Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17150/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2016.
Дата набрання законної сили: 23.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		                                                                                                                                                             
		                                                                    У Х В А Л А 
		                                                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		 20 грудня  2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		головуючого - Усика Г.І.
		суддів - Борисової О.В., Невідомої Т.О.
		при секретарі - Ільченко В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У червні 2014 р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		На обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 01.08.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 041/697621-КR, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 30 802,00 доларів США зі сплатою 12,55 процентів річних, строком до 31.07.2015 р.
		Посилаючись на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим у нього станом на 31.03.2015 р. утворилася заборгованість у розмірі 58 019,68 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ в еквівалентно 1 360 133,65 грн., що складається з заборгованості: за кредитом - 27 525,03 доларів США, що еквівалентно 645 258,96 грн., по відсоткам - 19 537,31 доларів США, що еквівалентно 458 005,85 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 6 616,25 доларів США, що еквівалентно 155 102,21 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 4 341,09 доларів США, що еквівалентно 101 766,63 грн., просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 041/697621-КR від 01.08.2008 р. у розмірі 58 019,68 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 1 360 133,65 грн.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.06.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.10.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.
		Справа №755/17150/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/15479/2016        Головуючий у суді першої інстанції:  Савлук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.06.2015 р. скасовано та ухвалено нове.
		Позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»: 20 675,00 доларів США, що складає 484 675,76 грн. - заборгованість за кредитом за період з 24.06.2011 р. до 31.03.2015 р.; 9 924,78 доларів США, що складає 232 662,54 грн. - заборгованість по сплаті процентів за період з 24.06.2011 р. до 31.03.2015 р.; 4 719,03 доларів США, що складає 110 626,33 грн. - пені нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2014 р. по 31.03.2015 р.; 2 444,60 доларів США, що складає 57 307,78 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.04.2014 р. по 31.03.2015 р.
		В іншій частині позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3 654,00 грн. судового збору за розгляд справи районним судом. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 14.04.2016 р. касаційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.10.2015 р. залишено без змін.
		 Постановою Верховного Суду України від 9.11.2016 р. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.04.2016 р. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 6.10.2015 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк» просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
		Зазначав, що суд першої інстанції помилково застосував позовну давність, оскільки строк дії кредитного договору закінчувався 31.07.2015 р., а з позовом до суду про захист порушеного права Банк звернувся 28.06.2014 р., тобто в межах строку позовної давності.   
		З огляду на наведене вважав, що Банк вправі вимагати дострокового повернення тієї частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягали оплаті до моменту закінчення виконання останнього зобов'язання (31.07.2015 р.), а також несплачених платежів в межах позовної давності по кожному із передбачених умовами договору щомісячних платежів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові №6-116 цс13 від 06.11.2013 р., на яку посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. 
		В судове засідання представник ПАТ «Укрсоцбанк» не з׳явився, про час та місце розгляду справи зазначена юридична особа була повідомлена належно, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення судової повістки. 
		Представник ОСОБА_1  просив апеляційну скаргу відхилити, посилаюсь на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
		Просив визнати поважною причину неподання до суду першої інстанції вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» від 12.04.2010 р. про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту, що була направлена ОСОБА_1 не за місцем його проживання, а за місцем проживання його матері - АДРЕСА_1, яка віднайшла його у себе при проведенні ремонту квартири на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.  
		Перевіряючи поважність причин неподання відповідачем до суду першої інстанції надісланої йому претензії-вимоги від 12.04.2010 р. про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту з урахуванням пов'язаних з ним платежів, колегія суддів вважає, що неподання ОСОБА_1 до суду першої інстанції цього доказу було зумовлене поважною причиною, якою є направлення вимоги про дострокове повернення кредиту не за місцем його реєстрації та проживання (АДРЕСА_2), про що  позивачеві було достовірно відомо з огляду на укладену між ними додаткову угоду №1 від 08.07.2009 р., а за іншою адресою: АДРЕСА_1). 
		З огляду на наведене, колегія суддів відповідно до положень ч. 2 ст. 303 ЦПК України вважає необхідним прийняти та дослідити зазначений доказ.  
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 09.11.2016 р. у справі № 6-2251цс16, колегія суддів виходить з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2008 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на купівлю автотранспортних засобів №041/697621-КR, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 30 802,00 доларів США зі сплатою 12,55 процентів річних, кінцевий термін повернення основоної заборгованості до 31.07.2015 р.
		На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави № 041/697625-ZO, предметом якого є рухоме майно, а саме: автомобіль марки  Hyndai Santa Fe, номер кузова  НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
		08.07.2009 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 041/697621-КR від 01.08.2008 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування, визначених договором, також внесли зміни до графіку погашення кредиту.
		 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснив 21.04.2009 р., то строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права для позивача розпочався з 21.05.2009 р. і сплинув 21.05.2012 р. Оскільки Банк звернувся з позовом 28.06.2014 р., а відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, то зазначена обставина відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладених у справах № 6-116 цс13 від 06.11.2013 р. та № 6-14 цс14, які в силу ст. 360-7 ЦК України є обов׳язковою для сторін.
		Висновок суду щодо правової підстави для відмови у задоволенні позовних вимог - сплив позовної давності (незважаючи на неправильність обрахунку цього строку, що не вплинуло на правильність ухваленого рішення) є правильним, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За змістом ст. 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
		Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
		При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 631, 530 ЦК України).
		Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
		З кредитного договору убачається, що сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту - до 31.07.2015 р. (п.п.1.1.1 п. 1.1 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням суми основної заборгованості - щомісяця до 20 числа кожного місяця (п. 1.1 кредитного договору) і для процентів - щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, в якому нараховані проценти (п.п. 2.4.1. п. 2.4 кредитного договору).
		Таким чином поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
		Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України  спливає у відповідне число останнього місяця строку. 
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
		Відповідно до ст. 256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).
		ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявив про застосування строків позовної давності, та просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. 
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.  (ч.ч. 1, 5  ст. 261 ЦК України).
		 Пунктом 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 30 802,00 доларів США, зі сплатою 12,55 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п. 1.1.1 п. 1.1 кредитного договору, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 31.07.2015 р. 
		 Відповідно до п.п. 2.4.1 п. 2.4 кредитного договору, сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем, у якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
		 Згідно п. 4.1  кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених у п. 1.1 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення.
		 Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається  з моменту порушення строку його погашення.
		 Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплатити податки.         
		 Останній платіж з повернення кредитних коштів ОСОБА_1 здійснив 21.04.2009 р., 12.04.2010 р. ПАТ «Укрсоцбанк» направило йому претензію (вимогу) про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту та пов'язаних з ним платежів на загальну суму 29 657,03 долари США та 1 028,59 грн. 
		 Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» змінило строк виконання зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним розпочався з наступного дня після одержання такої вимоги.
		 Оскільки з позовом до суду ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося 24.06.2014 р., тобто після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги  ПАТ «Укрсоцбанк».
		Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
		 
		у х в а ли л а:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 р. залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.  
		        
		                     Головуючий:                                 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...