Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/550/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2016. Зареєстровано: 29.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2016.
Дата набрання законної сили: 21.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2016 року Справа № 904/550/16 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачів 1. Роздольська Т.П. дов. від 03.11.2016 2. Давидов Д.О. дов .від 30.11.2016 3. Кудрін Д.А. дов. від 17.02.2016розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№904/550/16 господарського суду Дніпропетровської області  за позовомПублічного акціонерного товариства "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство"до1.Павлоградської районної державної адміністрації; 2.Селянського (фермерського) господарства "Ставки" 3. Приватного підприємства "Фірма "Комус"провизнання недійсним розпоряджень Павлоградської районної державної адміністрації №128р-03 від 12.03.2003, №275р-03 від 15.05.2003, №198-р-04 від 07.04.2004, №296-р-04 від 21.05.2004 та договору оренди земельної ділянки від 15.04.2004
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про скасування розпоряджень голови Павлоградської райдержадміністрації № 128р-03 від 12.03.2003 року "Про переоформлення права постійного користування землею", № 275р-03 від 15.05.2003 року "Про надання дозволу на відведення земель водного фонду в оренду для рибогосподарських потреб", № 198-р-04 від 07.04.2004 року про надання в оренду земель водного фонду селянському фермерському господарству "Ставки", № 296-р-04 від 21.05.2004 року про надання в оренду земельної ділянки Приватному підприємству "Фірма "Комус"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.04.2004, укладеного між Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Селянським фермерським господарством "Ставки".
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 (суддя Мельниченко І.Ф.) скасовано розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації №128р-03 від 12.03.2003 "Про переоформлення права постійного користування землею".
		Скасовано розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації № 275р-03 від 15.05.2003 "Про надання дозволу на відведення земель водного  фонду в оренду для рибгосподарських потреб".
		Скасовано Розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації  № 198р-04 "Про надання в оренду земель водного фонду селянсько-фермерському господарству "Ставки".
		Скасовано Розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації № 296р-04 "Про надання в оренду земельної ділянки Приватному підприємству "Фірма "Комус".
		Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.04.2004, укладений між Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Селянським фермерським господарством "Ставки", посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Гуцалюк А.В. зареєстровано в реєстрі за № 275 та зареєстровано у ПРВ ДРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 16.04.2004 р. за № 040402200241.
		Судове рішення мотивовано тим що розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації, на підставі яких укладено спірний договір, є такими, що не відповідають вимогам закону, зважаючи на те, що вони прийняті районною державною адміністрацією з перевищенням меж власних повноважень, а відтак вимоги позивача щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 15.04.2004 недійсним, є обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.
		За апеляційною скаргою Павлоградської районної державної адміністрації судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 (головуючий суддя Науменко І.М., судді Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) скасоване. У позові відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятою постановою, Публічне акціонерне товариство "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2016, а рішення господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 залишити в силі.
		Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
		На думку заявника, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність клопотання позивача щодо відновлення строку на оскарження договору оренди суперечить матеріалам справи.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
		У відзиві на касаційну скаргу Селянське (фермерське) господарство "Ставки" просить залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у постанові.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 21.12.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.03.1999 Кочережківською сільською радою народних депутатів Павлоградського району був виданий Новомосковському рибгоспу Державний акт на право постійного користування землею 115,901 га в межах згідно плану землекористування, для розміщення ставків, вказаний сільською радою в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 158.
		Згідно плану приватизації, затвердженої наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 11.08.1999 за №12/338-АО "Про створення відкритого акціонерного товариства "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" Новомосковське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (позивач), засновником якого виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
		До статутного фонду позивача не увійшли деякі об'єкти державної власності, зокрема, й землі водного фонду, які згідно земельного законодавства не підлягають приватизації, наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 26.04.2001 №12/496-АД правлінню товариства доручено підготувати документи для укладення договору оренди майна строком на 1 рік. Такий договір оренди землі було укладено починаючи з 01.04.2001.
		Судами встановлено, що 06.02.2003 голова правління підприємства позивача звернувся до Павлоградської РДА (перший відповідач) із заявою про вилучення земельної ділянки площею 115.901 га та скасування Державного акта на право постійного користування землею із її подальшою передачею в оренду заявнику, у зв'язку з реформування Земельного законодавства.
		Павлоградською РДА розпорядженням "Про переоформлення права постійного користування землею" від 12.03.2003 №128р-03 відмінено акт на право користування землею площею 115.901 га, виданий Новомосковському рибгоспу 22.03.1999 та пункт 3 цього ж розпорядження передбачено розглянути на черговому засіданні комісії з надання водних об'єктів в оренду питання про надання вищезазначених земель в оренду на загальних засадах.
		На підставі рішення комісії з надання об'єктів водного фонду в оренду головою Павлоградської РДА розпорядженням від 15.05.2003 №275р-03 надано дозвіл на оформлення матеріалів по відведенню земель водного фонду для рибогосподарських потреб на території Кочережківської сільської ради Приватному підприємству "Комус" (третій відповідач) площею 75,6 га в оренду на 20 років та Фермерському господарську "Ставки" (другий відповідач), площею 35 га в оренду на 1 рік з наступним продовженням договору оренди до 20 років. 
		Розпорядженням голови Павлоградської РДА від 07.04.2004 № 198р-04 "Про надання земельної ділянки з земель водного фонду для рибогосподарських потреб", було затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду площею 46, 98 та         ФГ "Ставки" та надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку водного фонду, що розташована на території Кочережківської сільської ради (за межами населеного пункту) загальною площею 46.98 га (в.т.ч. площа водного дзеркала 30.7 га, прибережної смуги 16.28 га) для рибогосподарських потреб.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2004 між Павлоградською РДА та Селянсько-фермерським господарством "Ставки" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 46.98 га, що розташована на території Кочережківської сільської ради строком на 20 років.
		Розпорядженням голови Павлоградської РДА від 21.05.2014 №296-р-04 "Про надання земельної ділянки з земель водного фонду для рибогосподарських потреб" було затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду площею 98.4968 га       ПП "Фірма Комус" та надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку водного фонду, що розташована на території Кочережківської сільської ради (за межами населеного пункту) загальною площею 98,4968 га (в т.ч. під ставком 74.345 га) для рибогосподарських потреб.
		25.05.2004 між Павлоградською РДА та ПП "Фірма Комус" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 98.4968 га, що розташована на території Кочережківської сільської ради строком на 20 років. 
		Звертаючись із даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" оскаржувало правомірність прийнятих Павлоградською РДА розпоряджень №128р-03 "Про переоформлення права постійного користування землею", №275р-03 "Про надання дозволу на відведення земель водного фонду в оренду для рибогосподарських потреб", №198р-04 "Про надання в оренду земель водного фонду селянсько-фермерському господарству "Ставки" та №296р-04 "Про надання в оренду земельної ділянки Приватному підприємству "Фірма "Комус", посилаючись на те, що до компетенції Павлоградської районної державної адміністрації не належить питання розпорядження водними об'єктами місцевого значення.
		Також, позивач зазначав, що на спірних земельних ділянках знаходиться нерухомість - гідротехнічні споруди, які належать останньому і до яких останній не має доступу. Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що Павлоградською районною державною адміністрацією порушено порядок вилучення земельних ділянок, а саме, вимоги статті 149 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим просив скасувати спірні розпорядження, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі зазначених розпоряджень.
		Місцевий господарський суд скасовуючи розпорядження та визнаючи недійсним договір оренд, виходив із того, що розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації, на підставі яких укладено спірний договір, є такими, що не відповідають вимогам закону, зважаючи на те, що вони прийняті районною державною адміністрацією з перевищенням меж власних повноважень, а відтак вимоги позивача щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 15.04.2004 недійсним, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Апеляційний господарський суд, не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду виходив із наступного.
		Згідно статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). 
		Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 
		Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
		Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
		Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови райдержадмінітсрації від 12.03.2003 № 128-р-03 "Про переоформлення права користування землею" було відмінено акт на право постійного користування землею площею 115,901 га  на території Кочережівської сільської ради, виданий Новомосковському рибгоспу 22.03.1999 № 158. Дане розпорядження прийнято на підставі заяви директора ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" від 05.02.2003 про вилучення земельної ділянки та відміну державного акту на право постійного користування землею у зв'язку з реформуванням державного підприємства. 
		Після реорганізації ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарськое підприємство" втратило право постійного користування землею і може бути тільки орендарем земельної ділянки, відповідно до статті 92 Земельного кодексу України.
		Статтею 6 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакцій чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них.
		Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 по справі № 1-17/2005 визнано неконституційною норму пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, проте, на час прийняття розпорядження від 12.03.2003 № 128-р-03 "Про переоформлення права користування землею" дана норма  Земельного кодексу України була чинною.
		Вилучення земельної ділянки площею 115,901 га відбулося на підставі добровільної відмови директора ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", що відповідає вимогам статті 141 Земельного Кодексу України.
		Посилання місцевого суду на те, що Павлоградська районна державна адміністрація порушила вимоги статті 149 Земельного кодексу України та статті 8 Водного кодексу України, прийнявши розпорядження про відміну Державного акта судова колегія апеляційного суду визнала безпідставними з огляду на те, що згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
		Частинами 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. 
		Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. 
		Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. 
		Повноваження районної державної адміністрації по розпорядженню землями водного фонду визначенні статтею 17 Земельного кодексу України та пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), в яких зазначено, зокрема, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями  в межах населених пунктів, крім земель, переданих в приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що Павлоградська райдержадміністрація не зверталась до ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", як землекористувача про надання його згоди на вилучення земельної ділянки для суспільних та інших потреб, а саме ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" звернулось до Павлоградської райдержадміністрації з відповідною заявою про вилучення земельної ділянки площею 115,901 га, що знаходиться у користуванні товариства на підставі Державного акта на праві постійного користування землею від 22.03.1999 та відмінити Державний акт у зв'язку з реформуванням державного підприємства у акціонерне товариство за підписам голови правління, що є фактично добровільною відмовою від права постійного користування, що передбачено статтями 141,142 Земельного кодексу України, а не статтею 149 Земельного кодексу України, проте місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо вилучення зазначеної земельної ділянки саме за нормами статті 149 Земельного кодексу України.
		Також колегія суддів апеляційного суду не погодилась із тим, що на час виникнення спірних правовідносин Земельним та Водним законодавством, питання щодо вилучення земельної ділянки за межами населених пунктів для всіх потреб, а також об'єктів водного фонду було віднесено до повноважень обласних державних адміністрацій та зазначила, що місцевий суд, посилаючись на приписи статті 8 Водного кодексу України, суперечив своєму висновку, що розпорядження землями водного фонду та об'єктами водного фонду віднесено до повноважень обласних державних адміністрацій, оскільки вказаною статтею передбачено, що до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території, зокрема, належить розпорядження водними об'єктами місцевого значення..
		Відповідно статті 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
		Згідно статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
		Крім того, апеляційний суд дійшов вірного висновку, про те, що місцевим судом не було прийнято до уваги приписи статті 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях.
		Статтею 85 Водного кодексу України визначено порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
		Згідно частини 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		Повноваження районної державної адміністрації по розпорядженню землями водного фонду визначені статтями 17, 122 Земельного кодексу України та пунктом Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваних розпоряджень).
		А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вилучення зазначеної земельної ділянки з земель водного фонду відносилось до повноважень райдержадміністрацій та розпорядження голови райдержадміністрації від 12.03.2003        № 128-р-03 було видане з дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
		Розпорядженням голови райдержадміністрації від 15.05.2003 № 275-рі "Про надання дозволу на відведення земель водного фонду для рибогосподарських потреб" надано дозвіл на оформлення матеріалів по відведенню земель водного фонду для рибогосподарських потреб площею 75,6 га та 35 га на території Кочережківської сільської ради в оренду Приватному підприємству "Комус" та Фермерському господарству "Ставки". Вказане розпорядження було видане на підставі заяви зазначених підприємств та клопотання комісії з надання водних об'єктів в оренди. Зазначена комісія діяла при Павлоградській райдержадміністрації на підставі Положення про комісію з надання водних об'єктів в оренду, затвердженого голови райдержадміністрації. Рішенням комісії від 07.05.2003 № 2 запропоновано зазначені землі водного фонду надати в оренду           ПП "Комус" та ФГ "Ставки". Рішення приймалося на конкурсній основі за результатами розгляду заяв ВАТ "Новомосковске рибоводне сільськогосподарське підприємство",          ПП "Тайга", ПП "Комус", ФГ "Ставки" та клопотань голови Кочережківської сільської ради від 21.03.2003 № 25, та від 14.04.2003 № 42, де сільський голова прохає надати в оренду вказані земельні| ділянки водного фонду ПП "Комус" та ФГ "Ставки".
		Згідно статті 124 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Проте, суд першої інстанції застосував приписи статті 124 Земельного кодексу  України, в редакції чинній на даний час, а не на час виникнення спірних правовідносин.
		Згідно статті 123 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
		Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.
		Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
		До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
		Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
		Згідно статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
		А відтак, стаття 93 Земельного кодексу України містить в собі посилочну норму, а саме посилання на спеціальний нормативний акт. Спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".
		Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання).
		Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
		Частиною 8 цієї статті передбачено, що у разі надходження двох або більше клопотань (заяв) на оренду однієї й тієї ж земельної ділянки, що є у державній або комунальній власності, відповідні орендодавці проводять земельний аукціон (конкурс) щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший спеціальний порядок. Порядок набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається орендодавцями з дотриманням вимог законодавства про добросовісну конкуренцію.
		Таким чином, законодавством не встановлено обов'язок орендодавця з надання земельної ділянки в оренду виключно попередньому користувачу при надходженні двох або більше заяв.
		В такому ж порядку набувається право оренди земель водного фонду відповідно до статті 85 Водного кодексу України, де зазначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
		Повноваження районної державної адміністрації по розпорядженню землями водного фонду визначені статтями 17,122 Земельного кодексу України та пунктом Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), де зазначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.
		Стаття 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таке положення узгоджується з нормами Закону України "Про оренду землі".
		Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендар земельної ділянки має переважне право на отримання орендованої земельної ділянки у власність у випадках і порядку, визначених Земельним кодексом України. 
		ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" орендарем спірної земельної ділянки водного фонду не було, жодних договорів оренди землі водного фонду з ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" не укладалось, а відтак вказана норма законодавства не могла бути застосована комісією з надання водних об'єктів в оренду.
		Посилання місцевого суду на те, що позивач відмовившись від права постійного користування землею в порядку переоформлення цього права виявив бажання укласти договір оренди земельної ділянки строком на 1 рік із подальшою його пролонгацією апеляційним судом вірно визнано помилковим з огляду на те, що в жодній із заяв ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" не зазначалось такого строку як один рік.
		Також колегія суддів апеляційного суду не погодилась із твердженням місцевого суду щодо загальних правил надання в оренду земельних ділянок, оскільки надання в оренду земельних ділянок здійснюється виключно у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду земель".
		Відповідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України та фонду Державного майна України від 06.05.2003 №126/752, копія якого знаходиться в матеріалах справи, гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду              ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", в т.ч. і "пруд дільниця Кочережки", було передано на баланс Державного підприємства "Укрриба" та закріплено за ним на праві повного господарського відання, а згідно акта приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" від 26.06.2003, на баланс державного підприємства "Укрриба" передаються гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди (копія додана до матеріалів справи). В даному акті зазначено, що гідроспоруди знаходились у користуванні ВАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" на підставі договору оренди з регіональним відділенням фонду держмайна Дніпропетровської області від 01.04.2001 №12/496-АД, укладеного строком на 1 рік. Тобто на час проведення засіданні комісії з надання водних об'єктів в оренду 07.05.2003 № 2 строк дії договору оренди закінчився, інформація щодо його подовження в акті відсутня.
		Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки під час розгляду питання на засіданні з надання водних об'єктів в оренду позивач не довів своє право власності чи користування на нерухоме майно на території Кочережківської сільської ради, то відсутні підстав для виділення йому в оренду земельної ділянки в порядку статті 120 Земельного кодексу України.
		А відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку, що розпорядження голови райдержадміністрації від 12.03.2003 №128-р-03, від 15.05.2003       № 275-р-ОЗ, від 07.04.2004 №198-р-04 та від 21.05.2004 №296-р-04 були видані з дотриманням вимог чинного законодавства.
		Посилання скаржника на пропуск строку позовної давності апеляційною інстанцією вірно відхилено з огляду на те, що позивач не просив поновити йому строк позовної давності на право звернення до суду з позовом, а лише пропущений процесуальний строк на оскарження розпоряджень голови райдержадміністрації, а відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.
		Тобто, процесуальний строк - це встановлені законом або судом строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії. Строк звернення до суду не вважається процесуальним строком, а позивач просив поновити саме процесуальний строк.
		Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 було залишено без змін судові рішення у справі №904/2011/16, якими було визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 22.03.1999 № 158, виданий Новомосковському рибгоспу та скасовано державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею, зобов'язано ПАТ "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" повернути до архіву Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі другий примірник Державного акта на право постійного користування землею від 22.03.1999 за № 158, виданий Новомосковському рибгоспу.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено у позові, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.
		 
		Керуючись статтями 1115 1117 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 904/550/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя                                                                                М.Данилова
		 
		 
		Судді                                                                                                    О.Сибіга
		 
		 
		                                                                                                              В.Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...