Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 391/729/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2016. Зареєстровано: 21.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2016.
Дата набрання законної сили: 16.04.2018 (частково)
Результат оскарження 16.04.2018 Апеляційний суд Кіровоградської області: змінено вирок
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Компаніївський районний суд Кіровоградської області 
		Справа № 391/729/15-к 
		 Провадження № 1-кп/391/4/16 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"21" грудня 2016 р. селище Компаніївка
		        
		Компаніївський районний суд Кіровоградської області
		в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		секретарях  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участі прокурорів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		захисників обвинуваченого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42015120000000094 від 25.06.2015 року відносно
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кам`яний Міст Новоукраїнського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , одруженого, з вищою освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції, раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувався у тому, що він будучи службовою особою та працюючи на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області упродовж червня 2015 року вимагав 15 000 грн. від ОСОБА_10 , а 1 липня 2015 року одержав грошові кошти в якості неправомірної вигоди для себе в розмірі 15 000 грн. за вирішення ним питання щодо відкликання апеляційної скарги на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17.03.2015 у справі № 391/1252/14ц.
		   Після проведення судового слідства прокурором змінено обвинувачення у кримінальному провадженні № 42015120000000094 від 25.06.2015 та викладено фактичні обставини кримінального правопорушення (формулювання обвинувачення) та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наступного змісту.
		    ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, будучи начальником відділу державноі? виконавчоі? служби Компаніі?вського раи?онного управління юстиціі? (надалі  ВДВС Компаніївського РУЮ), обіи?маючи посаду, яка відповідно до ст. 25 Закону Украі?ни «Про державну службу» № 3723-ХІІ від16.12.1993 (в редакціі? станом на 01.07.2015) відноситься до шостоі? категоріі? посад, являючись службовою особою, що постіи?но здіи?снює функцію представника органу виконавчоі? влади, обіи?маючи постіи?но посаду, пов`язану з виконанням організаціи?но-розпорядчих та адміністративно-господарських функціи?, вчинив одержання службовою особою, яка заи?має відповідальне становище, неправомірноі? вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, діі? з використанням наданоі? влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірноі? вигоди, тобто скоі?в злочин, передбачении? ч. 3 ст. 368 КК Украі?ни, що вчинив за наступних обставин.
		   Відповідно до наказу Державноі? виконавчоі? служби Украі?ни №334/к від 27.07.2012 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначении? на посаду начальника ВДВС Компаніївського РУЮ, із збереженням 11 рангу державного службовця, яка відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (в редакціі? станом на 01.07.2015) відноситься до шостої категорії посад. 
		   Згідно ст. 4 Закону Украі?ни «Про державну виконавчу службу» № 202/98- ВР від 24.03.1998 (в редакціі? станом на 01.07.2015) начальник ВДВС Компаніївського РУЮ ОСОБА_7 є представником влади і здіи?снює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем Украі?ни, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у поряцку, передбаченому законом.
		    ОСОБА_7 , будучи державним службовцем 11 рангу‚ відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК Украі?ни (в редакціі? станом на 01.07.2015), п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону Украі?ни «Про засади запобігання і протидіі? корупціі?» № 3206-VI від 07.04.2011 (в редакціі? станом на 01.07.2015), ст.ст. 1-2 Закону Украі?ни «Про державну службу» № 3723-ХП від 16.12.1993 (в редакціі? станом на 01.07.2015), ст. 4 Закону Украі?ни «Про державну виконавчу службу» № 202/98-BP від 24.03.1998 (в редакціі? станом на 01.07.2015), положення «Про раи?оннии?, раи?оннии? у місті, міськии? (міста обласного значення), міськрайонний, міжраи?оннии? відділ державноі? виконавчоі? служби», затвердженого Наказом Міністерства юстиціі? Украі?ни від 10.04.2012 № 549/5, мав права та обов`язки, які зокрема передбачали, що він повинен був: очолювати відділ, здіи?снювати керівництво и?ого діяльністю, організовувати роботу відділу, представляти відділ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та підзвітнии? перед Головою ДВС Украі?ни та відповідним Управлінням державноі? виконавчоі? служби за організацію та результати діяльності відділу; забезпечувати виконання відділом Конституціі? та законів Украі?ни, актів та доручень Президента Украі?ни, актів Кабінету Міністрів Украі?ни, доручень Премієр-міністра Украі?ни, Міністра юстиціі?, Голови ДВС Украі?ни, наказів Міністерства Юстиції, ДВС Украі?ни та головних управлінь юстиціі? Міністерства юстиціі? Украі?ни в Автономніи? Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; вносить начальнику Головного управління юстиціі? в Автономніи? Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подання, погоджене начальником Управління державноі? виконавчоі? служби, щодо призначення на посади та звільнення з посад державних виконавців та інших працівників відділу; вносить начальнику Головного управління юстиціі? в Автономніи? Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі пропозиціі?, погоджені з начальником Управління державноі? виконавчоі? служби, щодо заохочення і притягнення до дисциплінарноі? відповідальності державних виконавців та інших працівників відділу; вносити начальнику відповідного Управління державноі? виконавчоі? служби пропозиціі? щодо проекту структури, штатного розпису та кошторису видатків на утримання Відділу; організовувати роботу зі службовими документами, здіи?снювати контроль за веденням номенклатурних справ відділу відповідно до встановленого порядку та вимог законодавства з діловодства; забезпечувати і контролювати дотримання працівниками відділу виконавчої та трудової дисципліни; організовувати розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов`язаних із діяльністю відділу,?перевірку викладених у них фактів, проводити особистии? прии?ом громадян; розподіляти обов`язки між працівниками відділу, розробляти і?х посадові інструкціі?; у межах повноважень давати обовязкові для виконання доручення працівникам відділу; розглядати скарги на діі? (бездіяльність) державних виконавців; здіи?снювати інші повноваження відповідно до законодавства.
		   Таким чином, ОСОБА_7 , будучи начальником ВДВС Компаніївського РУЮ, державним службовцем 11 рангу, на підставі п. 1 Примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК Украі?ни (в редакціі? станом на 01.07.2015), п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону Украі?ни «Про засади запобігання і протидіі? корупціі?» № 3206-VI від 07.04.2011 (в редакціі? станом на 01.07.2015), ст.ст. 1-2 Закону Украі?ни «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (в редакціі? станом на 01.07.2015), ст. 4 Закону Украі?ни «Про державну виконавчу службу» № 202/98-BP від 24.03.1998 (в редакціі? станом на 01.07.2015), положення «Про раи?оннии?, раи?оннии? у місті, міськии? (міста обласного значення), міськраи?оннии?, міжраи?оннии? відділ державноі? виконавчоі? служби», затвердженого Наказом Міністерства юстиціі? Украі?ни від 10.04.2012 № 549/5, являвся службовою особою, що постіи?но здіи?снює функцію представника органу виконавчоі? влади, обіи?маючи постіи?но посаду пов`язану з виконанням організаціи?но-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язки?в, відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК Украі?ни (в редакціі? станом на 01.07.2015) був службовою особою, яка заи?має відповідальне становище.
		   Проте, ОСОБА_7 , будучи начальником ВДВС Компаніївського РУЮ, будучи службовою особою, що постіи?но здіи?снює функцію представника влади, обіймаючи посаду, яка відповдно до ст. 25 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (в редакції станом на 01.07.2015) відноситься до шостої категорії посад, вляючись службовою особою, що постцйно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням організаціи?но-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди при наступних обставинах.
		   У провадженні відділу державноі? виконавчоі? служби Компаніі?вського раи?онного управління юстиціі? перебуває зведене виконавче провадження щодо виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , на користь різних фізичних осіб.
		   Державним виконавцем ВДВС Компаніївського РУЮ 08.11.2013 винесено постанову пpo накладення арешту на все маи?но, яке належить боржнику ОСОБА_10 та оголошення заборони на и?ого відчуження.
		   У ході проведення виконавчих діи?, державним виконавцем 27.11.2014 складено акт опису и? арешту маи?на, а саме житлового будинку розташованого по АДРЕСА_3 Компаніі?вського раи?ону, якии? на праві приватноі? власності належав ОСОБА_10 . 
		   Крім того, державним виконавцем при проведенні виконавчих діи? у вищевказаному виконавчому провадженні 25.12.2014 складено акт опису и? арешту маи?на, а саме земельноі? ділянки загальною площею 0,55га, переданоі? для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, розташованоі? по АДРЕСА_3 Компаніі?вського раи?ону, яка на праві приватноі? власності належала ОСОБА_10 . 
		   Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону Украі?ни «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 звернення стягнення на маи?но боржника полягає в и?ого арешті, вилученні та примусовіи? реалізаціі?.?Частиною 1 ст. 62 цього ж Закону передбачено, що реалізація арештованого маи?на, крім маи?на, вилученого з обігу згідно із законом, та маи?на, зазначеного в частині восьміи? статті 57 цього Закону, здіи?снюється шляхом и?ого продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісіи?них умовах.
		   Рішенням Компаніі?вського раи?онного суду Кіровоградськоі? області від 17.03.2015 задоволено частково позов гр. ОСОБА_11 по справі №391/1252/14-ц та визнано право спільноі? сумісноі? власності подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на житловии? будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку, площею 0,55 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. 
		   Вказаним рішенням Компаніі?вського раи?онного суду визнано за ОСОБА_11 право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_3 та право власності на ? частку земельноі? ділянки, площею 0,55 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. 
		   Даним рішенням Компаніі?вського раи?онного суду виключено ? частку житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 з акту опису и? арешту майна від 27.11.2014, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції.
		   Крім того, виключено ? частку земельноі? ділянки, площею 0,55 га розташованоі? за адресою: АДРЕСА_3 , переданоі? для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобногс господарства, що належить ОСОБА_11 з акту опису и? арешту маи?на від 25.12.2014, складеного державним виконавцем відділу державноі? виконавчоі? служби Компаніі?вського раи?онного управління юстиціі?. 
		   Старшим державним виконавцем ВДВС Компаніі?вського РУЮ 02.04.2015 до апеляціи?ного суду Кіровоградськоі? області подано апеляціи?ну скаргу на вказане рішення.
		   Під час особистоі? зустрічі ОСОБА_10 та начальника відділу державноі? виконавчоі? служби Компаніі?вського раи?онного управління юстиціі? ОСОБА_7 , яка відбулася 25.06.2015, останніи? повідомив, що апеляціи?нии? суд Кіровоградськоі? області розглядає и?ого апеляціи?ну скаргу на рішення Компаніі?вського раи?онного суду від 17.03.2015 та ця апеляціи?на скарга має достатні обґрунтування для скасування вказаного рішення Компаніі?вського раи?онного суду, у зв`язку з чим є стовідсоткова вірогідність того, що апеляціи?нии? суд Кіровоградськоі? області винесе ухвалу про скасування рішення Компаніі?вського раи?онного суду від 17.03.2015 та відмовить у задоволені скарги ОСОБА_11 ?
		   Також в ході вказаноі? розмови ОСОБА_7 зазначив, що якщо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не хочуть скасування вказаного рішення Компаніі?вського раи?онного суду від 17.03.2015, то останніи? повинен до кінця червня 2015 року надати и?ому 16000 гривень, за що ОСОБА_7 як начальник відділу державноі? виконавчоі? служби відізве зазначену апеляціи?ну скаргу, в результаті чого апеляціи?нии? суд Кіровоградськоі? області буде вимушении? закрити апеляціи?не провадження та залишить в силі рішення Компаніі?вського раи?онного суду від 17.03.2015. 
		    ОСОБА_10 , з метою запобігання можливим шкідливим наслідкам щодо порушення своі?х прав і законних інтересів, вимушении? був погодитись на вимогу ОСОБА_7 на давання и?ому неправомірноі? вигоди в сумі 16 000 грн. 
		   В подальшому, 30.06.2015 приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_7 в ході розмови з ОСОБА_10 повідомив останнього, що відділ ДВС Компаніі?вського РУЮ не буде відкликати апеляціи?ну скаргу на рішення Компаніі?вського раи?онного суду від 17.03.2015. Під час цієі? ж розмови ОСОБА_7 став вимагати у ОСОБА_10 надати и?ому наступного дня грошові кошти в розмірі 15 000 грн. за те, що державна виконавча служба Компаніі?вського раи?онного управління юстиціі? не буде здіи?снювати примусову реалізацію житлового будинку та земельноі? ділянки, що розташовані по АДРЕСА_3 , і на які державною виконавчою службою накладено арешт.
		    ОСОБА_10 , з метою запобігання можливим шкідливим наслідкам у вигляді втрати права власності на житловии? будинок та земельну ділянку, змушении? був погодитись на вимогу ОСОБА_7 надати и?ому неправомірну вигоду в розмірі 15 000 грн. 
		   Реалізуючи злочиннии? план щодо одержання?шляхом вимагання неправомірноі? вигоди, 01.07.2015 приблизно об 11 год. 00 хв. начальник ВДВС Компаніївського РУЮ ОСОБА_7 зустрівся за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 у службовому кабінеті ОСОБА_7 по   АДРЕСА_2 , де шляхом вимагання одержав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 15 000 грн., як грошові кошти для нього за вирішення ним питання щодо непроведення примусовоі? реалізаціі? житлового будинку та земельноі? ділянки, які розташовані по АДРЕСА_3 , і на які державною виконавчою службою накладено арешт. 
		   Після отримання від ОСОБА_10 15 000 грн.‚ як грошових коштів в якості неправомірноі? вигоди для себе, начальник відділу державноі? виконавчоі? служби Компаніі?вського раи?онного управління юстиціі? ОСОБА_7 01.07.2015 об 11 год. 10 хв. був викритии? працівниками УСБУ в Кіровоградськіи? області, після чого в ході проведення огляду місця подіі? - в и?ого службовому кабінеті, а саме в шафі, було виявлено вказані кошти в сумі 15 000 грн., які він отримав перед цим від ОСОБА_10 в якості неправомірноі? вигоди.
		   Допитаний у судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні вину не визнав та суду показав наступне. З листопада 2008 по березень 2016 років працював на посаді начальника ВДВС Компаніївського РУЮ. Приблизно в кінці 2012 р. початок 2013 р. до відділу виконавчої служби було пред`явлено виконавчі документи про стягнення коштів з ОСОБА_10 в загальному розмірі приблизно півмільйона гривень. Вказані документи були об`єднані в одне провадження і перебували в провадження старшого державного виконавця ОСОБА_12 . В ході виконання вказаних документів було з`ясовано, що за боржником зареєстровано рухоме та нерухоме майно, з рухомого майна  чотири одиниці техніки, а саме автомобіль «Шкода», «Тойота», «Нива» та трактор, а з нерухомого майна  корівник, складське приміщення та житловий будинок. В подальшому державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника в с. Зелене, для з`ясування знаходження автотранспорту. На місці було з`ясовано, що автотранспорт відсутній, державним виконавцем винесено постанову про оголошення даного майна в розшук та направлено на виконання до ДАІ. В подальшому державним виконавцем було описано та звернено до виконання нерухоме майно боржника - складське приміщення та корівник. Після реалізації даного майна кошти було розподілено та надіслано на рахунки стягувача. На цей момент коли проводились ці виконавчі дії боржник перебував в місцях позбавлення волі, на початку осені 2014 року стало відомо, що боржник повернувся з місць позбавлення і для з`ясування питань щодо погашення суми боргу державним виконавцем було викликано ОСОБА_10 до відділу. Приблизно в жовтні 2014 року до його службового кабінету завітав ОСОБА_10 який з самого початку почав виражатись грубо з запитаннями: «Які ще борги, я нічого не винний так як вже відсидів в місцях позбавлення волі?». На що обвинувачений запросив його присісти, та взяв зведене виконавче провадження за яким він є боржником і пояснив, що на сьогоднішній день є чині виконавчі листи згідно яких з нього стягуються кошти на користь фізичних осіб. На що ОСОБА_10 повідомив, що знає про це, але нічого платити не буде, але запитав який борг. На що йому було зазначено, що його думка державним виконавцем не враховується і на сьогоднішній день він має заборгованість у сумі 400000 грн. Пояснив, що в разі його добровільної не сплати даного боргу, буде реалізовано житловий будинок, який є зареєстрованим за ним та перебуває в арешті. Після цих слів він змінив свій тон і попросив допомоги оскільки в будинку проживає його сім`я, син є інвалідом. Вислухавши, зазначив, що його ситуація йому знайома, оскільки також був учасником ДТП в 2006 р. та під колеса його автомобіля потрапив нетверезий пішохід і вже на протязі восьми років виплачує борги. Боржник попросив сплачувати борг частинами, але на той час йому вже необхідно було сплатити 10% від суми боргу, а саме 40000 грн., але він сказав, що в нього не має таких коштів. Повідомив, що може сплатити 15000 грн., на що обвинувачений погодився оскільки їм потрібно було виконувати дане виконавче провадження, але просив не затягувати оскільки виконавче провадження тривало вже два роки.
		    Після чого, ОСОБА_10 подякував, обіцяв принести «могорич», але обвинувачений сказав, що нічого не потрібно і ще раз зазначив щоб як скоріше почав погашати борг і сказав: « потерпілі зрозуміють, що ви хочете загладити свою вину і Ви залишите будинок для своєї сім`ї».Дав ОСОБА_10 реквізити для оплати боргу. Дану розмову він передав державному виконавцю ОСОБА_12 . Через місяць, ОСОБА_12 повідомив, що кошти на рахунок так і не поступили, потерпілі скаржаться, а тому він буде описувати будинок для реалізації. На що обвинувачений погодився з діями ОСОБА_12 і повідомив, що він є незалежною особою і діє згідно інструкції. Ст. державний виконавець направив відповідного листа про опис та арешт будинку на адресу ОСОБА_10 . Через деякий час в середині листопада 2014 року до його службового кабінету зайшла жінка в сльозах, яка назвалась дружиною ОСОБА_10  і повідомила плачучи, що їх будинок в арешті і їй з сином не має де жити, борги чоловіка забирають в них всі їх прибутки і їм не має за що жити. Обвинувачений заспокоїв її і повідомив, що вихід в цій ситуації лише один  сплачувати борги хоча б частково та передав його розмову з ОСОБА_10 , вона повідомила, що чоловік їй нічого не повідомив, запитала, а чи може щось змінити через суд, обвинувачений їй відповів щоб зверталась до юриста.Через дві неділі кошти на рахунок так і не надійшли він разом зі старшим виконавцем виїхали за місцем проживання боржника для опису будинку. Приїхавши за вказаною адресою, до них вийшла дружина ОСОБА_10 , яка плакала та просила не описувати майно, ОСОБА_10 вдома не було і зі слів дружини він не мав коштів для погашення боргу, пиячив. Після чого провели всі необхідні дії для опису будинку та повернулись до відділу. 
		   Через деякий час до ВДВС надійшов примірник позовної заяви про поділ майна подружжя ОСОБА_13 де відділ ДВС зазначено стороною по справі, а тому обвинувачений прибув в призначене судове зсідання, як представник ВДВС. В коридорі суду він зустрівся з ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_11 де в діловій розмові повідомив останньому, що він не виконав свою обіцянку і не почав гасити борг за виконавчими листами чим підвів його. До початку судового засідання до нього підсіла ОСОБА_11 і попрохала чи не міг б він не заперечувати в задоволення позову оскільки в них є син інвалід на що обвинувачений відповів, що це суперечить закону і він не може виконати її прохання. В судових дебатах його думка відносно позовних вимог, була на розсуд суду. На самому проголошенні рішення не був, отримали в відділі повний текст рішення через деякий час через поштову кореспонденцію. На протязі цього місяця неодноразово телефонували потерпілі і просили в разі задоволення позову подати апеляційна скаргу, оскільки вони втратять стягнуті на їх користь кошти. Після отримання рішення, за яким позов було задоволено, старшим державним виконавцем було подано апеляційну скаргу, за весь цей час жодного разу не зустрічався з ОСОБА_13 . 25.06.2015 ОСОБА_10 зустрів його на вулиці і почав першим розмову, пояснюючи, що він зрозумів, що без допомоги начальника ВДВС йому не обійтись, що хоче заплатити оті 15000 гр. про які вони з ним говорили раніше, просив відізвати апеляційну скаргу, обвинувачений відмовився, але повідомив, що тільки розпочавши гасити борг його будинок не реалізують, останній пообіцяв прийти через тиждень. 30.06.2015 зустрів ОСОБА_10 на вулиці, розмова була про те, що син дасть гроші, але потрібно відізвати апеляційну скаргу, обвинувачений повідомив, що не буде відкликати апеляційну скаргу, але сказав, що без будинку вони не залишаться, потрібно гасити борг, а там далі побачить. 01.07.2015 ОСОБА_10  прийшов до його службового кабінету, розмовляли про суд в апеляційній інстанції, обвинувачений ще раз повідомив, що апеляцію не відкликав, до суду надіслали заяву про розгляд справи без їх участі, вимоги апеляційної скарги підтримали, потім ще було розмова про односельця ОСОБА_10 та його стаж роботи. В ході розмови ОСОБА_10 показав йому, що в нього щось під джинсовою курткою, обвинувачений запитав: «Що там - обіцяний вами «могорич»?»,- останній відповів, що  «Так». Обвинувачений запитав в чому він, на що останній повідомив  «перемотаний», йому були не зрозумілі ці слова, але сказав ОСОБА_10 , щоб він поклав до шафи і показав йому в яку шафу. Так, як поспішав по своїх справах, вийшов разом з ОСОБА_10 де на вулиці був затриманий працівниками СБУ.
		   Звернув увагу суду на те, що потрібно перевірити інформацію відносно показів свідка ОСОБА_10 , ним вже зазначено, що під час проголошення рішення в суді першої інстанції він не був, а тому не міг після проголошення рішення обіцяти не подавати апеляційну скаргу за відповідну винагороду, оскільки не знав результат рішення суду. Крім того, просив звернути увагу на те, що з показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що він отримавши судову повістку з апеляційної інстанції звернувся в органи СБУ для захисту. Обвинувачений ще раз наголосив, що після проголошення рішення в суді першої інстанції, а саме з 17.03.2015 по 25.06.2015 не зустрічався з ОСОБА_13 і не розмовляв, а тому не зрозуміло коли він міг вимагати від ОСОБА_10 кошти в сумі 15000 грн. Визнає свою винуватість лише в тому, що йому стало шкода цю людину та його родину і не хотів, щоб він та його родина залишилися без житла, в іншому не визнає звинувачення висунуте йому органами досудового розслідування і вважає, що його дії були в рамках закону.    
		   Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		   Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		   Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		   Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		   Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
		   Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме: свідок обвинувачення ОСОБА_12 , суду повідомив, що працює начальником відділу ДВС з листопада 2015 року, до цього працював старшим державним виконавцем. З ОСОБА_7 працював з кінця 2008 року, останній працював начальником ВДВС, відносини між ними були суто робочі. В коло посадових обов`язків старшого державного виконавця входить виконання судових рішень шляхом проведення виконавчих дій. Виконавче провадження стосовно ОСОБА_10 перебуває в провадженні Компаніївського ВДВС, в даному виконавчому провадженні зведено п`ять виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_10 на користь фізичних осіб (п`ять стягувачів) заборгованості - моральна та матеріальна шкода. Дане виконавче провадження перебуває в відділі з кінця 2012 року, сума боргу 480000 грн. При виконанні даного виконавчого провадження ним було перевірено доходи боржника та його майновий стан, а саме реєстрація за ним рухомого та нерухомого майна. Було встановлено, що за ОСОБА_10 зареєстровано транспортні засоби - «Шкода», «Тойота», два ВАЗА, причіп та трактор. В ході здійснення виконавчих дій було встановлено місце знаходження автомобіля ВАЗ 2107 та реалізовано в рахунок боргу, інші транспортні засоби на сьогоднішній день знаходяться у розшуку, дані дії проводились в час коли ОСОБА_10 перебував в місцях позбавлення волі. Також за ОСОБА_10 зареєстровано нерухоме майно  два складські приміщення, які також було реалізовано в рахунок боргу та житловий будинок на який накладено арешт. Від реалізованого майна було погашено 50000 грн. наявного боргу. На сьогоднішній день, згідно рішення Компаніївського районного суду від 17.03.2015, даний будинок визнано спільної власністю подружжя та виключено частину будинку з опису арешту майна. Рішення про накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку під ним в АДРЕСА_3 , приймав він, оскільки на той час працював старшим державним виконавцем.    При виконанні виконавчих дій державний виконавець відсилає запити для з`ясування належності права власності майна за боржником. Право власності на житловий будинок ОСОБА_10 встановлено з інформаційної довідки реєстраційної служби, згідно якої за боржником зареєстровано житловий будинок та земельна ділянка під ним. В установчих документах (домова книга, паспорт) на даний будинок зазначено, що власником будинку є господар колгоспного двору. При накладені арешту керувався довідкою інформаційної служби, чому при написані апеляційної скарги на рішенні Компаніївського районного суду поставив під сумнів право власності на будинок належний ОСОБА_10 відповісти не зміг. 
		    ОСОБА_7 , як начальник відділу ДВС здійснював контроль за виконанням даного виконавчого провадження, але жодних вказівок не давав. Боржник ОСОБА_10 після звільнення з місць позбавлення волі наприкінці 2014 року за його викликом з`явився до відділу ДВС декілька разів, писав письмові пояснення, стосовно боргових зобов`язань за п`ятьма виконавчими листами, в яких зобов`язався погашати боргові зобов`язання, про своє майно нічого не говорив. Арешт будинку відбувся до виклику ОСОБА_10 до відділу. Розмови з ОСОБА_10 щодо накладення арешту на належний йому житловий будинок не було. Під час проведення виконавчих дій лише виконавець приймає рішення в рамках виконавчого провадження про накладення арешту на наявне майно боржника, вказівка керівника для проведення цих дій йому не потрібна. Після накладення арешту на майно боржника, проводиться оцінка майна та дане майно передається на реалізацію. В березні 2015 року до відділу ДВС надійшла позовна заява з ухвалою суду, на всій вхідній кореспонденції начальник ДВС ставить резолюції на зазначеній позовній заяві теж, точно не пам`ятає яка була відмітка «до справи» чи «до відома». Вказівок від керівника відносно позову не отримував. 
		   В даному випадку, оскільки дружина ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя арештований житловий будинок в с. Зелене, та на час розгляду справи Ухвалою про забезпечення позову було зупинено будь-які виконавчі дії щодо даного житлового будинку, а в подальшому рішенням суду визнано ? частку даного житлового будинку за ОСОБА_11  та виключено дану частку з акту опису й арешту майна від 25.12.2014, а тому майно не реалізувалось, зазвичай майно яке знаходиться в арешті через два, три місяці передається на реалізацію. Зазначив, що з власної ініціативи подав апеляційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду від 17.03.2015р., оскільки даний будинок є єдиною власністю боржника, тобто єдиним видом погашення заборгованості, яка складає 480000 грн. за виконавчими листами.Чому будинок не було реалізовано до рішення суду, зазначив, що на час винесення ухвали суду про забезпечення позову, на будинок накладено арешт та передано технічну документацію експерту для встановлення оцінки майна. Висновку експерта про оцінку будинку на момент винесення ухвали про забезпечення позову не було. Під час розгляду цивільної справи у суді, не був присутнім на судових засіданнях, заперечення не готував, після винесення рішення отримав рішення суду, яке надійшло через вхідну кореспонденцію канцелярії відділу до керівника, а потім з резолюцією керівника до нього. Рішення про написання апеляційної скарги приймав безпосередньо він, скарга була складена за його підписом, ОСОБА_7 вказівок не давав. В апеляційній інстанції слухання справи за його заявою розглядалось без його участі в зв`язку з великими навантаженнями в інших виконавчих провадженнях. В апеляційній інстанції рішення першої інстанції залишено в силі, в подальшому касаційної скарги не подавав. 
		   Відносно отримання грошових коштів ОСОБА_7 від ОСОБА_10 йому нічого не відомо. До нього особисто ОСОБА_10 в 2015 році не звертався, дружину ОСОБА_10  ОСОБА_11 бачив під час проведення виконавчої дії за місцем знаходження майна  будинку, розмова була в рамках проведення виконавчих дій, а саме опису майна, жодних пропозицій від ОСОБА_11 на його адресу не надходило. ОСОБА_10 бачив в червні 2015 року, він приходив до керівника, про що говорили не знає, після розмови начальник до себе не викликав. Апеляційну скаргу писав особисто не мав ні повноважень, ні бажання відкликати. ОСОБА_10 чи будь хто не звертався до нього з проханням відкликати апеляційну скаргу. З літа 2015 року і по теперішній час виконавче провадження ОСОБА_10 перебуває в його провадженні. З липня по жовтень 2015 року дане виконавче провадження перебувало в правоохоронних органах, виконавчі дії не виконувались. 
		   Зазначив, що він є самостійною службовою особою керівник не може втручатись в прийняті ним рішення по виконавчих провадженнях, скарг щодо зведеного виконавчого провадження ОСОБА_10 не надходило. Керівник відділу не мав на виконанні виконавчих проваджень, в відділі працює три виконавці, які ведуть виконавчі провадження. ОСОБА_7 , як керівник міг ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в разі надходження скарги, шляхом винесення постанови про витребування виконавчого провадження. Виконавче провадження ОСОБА_10 керівником не витребовувалось, постанова не виносилась. При веденні виконавчого провадженні, написанні апеляційної скарги, він міг порадитись з виконавцями чи керівником, але остаточне рішення приймав особисто. Керівник знав про хід виконавчих дій в зведеному в/провадженні ОСОБА_10 та ін. виконавчих провадженнях, оскільки ознайомлюється з щотижневими, та щомісячними звітами. Крім того, є певний вид постанов по виконавчих провадженнях (в даному випадку постанова про накладення арешту на транспортні засоби, будинок), які затверджуються безпосередньо керівником. В обласному відділі є сектор вирішення питань для передачі справ до суду, але їх відділ не направляв виконавчих проваджень в цей сектор. В судові засідання представники відділу з`являються рідко, оскільки фізично не встигають, свою позиції викладають в заявах. 
		   Свідок обвинувачення ОСОБА_10 суду повідомив, що до 1996 року був одружений з ОСОБА_11 , однак на даний час проживають в одному будинку. Зазначив, що був учасником ДТП за яким визнано його винним та відбував покарання в місцях позбавлення волі в м. Полтаві з 2011-2014 роки. Перебуваючи в місцях позбавлення волі на його майно виконавча служба наклала арешт, а саме авто. На будинок арешт накладено після звільнення його з місць позбавлення волі. Повідомлення про накладення арешту йому надійшло в колонію. Оскільки в цьому будинку проживає бувша дружина та його син інвалід і їм не має де жити, звернувся за допомогою до ОСОБА_7 . Право власності на будинок зареєстровано за ним, цей будинок він отримав 80-х роках, працюючи в колгоспі, а потім на протязі декількох років виплачував за нього разом з дружиною. Його дружина ОСОБА_11 подала позов до суду щоб визнати за собою частку будинку, відповідачами зазначено його та відділ ДВС, а тому він особисто з власної ініціативи прийшов до ОСОБА_7 для того щоб поговорити відносно будинку, оскільки останній працював на посаді начальника ДВС Компаніївського РУЮ, а виконавче провадження відносно нього перебувала саме в цій виконавчій службі. До виконавчої служби приходив декілька разів перший раз з власної волі, потім приблизно ще двічі з подачі правоохоронних органів. В жовтні 2014 року прийшов до відділу ДВС де в розмові з ОСОБА_7 повідомив, що йому та його дружині потрібно відсудити будинок в судовому порядку, що ОСОБА_7 не потрібно оскаржувати рішення першої інстанції, на що останній повідомив для того щоб все було вирішено позитивно він повинен заплатити йому 15000 грн. якщо не дасть зазначені кошти то ОСОБА_7 подасть апеляційну скаргу в якій зазначить, що будинок зареєстровано за колгоспним двором і в його дружини не вийде виграти суд, яким чином буде виконана дана проблема не знав. ОСОБА_7 пообіцяв, що все вирішить і йому було цього достатньо, після першого суду обвинувачений сказав, що не повідомив суду, що будинок належить колгоспному двору, але якщо він не дасть йому 15000 грн. подасть апеляційну скаргу та напише про це в ній. В судові засідання в першій інстанції він з`являвся, ОСОБА_7 на засіданні теж був один раз, не заперечував щодо задоволення позову. Після цього судового засідання не бачився з ОСОБА_7 . Пізніше йому надійшла судова повістка з апеляційного суду і після цього він звернувся до правоохоронних органів з власної ініціативи та повідомив їм, що ОСОБА_7 вимагає від нього грошові кошти в сумі 15000 грн. Написав заяву до правоохоронних органів про вимагання від нього ОСОБА_7 15000 грн., оскільки боявся залишитись без житла. За вказівками працівників правоохоронних органів ще двічі приходив до виконавчої служби маючи при собі диктофон, який йому дали працівники СБУ. Записував розмову з ОСОБА_7 на диктофон, вказівка працівників СБУ була щоб мова йшла про суму коштів та це було зафіксовано на диктофон. В цій розмові він завіряв, що допоможе йому і все вирішить, говорив, що не забере апеляційну скаргу, але коли справа повернеться з апеляції все вирішить зазначав, що йому необхідно принести 15000 грн. за дану допомогу. Другий раз прийшов до службового кабінету ОСОБА_7 в кінці червня початок липня 2015 року точної дати не пам`ятає о 09:30 год. При ньому була прихована відеокамера, сумка з коштами в сумі 15000 грн., які дали йому працівники СБУ. Між ним та працівниками СБУ була домовленість, що коли виходитиме після завершення операції, якщо вона була вдалою - сумка має бути в руках, якщо ні - через плече. Гроші в сумі 15000 грн. залишив у шафі, за вказівкою ОСОБА_7 , після чого він вийшов. ОСОБА_14 догнав його і на вулиці повідомив, що апеляцію не забере, вирішить питання після розгляду справи в апеляційній інстанції, ще пропонував свої варіанти в вирішенні цього питання, а саме приписати внука. Потім правоохоронні органи затримали ОСОБА_7 , в подальшому присутнім не був. Дружина ОСОБА_11 знала про розмову, що була між ОСОБА_7 та ним, про передачу коштів в сумі 15000 грн. Після першого суду в залі судових засідань Компаніївського районного суду була розмова з ОСОБА_7 та ним в присутності його дружини ОСОБА_11 про передачу коштів в сумі 15000 грн.
		   Під час дачі показів, свідок змінив покази говорячи, що ОСОБА_7 говорив, що не буде відкликати апеляційну скаргу, але запевнив, що вирішить це питання, яким чином йому відомо не було. Ці слова були сказані вже після того коли кошти були йому передані, а саме, що мова йшла на вулиці перед затриманням ОСОБА_7 .
		   За клопотанням сторони обвинувачення було проведено повторний допит свідка ОСОБА_15 та одночасно проведено допит обвинуваченого ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_15 зазначив, що за вказаних ним раніше обставин обвинувачений ОСОБА_7 вимагав у нього 15000 грн. при зустрічі в його службовому кабінеті дану суму написав на папері і показав йому, що він має заплатити йому ці кошти за те щоб дружина могла відсудити свою частку будинку і, що будинок залишиться в їх власності його не будуть продавати. Розмір неправомірної вигоди в сумі 15000 грн. визначався ОСОБА_7 .За весь час нарахував п`ять зустрічей з ОСОБА_7 перша з власної волі в відділі ДВС, друга вже під час судового засідання в Компаніївському районному судді, третя після надходження судової повістки з апеляційної інстанції (при першому допиті зазначав, що не бачив ОСОБА_7 після суду першої інстанції до травня 2015р.), четверта за вказівкою працівників СБУ з диктофоном та п`ята вже в день передачі неправомірної вигоди в сумі 15000 грн. Під час останньої зустрічі, а саме в день передачі коштів, ОСОБА_7 чекав його, оскільки про зустріч було домовлено, при зустрічі в кабінеті обвинувачений запитав  «приніс», свідок ствердно відповів, показав йому кошти які були перемотані резинкою, обвинувачений попросив покласти гроші до шафи. Свідок відносно «могорича» повідомив, що це не правда оскільки в звертку було видно, що це грошові купюри. Повідомив, що до рішення суду першої інстанції вважав, що ОСОБА_7 дійсно зможе йому допомогти, а після винесення рішення та надходження справи до апеляційного суду розумів, що ОСОБА_7 не зможе йому допомогти.
		   Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив слова свідка лише в тому, що ОСОБА_15 дійсно з`являвся до його службового кабінету і з ним проводилась виховна робота щодо його боргових забовязань по виконавчих листах, він обіцяв заплатити хоч якусь суму боргу, обвинувачений говорив, що йому необхідно внести на рахунок 10% від боргу, а це складало 40000 грн. ввійшовши в його ситуацію, сказав що необхідно внести хоча б 15000 грн. для початку. В іншому зазначив, що всі слова є не правдою, ще раз підтвердив дані ним покази і зазначав, що ОСОБА_15 при кожній зустрічі обіцяв «могорич», а тому коли при останній зустрічі він показав йому зверток - поспішав по своїх справах і мимохідь сказав покласти його до шафи. Що він клав до шафи не бачив.
		   Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_16 суду пояснив, що був залучений працівниками СБУ до проведення слідчих дій у якості понятого, та детально розповів про обставини їх проведення.
		   Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що приходиться бувшою дружиною ОСОБА_10 проживала і на даний час проживає з останнім в одному будинку в с.Зелене. Про обставини справи їй відомо булу лише зі слів бувшого чоловіка до моменту розгляду справу в суді першої інстанції. В 2014 році вона звернулась до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з позовом про визнання спільної сумісної власності частки подружжя, а саме частки будинку, оскільки мають сина інваліда і вразі арешту та реалізації будинку їй з сином не буде де жити. Арешт будинку відбувся в зв`язку з відшкодуванням шкоди її чоловіком ОСОБА_11 за вироком суду у вчиненні ним ДТП. Арешт будинку відбувався в присутності трьох представників виконавчої служби в тому числі й ОСОБА_7 , будь-яких пропозицій про надання неправомірної вигоди від них не надходило, були розмови про боргові зобов`язання за виконавчими листами де боржником є ОСОБА_15 . Про боргові зобов`язання знала до арешту будинку, про розмову з представниками виконавчої служби ОСОБА_15 не знала. З ОСОБА_7 вперше познайомилась під час арешту будинку. Арешт будинку відбувався після звільнення чоловіка з місць позбавлення волі, але коли описували будинок його вдома не було. Будинок на праві власності належить її колишньому чоловікові, але виплачували кошти за придбаний будинок разом. Будинок отримали від колгоспного двору, як молоді спеціалісти, в 1993 році викупили його, шляхом внесення плати частками до бухгалтерії колгоспу, плату вносили по черзі, разом з чоловіком. Є документ на право власності земельної ділянки під будинком, яка була зареєстрована за чоловіком. Після накладення арешту на будинок, вирішила звернутись до суду за захистам своїх та сина прав, оскільки в разі продажу будинку не мала з сином інвалідом де жити, про це обговорювали з бувшим чоловіком, вирішила звернутись до суду сама, допомоги не просила. Позовну заяву складав адвокат та представляв її інтереси в суді.    Незадовго до початку слухання справи чоловік розповів про свою розмову з ОСОБА_7 та про вимагання ним коштів в сумі 15000 грн. До суду звернулась у вересні жовтні 2014 року перше засідання відбулось в лютому 2015 року. На першому засіданні в Компаніївському районному суді був присутнім як представник ВДВС  ОСОБА_7 позовні вимоги визнавав. Після судового засідання, вона, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 говорили в залі судових засідань суду. В ході розмови останній повідомив, що якщо вони заплатять йому 15000 грн. то він вирішить питання про залишення частини будинку їй  позитивно, а якщо ні подасть апеляцію на рішення суду. Яким чином він зможе вирішить позитивно, вона не знала. Що говорив чоловік в цій розмові не пам`ятає. Під час проголошення рішення ОСОБА_17 ніби був, але точно не пам`ятає. Після розмови з ОСОБА_7 в кінці лютого вона приїхала до канцелярії суду щоб отримати рішення суду та їй було повідомлено, що ВДВС подав апеляційну скаргу. При надходженні апеляційної скарги на її адресу, зазначила, що підпису ОСОБА_7 на даній апеляції не було. В подальшому вона ніяких дій не застосовувала і їй не було відомо, що бувший чоловік звернувся до органів СБУ, розмов у неї з ОСОБА_7 більше не було, чи була у чоловіка домовленість з ОСОБА_7 про відкликання апеляційної скарги впевнена, що ні, оскільки чоловік в цей проміжок часу не їздив, диктофона в їх домі вона не бачила. Про передачу коштів ОСОБА_7 взнала вже після їх передачі від чоловіка, до цього він їй нічого не говорив. Відносно дачі коштів ОСОБА_7 в сумі 15000 грн. відносилась негативно, оскільки не має таких грошей. На перше засідання в апеляційній інстанції вона не з`явилася оскільки була хвора, на другому засіданні була присутня разом з адвокатом, представника ВДВС не було, рішення апеляції було позитивним за нею визнано ? будинку та земельної ділянки під ним. Адвоката залучав син, будь-яких домовленостей з адвокатом чи з сином не було. Після розгляду справи в апеляційній інстанції відділ виконавчої служби до неї не звертався.
		   Судом за клопотанням прокурорів вживались заходи щодо виклику в судове засідання другого понятого  ОСОБА_18 , однак на час судового розгляду встановити фактичне місце перебування останнього не надалось можливим, його допит не проводився.
		   Крім показів свідків, стороною обвинувачення у підтвердження вини ОСОБА_7 надано наступні письмові та речові докази, які судом досліджені, а саме:
		   - заявою ОСОБА_10 від 25.06.2015 на ім`я т.в.о. начальника УСБУ в Кіровоградській області полковника ОСОБА_19 про те, що начальник ВДВС Компаніївського РУЮ ОСОБА_20 вимагає у нього грошові кошти в сумі 16 000 грн. за відкликання поданої відділом ДВС апеляційної скарги на рішення Компаніївського районного суду від 17.03.2015 за позовом його дружини ОСОБА_11 про визнання права власності на ? частини житлового будинку, який знаходився під арештом, накладеним державною виконавчою службою;
		   - аудіозаписом розмови між начальником ВДВС Компаніївського РУЮ ОСОБА_21 та ОСОБА_10 , яка зі слів останнього відбулась 25.06.2015, в ході якої ОСОБА_20 вимагав у ОСОБА_10 600 доларів США за відкликання поданої відділом ДВС апеляційної скарги на рішення Компаніївського районного суду від 17.03.2015;
		   - протоколом огляду місця події у невідкладних випадках із застосуванням відеозапису від 01.07.2015, а також відеозаписом огляду місця події від 01.07.2015, що міститься на двох відеокасетах марки «Mini DV», відповідно до яких в службовому кабінеті начальника ВДВС Компаніївського РУЮ, розташованого в смт. Компаніївка по вул. Калініна, 21, в одній із шаф виявлено грошові кошти на загальну суму 15 000 грн., купюрами номіналом по 100 гривень у кількості 110 штук, по 200 гривень у кількості 5 штук, по 500 гривень у кількості 6 штук, при огляді яких із застосуванням ультрафіолетової лампи виявлено свічення жовто-зеленого кольору;
		   - протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 01.07.2015 об 11 год. 11 хв відповідно до якого у приміщенні службового кабінету начальника ВДВС Компаніївського РУЮ слідчим .за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано ОСОБА_22 ;
		   - протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту № 61/24/599/т від 01.07.2015, відповідно до' якого оперативним підрозділом УСБУ в Кіровоградській області на підставі постанови старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Кіровоградської області № 1139т від 01.07.2015 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту - одержання начальником відділу ДВС Компаніївського районного управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_21 неправомірної вигоди від ОСОБА_10 у розмірі 15 000 грн. за зняття арешту з будинку та відкликання поданої до суду апеляційної скарги;
		   - протоколом від 01.07.2015 про огляд, ідентифікацію та вручення ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 15000 грн. для передачі як неправомірну вигоду ОСОБА_7 ;
		   - протоколом про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 01.07.2015, відповідно до якого оперуповноваженим Долинського МРВ УСБУ в Кіровоградській області, в рамках кримінального провадження № 42015120000000094 від 25.06.2015, на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області № 1139 від 26.06.2015 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій, за участю заявника ОСОБА_10 , в присутності понятих, провів огляд грошових купюр номіналом 100 гривень у кількості 110 штук, номіналом 200 гривень у кількості 5 штук, номіналом 500 гривень у кількості 6 штук, на загальну суму 15 000 грн., які помічені за допомогою спеціального невидимого препарату «Промінь-1» з обох сторін, при освітленні лампою з ультрафіолетовим випромінюванням купюри світяться характерним зеленим світлом, та вручені ОСОБА_10 для участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій - контроль за вчиненням злочину - одержання неправомірної вигоди ОСОБА_21 від заявника;
		   - протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 61/24/596/т від 01.07.2015, відповідно до якого оперуповноваженим Долинського МРВ УСБУ в Кіровоградській області, за результатами проведення 01.07.2015 оперативним підрозділом УСБУ в Кіровоградській області, в рамках кримінального провадження № 42015120000000094 від 25.06.2015, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області № 1145т від 26.06.2015 спостереження за особою стосовно начальника відділу ДВС Компаніївського районного управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_23 , отримано відомості, які можуть бути використані як докази у вказаному кримінальному провадженні; 
		   - протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 61/24/597/т від 01.07.2015 та додатком до нього - оптичним диском DVD-R № 445т (з аудіозаписом розмови ОСОБА_23 та ОСОБА_10 , яка мала місце 30.06.2015 приблизно о 10 год. 00 хв.), де Проша під час розмови повідомив, що вони не будуть відкликати апеляційну скаргу, однак став вимагати у ОСОБА_10 неправомірну вигоду у тій же сумі за те, що ВДВС Компаніївського РУЮ не буде здійснювати реалізацію житлового будинку та земельної ділянки під ним, на які накладено арешт;
		    - протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 61/24/598/т від 01.07.2015 з додатком до нього - оптичним диском DVD-R № 444т з аудіозаписом розмови та відеозаписом зустрічі ОСОБА_7 з ОСОБА_10 яка відбулася 01.07.2015 приблизно об 11:00 годині в службовому кабінеті начальниа ВДВС ОСОБА_7 де останній повторив, що апеляційна скарга відкликатись не буде, і ВДВС не буде здійснювати реалізацію житлового будинку та земельної ділянки;
		    - висновком експерта № 1586 від 19.08.2015, відповідно до якого грошові знаки НБУ у кількості 110 купюр номіналом 100 грн., 5 грошових знаків номіналом 200 грн., 6 грошових знаків номіналом 500 грн., всього 121 грошовий знак НБУ на загальну суму 15 000 грн., вилучені 01.07.2015 в ході огляду місця події із шафи в службовому кабінеті начальника ВДВС Компаніївського РУЮ, виготовлені підприємством, що здійснює їх випуск для Національного банку України. На всіх грошових знаках виявлено з обох сторін стороннє люмінесцентне світіння жовто-зеленого кольору у вигдялі плям різного розміру  по вигляду утворене аерозолем;
		   - актом здачі-приймання висновку судового експерта, відповідно до якого вартість проведеної судової експертизи у кримінальному провадженні становить 984,00 грн.;
		   - постановою ВДВС Компаніївського РУЮ про арешт майна ОСОБА_10 та оголошення заборони на його відчуження від 08.11.2013, затвердженою начальником ВДВС Компаніївського РУЮ ОСОБА_21 ;
		   - витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на майно ОСОБА_10 ;
		   - рішенням Компаніївського районного суду від 17.03.2015 про часткове задоволення позову ОСОБА_11 ;
		   - апеляційною скаргою ВДВС Компаніївського РУЮ на рішення Компаніївського районного суду від 17.03.2015;
		   - ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.04.2015 провадження № 22-ц/781/1151/15 про залишення апеляційної скарги ВДВС без руху;
		   - листом ВДВС Компаніївського РУЮ від 23.04.2015 про напралення оригіналу квитанції про сплату судового збору;
		   - заявою відділу ДВС Компаніївського РУЮ від 03.06.2015 про поновлення строку на апеляційне оскарження за підписом ОСОБА_7 ;
		   - заявою відділу ДВС Компаніївського РУЮ від 22.06.2015 про розгляд апеляційним судом Кіровоградської області апеляційної скарги відділу ДВС без участі їх представника за підписом ОСОБА_7 ;
		   - грошовими коштами (банкнотами) на загальну суму 15000 грн., вилученими в ході проведення огляду місця події 01.07.2015 в кабінеті начальника відділу ДВС Компаніївського районного управління юстиції ОСОБА_23 ;
		   - протоколом огляду документів від 21.07.2015 згідно якої слідчим ОСОБА_24 було оглянуто блокнот ОСОБА_7 та матеріали зведеного виконавчого провадження № 40488359 від 23.10.2014 про стягнення з ОСОБА_10 коштів на користь фізичних осіб.
		   Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору належності, допустимості, достатності та достовірності, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них добута з порушенням норм чинного законодавства, а інші  як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують обставини, зазначені в обвинувальному акті.
		   Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12- рп/2011 у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а саме на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		   Конституційний Суд України виходить з того, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випавдково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамери спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і зовні. Тобто, фіксування має відбуватись виключно ситуативно, випадково.
		   Оцінюючи такий доказ, як звукозапис запис розмови від 25.06.2015, який ОСОБА_10 долучив до своєї заяви від 25.06.2015 на адресу УСБУ у Кіровоградській області на підтвердження вимагання у нього ОСОБА_7 коштів за відкликання апеляційної скарги, судом встановлено, що під час допиту свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що диктофон, за допомогою якого він здійснював запис вказаної розмови, йому було надано працівниками СБУ, тобто до подання заяви та внесення її відомостей до ЄРДР. 
		   За таких обставин, суд, відповідно до положень ст. 89 КПК України визнає вказаний доказ (звукозапис розмови від 25.06.2015 доданий до заяви від 25.06.2015 між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ), збережений на диску, таким що зібрано всупереч вимогам КПК Україниє, а тому є недопустимими.
		   Суд критично оцінює посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 на недопутимість таких доказів як: протокол огляду місця подіі? у невідкладних випадках із застосуванням відеозапису від 01.07.2015; ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку від 02.07.2015; висновок судово-технічноі? експертизи документів №1586 від 19.08.2016; постанову про визнання предметів речовими доказами у кримінальному проваджені та долучення і?х до матеріалів кримінального провадження від 02.07.2015; постанова про визнання предметів речовими доказами у кримінальному проваджені та долучення і?х до матеріалів кримінального провадження від 02.07.2015; постанова про визнання предметів речовими доказами у кримінальному проваджені та долучення і?х до матеріалів кримінального провадження від 25.08.2015; протокол огляду предметів та документів від 26.08.2015; постанова про визнання предметів речовими доказами у кримінальному проваджені та долучення і?х до матеріалів кримінального провадження від 26.08.2015; протокол огляду предметів від 21.07.2015; постанова про визнання предметів речовими доказами у кримінальному проваджені та долучення і?х до матеріалів кримінального провадження від 21.07.2015 по тій причині, що дані, відображені у протоколі огляду місця події у невідкладних випадках із застосуванням відеозапису від 01.07.2015 здобуто не у визначений законом порядок.
		   Судом встановлено, що 26.06.2015 прокуратурою Кіровоградської області винесено постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадження № 42015120000000094, крім того 26.06.2015 слідчим суддею апеляційного суду Кіровоградської області розглянуто та задоволено клопотання прокуратури Кіровоградської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42015120000000094.
		   Враховуючи наведене, негласні слідчі (розшукові) дії, які проводились працівниками СБУ у Кіровоградській області 30.06.-01.07.2015 здійснювались в межах чинного законодавства України.
		   З приводу порушення прокурором строків розсекречення вказаних документів, а також вимог ст. 290 КПК України, судом встановлено, що постанова прокуратури Кіровоградської області про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26.06.2015 розсекречена 19.10.2016 акт № 23, а ухвала слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області від 26.06.2015 розсекречена 20.10.2016 акт № 30. Вказані додаткові матеріали були отримані обвинуваченим та його захисниками 24.10.2016, що підтверджується відповідною розпискою від 24.10.2016.
		   Оскільки прокурором вказані додаткові матеріали отримані під час судового розгляду, їх відкриття стороні захисту відбулось в цілому в межах норм КПК України, а тому у суду немає підстав застосовувати до наданих прокурором письмових доказів положення ч.12 ст. 290 КПК України.
		   Суд визнає подані процесуальні документи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій датовані 01.07.2015  протоколи, постанови, що складались за результатом затримання, обшуку ОСОБА_7 та його кабінету, вилучення тощо належними та допустими доказами у даному кримінальному провадженні.
		   Разом з тим, суд звертає увагу на те, що прокурором не надано будь-яких доказів, які б свідчили про походження грошових коштів, вручених ОСОБА_10 згідно протоколу про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 01.07.2015 в приміщенні по АДРЕСА_3 . В протоколі зазначено, що кошти ... отримані з відповідних джерел фінансування у передбаченому законом порядку та необхідних для проведення заходів..., однак прокурор не зміг пояснити звідки взять гроші, для вручення ОСОБА_7 .
		   Посилання захисника на покази свідка ОСОБА_11 , що в цей день у себе в будинку нікого не бачила суд оцінює критично, оскільки як вона повідомила, вона не була обізнана про звернення її колишнього чоловіка до органів СБУ з приводу вимагання хабара ОСОБА_7 , і про події 01.07.2015 їй стало відомо пізніше. Факт вручення зазначених коштів у своєму будинку підтвердив ОСОБА_10 та понятий ОСОБА_16 .
		   Надаючи оцінку такій характеризуючій ознаці, як отримання неправомірної вигоди поєднану з вимаганням неправомірної вигоди, суд зазначає наступне.
		    Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) права особи на справедливий судовий розгляд.
		   Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 09.06.1998 у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії, підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		   У рішенняі ЄСПЛ у справі Раманаускас проти Литви від 05.02.2008 заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він вислювлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необгрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурення не було. У разі відсутності таких доказів націоанльні суди зобовязані були проаналізувати, чи мало місце підбурювання. Суд константував, що національний суд не вжив відповідних заходів, зокрема, навіть не намагався з`ясувати роль кожного з головних дієвих осіб, наприклад, причини особистої ініціативи особи, що дала хабар, звернутися до заявника, незважаючи на те, що обвинувальний вирок щодо останнього грунтувався на доказах, отриманих внаслідок оскаржуваного ним факту підбурювання.
		   Відповідно до положень пункту 5 примітки до ст. 354 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ, що діяв на момент реалізації слідчо-оперативних заходів), під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		   Поняття хабар більш вузьке і законодавцем було замінено на неправомірна вигода.
		   Однак, виходячи із судової практики Верховного Суду України даної категорії злочинів, зокрема, постанов Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України: № 5-14кс12 від 4 жовтня 2012 року, № 5-13кс13 від 23 травня 2013 року, № 5-14кс13 від 30 травня 2013 року, № 5-28кс13 від 5 вересня 2013 року, де зазначається, така ознака, як вимагання хабара (слід читати неправомірна вигода), може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа  хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця.
		   Правильне визначення меж вимагання хабара пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою хабара, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
		   Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до хабара може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.
		   За законодавчим визначенням, не може розглядатися як вимагання хабара погроза з боку хабароодержувача вчинити відносно хабародавця законні дії, хоча вони й зачіпають законні інтереси останнього. 
		   Тобто, Верховний Суд України раніше неодноразово висловлював свою правову позицію з приводу вірного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара і констатував, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабара виключається.
		   Враховуючи наведене вище, оцінивши в сукупності обставини за яких ОСОБА_10 звенувся до органів УСБУ з інформацією про вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди, суд приходить до висновку, що ініціатором надання неправомірної вигоди з метою уникнення законної реалізації власного арештованого майно, був саме ОСОБА_10 , з зафіксованих оперативними підроздіами УСБУ розмов між останніми, відсутнє така ознака як вимагання (примусу) ОСОБА_25 неправомірної вигоди, не дивлячись на те, що мало місце обговорення суми коштів. Судом не встановлено, що ОСОБА_7 було створено для ОСОБА_10 умови, які б переконали останнього в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача. Подана апеляційна скарга на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17.03.2015 у цивільній справі № 391/1252/14-ц підписана не ОСОБА_7 , а державним виконавцем ВДВС Компаніївського РУЮ ОСОБА_12 було суб`єктивно, на переконання ОСОБА_10 , розцінено як створення обвинуваченим реальної небезпеки його правам та законним інтересам. 
		    ОСОБА_10 на власний розсуд, не порадившись з дружиною, яка подала позов та її адвокатом, не маючи юридичної освіти, не розуміючи обставини, на підставі яких посилався державний виконавець, самостійно прийшов до суб`єктивного висновку, що відкликання апеляційної скарги вирішить його проблеми.
		Також прокурором не доведено, коли саме, де, за яких обставин відбулася розмова, між ОСОБА_10 і ОСОБА_7 в якій останній почав вимагати неправомірну вигоду для себе, яким чином була визначена сума коштів. Позання обвинуваченого і ОСОБА_10 різняться, проте і свідчення свідка ОСОБА_11 суд не може взяти за основу, оскільки ОСОБА_7 був відсутній на проголошенні рішення Компаніївського райсуду 17.03.2015, що пізніше стало підставою для поновлення апеляційним судом Кіровоградської області строків на подання апеляційної скарги, тобто немає доказів, що така розмова відбулась в залі суду після зачитання рішення.
		   Крім того, стороною обвинувачення у зміненому обвинувальному акті не наводяться які саме дії, виконанням (невиконанням) яких погрожував ОСОБА_7 , зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця.
		   На останньму слід зупинитись детальніше.
		   Органами досудового слідства в ЄРДР 25.06.2015 внесено фабулу повідомлення: керівник одного із правоохоронних органів Кіровоградської обалсті вимагає від фізичної особи неправомірну вигоду в сумі 16 тис.грн. за вчинення процесуальних дій з використанням свого службового становища в інтересах такої особи щодо зняття арешту з майна.
		   Однак ОСОБА_10 звертався до органів УСБУ з заявою, в якій чітко зазначив, що ОСОБА_25 ...вимагає хабар в сумі 16 тис.грн. за відкликання поданної ДВС апеляційної скарги на рішення Компаніївського райсуду від 17.03.2015....
		   Тобто, фабула внесеного до ЄРДР повідомлення № 42015120000000094 від 25.06.2015 суттєво відрізняється від змісту заяви ОСОБА_10 .
		   Постанова прокуратури Кіровоградської Кіровоградської області про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26.06.2015 розсекречена 19.10.2016 акт № 23, і ухвала слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської областівід 26.06.2015 розсекречена 20.10.2016 акт № 30 надавали дозвіл працівникам УСБУ на проведення негласних слідчих (розшукових) дій оскільки йшлося про вимагання ОСОБА_7 непрамірної вигоди від ОСОБА_10 за відкликання апеляційної скарги, однак як встановлено судом від вчинення дій щодо її відкликання ОСОБА_7 відмовився 30.06.2015, що зафіксовано відповідним чином на аудіо- носіях.
		   Тобто, оперативним підрозділам УСБУ, слідчому прокуратури області, станом на 01.07.2015 на момент реалізації неправомірної вигоди, проведення оперативно-слідчих дій було достеменно відомо, що ОСОБА_7 відмовився від своїх дій щодо відкликання апеляційної скарги ВДВС, однак не зафіксовано, за які саме дії вподальшому вимагає від ОСОБА_10 неправомірну вигоду.
		   Прокурор змінивши зміст обвинувачення в суді вважає, що ОСОБА_7 мало місце вимагання неправомірної вигоди за вирішення питання щодо непроведення примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянкив, що належить ОСОБА_10 і на які ДВС накладено арешт.
		   Свідок ОСОБА_12 , у кого на виконанні знаходилось зведене виконавче провадження № 40488359 про стягнення з ОСОБА_10 боргу, зазначив суду, що він є процесуально незалежною особою і будь-які рішення щодо проведення тих чи інших виконавчих дій приймає безпосередньо він і керуюється лише нормами Закону України Про виконавче провадження. Будь яких розмов з ОСОБА_7 як його начальником щодо даного провадження у нього не було, усних вказівок щодо тої чи іншої виконавчої дії з приводу ОСОБА_10 не мав. Дійсно є певні процесуальні документи, які обвинувачений ОСОБА_7 затверджує як начальник ВДВС, однак відповідальність за їх складання несе безпосередньо державний виконавець. Станом на 01.07.2015 на все майно ОСОБА_10 накладено арешт, однак з 02.12.2014 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області вжито заходи забезпечення позову, а саме зупинено продаж арештованого майна  житлового будинку з надвірними спорудами.
		   Таким чином, як начальник ВДВС, ОСОБА_7 не мав повноважень на втручання у здійснення виконавчих дій та впливу на державного виконавця. Законом України Про виконавче провадження, (у редакції станом на 01.07.2015 року) начальник ВДВС наділений повноваженями або затверджувати постанови державного виконавця, як то передбачено, зокрема ч.5 ст. 8, ч.4 ст. 20, ч.2 ст. 29, ч.1 ст. 39, ч.4 ст. 47, ч. 3 ст. 48, ч. 3 ст 49 вказаного Закону, вирішувати питання відводу державного виконавця за заявою особи, а також погоджувати певні рішення державного виконавця, наприклад ч.6 ст 20 Закону.
		З наведених прокурором в обвинувальному акті нормативно-правових актів, які регламентують повноваження ОСОБА_7 , відсутні такі повноваження, як самостійно приймати процесуальні рішення з приводу реалізації арештованого майна.
		   В зміненому обвинувальному акті прокурором не зазначаються, за які саме дії, які входять до повноваджень ОСОБА_7 , як начальника ВДВС тобто службової особи, яка займає відповідальне становище, останнім одержувалась неправомірна вигода. З представлених в якості доказів зафіксованих розмов між останнім і ОСОБА_10 не вбачається, що ОСОБА_7 вимагає неправомірну винагороду за вчинення ним якихось дій, не вбачається, що він буде впливати, зобов`язувати, схиляти до вчинення будь-яких дій свого підлеглого державного виконавця ОСОБА_12 з метою, як зазначається в обвинуваченні непроведення примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки, що належить ОСОБА_10 і на які ДВС накладено арешт. Більше того, має місце таке висловлювання ОСОБА_7 ... я нічного не буду робить..., однак прокурор помилково розцінює його як відмову від проведення якихось дій, не зазначаючи яких, які він зобов`язаний по Закону зробити.
		   Підсумовуючи наведене, суд частково погоджується з доводами захисників обвинуваченого з тим, що в діях ОСОБА_10 та працівників УСБУ в Кіровоградській області вбачаються ознаки провокації до вчинення ОСОБА_7 кримінального провопорушення. 
		   Враховуючи вище наведене, оцінивши всі обставини в сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що ОСОБА_10 використовуючи працівників Управління Служби безпеки України Кіровоградської області, переслідував власні корисливі інтереси з метою перешкоди державному виконавцю вчиняти передбачені Законом про виконавче провадження заходи, з метою стягнення з боржника на користь стягувачів боргу. Хоча мало місце порушення ОСОБА_7 норм вказаного Закону, оскільки останній не наділений повноваженням надавати консультації з приводу вчинення, або не вчинення дій з метою захисту ОСОБА_10 свого майна від продажу.
		   Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в якому він обвинувачується.
		   Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		   За таких обставини, суд приходить до переконання про недоведеність в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: у вчиненні одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 
		   Відтак, ОСОБА_7 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим та виправдати.
		   Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		   Судові витрати за проведення судових експертиз відшкодувати за рахунок держави.
		   Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
		   Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у вигляді особистого зобовязання  скасувати.
		   Речові докази:
		   - грошові кошти на загальну суму 15000 грн. вилучені в ході проведення огляду місця події 01.07.2015 у службовому кабінеті ОСОБА_7 , а саме - купюри номіналом 500 (пятсот) гривень, в кількості 6 (шість) штук: ВЖ3330176; СИ9963188; ВГ6413211; В31907650; ВФ4742370; 3Г0773194;- купюри номіналом 200 (двісті) гривень, в кількості 5 (п`ять) штук: ВЕ5553703; ЗЗ2422095; ВД9767135; ПА6538049; ЄA 2269892; - купюри номіналом 100 (сто) гривень, в кількості 110 (сто десять) штук: KP1056224; КУ5347917; БА9339896; КЗ7977089; 3Б38101726; CE3238316; ГЗ2935166; Е30371277; МП432052О; ЕЖ2782914; СЗ5442925; МН7464295; ВА2339803; КП3867032; ЕХ1419386; 3B0325863; BГ4086381; BБ8126429; 3B8205190; E36741829; EФ6623993; 3B5474128; BB6048905; KC6251272; ВД0736251; K37540030; MA4814440; КУ5693759; ГД0149398; ГД5220119; ЗИ1414850; KA5902067; ЗД2154980; БP8601007; КК9681441; БН3305952; ВЖ2647842; БМ7447744; МП6872163; КБ5289585; МА6627953; М39855035; АИ8788296; АЖ3259118; КМ8060829; КМ6189965; ГБ6843512; КЕ6695574; БП2474519; ЕЯ4271899; КТ2075710; МЕ2О96741; КС4447588; СА6780880; МИ9115558; KЗ6207237; КН7514164; KH4340133; BE3254762; KЛ3268261; КР9114838; EA6872207; C31699109; KE1780782; MA8805980; ВФ1013971; КМ5160753; КМ9450959; BE7507952; ЕЯ2242661; ВЗ5453908; МЕО590362; ЕЕ9577395; ГЗ0318984; КГ8306230; ЗФ6461812; КЛ6869105; ЕВ3154561; ЗГ2611975; КН5789933 ; ЗФ7206384; МЕОО48667; КР4793106; КК5359256; МП2608488; ЕЗ5463370; A35033096; КГ3731351; 3Б4986037; КГ0991594; КИ3569948; КМ6436342; ГЗ2302484; ЗГ9738190; ЕФ0807297; КЙ6659491; ЕД3378355; ЗФ2286965; ЗЕ9429462; ЗД7395544; МЄ0180147; 3Д3220037; КА4613642; ЕЄ7750301; КГ5087815; ЗБ1191786; ЗЕ9686305; МЗ6176479; КЕ5616927; КЛ6640З70 - передати в дохід держави;     
		   - мобільний телефон марки «Fly» в пластиковому корпусі чорного кольору; картки ПриватБанк № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ; грошовів кошти на загальну суму 1151 грн. номіналом по 100 гривень кожна, які мають серїі та номери: АЗ6656649, КЄ6729329, ЗП5314827, ДА8274999, ГФ3340795, ВЧ3306438, ВМ6266141, ЗГ0885751, ЕЧ7927091, КМ4641443, ЗФ6445773, купюру номіналом 50 гривень, яка має серію та номер ТА5267754,та купюру номіналом 1 гривня серія та номер АЄ7191085 - повернути власнику ОСОБА_7 ;
		   - протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій та електронні носії інформації  три диска марки «DVD  R» розміром 4,7 GB № 444т, №445т, №448т; диск марки «CD-R», доданий до заяви від 25.06.2015 ОСОБА_10  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		   - системний блок виробництва «HP Compaq» чорного кольору та системний блок сіро-чорного кольору з найменевунням «Power»; зведене виконавче провадження (номер за ЄДРВП 40488359) боржник ОСОБА_10 - повернути до Компаніївського ВДВС Компаніївського РУЮ. 
		   - змиви з рук ОСОБА_7 на марлеві тампони  знищити.
		   Судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 984,00 (дев`ятсот вісімдесят чотири) грн, відшкодувати за рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Компаніївський районний суд Кіровоградської області.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...