Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/8276/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2016. Зареєстровано: 27.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2016.
Дата набрання законної сили: 21.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Юзефович І.О.
		Суддя-доповідач - ОСОБА_1
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 грудня 2016 року справа №428/8276/16-а 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 
		 Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засіданні ОСОБА_2, за участю представника відповідача ОСОБА_3 міської ради Луганської області - ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 міської ради Луганської області, ОСОБА_5 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2016 року у справі № 428/8276/16-а за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області, міського голови м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування пункту рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області, визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька Луганської області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02.08.2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 міської ради Луганської області, міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування пункту рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області, визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу, мотивуючи вимоги тим , що рішенням одинадцятої сесії ОСОБА_3 міської ради сьомого скликання 28.04.2016р. було прийнято Рішення №400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради», відповідно до п.8 якого планувалась реорганізація з 07.07.2016р. департаменту з юридичних питань та контролю шляхом виключення зі структури виконавчих органів міської ради департамент з юридичних питань і контролю та скорочення посади директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради. Оскаржуване рішення ОСОБА_3 міської ради було прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, а виконуючий обовязки міського голови секретар міської ради ОСОБА_7 не мав повноважень скликати, відкривати, проводити сесію міської ради та вносити на її розгляд пропозиції щодо структури виконавчих органів міської ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів. 06.05.2016р. позивача ОСОБА_5 було попереджено про наступне звільнення. Проте, у період з 06.05.2016р. по 06.07.2016р. позивачу ОСОБА_5 не було запропоновано вакантні посади, що є грубим порушенням чинного законодавства України. На виконання зазначеного рішення міської ради 02.07.2016р. було видано розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька ОСОБА_6 №219-К, яким позивача ОСОБА_5 було звільнено з займаної посади у звязку з її скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вищенаведене розпорядження №219-К є протиправним та підлягає скасуванню.
		         Позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати п.8 рішення одинадцятої (чергової) сесії ОСОБА_3 міської ради «Про  затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради» від 28.04.2016 №400; визнати протиправним та скасувати  розпорядження ОСОБА_3 міського голови №219-К від 02.07.2016р. «Про  звільнення ОСОБА_5О.»; поновити ОСОБА_5 на посаді директора департаменту з юридичних питань і контролю ОСОБА_3 міської ради Луганської області з 06.07.2016р. та допустити негайне виконання постанови суду в цій частині; стягнути з ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2016р. по час фактичного поновлення ОСОБА_5 на посаді директора департаменту з юридичних питань і контролю ОСОБА_3 міської ради.
		Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від  09 листопада 2016  року  у  справі  № 428/8276/16-а  адміністративний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області, міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування пункту рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області, визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови міста Сєвєродонецька Луганської області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу  задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 міського
		голови №219-К від 02.07.2016р. в частині звільнення ОСОБА_5, 12.09.1967р.н..  Поновлено ОСОБА_5, 12.09.1967р.н., на роботі на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю ОСОБА_3 міської ради Луганської області.
		          Стягнуто з ОСОБА_3 міської ради Луганської області на користь ОСОБА_5, 12.09.1967р.н., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 07.07.2016р. по 09.11.2016р., у розмірі 13256,16грн. з відрахуванням обовязкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовити за необґрунтованістю.
		Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
		        Позивач в своїй апеляційній скарзі просив  скасувати  постанову суду першої інстанції  в  частині відмови у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що рішення Сєвєродонецького міського суду, в частині відмовлення в позовних вимогах, щодо визнання протиправним та скасування п.8 рішення одинадцятої (чергової) сесії ОСОБА_3 міської ради «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради» від № 400, є незаконим та необґрунтованим.
		         Сєвєродонецьким міським судом у постанові від 15 липня 2016 року по справі № 428/3278/16-а встановлено, що 16.02.2016 року пленарне засідання шостої (позачергової) сесії ОСОБА_3 міської ради сьомого скликання було відкрито та проведено незаконно, при цьому депутати не мали повноважень на внесення кандидатури на посаду секретаря міської ради і проекти оскаржуваних рішень не були оприлюднені v встановленому Законом порядку, то оскаржуване рішення віл 16.02.2016 року № 99 слів вважати незаконним.
		       Крім того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року по справі №428/2003/16-а вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області VII скликання № 98 від 16.02.2016 року, поновлення на посаді ОСОБА_3 міського голови з 17.02.2016 року задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області VII скликання № 98 від року «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_6В.» та поновити ОСОБА_6 на посаді ОСОБА_3 міського голови з 17.02.2016  року.  Зазначеним рішенням суду встановлено порушення порядку відкриття та проведення сесії міської ради та процедури підготовки питань до розгляду на сесії призвело до прийняття протиправного рішення. 
		        Згідно п.6 ч.4 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міського голови відносяться повноваження , щодо внесення на розгляд ради пропозиції, щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		         Суд першої інстанції в своєму рішенні не взяв до уваги ці обставини, а також не надав їм належної правової оцінки.
		         Крім того,  на час подачі апеляційної скарги, позивача не поновлено на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю ОСОБА_3 міської ради.
		         Апелянт вважає, що в даній частині, рішення повинно бути змінено з стягненням з ОСОБА_3 міської ради Луганської області на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з 06.07.2016 року та по час фактичного поновлення ОСОБА_5 на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю ОСОБА_3 міської ради.
		        Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив  скасувати  постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		        В обґрунтування  апеляційної  скарги  посилається  на норми ст.ст. 32, 49-2, 241-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)та зазначає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, прийняте не на підставі повного, всебічного та обєктивного розгляду справи.
		         Також відповідач зазначив, що для вдосконалення структури виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради, раціоналізації робочих місць, що є істотними змінами в організації виробництва та праці, ОСОБА_3 міська рада прийняла рішення № 400 від 28.04.2016 року «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради». Розпорядженням міського голови № 262 від 29.06.2016 року було затверджено штатний розпис окремих виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради на 2016 рік.
		        Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив  скасувати  постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволеній позовних вимог в   повному обсязі.
		         В обґрунтування  апеляційної  скарги  посилається  на норми ст.ст. 32, 49-2, 241-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)та зазначає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, прийняте не на підставі повного, всебічного та обєктивного розгляду справи.
		         Також відповідач зазначив, що для вдосконалення структури виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради, раціоналізації робочих місць, що є істотними змінами в організації виробництва та праці, ОСОБА_3 міська рада прийняла рішення № 400 від 28.04.2016 року «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради». Розпорядженням міського голови № 262 від 29.06.2016 року було затверджено штатний розпис окремих виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради на 2016 рік. 
		         Згідно ч. 1  статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
		          Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяць строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає па такий місяць, відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
		          З огляду на викладене, останнім робочим днем позивача на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради є 06.07.2016 року.
		         Крім того, у відповідності до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок  працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що час  звільнення вважається останній день роботи».
		     Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у труда відносинах з роботодавцем.
		       Останнім днем роботи позивача було 06 липня 2016, то цей день  вважатиметься днем звільнення працівника.
		         Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з розрахунок у строки,зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
		         Крім того, у відповідності до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. А отже, ОСОБА_3 міською радою було попереджено позивача в передбачений законом строк.
		        Враховуючи вищевикладене, 06.07.2016 року буде вважатися останнім днем роботи працівника, а отже і днем звільнення та днем видачі трудової книжки. А отже, висновки першої інстанції про те, що роботодавцем не був витриманий двомісячний термін, та звільнення позивача повинно було відбутися 07.07.2016 року є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
		         06.05.2016 року, на засіданні комісії з питання проведення реорганізації у виконавчих органах міської ради (Протокол 1) на виконання рішення ОСОБА_3 міської ради від 28.04.2016р № 400, було попереджено Директора Департаменту з юридичних питань та контролю міської ради ОСОБА_5 про майбутнє звільнення, та було запропоновано вакантні посади які маються у виконавчих органах ОСОБА_3 міської ради станом на 06.05.2016 року, з якими позивач ознайомився та скріпив своїм підписом попередження. 
		         01.07.2016 року на засіданні комісії з питання проведення реорганізації у виконавчих органах міської ради (Протокол 3) позивача знову ж таки було ознайомлено та запропоновано вакансії у виконавчих органах ОСОБА_3 міської ради, з якими позивач ознайомився та скріпив підписом. 
		        З огляду на викладене ОСОБА_3 міською радою було вжито всіх передбачених Законом заходів щодо пропозицій позивачу іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації, а отже висновок суду в цій частині є незаконним та необгрунтованим.
		        Крім того, розпорядженням міського голови від 30.06.2016 року № 211-К «Про проведення конкурсів у виконавчих органах міської ради» було зобовязано провести конкурси на заміщення вакантних посад, зокрема: - заступника начальника юридичного відділу, - начальника юридичного відділу.
		           Розпорядженням міського голови від 04.07.2016 року № 222-К «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 30.06.2016року № 211-К «Про проведення конкурсів у виконавчих органах міської ради» були внесені певні зміни, зокрема скасований конкурс на зайняття вакантної посади заступника начальника юридичного відділу.
		          Розпорядженням міського голови від 05.07.2016 року № 224-К «Про скасування конкурсу на заміщення посади начальника юридичного відділу міської ради» було скасовано проведення конкурсу на заміщення посади начальника юридичного відділу.
		         Позивач був ознайомлений зі змістом вказаних розпоряджень міського голови, про що свідчить його підпис в розпорядженнях, при цьому жодних заяв на переведення позивача на іншу роботу до ОСОБА_3 міської ради не надходило.
		         При прийнятті на черговій сесії ОСОБА_3 міської ради рішення від 28 квітня №  400 фактично відбулася реорганізація Департаменту з юридичних питань та контролю ОСОБА_3 міської ради наступним чином: - виключено посаду Директора департаменту з юридичних та правових питань із структури виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради відділ з юридичних та правових питань департаменту з юридичних питань та контролю міської ради перейменувати у відділ з юридичних питань міської ради та ввести його до структури виконавчих органів міської ради;  відділ контрольно-ревізійної та договірної роботи департаменту з юридичних питань та контролю міської ради перейменувати у відділ контрольно-ревізійної та договірної роботи міської ради та ввести його до структури виконавчих органів міської ради.
		         На посади відділу з юридичних та правових питань, та відділу контрольно-ревізійної та договірної роботи були переведені згідно заяв ті самі особи, та на ті самі посади які вони займали у Департаменті з юридичних та правових питань ОСОБА_3 міської ради, а отже твердження що позивачу не були запропоновані посади у відділі з юридичних правових питань є безпідставними та необґрунтованими.
		          З огляду на викладене, судом першої інстанції не було взято до уваги що на час перебування позивача на посаді директора департаменту з юридичних питань та контролю було скасовано конкурси, про що було відомо позивачу, на заміщення вакантних посад зокрема начальника і заступника начальника юридичного відділу. 
		         При цьому на посади відділу з юридичних та правових питань  та відділу контрольно-ревізійної та договірної роботи були переведені згідно заяв ті особи, та на ті самі посади які вони займали у департаменті з юридичних та правових питань ОСОБА_3 міської ради. Цей факт також підтверджується Розпорядженням міського голови 07 липня 2016року № 231 -К «Про переведення на посади працівників відділу з юридичних правових питань департаменту з юридичних питань та контролю».
		      Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував проти апеляційної скарги позивача.
		       Позивач у судове засідання не зявилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
		       Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши  матеріали  справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає  за  необхідне  постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
		      Судами першої та апеляційної інстанції  встановлено наступне.
		      З копії трудової книжки серії БТ-ІІ №3515937  вбачається,  що 04.05.2011р. ОСОБА_5 переведено на посаду директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради на підставі розпорядження міського голови №64-К від 04.05.2011р.. 06.07.2016р. ОСОБА_5 звільнено з роботи у звязку із скороченням штату працівників виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради - з посади директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі розпорядження від 02.07.2016р. №219-К (а.с.9).
		      28 квітня 2016 року на 11 (черговій) сесії ОСОБА_3 міської ради VII скликання ОСОБА_3 міською радою прийнято рішення № 400  «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради», пунктом п.8 вирішено реорганізувати з 07.07.2016р. департамент з юридичних питань та контролю міської ради, виключивши зі структури виконавчих органів міської ради департамент з юридичних питань та контролю та скоротивши посаду директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради; відділу з юридичних питань та правових питань департаменту з юридичних питань та контролю міської ради перейменувати у відділ з юридичних питань міської ради та ввести його до структури виконавчих органів міської ради  (а.с. 44-45).
		         Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі  Закон № 280/97-ВР, тут і надалі в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації».         
		       Згідно п.п.8,20, ч.4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова: 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
		        24.12.2015 року рішенням № 91 другої (чергової) сесії ОСОБА_3 міської ради VII скликання було затверджено Регламент роботи ОСОБА_3 міської ради VІІ скликання (далі - Регламент).
		        Відповідно до статті 3.2, 3.4, 4.3 Регламенту у разі звільнення з посади міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень, повноваження міського голови здійснює секретар міської ради. Секретар міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах до закону або до дня відкриття першої сесії міської ради,  обраної на  чергових місцевих виборах.
		       Міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесії ради і головує на пленарних засіданнях ради і видає розпорядження у межах своїх повноважень. Секретар міської ради у випадку відсутності або дострокового припинення повноважень міського голови здійснює повноваження міського голови; скликає сесії ради у випадках передбачених ст. 2.3 Регламенту, повідомляє депутатами і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради.
		        Відповідно до ст. 2.14 Регламенту юридичний департамент (відділ) міської ради проводить правову оцінку наданих  і погоджених постійними комісіями ради матеріалів, про що складається юридичний висновок про відповідність (невідповідність) проекту рішення міської ради. В разі визнання проекту рішення таким, що не відповідає чинному законодавству України, проект повертається в комісію (комісії) на доопрацювання.
		        В разі відсутності юридичного висновку з проекту рішення або невідповідності проекту рішення міської ради чинному законодавству України, зазначений проект не вноситься до порядку денного сесії міської ради.
		        Як вбачається з матеріалів справи, до Департаменту з юридичних питань та контролю ОСОБА_3 міської ради надійшов проект рішення 11-ї сесії ОСОБА_3 міської ради VII скликання від 28.04.2016 року № 400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради».
		        Зазначений проект, між іншими, узгоджений директором департаменту з юридичних питань та контролю ОСОБА_5 (а.с.44).
		        Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.07.2016р. по адміністративній справі №428/3278/16-а за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області про визнання незаконним відкриття та проведення засідання сесії, визнання незаконними та скасування рішень, визнано незаконним відкриття та проведення 16.02.2016р. засідання шостої (позачергової) сесії ОСОБА_3 міської ради Луганської області сьомого скликання; визнано незаконним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області від 16.02.2016р. №99 «Про обрання секретаря міської ради». Постанова набрала чинності 06.09.2016р. на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду
		        Ухвалю Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року    залишена без змін постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.07.2016р. по адміністративній справі №428/3278/16-а.
		       Таким чином, рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області від 16.02.2016р. №99 «Про обрання секретаря міської ради» вважається нечинним з 06 вересня 2016 року.   
		      Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
		       Колегія суддів визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
		        Конституційний Суд України у пункті 5 Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшов наступного  висновку. 
		         Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
		      Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед  юридичними  і  фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого  самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією  певних  субєктивних  прав  та  охоронюваних  законом інтересів,  і  субєкти  цих  правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
		       З огляду на викладене колегія суддів вважає, що визнання рішення органу місцевого  самоврядування нечинним не може автоматично тягнути за собою відміну рішень цього органу, які були прийняті у період чинності рішення, яке в подальшому було визнано нечинним, що в свою чергу є  «гарантією стабільності суспільних відносин».
		        З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що 18.04.2016р. секретарем Сєвєродонецької міської ради Луганської області ОСОБА_7 в межах встановлених ч.2 п.п.8,20, ч.4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР, статті 3.2, 3.4, 4.3 Регламенту роботи ОСОБА_3 міської ради VІІ скликання було видано Розпорядження міського голови №126 «Про скликання одинадцятої (чергової) сесії міської ради сьомого скликання». 
		       Посилання апелянта   ОСОБА_5 на незаконність чинного рішення внаслідок відсутності повноважень ОСОБА_7 не можуть бути взяті колегією суддів  до уваги, з огляду на те, що тільки з 06.09.2016р. у судовому порядку було визнано обрання ОСОБА_7 секретарем міської ради незаконним та нечинним рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області від 16.02.2016р. №99 «Про обрання секретаря міської ради», а на час прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_7 відповідно до Закону № 280/97-ВР та Регламенту ОСОБА_3 міської ради VII скликання, мав повноваження на скликання сесії та видання розпорядження.           
		        За таких обставин, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування п.8 рішення одинадцятої (чергової) сесії ОСОБА_3 міської ради «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради» від  №400 не підлягає задоволенню.
		       06 травня 2016 року на підставі рішення 11-ї сесії ОСОБА_3 міської ради VII скликання від 28.04.2016 року № 400 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради» та відповідно  до ст. 32 Кодексу законів про працю України відповідачем попереджено ОСОБА_5 ,  директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради  про зміну істотних умов праці в окремих виконавчих органах ОСОБА_3 міської ради, а саме: виключення зі структури виконавчих органів міської ради департамент з юридичних питань та контролю та скоротивши посаду директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради; відділу з юридичних питань та правових питань департаменту з юридичних питань та контролю міської ради перейменувати у відділ з юридичних питань міської ради та ввести його до структури виконавчих органів міської ради (а.с.48-50).
		         01.07.2016 року на засіданні комісії з питання проведення реорганізації у виконавчих органах міської ради (Протокол 3) позивач знову був ознайомлений  та йому  запропоновано вакансії у виконавчих органах ОСОБА_3 міської ради, з якими позивач ознайомився та скріпив підписом (а.с.52-56)
		         02 липня 2016 року ОСОБА_3 міським головою прийнято розпорядження № 217-К «Про звільнення ОСОБА_5О.», яким ОСОБА_5 директора департаменту з юридичних питань та контролю міської ради, звільнено з роботи 06.07.2016р. у звязку із скороченням штату працівників виконавчих органів ОСОБА_3 міської ради за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати і грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
		        Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове  задоволення  позовних  вимог,  та  зазначає,  що  судом  частково   невірно  застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
		        Частиною  другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної  влади  та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		        Відповідно до ст. 1  Закону  України «Про службу в органах місцевого самоврядування»   (далі  -   Закон  № 2493-III)  (в  редакції  на  час  виникнення  спірних  правовідносин)  -  служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. 
		       Статтею  2  Закон  № 2493-III  визначено,  що  посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. 
		        Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування  окреслені статтею  20  Закону  № 2493-III,  яка  унормовує: «Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). 
		        Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування розпорядження ОСОБА_3 міського голови № 219-К «Про звільнення ОСОБА_5О.» виходив  з  того,  що  звільнення позивача ОСОБА_5 відбулось в останній день двомісячного строку, встановленого п.3 ст.32 КЗпП України, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства України таке звільнення може мати місце після закінчення двомісячного строку попередження про вивільнення працівника, тобто з 07.07.2016р..
		        Крім того, суд першої інстанції зазначив,що всупереч вимогам законодавства України, ОСОБА_3 міською радою Луганської області протягом двомісячного строку  (06.05.2016р. - 06.07.2016р.) не було запропоновано ОСОБА_5 вакантні посади. Пропонування вакантних посад за конкурсом працівнику у звязку із скороченням його посади суперечить вимогам чинного законодавства України. 06.07.2016р. При цьому суд  зауважив, що письмової заяви про відмову від переведенням на іншу посаду у звязку із скороченням штату працівників позивач ОСОБА_5 не надавав, та крім того, звільнення позивача ОСОБА_5 відбулось в останній день двомісячного строку, встановленого п.3 ст.32 КЗпП України, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства України таке звільнення може мати місце після закінчення двомісячного строку попередження про вивільнення працівника, тобто з 07.07.2016р..
		        Колегія  суддів  не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності спірного розпорядження ОСОБА_3 міського голови № 219-К «Про звільнення ОСОБА_5О.».
		        Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим з огляду на наступне.
		       Згідно з правилами ст. 49-2 КЗпП про наступне звільнення працівник має бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. При цьому у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством. Попередивши про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. 
		         Отже, з наведеної норми закону не випливає, що підставою для поновлення на роботі може бути лише недотримання строку попередження працівника про звільнення, якщо роботодавець дотримав усі інші правила звільнення працівника, передбачені трудовим законодавством. Тому висновок суду першої інстанції не ґрунтується на змісті норм матеріального права.
		         06.05.2016 року, на засіданні комісії з питання проведення реорганізації у виконавчих органах міської ради (Протокол 1) на виконання рішення ОСОБА_3 міської ради від 28.04.2016р № 400, було попереджено Директора Департаменту з юридичних питань та контролю міської ради ОСОБА_5 про майбутнє звільнення, та було запропоновано вакантні посади які маються у виконавчих органах ОСОБА_3 міської ради станом на 06.05.2016 року, з якими позивач ознайомився та скріпив своїм підписом попередження. 
		         01.07.2016 року на засіданні комісії з питання проведення реорганізації у виконавчих органах міської ради (Протокол 3) позивача знову ж таки було ознайомлено та запропоновано вакансії у виконавчих органах ОСОБА_3 міської ради, з якими позивач ознайомився та скріпив підписом. 
		        З огляду на викладене ОСОБА_3 міською радою було вжито всіх передбачених Законом заходів щодо пропозицій позивачу іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації, а отже висновок суду в цій частині є незаконним та необгрунтованим.
		        Крім того,  розпорядженням міського голови від 30.06.2016 року № 211-К «Про проведення конкурсів у виконавчих органах міської ради» було зобовязано провести конкурси на заміщення вакантних посад, зокрема: - заступника начальника юридичного відділу, - начальника юридичного відділу.
		           Розпорядженням міського голови від 04.07.2016 року № 222-К «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 30.06.2016року № 211-К «Про проведення конкурсів у виконавчих органах міської ради» були внесені певні зміни, зокрема скасований конкурс на зайняття вакантної посади заступника начальника юридичного відділу.
		          Розпорядженням міського голови від 05.07.2016 року № 224-К «Про скасування конкурсу на заміщення посади начальника юридичного відділу міської ради» було скасовано проведення конкурсу на заміщення посади начальника юридичного відділу.
		         Позивач був ознайомлений зі змістом вказаних розпоряджень міського голови, про що свідчить його підпис в розпорядженнях, при цьому жодних заяв на переведення позивача на іншу роботу до ОСОБА_3 міської ради не надходило.
		         Розпорядженням міського голови від 07.07.2016 року № 231-К «Про переведення на посади працівників відділу з юридичних та правових питань  департаменту з юридичних питань та контролю міської ради» (а.с.91) на посади відділу з юридичних та правових питань, та відділу контрольно-ревізійної та договірної роботи були переведені згідно заяв ті самі особи, та на ті самі посади які вони займали у Департаменті з юридичних та правових питань ОСОБА_3 міської ради, а отже твердження що позивачу не були запропоновані посади у відділі з юридичних правових питань є безпідставними та необґрунтованими.
		        Колегія суддів вважає, що, приймаючи рішення у даній справі, суд першої  інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які мають значення для справи, дам  їм  неналежну юридичну оцінку, а також залишив поза своєю увагою докази,  які мають визначальну роль  при винесенні рішення.
		        На підставі викладеного колегія суддів  приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
		       Керуючись статтями 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  
		ПОСТАНОВИВ:
		           Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2016 року у справі № 428/8276/16-а - залишити без задоволення.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міської ради Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2016 року у справі № 428/8276/16-а- задовольнити.Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2016 року у справі № 428/8276/16-а - скасувати.Прийняти нову постанову.У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області, міського голови м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування пункту рішення ОСОБА_3 міської ради Луганської області, визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька Луганської області, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час прогулу  відмовити.Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2016 року.
		Головуючий суддя :                                                                                 А.А. Блохін 
		Судді:                                                                                                         Т.Г Гаврищук 
		                                                                                                                    ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...