Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/2705/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ухвала
		іменем україни 
		14 грудня 2016 року    м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого       Дьоміної О.О., 
		 
		суддів:                            Іваненко Ю.Г.,                 Маляренка А.В., 
		 
		                                СитнікО.М.,                     Ступак О.В.,     
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» про визнання незаконним та скасування наказу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з березня 2013 року вона працює на посаді лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення                № 1 Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» (далі - КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка»). Розпорядженням адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від 16 січня 2016 року № 4 було створено позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва на базі Ленінського районного військового комісаріату та затверджено її склад. 12 лютого 2016 року позивача було ознайомлено з наказом головного лікаря                                             КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» від 11 лютого           2016 року № 38 про направлення її на роботу у військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року, в якому вона повідомила про свою відмову та незгоду щодо роботи у складі комісії з посиланням на те, що раніше вже брала участь у роботі комісії. 
		Посилаючись на порушення своїх трудових прав, зміну суттєвих умов праці, відсутність її згоди щодо направлення на роботу до військово-лікувальної комісії та очевидну дискримінацію по відношенню до неї з боку керівництва, а також на небезпечні умови праці для її здоров'я, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря                      КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» від 11 лютого    2016 року № 38 про направлення її як лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення № 1 КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» на роботу у військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року. 
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2016 року позов задоволено. 
		Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря                               КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» від 11 лютого               2016 року № 38  про направлення лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення № 1 ОСОБА_3 на роботу у лікарську               комісію Ленінського (Інгульського) районного військового комісаріату                                м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року.
		Вирішено питання про судові витрати.
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня              2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від                       05 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Вирішено питання про судові витрати.
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваний наказ головного лікаря КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» прийнятий згідно з розпорядженням голови адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від                   15 січня 2016 року № 4 та дійшов висновку про те, що позивача правомірно направлено на роботу у складі позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії Ленінського району м. Миколаєва для виконання нею державних обов'язків під час проведення мобілізації. 
		При цьому апеляційний суд вважав, що згода працівників щодо виконання державних або громадських обов'язків законодавством не передбачена, оскільки для працівників на час виконання ними цих обов'язків встановлені гарантії та пільги відповідно до законів України, тому підстави, на які посилається позивач, не звільняють її від виконання роботи в складі комісії.
		Зокрема, апеляційний суд визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на п. 5 розпорядження від 15 січня 2016 року, де зазначено, що головному лікарю КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» забезпечити роботу комісії лікарем стоматологом і медичною сестрою за попереднім узгодженням, згідно з додатком № 1, зазначивши, що склад комісії було створено раніше, надання згоди на виконання вказаних обов'язків законодавством не передбачено.
		На спростування доводів позивача про використання з боку керівництва примусової праці, апеляційний суд зазначив, що робота в комісії передбачає здійснення позивачем обов'язків саме як лікаря-стоматолога. 
		Доводи позивача про небезпечні умови праці апеляційний суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, крім того, вони спростовуються актом від 25 березня 2016 року щодо обстеження стоматологічного кабінету позаштатної військово-лікарської комісії, відповідно до якого кабінет відповідає санітарним нормам та іншим вимогам і стандартам.
		Із посиланням на ст. 139 КЗпП України, згідно з якою працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір, апеляційний суд зазначив, що позивач зобов'язана виконувати розпорядження головного лікаря, зокрема наказ про направлення її на роботу у складі позаштатної військово-лікарської комісії. 
		З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи  судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
		Проте рішення апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.
		Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
		Завданнями цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
		За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 
		Судами установлено, що розпорядженням голови адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від 15 січня 2016 року                       № 4-р створено позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва на базі Ленінського районного військового комісаріату та затверджено її склад на період роботи з 15 січня по 31 грудня 2016 року. Згідно з додатком № 1 вказаного розпорядження до членів комісії включено лікаря-стоматолога ОСОБА_3 На підставі вказаного розпорядження головним лікарем КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» 11 лютого 2016 року видано наказ № 38 про направлення лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення № 1 КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 на роботу у військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року.
		Підпунктом 2 п. 5 вищевказаного розпорядження головному лікарю КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» вказано забезпечити роботу комісії лікарем-стоматологом і медичною сестрою за попереднім узгодженням, згідно з додатком № 1, медичним інструментарієм та обладнанням стоматологічного кабінету.
		11 лютого 2016 року головним лікарем КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» винесено наказ № 38, згідно з яким на виконання розпорядження адміністрації Ленінського (Інгульського) району Миколаївської міської ради від 15 січня 2016 року № 4-р «Про створення позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії Ленінського (Інгульського) району м. Миколаєва» наказано направити лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення № 1 ОСОБА_3  на роботу у лікарську комісію Ленінського (Інгульського) районного військового комісаріату м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року.
		Із вказаним наказом ОСОБА_3 ознайомилася 12 лютого 2016 року і зазначила, що своєї згоди на участь в роботі комісії не надає, так як раніше вже брала участь її роботі протягом жовтня - грудня 2015 року, тому просила призначити іншого лікаря для роботи в комісії.
		Згідно зі ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
		Однак на вищевказані положення норм матеріального права апеляційний суд уваги не звернув та не зазначив обставин і фактів на спростування доводів позивача та висновків суду першої інстанції про наявність дискримінації в діях відповідача по відношенню до позивача, що виразилося у повторному залученні до роботи в комісії, враховуючи, що в КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» працює близько 200 працівників.
		Разом із тим суд залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої у справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
		Усупереч вимогам ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у достатньому обсязі не перевірив законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору та на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		 
		у х в а л и л а:
		 
		          Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
		Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня                2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		          Головуючий                                                 О.О. Дьоміна                                                                                      Судді:                                                             Ю.Г. Іваненко 
		         
		 
		                                                                                  А.В.Маляренко
		 
		 
		                                                                                 О.М.Ситнік
		 
		 
		                                                                                  О.В.Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...