Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11298/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2016. Зареєстровано: 29.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2016.
Дата набрання законної сили: 27.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 грудня 2016 року Справа № 910/11298/16 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
		суддів:                         Євсікова О.О.,
		                                  Самусенко С.С.
		за участю 
		ОСОБА_2 (судове засідання від 26.12.2016),
		представників:
		позивача - Кобець О.В., Долича О.В.,
		ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" - Гудзевич І. А.,
		ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" - Маранди В.О.,
		Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Голік О.А. (судове засідання від 26.12.2016), Башарова В.Є., Шевченка Ю.А. (судове засідання від 27.12.2016),
		Національного банку України - Сидоренка Р.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016
		та на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2016
		у справі № 910/11298/16
		за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		2. Національного банку України;
		3. ОСОБА_2 
		про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права
		ВСТАНОВИВ:
		16 червня 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (далі - ТОВ "ФК "Плеяда") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (далі - ТОВ "ФК "Фагор"), у якому просила застосувати наслідки нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, а саме:
		- зобов'язати ТОВ "ФК "Плеяда" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, що були отримані товариством від банку згідно з договором факторингу № 1905 від 19.05.2016, актів прийому-передачі № 1 та № 2 від 20.05.2016 до даного договору;
		- визнати відсутнім у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016 та реєстрах № 1 і № 2, а також актах прийому-передачі № 1 і № 2 до вказаного договору;
		- визнати недійсним договір факторингу № 1 від 20.05.2016, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор";
		- зобов'язати ТОВ "ФК "Фагор" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, що були отримані ТОВ "ФК "Плеяда"" від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу № 1905 від 19.05.2016, актів прийому-передачі № 1та № 2 від 20.05.2016 до даного договору;
		- визнати відсутнім у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016, реєстрах № 1 і № 2, а також актах прийому-передачі № 1 і № 2 до вказаного договору, а також у договорі факторингу № 1 від 20.05.2016 та додатках до нього. 
		          Водночас, при зверненні з позовом позивач заявив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, у якому зокрема просив заборонити ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор" здійснювати відчуження майнових прав (права вимоги) згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, актів прийому-передачі № 1 та № 2 від 20.05.2016 до даного договору, а також здійснювати будь-які дії щодо прийняття платежів в погашення заборгованості за кредитними договорами, що були отримані ТОВ "ФК "Плеяда" від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, актів прийому-передачі № 1 та № 2 від 20.05.2016 до даного договору.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016 (суддя Карабань Я.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Смірнова Л.Г. - головуючий, судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.), в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016, ухвалу господарського суду першої інстанції від 31.08.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання позивача про забезпечення позову в повному обсязі. За ствердженням касатора господарські суди попередніх інстанцій порушили вимоги ст.ст. 32, 33, 66, 67, ГПК України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема касатор посилається на те, що у разі задоволення позовних вимог, відповідачі будуть позбавлені будь-яких майнових прав за недійсними договорами факторингу, проте за час розгляду справи можуть безпідставно набути грошові кошти за вказаними договорами, повернення яких, з огляду на відсутність майна у відповідачів стане неможливим.
		У судовому засіданні треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, фізична особа - ОСОБА_2 підтримали вимоги касаційної скарги. При цьому, ОСОБА_2 зокрема стверджував, що внаслідок незастосування заходів до забезпечення позову у даній справі ТОВ "ФК "Фагор" порушує його права надавши до Бюро кредитних історій недостовірну інформацію про наявність у нього заборгованості по кредиту та вимагаючи погашення кредиту.
		У відзивах на касаційну скаргу відповідачі стверджують про те, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про недоведеність обставин, які б свідчили про наявність наміру відповідачів відчужувати права, що були набути за спірними договорами факторингу. Крім того, ТОВ "ФК "Фагор" наполягає на тому, що заборона здійснювати будь-які дії щодо прийняття платежів в погашення заборгованості за кредитними договорами, що були отримані ТОВ "ФК "Плеяда" від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, актів прийому-передачі № 1 та № 2 від 20.05.2016 до даного договору може призвести до фактичного блокування господарської діяльності товариства. 
		Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого:
		За змістом ст. 66 ГПК України забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Таке забезпечення полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень у справі.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. 
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
		У даному випадку зокрема, господарським судам необхідно було встановити чи направлені заходи до забезпечення позову на фактичне забезпечення виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також зважити одночасно як на імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів так і на недопущення порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. 
		Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). У той же час саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем дій, що можуть ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позову, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, доказів, які свідчать про вчинення ТОВ "ФК "Плеяда" та дій, спрямованих на відчуження прав вимоги, отриманих на підставі спірних договорів факторингу, та уникнення повернення вказаних прав на користь ПАТ "Банк "Михайлівський" не надав. При цьому, господарським судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги той факт, що укладення договору факторингу № 1 від 20.05.2016 відбулось до пред'явлення вимоги про повернення відповідних документів (09.06.2016) або подання позову до суду (16.06.2016), що не може свідчити про наявність намірів відповідачів віджувати спірні права вимоги в подальшому.
		Крім того, вирішуючи питання вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд повинен оцінити адекватність такого заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Встановивши, що до відповідачів не пред'явлено майнових вимог щодо повернення грошових коштів, які можуть бути отримані від боржників на підставі спірних договорів факторингу, господарські суди попередніх інстанцій у даному випадку правомірно дійшли висновку про невідповідність позовним вимогам такого заходу до забезпечення позову як заборона здійснювати будь-які дії щодо прийняття платежів в погашення заборгованості за кредитними договорами, що були отримані ТОВ "ФК "Плеяда" від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, актів прийому-передачі № 1 та № 2 від 20.05.2016 до даного договору, з огляду на те, що такий захід не направлений на забезпечення виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позову.
		Погоджуючись з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій, Віщий господарський суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що оскільки до ТОВ "ФК "Фагор" серед інших заявлені позовні вимоги про визнання відсутнім у товариства будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників за спірними договорами факторингу вжиття такого заходу як заборона здійснення прав за договором факторингу № 1 від 20.05.2016 за своїми правовими наслідками фактично тотожно вирішенню спору по суті у частині відповідних позовних вимог, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду, з огляду на принцип рівності сторін перед законом і судом встановлений ст. 42 ГПК України.
		З огляду на викладене, Вищий господарський суд України відхиляє доводи касатора, що стосуються ймовірної неможливості стягнення з ТОВ "ФК "Фагор" грошових коштів отриманих за наслідками реалізації прав кредитора на підставі спірних договорів факторингу, як такі що не стосуються предмету спору у даній справі.
		Також, з огляду на дотримання принципу диспозитивності, Вищий господарський суд України виходить з того, що при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі не можуть бути взяті до уваги доводи ОСОБА_2 щодо протиправності відносно нього дій ТОВ "ФК "Фагор" при реалізації останнім прав, що виникли на підставі спірних договорів факторингу, оскільки у разі незгоди з такими діями вказана фізична особа не позбавлена права та можливості звернення до компетентного суду з відповідними позовними вимогами та клопотанням про застосування заходів до забезпечення позову, у той час як у даному випадку будь-які самостійні вимоги ОСОБА_2 відсутні. 
		Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів заявника, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у даному спорі.
		За таких обставин правові підстави для скасування або зміни оскарженої постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвали господарського суду міста Києва від 31.08.2016 про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову відсутні.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/11298/16 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя: В. Картере  Судді: О. Євсіков   С. Самусенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...