Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23597/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2016.
Дата набрання законної сили: 21.12.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		Справа № 11 кп /796/2026/2016  Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 
		Категорія ст. 191, ч.5, КК  Доповідач  ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 грудня 2016 року місто Київ
		колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		Головуючого судді ОСОБА_2 
		Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		при секретареві ОСОБА_7 ,
		за участю прокурора ОСОБА_8 , представника потерпілого ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , їхніх захисників  адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		розглянувши матеріали кримінального провадження № 42014000000001715 відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яким пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та представника ОСОБА_15 , що діє в інтересах ПАТ «Аграрний фонд» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року, -
		в с т а н о в и л а :
		Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014000000001715 відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.5 ст. 191 КК України повернуто прокуророві.
		На обґрунтування суд першої інстанції вказує, що характер висунутого обвинувачення не містить посилання на те, що ОСОБА_10 був наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями щодо розпорядження грошовими коштами ПАТ «Аграрний фонд». Виходячи з обставин, описаних в обвинувальному акті, розпорядження грошовими коштами ПАТ «Аграрний фонд» (розміщення на депозитних рахунках) здійснював ОСОБА_11 , який функціонально не підпорядковувався ОСОБА_10 .
		Крім того, суд зазначає, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини є суперечливими між собою, адже потерпілим у кримінальному провадженні визнано ПАТ «Аграрний фонд», грошовими коштами якого начебто заволодів ОСОБА_10 , а водночас, за версією сторони обвинувачення, дії ОСОБА_10 полягали в погодженні та підписанні договорів прямого кредитування з АТ «Брокбізнесбанк», грошові кошти від яких в АТ «Брокбізнесбанк» перераховував ПАТ «Аграрний фонд».
		До того ж в обвинувальному акті описано декілька епізодів вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, при цьому завершальний етап  розміщення грошових коштів ПАТ «Аграрний фонд» на депозитних рахунках АТ «Брокбізнесбанк» та подальше розпорядження цими коштами службовими особами АТ«Брокбізнесбанк» описаний відсилочно, без ідентифікації осіб, які в кінцевому результаті заволоділи грошовими коштами.
		Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що юридичне формулювання обвинувачення сформульовано не повно, а саме не зазначено на чию користь було обернене майно, що має вирішальне значення для розгляду по суті та вирішення обвинувачення за ч.5 ст. 191 КК України. При цьому характер обвинувачення не містить детального опису фактичних обставин, які б свідчили про спільність умислу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з розподілом ролей та заздалегідь розробленим ними злочинним планом .
		Як стверджує суд, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінується вчинення злочину у співучасті з головою правління АТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_16 та головою наглядової ради цього банку ОСОБА_17 , проте останні не є фігурантами цього кримінального провадження, досудове розслідування відносно них здійснюється в окремих провадженнях.
		Вказавши в обвинувальному акті прізвища ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , як співучасників вчинення злочинів на ряду із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , суд вважає, що орган досудового розслідування мав би виконати з ними вимоги ст. 290 КПК України, висунути обвинувачення і у обвинувальному акті вказати їх повні анкетні дані.
		Не погодившись із вказаним рішенням, прокурор у кримінальному провадженні  прокурор Генеральної прокуратури ОСОБА_8 та представник ОСОБА_15 , що діє в інтересах ПАТ «Аграрний фонд» подали апеляційні скарги, в яких стверджують, що ухвала Печерського районного суду міста Києві від 6 жовтня 2016 року, щодо повернення обвинувального акту прокуророві є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому просять скасувати вказану ухвалу і обвинувальний акт повернути до Печерського районного суду міста Києва на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
		В обґрунтування апелянти зазначають, що вимоги ст. 291 КПК України в обвинувальному акті дотримані, бо в ньому описані фактичні обставини кримінального провадження як їх визнав встановленими прокурор, дана правова кваліфікація скоєному, та сформульоване обвинувачення щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		Міркування ж суду, щодо неконкретності обвинувачення, помилкового визначення реальних потерпілих, невідповідність кваліфікації викладених фактичних обставин, виходить за межі повноваження суду на цій стадії судового розгляду і вказані питання можуть бути вирішені тільки за результатами судового розгляду у остаточному рішенні по суті кримінального провадження. 
		Позиція ж цього суду щодо неприпустимості вказування в обвинувальному акті конкретні прізвища осіб, з описанням як кримінально караних дій цих осіб, яким у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, на переконання апелянтів, стосується лише заборони вказувати такі прізвища та давати описання неправомірних дій таких осіб, щодо яких кримінальне провадження не здійснювалось, у вироку суду та не стосується обвинувального акту й інших процесуальних документів органу досудового розслідування і прокурора. До того ж, у цьому конкретному випадку, не вказування таких осіб та їхніх дій, в силу специфіки досліджуваних подій, може істотно зашкодити встановленню істини у кримінальному провадженні та суттєво порушити право обвинувачених на захист через ретельну структуризацію дій великої кількості осіб, в тому числі і тих, які на цей час перебувають у розшуку та ретельний розподіл ролей у вчиненні кримінального правопорушення, яке було б неможливим без активної участі кожного з таких осіб.
		Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора та представника потерпілого на підтримку апеляційних вимог, підозрюваних і їхніх захисників  проти їх задоволення, провівши судові дебати, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами кримінального провадження та додатково наданими письмовими запереченнями на апеляційні скарги, колегія суддів визнає наступне.
		Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, крім іншого, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		При цьому конструкція цієї правової норми така, що не вимагає, всупереч міркуванням суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, зазначати в обвинувальному акті, що якісь обставини, що відносяться до фактичних обставин кримінального провадження, на досудовому розслідування встановити не вдалося, отже в цій частині вимоги, пред`явлені судом до змісту обвинувального акту не ґрунтуються на процесуальному законі.
		Решта вимог суду першої інстанції, які стосуються зауважень щодо неповноти відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального провадження, як правильно зауважують апелянти, є виходом за межі компетенції суду на цій стадії судового розгляду, бо являють собою спробу оцінки доказів по суті кримінального провадження, є неприпустимими в силу положень ст. 314 КПК України і тому в цій частині апеляційні вимоги також є правильними.
		Зазначені недоліки обвинувального акту, всупереч заявленій в апеляційному засіданні позиції сторони захисту, не обмежують права обвинувачених на захист, бо, відповідно до чинного законодавства, прокурор не може вийти за межі пред`явленого обвинувачення або надати докази, які не відкривалися захисту.
		Сам по собі факт відображення в обвинувальному акті прізвищ осіб, не притягнутих до відповідальності у цьому кримінальному провадженні та описання як неправомірних і таких, які становлять кримінальне правопорушення, не може, всупереч позиції суду першої інстанції та сторони захисту в апеляційному засіданні, слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокуророві, бо ст. 291 КПК України не вимагає від прокурора не вказувати ці прізвища і фактичні обставини в обвинувальному акті, а судовою практикою загально визнано, що ці відомості не мають бути викладені лише у вироку щодо осіб, яким обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не було пред`явлено, право згаданих осіб на захист та оскарження дій органу досудового розслідування і прокурора реально не порушено, але до цього часу не було ними реалізовано і таких скарг ними заявлено не було, в тому числі і з тих підстав, що деякі з них перебувають у розшуку.
		Як правильно зазначили апелянти, в обвинувальному акті є, що показало вивчення його тексту в апеляційному засіданні, викладення фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважав встановленими, правова кваліфікація з посиланнями на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Дотримані й інші вимоги ст. 291 КПК України, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, оскаржена ухвала суду першої інстанції, - скасуванню з призначенням нового розгляду у цьому ж суді першої інстанції.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а :
		Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та представника потерпілого  ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_15 задовольнити.
		Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014000000001715 відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повернуто прокуророві скасувати та призначити новий розгляд у цьому суді першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, касаційному оскарженню не підлягає
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...