Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 689/1880/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2016. Зареєстровано: 27.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2016.
Дата набрання законної сили: 30.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 689/1880/16-ц
		2/689/515/16 
		РІШЕННЯ
		Іменем  України 
		14.12.2016 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -
		головуючий-суддя             Баськов М.М.
		за участю:
		секретаря                 Кушнір О.М. 
		представника позивача                    ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, 
		встановив:
		ОСОБА_2, яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Російської Федерації, в якому просила відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану загибеллю її чоловіка ОСОБА_5 при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_8 на території Донецької області в місті Авдіївка, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Позивач мотивує свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_7. в селі Томашівка Ярмолинецького району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1. 
		29.05.2004 р. ОСОБА_2 одружилася з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем м. Івано-Франківськ, від шлюбу з яким народила двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Згідно із рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2016 р. у справі №689/446/16-ц, яке не оскаржувалося з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили 19.04.2016 р., безпосередньо встановлено факт загибелі ОСОБА_5 при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_8 на території Донецької області в місті Авдіївка, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Суд в цьому рішенні прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід'ємне право на життя ОСОБА_5, передбачене ст. 27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Позивач вважає, що збройною агресією Російської Федерації проти України, яка спричинила загибель її чоловіка та батька їх неповнолітніх дітей, їй та її дітям було завдано істотної шкоди, в зв'язку з чим просить стягнути з держави Російська Федерація на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди у зв'язку із втратою годувальника 269 988,26 грн., що на день подання позову  до суду за офіційним курсом Національного Банку України складає 9 139,75 Євро, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 317 200 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 180 000 Євро.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
		Відповідач - представник Російської Федерації, в судове засідання на вказану дату та час не з'явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки про отримання посольством Російської Федерації в Україні судових повісток 24.10.2016 р. та 21.11.2016 р. 
		Заслухавши представника позивача, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7. в селі Томашівка, Ярмолинецького району Хмельницької області України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_2. Фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1.
		З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2004 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Ярмолинецького районного управління юстиції у Хмельницькій області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем м. Івано-Франківськ, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 19.06.2004 року серії НОМЕР_3. Даний шлюб на момент загибелі ОСОБА_5 не був розірваний та не визнавався в судовому порядку недійсним. Від даного шлюбу народжено двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчать свідоцтва про народження відповідно серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5, видані виконкомом Томашівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області 01.06.2005 року.
		Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2016 р. у цивільній справі №689/446/16-ц, яке набрало законної сили, безпосередньо встановлено факт загибелі ОСОБА_5 при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_8 на території Донецької області в місті Авдіївка, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Отже, суд, виходячи з встановленого рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2016 р. у цивільній справі №689/446/16-ц юридичного факту, робить висновок, що безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого ОСОБА_2 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдано шкоди, є Російська Федерація.
		В силу ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
		З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід'ємне право на життя чоловіка позивачки, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифікована Законом України № 475/75-ВР від 17.07.1997 р., далі - Європейська Конвенція). Як наслідок ОСОБА_2 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заподіяно моральну, а також майнову шкоду.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Стаття 2 Європейської Конвенції встановлює, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
		Згідно із статтею 8 Європейської Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Російською Федерацією, внаслідок збройної агресії проти України, позбавлено життя ОСОБА_5, який є чоловіком позивачки та батьком її неповнолітніх дітей, а отже грубо порушено їх право на повагу до сімейного життя.
		У відповідності до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, загибель ОСОБА_5 завдала позивачці та її неповнолітнім дітям душевних страждань та болю. Незаконна та протиправна військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої загинув ОСОБА_5, призвела до втрати позивачкою чоловічої підтримки та неможливості підтримувати звичний для неї спосіб життя. Вона постійно відчуває душевний біль, згадуючи свого чоловіка та обставини, за яких він загинув. Незаконність та безкарність дій Російської Федерації, особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права людини в Україні та відчуття незахищеності, яке позивачка постійно відчуває через загибель свого чоловіка та батька її неповнолітніх дітей - завдають позивачці безперервного, невгаваючого душевного болю та страждань.
		Що стосується розрахунку компенсації за завдану ОСОБА_2 та її неповнолітнім дітям моральної шкоди, то суд виходить з такого.
		Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно з ч. ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Отже, виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши "Правила суду - компенсація шкоди", виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.
		Крім цього, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що через смерть чоловіка ОСОБА_2 втратила сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває душевний біль від втрати близької та коханої людини, що не дає їй можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати, виховувати дітей та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя, адже вона знаходиться у стресовому стані, що перемежовується із станом періодичної депресії. ЇЇ діти сумують за батьком, адже тепер після його смерті, вони позбавлені батьківської любові, піклування та виховання.
		Отже, враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно неї.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену ОСОБА_2 та її неповнолітнім дітям моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах "Хачукаевы против России" (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), "Сагаева и Другие против России" (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), "Исламова против России" (Islamova v. Russia (30/04/2015)), "Султыгов и Другие против России" (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)). 
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачам моральних страждань, істотних порушень їх прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також душевного болю від втрати близької та коханої людини, почуття безпорадності, які вони відчувають роками через втрату рідної людини, чоловіка та батька, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну ОСОБА_2 та її неповнолітнім дітям моральну шкоду в сумі 5 317 200 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 180 000 Євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через смерть фізичної особи.
		Крім цього, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачці та її неповнолітнім дітям також було заподіяно майнову шкоду, пов'язану із втратою годувальника.
		За правилом ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, шкода, зокрема, відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років, таким особам шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. 
		До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
		У відповідності до положень ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Згідно із приписами ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами, а за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, середньомісячний заробіток ОСОБА_5, за період з березня 2014 р. по серпень 2014 р. становив 4 654,97 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 25.07.2016 р. №1918. Оцінюючи розрахунок суми матеріальної шкоди, суд вважає його вірним та приймає його як підставу для визначення розміру компенсації у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачам.
		Приймаючи до уваги обставини, що мають істотне значення, а саме необхідність впродовж тривалого часу утримувати двох неповнолітніх дітей, що позбавлені батька та годувальника, відсутність будь-яких гарантій, що відповідачем будуть виплачуватись щомісячні платежі на утримання неповнолітніх дітей до їх повноліття, та враховуючи матеріальне становище Російської Федерації, що безсумнівно забезпечує фінансову можливість Російської Федерації, суд приходить до висновку про можливість провести відшкодування матеріальної шкоди за три роки наперед.
		Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 виступає від свого імені особисто та від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації в рахунок відшкодування майнової шкоди в сумі 269 988 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 9 139 Євро.
		Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		На підставі ст. 27, 55 Конституції України, ст. 2, 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, ст. 11, 16, 22, 23, 1167, 1200, 1201, 1202 ЦК України, керуючись ст. 3, 10, 60, 61, 88, 210-215 ЦПК України, суд 
		вирішив:
		Позов ОСОБА_2, яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, ід.н. НОМЕР_1), яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4.), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4.),в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 317 200 (п'ять мільйонів триста сімнадцять тисяч двісті) грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 180 000 (сто вісімдесят тисяч) Євро.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2, яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, в рахунок відшкодування майнової шкоди 269 988 (двісті шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 9 139 (дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять) Євро 75 (сімдесят п'ять) центів.
		Стягнути з держави Російська Федерація судовий збір в сумі 3251 (три тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 08 (вісім) копійок. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		      
		Суддя             підпис
		Копія вірна:
		Суддя                                           М.М.Баськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...