Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 718/2295/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2016. Зареєстровано: 22.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2016.
Дата набрання законної сили: 21.02.2017
Результат оскарження 21.02.2017 Апеляційний суд Чернівецької області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №718/2295/16-к 
		Провадження №1-кп/718/130/16
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.12.2016 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіцмань кримінальне провадження № 12016260110000468 за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , росіянина, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працівника Кіцманського лісництва, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, 
		за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 
		ВСТАНОВИВ:
		 ОСОБА_3 21 липня 2016 року біля 19:00 години керуючи технічно справним транспортним засобом  колісним трактором марки «DW240В» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по лісовій дорозі Кіцманського лісництва, що розташований за межами с. Суховерхів Кіцманського району, зі сторони м. Кіцмань у напрямку с. Суховерхів, в той час на необладнаному для перевозки пасажирів тракторі згідно його технічних характеристик, на підкрильниках даного транспортного засобу в якості пасажирів сиділи ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Наближаючись до підйому у вище зазначеному лісі, водій ОСОБА_3 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не врахував стан поверхні проїзної частини, а також кут підйому, що технічно стало причиною втрати курсової стійкості, керованим ним транспортним засобом, розпочав рух на даний підйом, в результаті чого відбулося перекидання трактора, на пасажира ОСОБА_7 .
		Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, у вигляді відкритого перелому кісток тазу зі зміщенням, розрив промежини, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку у своєму комплексі, що відносяться до розряду ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.
		Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 12.1 та 21.11 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету міністрів України за номером 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 pоку, які вимагають від водія :
		- п. 12.1  під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу, постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати;
		- п. 21.11  забороняється перевозити пасажирів поза кабіною автомобіля (крім передбачених цими Правилами випадків перевезення пасажирів у кузові вантажного автомобіля з бортовою платформою або в кузові-фургоні, призначених для перевезення пасажирів), у кузові автомобіля-самоскида, трактора, інших самохідних машин, на вантажному причепі, напівпричепі, в причепі-дачі, в кузові вантажного мотоцикла. 
		Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав, щиро розкаявся та показав суду, що 21 липня 2016 року, після проведення лісових робіт, він повертався на тракторі разом із ОСОБА_7 , та ОСОБА_9 з лісу. На підйомі проїзної дороги, по його необережності трактор перекинуло, внаслідок чого ОСОБА_7 трактором придавило.
		Потерпілий ОСОБА_7 суду надав покази, про те, що 21 липня 2016 року він разом зі своїми товаришами ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , після вживання спиртних напоїв, на тракторі поверталися з Кіцманського лісництва. Він по своїй волі сів на підкрильник даного транспортного засобу у якості пасажира, за кермом був ОСОБА_3 . Під час виїзду на пагорб, трактор перекинуло на його сторону, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження. Після вказаної ДТП і по даний час він постійно лікується.
		За згодою учасників судового провадження, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Таким чином суд, оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена, в його діяннях має місце склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Згідно роз`яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, призначаючи покарання за відповідно частиною ст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. 
		Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Тому, вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, зокрема те, що згідно із ст. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_3  відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3  є щире каяття та часткове відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_7 шкоди.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується медичним актом №263 від 22 липня 2016 року та висновком експерта №978 від 26 липня 2016 року (т. 2 а.с. 35, 38).
		Також судом враховуються фактичні обставини та характер злочинного діяння, відношення обвинуваченого до скоєного, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме те, що він по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, його майновий стан, тобто має постійне джерело доходів, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Суд бере до уваги і те, що ОСОБА_3  свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, раніше не судимий, частково відшкодував завдані збитки, думку потерпілого, який просив суворо не карати.
		Крім того, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 працює лісорубом Кіцманського лісництва і у своїй роботі постійно використовує транспортний засіб  трактор, тому суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді виправних робіт в межах санкції ч.1 ст.286 КК України. Менш суворий вид покарання за вчинення даного кримінального правопорушення, буде недостатній для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Щодо призначення додаткового покарання, суд враховує, що транспортний засіб, у даному випадку трактор, є єдиним джерелом доходів обвинуваченого та його родини, і в подальшому - єдиний дохід, що дасть можливість відшкодувати потерпілому завдані збитки, тому вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.
		Саме такий вид покарання, на погляд суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинувачених, та є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання.
		Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, та просив суд стягнути з останнього на його користь матеріальну шкоду у розмірі 33738,21 гривень, яка складається з витрат пов`язаних з лікуванням та моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
		Розглянувши вимоги цивільного позову, суд вважає, що останній слід задовольнити частково, виходячи із наступного. Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями. 
		Як вбачається з наданих суду квитанцій, сума матеріальної шкоди, яка і підлягає стягненню з обвинуваченого, складає у розмірі 25000 гривень, оскільки надані потерпілим квитанції не в повній мірі підтверджують кількість, найменування лікарських засобів, медикаментів, які були використані під час лікування, внаслідок спричинення ДТП.
		Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. 
		Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.
		Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03. 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. На розмір компенсації цієї шкоди впливають характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
		При цьому суд оцінює і матеріальне положення обвинуваченого ОСОБА_3 , який офіційно працює, а також розумність заявленої потерпілим суми з урахуванням реальної можливості її виплати обвинуваченим.
		Судом встановлено, що потерпілий зазнав душевних страждань, та переживань внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_7 позбавлений можливості протягом тривалого часу вести звичний образ життя, що проявилося із проблемами здоров`я та перебуванні на лікуванні.
		З врахуванням всіх обставин справи суд, керуючись принципом розумності та справедливості, приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково. 
		Обвинуваченому запобіжний захід не застосовувався.
		Судові витрати по справі за проведення експертиз покласти на ОСОБА_3 .
		Питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		 Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, КПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		Визнати  ОСОБА_3  винним в скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді виправних робіт на строк 1 (один) рік з відрахуванням в дохід держави 10 (десять) відсотків із суми заробітку  ОСОБА_3 , без позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		Стягнути з  ОСОБА_3  на користь ОСОБА_7 33738 (тридцять три тисячі сімсот тридцять вісім) гривень 21 коп. матеріальної шкоди та 10000 ( десять тисяч) гривень моральної шкоди. 
		Стягнути з  ОСОБА_3  на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 1319 гривень 40 коп. 
		Речовий доказ по справі, а саме: колісний трактор «DW240B», державний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий під розписку власнику ОСОБА_3  залишити в останнього.
		На вирок може бути подана апеляція протягом 30 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд.
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...