Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10678/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		іменем   україни
		 
		 
		22 грудня 2016 рокум. Київ                     Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		Євтушенко О.І.,   Ізмайлової Т.Л.,   Мостової Г.І.,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У травні 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 04 грудня 2006 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11/02-12-2006, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 75 тис. доларів США терміном до 01 грудня 2008 року.
		08 грудня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою терміном повернення кредиту встановлено 02 лютого 2009 року.
		27 грудня 2013 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 3-233, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2006 року № 11/02-12-2006, а також право вимоги за договором іпотеки від 04 грудня 2006 року.
		Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, проте відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував належним чином, в результаті чого станом на 27 грудня 2013 року має заборгованість в розмірі 460 968 грн 46 коп. 
		Крім того, за період з 06 лютого 2014 року до 26 березня 2015 року інфляційне збільшення складає 162 690 грн 49 коп., 3 % річних складає 15 685 грн 56 коп., стягнення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також розмір пені, передбаченої умовами договору, за період з 26 березня 2014 року до 26 березня 2015 року становить 253 0716 грн 85 коп. 
		ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ВАТ Банк «Біг Енергія» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки, посилаючись на те, що 04 грудня 2006 року між нею та ВАТ Банк «Біг Енергія» укладено кредитний договір № 11/02-12-2006, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 75 тис. доларів США терміном до 01 грудня 2008 року.
		08 грудня 2008 року між нею та банком укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою терміном повернення кредиту встановлено 02 лютого 2009 року, при цьому валюта кредиту не змінювалась.
		На забезпечення виконання умов кредитного договору 04 грудня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1. 
		27 грудня 2013 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 3-233, тобто укладено договір факторингу.
		Операції щодо переходу прав на валютні цінності є валютними операціями та здійснюються після отримання відповідної ліцензії, яка ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не надавалася, отже, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вчинило правочин щодо переходу права власності на валюту - долар США без отримання відповідної ліцензії на право здійснення валютних операцій, що відповідно до ст. 227 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним. 
		Крім того, згідно з додатком № 2 до договору купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року № 3-233 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримало право вимоги до ОСОБА_4 у валюті - доларах США на суму 460 968,46, що не відповідає дійсності, оскільки кредит видавався на суму 75 тис. доларів США, з яких було сплачено 46 156,97 доларів США. ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» пред'явило вимогу про стягнення коштів у іншій валюті - гривні, чим фактично змінило предмет кредитного договору та його істотну умову - валюту кредиту.
		Такими діями відповідача порушено вимоги закону щодо недопущення односторонньої зміни умов договору та щодо вільного волевиявлення сторін при визначенні і погодженні умов договору. 
		28 січня 2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ВАТ Банк «Біг Енергія» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки.
		Оскільки договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором є неправомірним та може бути визнаний недійсним, то й договір купівлі-продажу права вимоги за забезпечувальним правочином підлягає визнанню недійсним.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року, в задоволенні позову ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
		У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4
		Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з огляду на наступне.
		Судом установлено, що 04 грудня 2006 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11/02-12-2006, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 75 тис. доларів США терміном до 01 грудня 2008 року.
		08 грудня 2008 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 04 грудня 2006 року № 11/02-12-2006, згідно з якою терміном повернення кредиту визначено 02 лютого 2009 року.
		На забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ Банк «Біг Енергія», ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка є майновим поручителем ОСОБА_4, укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.
		27 грудня 2013 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 3-233. 
		28 січня 2014 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_4, ОСОБА_5
		06 лютого 2014 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» підписано акт приймання-передачі права вимоги згідно з договором купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року                    № 3-233, за яким з 06 лютого 2014 року право вимоги за всіма договорами, зазначеними в п. 2.2 договору та додатку 2, у повному обсязі перейшло від кредитора до нового кредитора згідно з умовами договору.
		Згідно з переліком боржників та контрактів, відносно яких виникло право вимоги кредитора, ВАТ Банк «Біг Енергія» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняло право вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2006 року № 11/02-12-2006., укладеним з ОСОБА_4; загальна сума заборгованості (кредит, відсотки, комісія) станом на 01 листопада 2013 року становить 460 968 грн 46 коп.
		За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що договір купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року № 3-233 є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, як у зустрічному позові зазначала ОСОБА_4, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
		За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
		Розділ І книги П'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
		Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
		 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.  Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
		Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
		Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_4 про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вчинило правочин щодо переходу права власності на валюту - долар США без отримання відповідної ліцензії на право здійснення валютних операцій, оскільки ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України, тобто незалежно від валюти боргу, валютою платежу, засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14).
		З огляду на викладене, суд також дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, оскільки за приписами ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.
		Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4
		Оскільки ухвалені в справі рішення в частині відмови в позові ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не оскаржуються, відповідно в касаційному порядку ці рішення не переглядаються.
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні її позову норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
		Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. 
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                   О.І. Євтушенко     
		 
		 
		 
		                                                                            Т.Л.Ізмайлова      
		 
		  
		 
		 
		 
		                                                                            Г.І.Мостова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...