Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11537/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2016. Зареєстровано: 27.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2016.
Дата набрання законної сили: 20.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2016 року Справа № 910/11537/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		          Т. Дроботової - головуючого           І. Алєєвої,            Л. Рогач
		за участю представників:  позивача                                    не з'явились, повідомлені належно                                                                    відповідача                                Дмитрук В.О. - директор,                                                     Маліков С.В. - жлв. Від 01.01.2016                                                     третьої особи  розглянувши  матеріали касаційної скарги не з'явились, повідомлені належно  Науково-виробничого колективного підприємства "МІТІС"на постановувід 12.09.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/11537/15 господарського суду міста Києва за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех"  
		до           Науково-виробничого колективного  підприємства "МІТІС" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунальне підприємство "ГІОЦ" простягнення 26553,31 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2015 р. ОСББ "Політех" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 33 959,50 грн. на підставі статей 4, 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
		В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що з 15.08.2005 р. ОСББ "Політех" є балансоутримувачем будинку №145 на вул. Борщагівській у м. Києві; що відповідач є власником квартири №21 у цьому будинку, проте з 01.06.2009 р. він неналежним чином виконує свої зобов'язання зі сплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з 01.06.2009 р. по 30.04.2015 р. в сумі 33 959,50 грн.
		13.07.2015 р. позивач звернувся до господарського суду м. Києва із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" 26553,31 грн. боргу за період 01.03.2011 р. по 30.04.2015 р.
		У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві.
		Крім того, у відзиві відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з НВКП "МІТІС" на користь ОСББ "Політех" заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги в розмірі 26 553 грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. 
		Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що,  незважаючи на факт відсутності між сторонами договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати таких послуг.
		Щодо заяви позивача про застосування позовної давності, то суд першої інстанції, посилаючись на приписи статей 261, 264, 267 Цивільного кодексу України, та враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, дійшов висновку про те, що у даному випадку вказана часткова сплата свідчить про визнання зобов'язаною стороною свого боргу, а тому перериває строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2015 р. в розмірі 26553,31 грн.
		За апеляційною скаргою Науково-виробничого колективного підприємства "МІТІС" Київський апеляційний господарський суд (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Буравльов С.І.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.02.2016 р., вказане рішення змінив, виклав резолютивну частину рішення в наступній редакції:
		"1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" до Науково-виробничого колективного підприємства "Мітіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "ГІОЦ" про стягнення 26 553, 31 грн. задовольнити частково.
		2. Стягнути з Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" (03083, м.Київ, проспект Науки, будинок 76, ідентифікаційний код 13668308) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145, ідентифікаційний код 33492064) заборгованість в сумі 20228 грн. 16 коп.  та судовий збір у розмірі 1 391 грн. 80 коп.
		3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити." 
		За касаційною скаргою Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" Вищий господарський суд України переглянув вказані судові акти та постановою від 14.06.2016 р. скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р., а справу направив на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. 
		За результатами нового розгляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
		" 1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" до Науково-виробничого колективного підприємства "Мітіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "ГІОЦ" про стягнення 26553,31  грн. задовольнити частково.
		   2. Стягнути з Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" (03083, м.     Київ, просп. Науки, буд. 76, ідентифікаційний код 13668308) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" (03056, м.     Київ, вул.     Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 33492064) заборгованість у сумі 20128,40 грн. та 1384,93 грн. судового збору за подання та розгляд позову.
		   3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити." 
		Судом апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, з урахуванням тарифів, що діяли у спірному періоді та проплат відповідача, встановив, що заборгованість відповідача за опалення складає 10729,71     грн., заборгованість за утримання будинку та прибудинкових територій (за вирахуванням проплат в рахунок квартири №21 в розмірі 5360,51 грн.) становить 14759,20 грн.
		Водночас суд зазначив про те, що позивачем не пропущено строк позовної даності.
		Науково - виробниче колективне підприємство "МІТІС" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. в частині задоволення позовних вимог та передати справу до господарського суду міста Києва на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, стаття 264 Цивільного кодексу України, статей 42, 47, 33, 34, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України.
		Скаржник вважає розрахунок ціни позову необґрунтованим, а надання послуг на спірну суму недоведеним.
		На думку  скаржника, судами невірно оцінені зібрані у справі докази та встановлені обставини справи. 
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" діє відповідно до статуту ОСББ "Політех", затвердженого установчими зборами 18.02.2005 року (протокол № 1). 
		Відповідно до пункту 1.1 Статуту ОСББ "Політех" об'єднання створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській в м. Києві відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
		Пунктом 2.2. Статуту передбачено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. 
		Відповідно до пункту 2.2 Статуту завданням та предметом діяльності об'єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб. 
		15.08.2005 р. Науково-виробниче колективне підприємство "МІТІС" (відповідач) передало, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" (позивач) прийняло на баланс житловий будинок № 145 на вулиці Борщагівській в місті Києві, що підтверджується актом приймання-передачі з балансу на баланс від 15.08.2005 р.
		Науково-виробниче колективне підприємство "МІТІС" є власником квартири №21 на вул. Борщагівська у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.07.2006 року. 
		В процесі розгляду спору господарські суди встановили, що позивачем надавалися у спірному періоді житлово-комунальні послуги відповідачу, як власнику квартир у будинку №145 на вул. Борщагівська у м. Києві, при цьому, договір між сторонами про надання житлово-комунальних між сторонами укладений не був.
		Господарські суди також встановили, що вартість спожитих послуг з утримання будинку і прибудинкової території та опалення відповідачем у повному обсязі сплачена не була та за ним рахується заборгованість за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2015 р.
		При цьому, як встановили суди, позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки такий строк переривався у зв'язку із здійсненням відповідачем у спірному періоді часткових проплат.
		Як вбачається з  матеріалів справи, та встановили господарські суди, предметом даного судового розгляду є вимога ОСББ "Політех" про стягнення з  Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" 26553,31 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період 01.03.2011 р. по 30.04.2015 р., який складається з боргу за опалення у розмірі 16388,36 грн.; боргу за утримання будинку у розмірі 14 759,20 грн. (за вирахуванням 5360,51 грн. - проплат відповідача, зарахованих в оплату спірної квартири №    21).
		Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
		Відповідно до приписів статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.
		Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). 
		За приписами статті 1 цього ж Закону балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. 
		Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		Статтями 1, 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у відповідній редакції) визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. 
		Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. 
		Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. 
		Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень (стаття 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
		Відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. 
		За приписами статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом. Кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги. Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до договору між об'єднанням і цими підприємствами, організаціями. У разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. 
		Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: вимагати відшкодування збитків, заподіяних неподільному та загальному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів (стаття 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
		Утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників. Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання (стаття 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
		Як вже зазначалося, і це установили суди, позивач просив стягнути з відповідача вартість спожитих у спірному періоді послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також послуг з опалення.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
		Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, апеляційний господарський суд встановив, що позивачем надавалися відповідачу житлово-комунальні послуги з 01.03.2011 р. по 30.04.2015 р. і вказані послуги були спожиті відповідачем, проте їх повна вартість останнім не сплачена у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 20128,40 грн. 
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий розрахунок заявленої до стягнення суми боргу, врахувавши діючі у спірному періоді тарифи і здійснені відповідачем проплати, дослідивши здійснений позивачем розподіл таких проплат, встановив, що заборгованість відповідача за опалення у спірному періоді становить 10729,71 грн. При цьому, як визнав суд, ця заборгованість була розрахована також з урахуванням пропорційності всіх опалювальних площ до опалювальної площі квартири № 21 та із застосуванням тарифів визначених постановами НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1729 (набрала чинності 01.01.2011 р. та діяла до 23.06.2014 р.; від 06.06.2014 р. №    650 із змінами (діяла з 01.08.2014     р. по 21.11.2014     р.; від 17.10.2014 р. №    146 (діє з 21.11.2014 р).
		Водночас в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції також було встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 14    759,20 грн. (за вирахуванням 5    360,51 грн. проплат в рахунок квартири № 21).
		Як вже зазначалося, і це встановив суд апеляційної інстанції, строк позовної давності не сплив, оскільки він переривався у зв'язку із здійсненням відповідачем часткових оплат в рахунок погашення заборгованості.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі і встановленого судом апеляційної інстанції не спростовують та до того ж стосуються перевірки вже здійсненого судом апеляційної інстанції перерахунку спірної сум. 
		З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційної інстанції судом не виявлено. 
		Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
		 
		                                         П О С Т А Н О В И В :
		 
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. у справі №910/11537/15 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Головуючий  суддя                                                                  Т. Дроботова
		 
		Судді:                                                                                          І. Алєєва
		 
		                                                                                                    Л.Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...