаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
		При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. 
		На переконання суду, в даному випадку відсутній факт неможливості розгляду справи № 908/2469/16 до вирішення справи про банкрутство, оскільки кредиторські вимоги банку стосуються саме боржника - ТОВ «Юністіл», але не ПАТ «Запорізький абразивний комбінат». Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Юністіл» не має наслідком, в силу ЦК України, припинення зобовязань за договором поруки ПАТ «Запорізький абразивний комбінат».
		Відповідно до частин 1-3 статті 19 ОСОБА_3 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справ про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів з місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
		Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, в тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебуванні майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
		Таким чином, з аналізу вищезазначених положень ОСОБА_3 про банкрутство вбачається, що під вимогами кредитора ОСОБА_3 про банкрутство має на увазі вимоги останнього щодо боржника за основним зобов'язанням і не поширює це визначення на можливі вимоги цього ж кредитора до поручителя, як випливають із забезпечення виконання основного зобов'язання. Відносини між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем не є відносинами боржника і кредитора в розумінні ОСОБА_3 про банкрутство.
		Тобто, мораторій поширюється виключно на вимоги осіб, які відповідають ознакам кредитора, переліченим у ОСОБА_3 про банкрутство. При цьому Закон визначає, що кредитором є особа, яка має грошові вимоги виключно до боржника. Тож наявність в особи статусу кредитора в межах справи про банкрутство, не може обмежувати цю особу у правах відносно третіх осіб, у тому числі в праві на позов до поручителів, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів не має застосовуватись до таких прав. Тому слід дійти висновку про збереження за кредитором права звернення стягнення на заставлене майно майнового поручителя, визнавши за правову підставу той факт, що предмет майнової поруки не є майном боржника і не входить до ліквідаційної маси боржника, тож на вимоги до майнового поручителя не може поширюватися дія мораторію, передбаченого ОСОБА_3 про банкрутство.
		Як вірно в даному випадку вказує позивач, така правова позиція (наведена відповідачем у клопотанні та уточненнях до нього), викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 19.03.2002 № 01-8/307, з перебігом часу та  прийняттям Рекомендацій Вищим господарським судом України від 04.06.2004 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування ОСОБА_3 України «Про відновлена платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.02.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», зазнала значних змін. 
		З огляду на зазначене, підстави для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України відсутні, а клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/2469/16 до розгляду іншої справи, судом залишено без задоволення.
		20.10.16 р. відповідачем подано до суду клопотання про застосування позовної давності та наслідків її спливу. ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» просить застосувати до вимог банку, починаючи з 26.11.2013 року по 07 березня 2016 року, за кредитним договором № СR 08-435/29-1 позовну давність та в цій частині позову відмовити, також застосувати до вимог банку, починаючи з 26.11.2013 року по 07 березня 2016 року за кредитним договором №СR 08-437/29-1 позовну давність, та в цій частині позову відмовити, зобов'язати банк надати до суду уточнюючий розрахунок відсотків. Означене клопотання мотивоване тим, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже. «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору. ТОВ «Юністіл» (а відтак і поручитель) взяло на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 13.08.2015 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Відповідач вважає, що до вимог банку, починаючи з 26.11.2013 року по 07 березня 2016 року, за кредитним договором №СR 08-435/29-1 необхідно застосувати позовну давність та в цій частині позову відмовити, оскільки сплив шестимісячний строк з моменту сплати чергового платежу 13 числа.
		В запереченнях проти позову, що надійшли до господарського суду Запорізької області 23.11.2016 р. відповідач також посилається на сплив строку позовної давності та зазначає наступне. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №6-190цс14 та у постанові від 27.01.2016 у справі                   №6-990цс15, якщо кредитор змінює па підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованість за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Отже, строк позовної давності по вимогам ПАТ «ОТП Банк» по двом кредитним договорам розпочав свій перебіг після закінчення 3-х календарних днів з дати отримання вимоги вих. № 07-06-12-4-10/9917, яку ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» отримав 22.08.2013 року (про що свідчить повідомлення), тобто з 26.08.2013 року (ст.253 ЦК України). 3-річний строк позовної давності сплив 26.08.2016 року, з вимогами до суду банк звернувся лише 15 вересня 2016 року. Визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, сплив. Умовами кредитних договорів сторони погодили право банку вимагати у позичальника дострокового погашення заборгованості за цими кредитними договорами, і банк скористався свої правом згідно з умовами договору та ч.2. сг.1050 Цивільного кодексу України, а, отже, укладення щодо дострокового погашення заборгованості будь-яких додаткових угод не є обов'язковим. Крім цього, чинним законодавством не встановлено обов'язкових вимог, яким має відповідати вимога про дострокову сплату боргу. Вказує, що банком взагалі пропущений термін звернення до суду до поручителя в межах 3-х річного строку. Просить в задоволенні позову відмовити.
		Правова оцінка вказаного клопотання відповідача надається судом в мотивувальній частині рішення.
		Клопотанням від 23.11.16 р. ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» просило витребувати у ПАТ «ОТП Банк» докази, яким чином відбувалося відображення погашення 300000 доларів США, які знаходилися на депозитному рахунку в ТОВ «Юністіл» в рахунок погашення кредитів 435 та 437 з розбивкою за тілом кредиту за відсотками, пенею, штрафами по кожному кредитному договору окремо.
		Між тим, ухвалами суду від: 20.10.16 р., 15.11.16 р. у позивача витребувались засвідчені копії доказів у підтвердження факту часткової сплати Позичальником кредитних коштів  за усіма видами платежів (Банківську Виписку, платіжні доручення тощо), тому вказане клопотання заявлено відповідачем після витребування відповідних документів самим судом, чим фактично було задоволено. Клопотанням від 15.11.16 р. позивачем долучено до матеріалів справи документи в підтвердження кредитної заборгованості, а також детальні розрахунки заявлених до стягнення сум.
		В додаткових обґрунтуваннях до позову від 28.11.16 р. ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» посилається на рішення суду у справі № 910/23990/13, в межах якої задоволено позов банку, в рахунок заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, пені та штрафам по кредитним договорам № 435 і № 437, звернено стягнення на предмет застави, в даній справі відсотки за користування кредитом були стягнуті за період: 26.11.13 р. по 22.01.15 р. Дії банку стосовно заявлення стягнення відсотків за один і той самий період, на думку відповідача, порушують ст. 61 Конституції України.
		Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністіл», вимоги суду, викладені в ухвалах від: 18.10.2016 р., 20.10.2016 р., 15.11.2016 р., 29.11.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконала, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, про причини неявки суд не повідомила.
		Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі,  вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		В даному випадку, ухвали господарського суду від 18.10.2016 р., 20.10.2016 р., 15.11.2016 р., 29.11.2016 р. були направлені судом на адресу ТОВ «Юністіл»: 50045, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/10 . 
		Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи третя особа була  повідомлена належним чином. Крім того, про факт обізнаності ТОВ «Юністіл» із судовим розглядом справи № 908/2469/16 свідчить письмове клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду електронною поштою 14.11.2016р.
		Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України             № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		Стаття 75 ГПК України  дозволяє суду розглянути  спір за наявними  у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані  судом  документи не надані.
		Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком вирішення спору, встановленим ст. 69 ГПК України, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
		В судовому засіданні 12.12.2016 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Матеріали справи свідчать, що 13.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юністіл» та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», було укладено договір про надання кредиту № CR 08-435/29-1 (договір № 435) із змінами та доповненнями внесеними договорами №№ 1-17 про зміну договору про надання кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 р.
		Відповідно до преамбули договору № 435 ліміт фінансування складає 12 960 000 доларів США.
		Згідно з п. 1.4. кредитного договору № 435 за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених в п 1.4.1.
		Умовами п. 1.4.1 кредитного договору № 435 передбачено, що проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі            (LIBOR+10%) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п 1.4.2 (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної стави і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі            (LIBOR+12%) річних із розрахунку 360 триста шістдесят днів нарік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.
		Згідно з п. 1.6. договору № 435 позичальник зобов'язаний був виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 13 серпня 2015 року включно, при цьому повернення кредиту здійснюється позичальником щомісячно відповідно до п. 1.6.1. договору № 435 із змінами внесеними договором № 16 про зміну договору про надання кредиту             № CR 08-435/29-1 від 13.05.2014 р.
		Згідно п. 8.2 договору № 435 він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, та такий день вважатиметься днем припинення цього договору.
		На виконання умов договору № 435 банком було перераховано на рахунок позичальника грошові кошти в межах ліміту фінансування в сумі 16 053 119,96 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.     
		Таким чином, ПАТ «ОТП Банк» виконало свої зобов'язання за кредитним договором CR 08-435/29-1 від 13.08.2008р. в частині надання грошових коштів окремими траншами на загальну суму 16 053 119,96 доларів США, в свою чергу третьою особою неналежним чином були виконані зобов'язання з погашення кредиту, у зв'язку з чим станом на 01.09.2016 р. сума простроченої заборгованості по кредиту (в валюті видачі кредиту, USD) становить                      8 352 245,26 доларів США. 
		13.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юністіл» та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», було укладено договір про надання кредиту  № CR 08-437/29-1 (договір № 437) із змінами та доповненнями внесеними договорами           №№ 1-17 про зміну договору про надання кредиту № CR 08-437/29-1 від 13.08.2008р.
		Згідно договору № 18 від 08.12.2011р. про зміну кредитного договору 437, кредитний договір 437 викладено в новій редакції.
		У відповідності до п. 10. договору № 18 від 08.12.2011р. про зміну кредитного договору № 437 банк зобов'язався надати банківську послугу клієнту відповідно до положень даного договору.
		Пунктом 4. договору № 18 від 08.12.2011 р. про зміну кредитного договору 437 встановлено, що ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту.
		Пунктом 34     договору № 21 від 28.12.2012 р. про зміну кредитного договору 437 встановлено, що Генеральний ліміт дорівнює 5 000 000 (п'ять мільйонів) дол. США або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах), Генеральний строк становить до 13.08.2015р., з цільовим призначенням - поповнення обігових коштів (п. п. 28.2.4, 28.3.3).
		Пунктами 28.2.3., 28.3.6. договору № 21 від 28.12.2012 р. про зміну кредитного договору № 437 передбачено терміни повернення кредитних коштів.
		Згідно п. 12     договору № 18 від 08.12.2011р. про зміну кредитного договору № 437 Клієнт зобов'язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати боргові зобов'язання у відповідності до положень договору.
		Згідно п. 6. договору № 21 від 28.12.2012р. про зміну Кредитного договору № 437 встановлено, що банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода.
		За договором № 437 станом на 01.09.2016 р. прострочена заборгованість по кредиту ТОВ «Юністіл» перед ПАТ «ОТП Банк» становить 1 780 000 доларів США та             24109165,37 грн.
		В забезпечення виконання зобов'язань боржником за вказаними кредитними договорами 10 вересня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» (Кредитор), ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (Поручитель) та ТОВ «Юністіл» (Боржник) укладено договір поруки № SR 08-345/29-1 (далі договір № SR 08-345/29-1).
		В розділі «Визначення термінів» договору № SR 08-345/29-1 передбачено, що «Договір про ОСОБА_4 1» - договір про надання кредиту № СR 08-435/29-1, укладений Кредитором та Боржником « 13»  серпня 2008 року, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього; «Договір про ОСОБА_4 2» - договір про надання кредитної лінії № СК 08-437/29-1, укладений Кредитором та Боржником « 13» серпня 2008 року, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього.
		«Договір про надання акредитиву» - договір про надання акредитиву                                № LC 08-436/29-1, укладений Кредитором та Боржником « 13» серпня 2008 року, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього,
		«Договори про надання банківських послуг» - Договір про ОСОБА_4 1 та/або Договір про ОСОБА_4 2 та/або Договір про надання акредитиву.
		Відповідно до п. 1.1. договору № SR 08-345/29-1 сторонами було визначено, що враховуючи, що кредитор уклав договори про надання банківських послуг з боржником, відповідно до положень якого повне, своєчасне та належне виконання зобовязання боржником має бути забезпечене поручителем, беручи до уваги, що поручитель ознайомлений з текстом договорів про падання банківських послуг з боржником, відповідно до положень якого повне, своєчасне та належне виконання зобов'язання боржником має бути забезпечене поручителем, беручи до уваги, що поручитель ознайомлений з текстом договорів про надання банківських послуг, цілком розуміє його зміст та погоджується поручитись перед кредитором, цим поручитель безумовно та безвідклично:
		- приймає на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором за повне, своєчасне та належне виконання Боржником ОСОБА_4, у повному обсязі ОСОБА_4; та зобов'язується перед Кредитором, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Боржником ОСОБА_4, протягом 3 (трьох) Банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора виконати таке ОСОБА_4 на користь Кредитора, якщо інше не буде вимагатися Кредитором у письмовій формі.
		Відповідно до п. 1.2 договору № SR 08-345/29-1 сторони погодили, що незважаючи на інші положення цього Договору, положення цього пункту разом з іншими положеннями цього Договору являють собою окремий договір (правочин) про солідарну відповідальність Поручителя за Боржника перед Кредитором щодо виконання Договорів про надання банківських послуг. Поручитель підписанням цього Договору погоджується та зобов'язується виступати солідарним боржником за Договорами про надання банківських послуг. Це означає, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, і що Поручитель зобов'язаний виконувати ОСОБА_4 в тому порядку та на тих самих умовах, що передбачені Договорами про надання банківських послуг для Боржника. Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання ОСОБА_4 як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно. Кредитор має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання ОСОБА_4 в повному обсязі чи в частині. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання ОСОБА_4, в повному обсязі ОСОБА_4, всім належним Поручителю на праві власності майном. Виконання Поручителем частини ОСОБА_4 не позбавляє Кредитора права вимоги щодо погашення іншої частини ОСОБА_4. Сторони домовились, що виконання Поручителем ОСОБА_4 у відповідності до умов, встановлених Договорами про надання банківських послуг, може здійснюватись Поручителем і без отримання Поручителем вимоги Кредитора, в тому числі за допомогою договірного списання, що передбачене цим Договором.
		Відповідно до п. 2.1 № SR 08-345/29-1 порука за цим Договором забезпечує вимоги Кредитора щодо виконання Боржником всіх та кожного ОСОБА_4, що підлягають виконанню за Договорами про надання банківських послуг, або пов'язані з Договорами про надання банківських послуг, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк та в такому порядку, як це встановлено в Договорах про надання банківських послуг, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договорів про надання банківських послуг, які можуть бути укладені Кредитором та Боржником в майбутньому. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги Кредитора щодо, в тому числі: п. 2.1.1. - за договором про зобов'язання 1; п. 2.1.2. - за договором про зобовязання 2.
		Згідно п. 8.2 договору № SR 08-345/29-1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із Сторін своїх зобов'язань за цим Договором у повному обсязі, а також повного виконання ОСОБА_4 за Договорами про надання банківських послуг, і такий день вважатиметься днем припинення цього Договору.
		Враховуючи порушення, позичальником зобов'язань за договором № 435 та договором № 437 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в період: з 26.11.2013 р. по 31.08.2016 р., Банк направив 08 вересня 2016 року на адресу поручителя вимоги:                   № 66/3230 від 07.09.16. та №66/3229 від 07.09.16. про виконання ним зобовязань забезпечених порукою, які залишені без задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 2 статті 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обовязково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти в кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
		Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст. 1049 ЦК України). 
		Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
		Як свідчить ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		Предметом розгляду у даній справі є вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», як поручителя, про стягнення заборгованості зі сплати процентів за період: з 26.11.2013 р. по 31.08.2016 р. в розмірі 2 089 489,82 доларів США за договором           № 435; 16 667 288,47 грн. та 361 263,98 доларів США за період: з 26.11.2013 р. по 31.08.2016р. за договором № 437.
		Позивачем, в обґрунтування позовних вимог, подано до господарського суду належним чином засвідчені копії відповідних заявок на видачу кредиту, виписок по особовим рахункам позичальника - ТОВ «Юністіл», а також меморіальні ордери, що підтверджують факт видачі грошових коштів на суми, які вказуються у розрахунку заборгованості, довідках (т. 6, а.с. 53-61) та довідці вих. № 06-73-66/4860-1 від 04.11.16 р. ПАТ «ОТП Банк» (т.3, а.с 5) про заборгованість ТОВ «Юністіл» за договорами № 435 і            № 437 станом на 01.09.2016 р., які підписані членом правління та головним бухгалтером ПАТ «ОТП Банк».
		Вказані докази підтверджують обставин видачі та погашення кредитних коштів за договорами № 435 і № 437, а також нарахування та сплату процентів.
		Відповідач заявляючи про некоректність поданого Банком розрахунку кредитної заборгованості зі сплати процентів за період: з 26.11.2013 до 31.08.2016, як на підставу свої вимог посилається на довідки Банку №54-1/336 від 18.03.2014 та №54-1/352 від 18.03.2014 р., при цьому контррозрахунку не надає, хоча представник відповідача з матеріалами справи ознайомлений (клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 14/2834, що надійшло від ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» 23.11.16 р., т. 3, а.с. 151).
		В свою чергу правильність визначення сум основного боргу позичальника (ТОВ «Юністіл») в розмірі 1780000дол. США  та 24109165,37грн. (за договором № 437) та в розмірі 8352245,96грн. (за договором № 435), які є основою розрахунку заявлених у справі відсотків, встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2015 у справі              № 910/23990/13 відносно боржника за договорами № 435 і 3  437 - ТОВ «Юністіл». Вказане судове рішення було  залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.15 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 р.
		Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Доводи відповідача з приводу необґрунтованості розрахунків позивача, висловлені з посиланням на довідки банку № 54-1/336 від 18.03.2014 р. та № 54-1/352 від 18.03.2014 р., визнаються судом не коректними та неповними, а відповідно не мають істотного значення для вирішення спору.
		Вказані висновки випливають з тих обставин, що період, який вказується Банком у довідці №54-1/336 від 18.03.2014 р. є відмінним від періоду, який вказується у довідці ПАТ «ОТП Банк» - станом на 01.09.2016 р.
		Так, у довідці ПАТ «ОТП Банк» про заборгованість ТОВ «Юністіл» за договором          № 437 станом на 01.09.2016 зазначені дати видачі траншів, зокрема в гривні, з 22.11.2012 р. по 05.02.2013 р. В той же час, у довідці № 54-1/336 від 18.03.2014 вказуються періоди, протягом яких видавались транші кредиту за договором № 437, починаючи з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.
		Тобто періоди, які відображені у двох довідках, є різними. При цьому, в довідці         №54-1/336 від 18.03.2014 р. період розрахунку вказується більший в порівнянні з довідкою про заборгованість станом на 01.09.2016. Період існування кредитних правовідносин з кредитним договором № 437 є значно більший, ніж вказується в довідці № 54-1/336 від 18.03.2014р., зокрема, кредитні кошти видавалися і до 01.01.2012 р. 
		Частиною 1 статті 35 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		З огляду на викладене, відповідачем розрахунок відсотків, доданий до позову, не спростовано відповідачем.
		Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
		За змістом статей 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Частиною 2 ст. 196 ГК України визначено, що у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобовязання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом. 
		Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога  виникають у випадках, встановлених договором або законом.
		Частиною 1 ст. 543 ЦК України унормовано, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		В даному випадку позивач скористався своїм правом кредитора, та вимагає виконання грошових зобовязань щодо сплати відсотків від поручителя - ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» за період: з 26.11.2013 р. по 31.08.2016 р.
		Відповідач зі свого боку вважає, що по заявленим вимогам сплила позовна давність.
		Згідно статтею 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		В спірних правовідносинах слід виходити з того, що початок перебігу позовної давності відраховується від дати прострочення кожного чергового платежу по процентам за кредитом, при цьому застосовується загальний строк позовної давності  3 роки.
		Пунктом 1.4.5. договору № 15 від 08.12.2011 р. про зміну договору № 435 встановлено, що проценти нараховуються 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 1 (першого) банківського дня наступного за таким 20 (двадцятим) числом кожного календарного місяця (т.1 а.с. 46).
		Умовами договору № 21 від 28.12.2012 р. про зміну кредитного договору № 437 передбачено, що проценти щодо банківської послуги як кредит та/або кредитна лінія, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховані станом на день нарахування процентів (п. 28.2.14., 28.3.11 - день нарахування процентів - 20 (двадцятий) календарний день місяця), повинні сплачуватися клієнтом банку протягом 1 (першого) банківського дня наступного за таким днем нарахування процентів (т.1 а.с. 66-72).
		Як вже зазначалося, першою датою на яку заявлено проценти по договорам № 435 і   № 437 є 26.11.2013 р., відповідно трирічний строк позовної давності спливає лише 26.11.2016 року. Позов заявлено 20.09.2016 р., що свідчить про його подання в межах строку позовної давності.
		Водночас суд враховує, що проценти нараховуються до дати фактичного і повного виконання зобовязання з повернення кредиту.
		Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		З настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
		З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.
		Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1265цс16в.
		Таким чином, банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань по сплаті кожного місячного платежу по процентам пред'явити вимоги (подати позов) до поручителя.
		З огляду на викладене, вимоги банку до поручителя є обґрунтованими лише в частині 6 (шести) місячного строку, що передував зверненню ним з позовом до господарського суду Запорізької області.
		З розрахунку за договором № 435 вбачається, що сума боргу по процентам за період: з 01 березня по 31 серпня 2016 року становить 95132,20 дол. США та 3070533,42 грн.
		З розрахунку за договором № 437 вбачається, що сума боргу по процентам за період: з 01 березня по 31 серпня 2016 року становить 446386,23 дол. США.
		ОСОБА_4 по процентам березня місяця 2016 року прострочено з 22.03.16 р. (20тий день місяця + 1 банківський день), позов заявлено 20.09.16 р.
		Отже, щодо вказаних сум вимоги банку є обґрунтованими, в іншій частині проценти нараховано поза межами шестимісячного строку звернення кредитора до поручителя, що свідчить про припинення поруки в цій частині процентів, та зумовлює відмову у задоволенні згадуваної частини позовних вимог.
		Щодо посилань відповідача на дії банку стосовно повторного заявлення стягнення відсотків за один і той самий період, що на думку відповідача, порушує ст. 61 Конституції України, слід зазначити наступне.
		Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Реалізація права кредитора задовольнити власні вимоги за рахунок забезпечувального зобов'язання не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про виконання також зобов'язання зі сторони поручителя не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, чи навпаки, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня (до таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 09.09.2014 у справі № 3-71 гс 14).
		Отже, оскільки відповідачем та третьою особою не надано суду доказів погашення боргу по процентам за період: з 01 березня по 31 серпня 2016 року в сумах: 95132,20 дол. США та 3070533,42 грн. за договором № 435 та боргу по процентам за період: з 01 березня по 31 серпня 2016 року в сумі 446386,23 дол. США за договором № 437, то такі зобов'язання основного боржника, так само як і його поручителя, не припинені.
		При цьому, наявність одночасно двох судових рішень про стягнення таких процентів з боржника та поручителя не є подвійним стягненням існуючої заборгованості, оскільки стягнення заборгованості у зв'язку із фактичним прийняттям рішенням суду одразу ж не відбувається. Водночас такі обставини лише дозволять кредитору захистити власні права різними законними способами, що відповідає суті забезпечення зобов'язань, передбаченого Цивільним кодексом України.
		Таким чином, судова процедура стягнення заборгованості за основним зобов'язанням, до моменту фактичного виконання законного рішення суду, не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання (до таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.02.2016 у справі №6-1080цс15).
		Провадження у справах: № 904/9662/13, № 904/9652/13 зупинено судом першої інстанції до розгляду судом заявлених грошових вимог банку, які ґрунтуються на тих же підставах, в рамках справи про банкрутство ТОВ «Юністіл». При цьому, заборгованість, зокрема, по процентам, яку банк просить стягнути солідарно з боржника та поручителя у справах №904/9662/13, № 904/9652/13, нарахована за період по 25.11.2013, доказом чого є копії позовних заяв, що наявні в матеріалах даної справи. Тобто позивач у справах №904/9662/13, № 904/9652/13 просить стягнути суми процентів, які нараховані за інший період ніж у даній справі № 908/2469/16, а тому в будь-якому випадку подвійного стягнення відбутися не може.
		Що стосується стадії розгляду справи про банкрутство ТОВ «Юністіл», то слід зазначити, що кредиторські вимоги банку, які ґрунтуються на тих же підставах, на даний час не розглянуті. 
		Враховуючи вищезазначене, ПАТ «ОТП Банк» обґрунтовано заперечує доводи відповідача щодо вірогідності подвійного стягнення заборгованості.
		Відносно еквіваленту заявлених до стягнення сум в іноземній валюті суд звертає увагу на наступне.
		Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р.  № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви: для нерезидентів  в іноземній валюті (за їх бажанням), для інших платників  у гривнях у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий-третій частини першої статті 6 ОСОБА_3 України "Про судовий збір").
		В даному випадку позов подано 20.09.16 р., судовий збір в сумі 206700 грн. заявником сплачено 05.09.16 р., в той же день платіжне доручення проведено банком.
		Таким чином, визначення ціни позову та еквіваленту заявлених у валюті сум має здійснюватися за курсом НБУ станом саме на 05.09.16 р. (26,63297600 грн. за 1 долар США).
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно заявленим позовним вимогам відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
		При цьому загальна сума заявлених вимог теж перераховується судом станом на 05.09.16 р. за курсом НБУ (26,63297600 грн. за 1 долар США) і складає 81938155,61 грн. у гривневому еквіваленті. Позов же задовольняється в частині суми 17492780,42 грн. в гривневому еквіваленті.
		Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» заборгованість в розмірі 541518,43 дол. США (еквівалент 14422247 (чотирнадцять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі двісті сорок сім) грн. 35 коп. за курсом НБУ - 26,63297600 грн. за 1 дол. США) та 3070533 (три мільйони сімдесят тисяч пятсот тридцять три) грн. 42 коп., які складаються з: 1) заборгованості за Договором про надання кредиту № СR 08-435/29-1 від 13.08.2008 р. зі змінами та доповненнями, зі сплати процентів за користування кредитом в період: з 01.03.2016 р. по 31.08.2016 р., в розмірі 446386,23 дол. США (еквівалент 11888593,75 грн. за курсом НБУ - 26,63297600 грн. за 1 дол. США станом на 05.09.2016 р.), 2) заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № СR 08-437/29-1 від 13.08.2008 р. зі змінами та доповненнями, зі сплати процентів за користування кредитом в період: з 01.03.2016 р. по 31.08.2016 р., в розмірі 3070533,42 грн. та 95132,20 дол.США (еквівалент 2533653,60 грн. за курсом НБУ - 26,63297600 грн. за 1 дол. США станом на 05.09.2016 р.); та 44127 (сорок чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 89 коп. судового збору
		В іншій частині позову відмовити.
		Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 16.12. 2016 р.
		 
		Суддя                                                           М.В. Мірошниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...