Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2706/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2016. Зареєстровано: 27.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2016.
Дата набрання законної сили: 06.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22.12.2016р.     Справа№ 914/2706/16 
		Господарський суд Львівської області у складі судду ОСОБА_1 при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи 
		за позовом: Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе», м.Харків
		до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод»,   м. Львів,
		про стягнення 2 451 883,56 грн. заборгованості
		 
		за участю представників: 
		від позивача:       ОСОБА_2 - представник (довіреність від 21.04.16 р.)
		від відповідача:   ОСОБА_3 - представник (довіреність від 17.08.16 р.)
		Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
		Суть спору: На розгляд господарського суду Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» заявлено позов до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про стягнення 2 451 883,56 грн. заборгованості за посталений  товар.
		Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 07.11.2016 року.
		В судовому засіданні 07.11.2016 р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 28.11.2016 р., яка згодом була продовжена до 12.12.2016 р.
		Ухвалою суду від 12.12.2016 р., відповідно до ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду спору. Розгляд справи відкладено на 22.12.2016 року.
		Представник позивача   в судове засідання зявився,   заявлені позовні вимоги підтримав повністю.   В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем у порушення умов договору поставки №43100/16/0040   від 07.04.2016 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 150 000,00 грн.   Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, згідно з п.9.3 договору, пеню у розмірі 277 320,55 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 24 563,01 грн. 
		Представник відповідача в судове засідання   зявився, зазначив, що заборгованість виникла через важке фінансове становище на підприємстві, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% (клопотання вх.№49739/16 від 12.12.2016 р.) та розстрочити виконання рішення до 31.05.2017 р.  (клопотання вх.№49742/16 від 12.12.2016 р.). 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
		07.04.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» та Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» укладено договір   поставки   №43100/16/0040, відповідно до умов якого, постачальник (позивач у справі) зобовязується виготовити, поставити та передати у власність покупця (відповідача у справі) опорно-поворотний пристрій ОПУ 15.81.1040-1 в номенклатурі, кількості та ціні, згідно з специфікацією, яка є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар і оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.
		У додатку №1 від 07.04.2016р. «Специфікація №1» до   договору   сторони погодили найменування товару - опорно-поворотний пристрій ОПУ 15.81.1040-1, кількість - 7 шт., ціну за одиницю без ПДВ - 350 000,00 грн. та загальну вартість товару   без ПДВ - 2 450 000,00 грн.  
		Строк дії договору встановлений з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання зобовязань сторонами (п.12. договору)
		Відповідно до п.5.1.1 договору відповідачем здійснено передоплату у розмір 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 528 від 08.04.2016 р., копія якого долучена до матеріалів справи.
		На виконання умов договору позивачем   поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними № 900022 від 08.04.2016 р. на суму 1 400 000,00 грн. та № 900022/1 від 08.04.2016 р. на суму 1 050 000,00 грн. та довіреністю   №336 від 07.04.2016 р. на отримання товару. 
		Відповідно до п.5.1.2. та п.5.2 договору остаточний розрахунок за поставлену продукцію в розмірі 2 150 000,00 грн. від загальної вартості поставленого товару здійснюється до 29.04.2016 р. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі. 
		02.08.2016 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 85-242 про здійснення повної оплати вартості поставленого товару. Проте, заявлена позивачем вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати вартості товару виконав частково, сплативши лише авансовий платіж, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 150 000,00 грн. 
		Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, згідно з п.9.3 договору, пеню у розмірі 277 320,55 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 24 563,01 грн. - 3 % річних. 
		В судових засіданнях представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та розстрочити виконання рішення до 31.05.2017 р.
		У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% відповідач зазначив, що Міністерством оборони України не погоджено витрат відповідача на суму майже 32 млн. грн. для виконання державного контракту №247/1/15/55 від 25.08.2015 р. (на забезпечення потреб Міністерства оборони України ТКБМ «Дозор-Б»), для виготовлення яких і поставлялась продукція позивача, а також те, що позивачем не було надано розрахунково-калькуляційних матеріалів представнику замовника (МО України) для підтвердження вартості витрат придбаної відповідачем продукції (товару).
		Клопотання про розстрочку виконання рішення до 31.05.2017 р. відповідач обґрунтовує тим, що підприємство перебуває у вкрай важкому фінансовому становищі у звязку з проведенням АТО на сході України підприємство позбавлене можливості експортувати свою продукцію в інші країни світу, оскільки уся відремонтована заводом техніка поставляється виключно для потреб ЗСУ. За умовами державних контрактів, сума прибутку, що закладена МО України для відповідача є мінімальною і майже весь прибуток підприємства використовується на закупівлю комплектуючих і матеріалів для ремонту бронетанкової техніки, а також на виплату заборгованості із заробітної плати перед працівниками підприємства. Крім того, існує велика кредиторська заборгованість перед контрагентами,  бюджетом та позабюджетними фондами. Загальна сума заборгованості складає 177 735,8 тис. грн. Зазначив при цьому, що найблищим часом передбачається укладення контракту на ремонт 30 одиниць танків Т-72 (лист №342/3/5/3087 від 21.07.2016 р.) та кошти, що надійдуть на виконання цього замовлення планується скерувати і на погашення заборгованості.
		Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені і відстрочки виконання рішення та зазначив, що надання розрахунково-калькуляційних матеріалів представнику Міністерства оборони України не передбачалось умовами договору поставки, а вимога про їх надання з боку відповідача виникла після тривалої затримки у розрахунках з позивачем. Позивач також інформував суд, що АТ «ХТЗ» є не менш соціально значущим для країни, оскільки є найбільшим виробником сількогосподарської техніки, який не лише виробляє трактори, але й здатен своєю виробничою базою забезпечувати також і обороноздатність України. Несвоєчасне отримання коштів за поставлений товар ставить під загрозу існування підприємства, яке на відміну від відповідача не отримує бюджетних асигнувань взагалі, що загрожує невиплатою заробітної плати близько 2000 працівників позивача, податків та зборів. Сума невиконаного зобовязання є дуже суттєвою, а сума пені становить 13%, що значно менше суми реальних збитків, що зазнало підприємство у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань. Зазначив при цьому, що згідно із звітом про фінансові результати за 9 місяців 2016 року чистий збиток за результатами діяльності позивача становить 572 706 000,00 грн., а відповідача  18 млн. грн., тобто діяльність відповідача є менш збитковою. Позивачем до матеріалів справи долучено накази, які свідчать про те, що з квітня 2016 року виробнича діяльність позивача зупинена та звернув увагу суду на те, що виробництво с/г техніки є сезонним, основний цикл виробництва тракторів відбувається у березні-травні, серпні-листопаді, а отже отримання коштів від відповідача саме до початку виробництва є дуже важливим.
		При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
		Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору поставки№ 43100/16/0040 від 07.04.2016 року.
		Відповідно до   ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням,   а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		В силу частини 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
		Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися   від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
		Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
		У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем на підставі видаткових накладних № 900022 та № 900022/1 від 08.04.2016 р. та довіреності   №336 від 07.04.2016 р. на отримання товару, без жодних заперечень та зауважень, проте повна вартість поставленого товару відповідачем не оплачена. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача   2 150 000,00 грн. основного боргу   є правомірними та підлягають задоволенню. 
		Відповідно   до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Як зазначено у п.4 (п.п.4.1)   Постанови пленуму   Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства   про відповідальність за порушення грошових зобовязань» - сплата   трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають   характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом   отримання від боржника   компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		За порушення строків оплати товару, на підставі ст.625 ЦК України, позивачем правомірно нараховано 24 563,01 грн. 3 % річних.
		Щодо стягнення 277 320,55 грн. пені суд зазначає наступне:
		В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
		Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		Із врахуванням умов п.5.1.2. договору поставки оплату отриманого товару відповідач зобов'язаний був здійснити до 29.04.2016 р. включно. Таким чином, починаючи з 30.04.2016 р. відповідач вважається   таким,   що   прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій.
		У відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобовязання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013   року № 14).
		Здійснивши перевірку правильності нарахування пені в системі «Ліга», суд дійшов висновку, що задоволенню та стягненню з відповідача підлягає 276 562,84 грн. пені. (розрахунок додається). Відтак, в задоволенні   вимоги про стягнення 757,71 грн. пені позивачу слід відмовити, оскільки   в цій сумі пеня нарахована   та заявлена до стягнення безпідставно.
		Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне:
		Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
		В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
		Як вбачається з матеріалів справи та враховуючи, що відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 р. № 83 «Про затвердження переліку обєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», відповідач відноситься до обєктів, які мають стратегічне значення для безпеки держави у сфері оборони, а тому в умовах зовнішньої збройної агресії нормальне функціонування заводу, який забезпечує ремонт та відновлення бронетанкової техніки для потреб ЗСУ, є одним з пріоритетних завдань держави. Разом з тим, судом також враховані інтереси позивача, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобовязань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню. 
		Таким чином, враховуючи фінансово-економічний стан сторін та соціальну значущість підприємств, а також той факт, що відповідач фінансується з державного бюджету України, суд вважає за необхідне,   як виняток, клопотання відповідача задоволити частково, зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 20 %, тобто до 221 250,27 грн. 
		Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 31.05.2016 року суд зазначає наступне:
		Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		Згідно чинних положень ГПК України, надання відстрочки виконання судового рішення допускається лише у виняткових випадках при наявності обєктивних обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
		Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Пи цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника пр виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допустити іх настання.
		Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначив, що наведені ньому обставини, які на думку відповідача свідчать   про наявність підстав для відстрочки виконання рішення, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку відповідач здійснює на власний ризик. Відповідачем не наведено жодних належних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів його господарської діяльності, а посилання відповідача на лист №342/3/5/3087 від 21.07.2016 р. не доводить того, що у випадку надання відстрочки відповідач зможе погасити заборгованість в інші терміни, адже сума кредиторської заборгованості є значною, а сума, яку відповідач планує отримати від Міністерства оборони України за майбутнім контрактом не визначена.
		З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки обставини, на які він посилається в обґрунтування вказаного клопотання, за змістом положень процесуального закону, не є підставою для відстрочки виконання судового рішення.   
		При цьому суд також враховував нормативні приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України стосовно права відповідача на повторне звернення до суду про розстрочку або відстрочку виконання судового рішення на етапі виконавчого провадження.
		Пунктом 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р №6 «Про судове рішення», зазначено: «Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67,68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення ( стаття 121 ГПК)».
		Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів. При цьому в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2 150 000,00 грн. основного боргу, 24 563,01 грн. 3% річних та 221 250,27 грн. пені.
		Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір   покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог.
		Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,   суд -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         ВИРІШИВ:
		1.   Позов задоволити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів,    вул. Стрийська, 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» (61007, м.Харків, пр-т Московський, 275; ідентифікаційний код 05750295)   2 150 000,00 грн. - основного боргу, 221 250,27 грн. - пені, 24 563,01 грн. - 3% річних та 36 766,88 грн. судового збору.
		3.  Наказ видати, відповідно до ст.116 ГПК України.
		4.  У стягненні 757,71 грн. пені  відмовити.
		5. Відмовити Державному підприємству «Львівський бронетанковий завод»у задоволенні клопотання   про відстрочку виконання рішення суду до 31.05.2017 року (вх.№49742/16   від 12.12.2016 року).
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		В судовому засіданні 22.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішенн, повний текст рішення складено та підписано 26.12.2016 р.
		 
		Суддя                                                                            Блавацька-Калінська О. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...