Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/10896/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2016 року                                                                            м. Київ
		         
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого Червинської М.Є.,
		 
		суддів: Завгородньої І.М.,   Мазур Л.М.,             
		             Писаної Т.О.,           Попович О.В.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Антитерористичного центру при службі безпеки України, апарату Ради національної безпеки України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У липні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду із указаним позовом, у якому, просили стягнути з відповідачів Антитерористичного центру при Службі безпеки України, апарату Ради національної безпеки України солідарно 6 149 278 грн 50 коп. майнової шкоди кожному, та у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 968 640 грн кожному та суму, витрачену на проведення експертного будівельно-технічного дослідження у розмірі 500 грн. У подальшому уточнили позовні вимоги та просила стягнути заподіяну шкоду с держави.
		Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 26 серпня 2014 року внаслідок прямого влучення в належний їм на праві власності будинок № 90 з належними прибудовами та огорожею, який знаходиться в АДРЕСА_1, в результаті загорання від прямого влучення гарматних снарядів відбулася пожежа, в якій було знищено належний їм будинок, а також все їх майно, яке знаходилось у ньому. Актом комісії Новосвітлівської селищної ради Краснодонського району Луганської області від 15 вересня 2014 року обстеження завданої шкоди, обставин руйнування і пожежі було встановлено, що в результаті прямого влучення снаряду будинок, а також все майно згоріло, унаслідок чого їм завдана майнова шкода в розмірі 12 298 557 грн 50 коп., а також моральна шкода в сумі 3 968 640 грн кожному, яка спричинена в результаті душевних страждань, яких вони зазнали у зв'язку із знищенням їх майна, істотних вимушених змін у способі життя.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 березня                      2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від                      6 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. 
		Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із відсутності підстав для деліктної відповідальності відповідачів у справі як окремо кожного так і в солідарному порядку, оскільки в їх діях не встановлено протиправної поведінки.
		Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі співвідповідачів на стадії апеляційного розгляду справи, відтак необхідно відмовити в позові з цих підстав.
		Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Судами встановлено, що 26 серпня 2014 року під час проведення антитерористичної операції в АДРЕСА_1  в належний позивачам на праві власності будинок № 90 з належними йому прибудовами та огорожею в результаті загорання від прямого влучення гарматних снарядів, відбулась пожежа, у якій було знищено належний позивачам будинок, а також все їх майно, яке знаходилось в ньому, про що був складений акт обстеження комісії Новосвітлівської селищної ради Краснодонського району Луганської області від 15 вересня 2014 року.
		Згідно висновку ТОВ «Судово-експертний Альянс» експертного будівельно-технічого дослідження від 15 вересня 2015 року вартість матеріального збитку, завданого позивачам становить 1 03535 грн, вартість відновлювального ремонту вказаного домоволодіння становить 1 238 240 грн, також позивачі вказують на знищення їх майна, яке знаходилось в їх будинку на суму 10 990 317 грн.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.
		Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2914.
		Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від                       7 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Луганська область - з 7 квітня 2014 року.
		Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивачі посилалися на те, що така шкода завдана їм внаслідок подій, які відбулися на території в АДРЕСА_1, а саме, в результаті загорання від прямого влучення гарматних снарядів в належний їм будинок, в період проведення антитерористичної операції. Вважали, що завдана шкода має бути відшкодована за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою - ст. 19 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», згідно якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Тобто обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особи, переходить право вимоги до винної особи. 
		Так, незважаючи на те, що стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» містить положення про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом за рахунок Державного бюджету України відповідно до закону, з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, а позивачі наполягали на відшкодуванні шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 11 ЦПК України), апеляційний суд дійшов помилкового висновку, про те, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів. Апеляційний суд не врахував, що до участі у справі в якості відповідача була залучена Державна казначейська служба України, позивачі просили відшкодувати заподіяну шкоду за рахунок держави, а тому висновок про відмову у задоволенні позову за підстав не залучення належного відповідача неможливо вважати обґрунтованим.
		Дійшовши висновку, який не ґрунтується на законі, апеляційний суд не встановив чи на даний час законодавчо визначено порядок такого відшкодування, завданого внаслідок терористичного акту.
		Також не можна погодитись із висновками місцевого суду про недоведеність позову, оскільки суд застосувавши загальні положення відшкодування шкоди, ст. 1166 ЦК України, фактично поклав на позивачів тягар доказування доведеності завданої шкоди, при цьому у порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України не звернув уваги на те, що є загальновідомим фактом, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності, а позивачі надали докази щодо зруйнування належного їм будинку.
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивачі не довели обставини на які вони посилались, у той час як такі обставини є загальновідомими, проте при розгляді справи не встановив чи є встановлений законом порядок для відшкодування такої шкоди.
		Викладене свідчить, що при вирішенні спору судами неповно встановлено фактичні обставини справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказами, відповідно до них не визначено правовідносини, що виникли між сторонами, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.336, ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити. 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді:І.М. Завгородня Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...