Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/22066/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; адвокатури.
Надіслано судом: 19.12.2016. Зареєстровано: 20.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2016.
Дата набрання законної сили: 14.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
		 
		                                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Кобилянський К.М.                                                                                    Суддя-доповідач:  Епель О.В. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 грудня 2016 року                                                                                  Справа № 826/22066/15
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:  Епель О.В., 
		суддів:                          Карпушової О.В., Кобаля М.І.,  
		за участю секретаря Лісник Т.В.,          
		                                                  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ІІІ З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Міністерство юстиції України, Національна асоціація адвокатів України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІІІ З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Міністерство юстиції України, Національна асоціація адвокатів України про:
		- визнання протиправними дій відповідача 03.07.2015 р. щодо включення до його порядку денного питання «Про звернення з'їзду до Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції України, міжнародних інституцій тощо з приводу дій директора Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України ОСОБА_2»;
		- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.07.2015 р. «Про звернення з'їзду до Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції України, міжнародних інституцій тощо з приводу дій директора Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України ОСОБА_2».
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову, так як, на думку апелянта, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Судова колегія в встановила, що вирішуючи даний спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не може погодитися з вказаними  висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
		Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		У п. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
		Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
		У ч. 1 ст. 2 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 5076-VI адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
		Частиною 1 статті 43 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
		Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 5076-VI вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України.
		Частиною 1 статті 55 Закону № 5076-VI передбачено, що в період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.
		Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України.
		Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.
		Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції та наділений владно-розпорядчою компетенцією.
		Разом з тим, колегія суддів встановила, що відповідач у даній справі - ІІІ  З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України є органом адвокатського самоврядування та не виконує владних управлінських функцій, не наділений владно-розпорядчою компетенцією та/або відповідними делегованими повноваженнями, а отже, й не є суб'єктом владних повноважень у розумінні              п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.
		Більш того, дії відповідача щодо включення до порядку денного 03.07.2015 р. питання «Про звернення з'їзду до Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції України, міжнародних інституцій тощо з приводу дій директора Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України ОСОБА_2» та прийняте ним відповідне рішення від 03.07.2015 р., що є предметом спору у даній справі, не мають владно-розпорядчого характеру, таке рішення не є актом суб'єкта владних повноважень, оскільки, окрім вказаного вище, у відповідності до постанови КМУ від 06.06.2012 р. № 504, директор зазначеного Координаційного центру призначається на посаду і звільняється з посади Міністром юстиції і не підпорядковуються органам адвокатського самоврядування, а тому такі дії та рішення з'їзду не створюють жодних правих наслідків для позивача, не впливають на обсяг його прав і обов'язків та не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 2873цс15, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, який в рішенні від 12 жовтня 1978 року по справі «Zand v. Austria» зазначив, що не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
		Посилання представника апелянта на правову позицію, викладену в окремій думці судді Верховного Суду України у справі № 6-2873цс15, яка має бути застосованою при вирішенні цього спору колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки у відповідності до ст.244-2 КАС України обов'язковими для застосування адміністративними судами є саме правові висновки ВСУ.
		При цьому, апеляційний суд зазначає, що саме по собі оскаржуване рішення відповідача від 03.07.2015 р. не призвело і не могло призвести до зміни правового статусу апелянта, оскільки, як відмічалося вище, органи адвокатського самоврядування не мають жодних владно-розпорядчих або відповідних делегованих повноважень для вирішення питання про застосування до директора Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України заходів дисциплінарної відповідальності, зокрема у вигляді звільнення з посади, і таке рішення відповідача є лише зверненням органу адвокатського самоврядування до суб'єктів владних повноважень та не має жодних ознак нормативного акту, який би був обов'язковим для виконання.
		Доводи представника апелянта про те, що суд вправі відступити від правової позиції ВСУ щодо непідсудності цієї категорії справ судам адміністративної юрисдикції, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в даному випадку відсутні відповідні правові підстави, визначені ч. 1 ст. 244-1 КАС України. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що дана справа не належить до юрисдикції адміністративного суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, є правовою підставою для закриття провадження у справі, однак, помилково не було встановлено судом першої інстанції.
		З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду і закриття провадження у цій справі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
		Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
		Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року - скасувати.
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ІІІ З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Міністерство юстиції України, Національна асоціація адвокатів України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено                      19 грудня 2016 року.
		 
		 
		Головуючий суддя:          
		 
		 
		 
		 
		          Судді:                    
		Головуючий суддя                                                                 Епель О.В.            
		 
		Судді:                                                                                           Кобаль М.І. 
		 
		                                                                                                                    Карпушова О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...