Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3599/16-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.
Надіслано судом: 04.01.2017. Зареєстровано: 04.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		04 січня 2017 року                                   м. Чернівці
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області Петлюк В.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою гр. України ОСОБА_2 на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16.11.2016 року,
		за участю: представника правопорушника - адвоката Маркідонова О.В., представників управління Держпраці у Чернівецькій області Бабчука В.І. та Пуріча Ю.С., -
		В С Т А Н О В И В :
		Цією постановою 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, підприємця, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, - 
		визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		     На підставі ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення на неї адміністративного стягнення. 
		Згідно постанови суду ОСОБА_2, будучи підприємцем, вчинила адміністративне правопорушення, а саме: в ході проведення перевірки 07 червня 2016 року, було виявлено, що під час здійснення підприємницької діяльності впродовж березня-червня 2016 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_2 своїми діями чи бездіяльністю не забезпечила дотримання чинного законодавства про працю, оскільки фактично допустила до роботи громадянина ОСОБА_6 без оформлення трудового договору, який здійснював торгівлю господарськими товарами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_2, чим порушила п. 6 ч. 1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України та тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП.
		 
		Єдиний унікальний № 725/3599/16-п          Головуючий у І інстанції:     Піхало Н.В.
		Справа № 33/794/7/17                                            Доповідач:     Петлюк В.І.
		Категорія: ч. 3 ст. 41 КУпАП
		На вказану постанову суду надійшла апеляційна скарга від правопорушниці ОСОБА_2, в якій вона просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови районного суду та поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову районного суду, в частині визнання винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що її представником ОСОБА_7 по довіреності, було вчасно подано апеляційну скаргу, однак апеляційним судом Чернівецької області постановою від 05.12.2016 року було її повернуто, про що останній стало відомо 10.12.2016 року.
		Щодо незаконності винесеної постанови зазначає, що матеріали адміністративного провадження відносно неї тричі надсилалися до суду, при цьому, щоразу вказані матеріали були направлені на доопрацювання, у зв'язку із відсутністю документальних доказів щодо обставин, які стали причиною складення протоколу.
		  Також, зазначає, що відсутність правопорушення в її діях, підтверджується постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.11.2016 року, яким задоволено частково позов, визнано частково протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 21.06.2016 року, в решті позову відмовлено.
		Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку адвоката Маркідонова О.В., який діє в інтересах  правопорушниці ОСОБА_2, який просив постанову районного суду скасувати, а провадження по справі закрити, з підстав наведених в апеляційній скарзі, міркування представників управління Держпраці у Чернівецькій області Бабчука В.І. та Пуріча Ю.С., які просили постанову суду, як законну залишити без зміни, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану без задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
		Приходячи до такого висновку, виходжу із наступного.
		Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, як представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на постанову районного суду 26.11.2016 року. Постановою апеляційного суду від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 повернуто апелянту, оскільки представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не наділений відповідно до вимог ч. 2 ст. 292 КУпАП права на оскарження постанови судді у справі про
		 
		адміністративне правопорушення, про що ОСОБА_2 стало відомо 10.12.2016 року.
		В своїй апеляційній скарзі апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому, вважаю, що пропущений ОСОБА_2 строк, який дає їй право на оскарження постанови районного суду від 16.11.2016 року підлягає поновленню.
		Що стосується винесеної постанови по справі, вважаю, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та закриття провадження відносно неї у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
		Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повній мірі.
		Висновок суду про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, є правильним, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону, актом перевірки № 024-02-46/152, поясненнями ОСОБА_2 від 07.06.2016 року, поясненнями ОСОБА_6 від 07.06.2016 року, та іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
		Частиною 3 статті 41 КУпАП, передбачено, зокрема, адміністративну відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). 
		Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони права громадян на працю, на оплату праці, на охорону праці та інших прав у трудовій сфері.
		Об'єктивна сторона зокрема, виражається у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
		Суб'єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини, як у формі умислу, так й у формі необережності.
		 
		 
		 
		Суб'єктом правопорушення є посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю (працівників).
		В даному випадку, ОСОБА_2 була визнана винуватою саме у фактичному допуску до роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 без оформлення трудового договору, які здійснювали торгівлю господарськими товарами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_2.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Висновками до акта перевірки № 24-02-46/152ю63 від 21.06.2016 року встановлено, що працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були допущені до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого на те органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, оскільки факт наявності третіх сторін у приміщенні магазину було встановлено перевіряючими до вручення ОСОБА_2 направлення на перевірку є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні в районному, ані в апеляційному суді.
		Провівши аналіз зазначеного, вважаю, що вина ОСОБА_2  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП доведена наявними у справі про адміністративне правопорушення доказами, підстав сумніватися у їх правдивості у апеляційного суду немає.
		Крім цього, не допустив районний суд порушень і при прийнятті рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
		Інші доводи, які наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для зміни чи скасування постанови районного суду.
		На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - 
		П О С Т А Н О В И В :
		Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши їй строк на апеляційне
		 
		оскарження постанови Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16.11.2016 року.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16.11.2016 року щодо неї за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без зміни.
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя апеляційного суду
		Чернівецької області                         В.І. Петлюк
		Копія вірна: суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...