Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 670/621/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 27.12.2016. Зареєстровано: 28.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2016.
Дата набрання законної сили: 04.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Віньковецький районний суд Хмельницької області
		Справа № 670/621/16-ц
		Провадження № 2/670/333/16
		  
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		   21 грудня 2016 року                                                                          смт. Віньківці
		Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
		головуючого - судді    Волкової О.М.
		з участю секретаря      Сікорської В.О.
		позивача                       ОСОБА_1     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом,  у   якому   просила   стягнути  із ОСОБА_2 на її користь 12852,30 гривень боргу за договором позики та грошову компенсацію вартості трьох золотих прикрас у сумі 7000 гривень.
		В обґрунтування позову вказувала, що відповідно до розписки від 03.07.2015 року відповідач заборгував їй 5000 гривень та 310 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.08.2016 року 2532,92 гривні за 100 доларів США), всього 12852,30 гривень. Крім того, він не повернув їй за вказаним договором два золотих ланцюжки (проби 583) вагою 5 грам, та золоті сережки(проби 583) вагою 2 грама, хоча зобовязувався повернути їх до 30.08.2015 року.
		А тому, звертаючись до суду, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 12852,30 гривень боргу та 7000 гривень компенсації вартості золотих прикрас.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позов підтримали повністю та просили задовольнити.
		ОСОБА_1 пояснила, що у жовтні 2014 року відповідач винайняв у неї житло, та мешкав півроку. Приблизно у січні він попросив позичити йому гроші, щоб розрахуватись за карточний борг. ОСОБА_1 позичила йому 5 тисяч гривень, а через деякий час виявила пропажу 310 доларів США та двох золотих ланцюжків і сережок. Після телефонної розмови ОСОБА_2 пообіцяв усе повернути, але оскільки гроші і золоті речі не повертав, то вона вирішила звернутись у поліцію із заявою, та під час перевірки її заяви відповідач у приміщенні Старокостянтинівського відділу поліції добровільно написав розписку. Однак досі із нею не розрахувався.
		Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. В заперечення пояснив, що він проживав із позивачкою у цивільному шлюбі, і вона добровільно передавала йому гроші. На прохання ОСОБА_1 він міняв долари і передав їй гривні, які вона тратила на проживання. Крім того, за її проханням він здав золоті вироби у ломбард, а отримані гроші також передав ОСОБА_1 Стверджував, що розписку влітку 2015 року писав у приміщенні Старокостянтинівського ВП під психологічним тиском працівників поліції.
		Суд, заслухавши сторони, представника позивача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов такого висновку.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		За змістом договору позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно  до  правової  позиції,    висловленої  у  постанові   ВСУ № 6-50цс15 від 24.02.2016 року, за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
		Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статтті 1046 ЦК України).
		Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
		Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобовязанням їх повернення та дати отримання коштів.
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Вказані правові висновки висловлені Верховним Судом України в постановах № 6-1967 цс15 від 11.11.2015року та № 6-63цс13 від 18.09.2013 року.
		З розписки, наданої позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 5000 гривень, 310 доларів США, два золотих ланцюжки вагою 5 грам, золоті сережки вагою 2 грама, які зобов'язується повернути почергово щомісяця по 500 гривень, починаючи з липня 2016 року, про що розписався шляхом проставлення власноручного підпису.
		Згідно вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Факт отримання відповідачем від позивача золотих сережок та здачі їх у ломбард підтверджується як поясненнями позивача та відповідача, так і квитанцією Старокостянтинівського відділення Повного товариства «Ломбард-Скарбниця» від 19.02.2015 року. Онак, як вказувала ОСОБА_1 у суді, на її неодноразові усні вимоги ОСОБА_2 гроші їй не повертає.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно з положеннями ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
		Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		З огляду на вказані вимоги суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про вчинення на нього психологічного тиску під час написання розписки, оскільки жодних доказів на спростування цього він суду не надав та письмову розписку від 03.07.2015 року не оспорював.
		Суд також відхиляє твердження відповідача та показання свідка ОСОБА_4 в частині того, що борг на суму 5000 гривень було повернуто позивачу шляхом передачі їй муки, пшениці та інших продуктів, оскільки сама ж свідок ОСОБА_4, яка доводиться матірю відповідача у суді вказувала, що її син спільно проживав із ОСОБА_1, і вона надавала їм матеріальну допомогу.
		На підставі наведеного суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір позики, оформлений з дотриманням простої письмової форми, внаслідок його реального характеру є допустимим та достатнім доказом на підтвердження як факту укладення договору позики та його умов, так і факту передачі відповідачу позивачем коштів та речей, і наявність невиконаних зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за вказаним договором.
		Водночас при визначенні суми боргу суд бере до уваги таке.
		Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).
		Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).
		Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93, Закон України від 23.09.1994 року № 185/94 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
		Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.
		Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
		Разом із тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
		У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
		Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобовязання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобовязання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.
		Згідно роз'яснень п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
		Як вказує позивач, станом на серпень 2016 року встановлений Національним банком України курс долара по відношенню до гривні складав 2532,92 гривні за 100 доларів США. Отже, в переведенні на гривню 310 доларів США становить 7852 гривні, тому з огляду на положення ст. 11 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог, саме цю суму належить стягнути із відповідача.
		При вирішенні питання про судові витрати, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи довічно.
		Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються інваліди ІІ групи, тому з відповідача на користь держави відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп.
		Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь позивача компенсації витрат за проїзд із м. Старокостянтинів у судове засідання в смт. Віньківці у сумі 442,86 гривень, оскільки на підтвердження цього ОСОБА_1 суду не надано належних доказів, та зокрема проїзних документів, повязаних із явкою у судове засідання.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 192, ст.  526,  ст. 533, ст. 629, ст. 640, ст. 1046, ст. 1047, ст. 1049, ст. 1166 ЦК України, ст. 8, ст. 10, ст. 60, ст. 88, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12852 гривень боргу за договором позики та 7000 гривень на відшкодування вартості золотих прикрас.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь Державного бюджету судовий збір у сумі 551,20 гривень судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Віньковецький районний суд до апеляційного суду Хмельницької області.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя                                                                                      О.М. Волкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...