Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/6974/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2016. Зареєстровано: 25.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/6974/16-ц
		пр.№ 2/464/1909/16 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21.12.2016 року        Сихівський районний суд м. Львова
		в складі головуючого судді Радченко Е.А.
		при секретарях Лобко А.С., Бондар Н.С.
		з участю представника позивача ОСОБА_1 
		 відповідача ОСОБА_2  
		 представників відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_3 , Іваночко А.І.
		 представника відповідача Львівської міської ради  Крупник П.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання ордеру на службову квартиру недійсним,
		В С Т А Н О В И В :
		13.09.2016 року КЕВ м. Львова звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним ордер на службову квартиру АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_2 .
		Позовні вимоги мотивовані тим, що житловою комісією під час прийняття рішення щодо розподілу службової квартири ОСОБА_2 на склад сім`ї чотири особи було допущено порушення вимог законодавства в частині забезпечення його дружини та доньки житловою площею, оскільки в 2005 році вказані особи були забезпечені житловою площею в складі сім`ї ОСОБА_4 . Тому ОСОБА_2 не мав права на отримання трикімнатної службової квартири, а міг претендувати лише на отримання квартири на склад сім`ї дві особи.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Крім того, представник позивача посилався на те, що про вказане порушення закону стало відомо лише в 2016 році, тому представник позивача просив поновити строк давності.
		Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Також представники відповідача зазначили, що позивачем пропущено строк звернення до суду та відсутні підстави для поновлення цього строку. 
		Представник відповідача Виконавчого комітету Львівської міської ради в судове засідання 21.12.2016 року не з`явився за невідомих обставин. Про час та місце розгляду позову відповідач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду позову від цього відповідача не надходило. В судовому засіданні 12.10.2016 року представник відповідача заперечувала проти позову, зазначивши, що порушень законодавства при видачі ордеру з боку виконавчого комітету не було.
		Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		З серпня 1990 року по жовтень 2015 року позивач перебував на військовій службі та був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я наказом Міністерства оборони України № 715 від 24.09.2015 року. 
		Відповідач був зарахований на квартирний облік на отримання житла зі складом сім`ї  три особи: відповідач, його дружина та донька, 1997 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача народилася ще одна дитина. 
		Наказом начальника Львівського гарнізону № 64гр від 24.11.2008 року за Львівським військовим інститутом Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» закріплено службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
		Наказом начальника Академії сухопутних військ № 176-ПД від 22.10.2009 року вказану квартиру надано відповідачу, який на той час тимчасово виконував обов`язки за вакантною посадою начальника кафедри тилового забезпечення факультету підготовки спеціалістів із забезпечення військ. 
		11.11.2009 року відповідач звернувся до міського голови із заявою про видачу ордеру на вищезазначену квартиру.
		16.11.2009 року КЕВ м. Львова на адресу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради направлено подання та необхідний пакет документів на закріплення квартири за відповідачем на склад сім`ї чотири особи з оформлення службового ордера.
		З витягу з протоколу № 35 засідання громадської комісії з житлових питань при виконкому від 01.12.2009 року вбачається, що питання про закріплення відповідачу службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 було погоджено.
		Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 817 від 14.12.2009 року вищезазначену квартиру закріплено за відповідачем та членами його сім`ї (чотири особи), який з 2008 році проживав у гуртожитку ЛІСВНУ «ЛП» та потребував поліпшення житлових умов.
		На підставі цього наказу 16.12.2009 року відповідачу було видано ордер на службову квартиру на склад сім`ї чотири особи: відповідач ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_5 , неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Позивач вважає, що відповідач не мав права на отримання трикімнатної службової квартири, а міг претендувати лише на отримання квартири на склад сім`ї дві особи.
		Вирішуючи позов суд виходить з наступного.
		Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. 
		Надання службового житла в користування є одним із способів реалізації права на житло.
		В ч.1 ст.5 ЖК УРСР зазначено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
		Згідно зі ст.118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
		Відповідно до ч.2 ст.121 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. 
		Згідно зі ст.122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
		Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено обов`язок держави щодо забезпечення військовослужбовців жилим приміщенням.
		Згідно п.п. 9,10 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 20 від 03.02.1995 року, військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
		Відповідно до п. 1.2 Інструкції «Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом міністерства оборони України № 577 від 06.10.2006 року, військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожній військовій частині формується фонд службового житла. 
		В п. 2.1 цієї Інструкції зазначено, що військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби надаються службові житлові приміщення. 
		В судовому засіданні встановлено, що відповідач, як військовослужбовець, мав право на отримання службового житла. Це право ніким не оспорюється. Разом з тим, позивач оспорює право відповідача отримати службову квартиру на склад сім`ї чотири особи.
		Суд не може з погодитись з такою позицією позивача, оскільки вона є безпідставною.
		Так, згідно ст.64 ЖК УРСР, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Тобто, дружина позивача та його донька ОСОБА_8 1997 року народження, є членами сім`ї відповідача.
		Як вбачається з довідок Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 10.12.2008 року, 23.12.2008 року та від 21.10.2009 року ні відповідач, ні члені його сім`ї, в тому числі дружина та донька ОСОБА_8 1997 року народження, не мали у власності житла.
		Крім того, згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку, що видана Академією сухопутних військ 11.09.2009 року за № 574/п відповідач разом з членами своєї сім`ї, в тому числі з дружиною та донькою ОСОБА_8 проживає на території академії. 
		Статтею 59 ЖК України передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
		Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті. 
		Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на день прийняття рішення про закріплення за відповідачем службової квартири на склад сім`ї чотири особи, дружина відповідача та одна з його доньок були забезпечені житлом. 
		Як на доказ своїх вимог позивач посилається на те, що дружина відповідача та донька ОСОБА_8 були забезпечені житлом в складі сім`ї ОСОБА_4 (батька та дідуся) по АДРЕСА_3 . Проте, жодного доказу того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 станом на день прийняття рішення про закріплення за відповідачем службового житла були членами сім`ї ОСОБА_4 , позивачем не надано.
		Та обставина, що дружина відповідача мала у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , не впливає на право відповідача отримати квартиру на склад сім`ї чотири особи.
		Так, дружина відповідача  ОСОБА_5 дійсно мала у власності вказану квартиру. Проте, за договором дарування від 06.09.2008 року ОСОБА_5 відчужила цю квартиру та з 10.09.2008 року право власності на цю квартиру зареєстровано за ОСОБА_10 .
		Враховуючи, що позивачем не доведено, що хтось з членів сім`ї відповідача станом на день прийняття рішення про закріплення за відповідачем спірної службової квартири, був забезпечений житлом, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач безпідставно отримав службову квартиру на склад сім`ї чотири особи.
		Оскільки в 2009 році жоден з членів сім`ї відповідача не був забезпечений житлом, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що з метою отримання спірної квартири відповідачем було надано недостовірну інформацію, не відповідає дійсності. 
		Інших обставин, які за вимогами ст. 59 ЖК України можуть бути підставами визнання ордеру недійсним, не наведено та не доведено. 
		Вирішуючи позов, суд також враховує, що позивачем пропущено позовну давність, яка становить три роки з дня видачі ордера, тобто з 16.12.2009 року. Позивач просить поновити цей строк. Проте зазначені позивачем причини пропуску цього строку не можна вважати поважними. В той же час, застосування спливу позовної давності в якості підстави для відмови в позові можливо лише в разі обґрунтованості позовних вимог. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 129 Конституції України, ст.ст. 5, 59, 64, 118, 121, 122 ЖК УРСР, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В :
		   В задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання ордеру на службову квартиру недійсним  відмовити в повному обсязі.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення рішення. 
		 
		 
		Головуючий                            Радченко Е. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...