Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/42262/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		 
		21 грудня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого     Кузнєцова В.О.,
		 
		суддів:                Євтушенко О.І.,                            Ізмайлової Т.Л.,
		 
		КадєтовоїО.В.,                    Мостової Г.І.,
		 
		за участю представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі,
		за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі. 
		Посилався на те, що 27 березня 2013 року між ним та Державним агентством України з питань управління державними корпоративними правами та майном, яке в подальшому реорганізовано та утворено Міністерство промислової політики України, укладено контракт № 2, згідно якого його призначено на посаду директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш». Термін дії контракту з 27 березня 2013 року по 26 березня 2018 року.
		06 листопада 2015 року з факсимільної копії наказу з особового складу Мінекономрозвитку України від 05 листопада 2015 року № 164-п він дізнався про своє звільнення з посади директора ДП «Завод «Електроважмаш». З наказу про звільнення вбачається, що його звільнено з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням директором обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки.
		Проте, йому взагалі не було доведено, яке саме одноразове грубе порушення ним вчинено, зокрема, не надано будь-яких актів перевірки діяльності підприємства органом управління чи будь-яких інших документів, які підтверджували одноразове грубе порушення ним законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом чи настання негативних збитків для підприємства.
		Його звільнення було здійснено в порушення п. 24 Наказу Міністерства промислової політики України від 3 вересня 2004 року № 175-д, зокрема, без погодження з Харківською обласною державною адміністрацією, так як відсутній лист-запит на погодження його звільнення з посади директора ДП «Завод «Електроважмаш».
		Окрім того, про звільнення його було повідомлено лише 06 листопада 2015 року, а з наказом про звільнення він ознайомлений 06 листопада 2015 року о 12:41 год, що свідчить про порушення ст. 47 КЗпП Українищодо порядку видачі наказу про звільнення з займаної посади. Також у порушення ст. 149 КЗпП України письмові пояснення у нього не відбиралися.
		З урахуванням наведеного просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №164-п від 05 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш»; поновити на роботі ОСОБА_3 на посаді директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 05 листопада 2015 року; поновити дію контракту № 2 від 27 березня 2013 року з керівником підприємства, що є у державній власності з дати звільнення ОСОБА_3, а саме, з 05 листопада 2015 року.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 
		2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 
		05 листопада 2015 року № 164-п про звільнення ОСОБА_3 з посади директора державного підприємства «Електроважмаш». Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора державного підприємства завод «Електроважмаш» з 05 листопада 2015 року. Поновлено дію контракту від 
		27 березня 2013 року № 2 з керівником підприємства, що є у державній власності з дати звільнення ОСОБА_3, а саме з 05 листопада 2015 року. Стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн 20 коп. Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі піддано негайному виконанню.
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 
		2016 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.
		Судом установлено, що 27 березня 2013 року між Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном і ОСОБА_7 укладено Контракт № 2 з керівником підприємства, що є у державній власності, згідно якого позивача призначено на посаду директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на термін з 27 березня 2013 року до 26 березня 2018 року (а. с. 13 - 23, т. 1).
		Додатковою угодою № 25 від 29 серпня 2014 року внесено зміни до Контракту, з якого вбачається, що Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном було реорганізоване та створене Міністерство промислової політики України, а тому по тексту контракту замінено слова «Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном» на «Міністерство промислової політики України» (а. с. 29-30 т. 1).
		Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України № 132-к від 27 серпня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.
		15 жовтня 2015 року рішенням Печерського районного суду м. Києва в справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, даний наказ визнано незаконним та скасовано, поновлено позивача на посаді директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 27 серпня 2015 року (а. с. 43 - 46 т. 1)
		На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року, 05 листопада 2015 року наказом № 163-п Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 27 серпня 2015 року (а. с. 216 т. 1).
		Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 листопада 2015 року за № 164-п позивача звільнено з займаної посади з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням директором законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, у зв'язку з порушенням порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. При цьому підставою для звільнення позивача з посади стали доповідна записка заступника міністра Коржа Р.А., матеріали Державної фіскальної служби України (вх. № 03/56055/3-15 від 18 вересня 2015 року, № 03/61538 від 25 вересня 2015 року), довідка від 04 листопада 2015 року (а. с. 35 т. 1).
		Відповідно ч. 3 ст. 21 КЗпП Україниособливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування Контракту визначається законами України.
		Згідно п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є зокрема підстави, передбачені контрактом.
		Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 22 «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, вирішуючи позови про поновлення на роботів осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в Контракті для його розірвання.
		Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
		Відповідно до ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.
		Крім того, звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для їх застосування.
		Відповідно до ст. 149 КЗпП України встановлений порядок застосування дисциплінарних стягнень,відповідно до якого, до застосування дисциплінарного стягнення власник або І) уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Виходячи з вищенаведених норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не доведено, що при звільнення ним позивача приписи даної норми були виконані, письмові пояснення у позивача не відбирались, з наказом про звільнення він був ознайомлений лише 06 листопада 2015 року, чим порушено вимоги ст. 47 КЗпП України.
		Крім того, Державне підприємство завод «Електроважмаш» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі і України, діє на підставі статуту Державного підприємства «Електроважмаш», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 24 червня 2014 року № 148.
		Чинним законодавством передбачена особлива процедура призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, які полягають у необхідності погодження даного питання з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818 «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами і місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів і України від 19 березня 1993 року № 203», затверджено Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
		Державне підприємство завод «Електроважмаш» зареєстровано за адресою: 61089, Україна, м. Харків, пр. Московський, 299, тобто на території Харківської обласної державної адміністрації, а відтак погодження на звільнення з посади позивача мало відбутись головою Харківської обласної державної адміністрації.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача не були дотримані вимоги ст. 149 КЗпП України, звільнення позивача відбулося без погодження г Головою Харківської обласної державної адміністрації, чим порушено встановлену процедуру звільнення.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що результати перевірки надійшли відповідачу 18 вересня 2015 року, тобто в період, коли позивач був звільнений з роботи за попереднім наказом. Крім того, відсутність погодження на звільнення позивача з Харківською обласною державною адміністрацією є підставою для поновлення позивача на роботі з огляду на те, що така підстава не передбачена ст. 36 КЗпП України, та умовами укладеного сторонами контракту. За своєю суттю така згода має характер рекомендації та не може бути визначальною при вирішення питання про звільнення за наявності порушення, яке конкретно зазначене в контракті підставою для звільнення. У даному випадку це порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. При цьому суд першої інстанції не врахував, що позивач працював на контрактній основі й умовами контракту були визначені конкретні підстави припинення трудового договору за наявності умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання, а саме, у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. (а. с. 21            т. 1)
		Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Як вбачається з матеріалів справи, листом за вих. № 2202-14/36570-06 від 04 листопада 2015 року Міністр економічного розвитку і торгівлі України звернувся до Голови Харківської обласної державної адміністрації з проханням погодити в одноденний термін звільнення позивача з посади директора Державного підприємства заводу «Електроважмаш» з підстав, передбачених контрактом (у зв'язку з вищевказаними порушеннями).
		Також колегія суддів зауважує, що відповідного погодження від Голови Харківської обласної державної адміністрації на звільнення позивача з займаної посади відповідачем не отримано на сьогоднішній день, про що вказали безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача. 
		Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки встановив, що оскаржуваний наказ від 05 листопада 2015 року № 164-п про звільнення позивача не відповідає вимогам закону та повинен бути скасований, а тому звільнення позивача за п. 8 ст. 36 КЗпП України є незаконним, тому слід поновити його на посаді. Крім того, оскільки підлягає позовна вимога про поновлення дії Контракту, як похідна також підлягає задоволенню.
		Проте всупереч ст. ст. 303, 316 ЦПК України апеляційний суд переоцінив наявні у справі докази, що в силу ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції
		Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, задовольнити.
		Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року залишити в силі.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                       В.О. Кузнєцов  Судді:О.І. Євтушенко   Т.Л. Ізмайлова   О.В. Кадєтова   Г.І. Мостова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...