Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22293/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2017. Зареєстровано: 05.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2017.
Дата набрання законної сили: 05.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" січня 2017 р.                                 справа№ 910/22293/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Буравльова С.І.
		суддів:            Андрієнка  В.В. 
		          Шапрана В.В. 
		секретар:              Ковальчуку Р.Ю.
		за участю 
		представників:      позивача - не з'явились 
		                               відповідача - Собко О.В.
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
		на ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 р.
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» 
		про вжиття заходів до забезпечення позову
		у справі № 910/22293/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»
		до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
		про визнання відмови від договору незаконною та стягнення 198 981 462,72 грн 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач) про визнання незаконною відмови від договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р. та стягнення 198 981 462,72 грн збитків.
		Разом з позовною заявою, позивач звернувся до місцевого суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії, направлені на виконання розпорядження ПАТ «Укргазвидобування» № 240-р від 16.11.2016 р. та призупинення передачі природного газу, нафти та газового конденсату Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», як оператору Спільної діяльності за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», які Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» отримує на підставі договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р., та не здійснення підписання актів приймання-передачі вуглеводнів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; з метою забезпечення позову заборонено Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії, направлені на виконання розпорядження ПАТ «Укргазвидобування» № 240-р від 16.11.2016 р. та призупинення передачі природного газу, нафти та газового конденсату Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», як оператору Спільної діяльності за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», які Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» отримує на підставі договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р., та не здійснення підписання актів приймання-передачі вуглеводнів.
		Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 р., Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.
		Апеляційна скарга мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
		Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вважає, що відсутній будь-який зв'язок між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги відсутній, обраний позивачем захід не може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та є тотожним заявленій позовній вимозі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/22293/16, розгляд справи призначено на 27.12.2016 р.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 р. було відкладено розгляд справи до 05.01.2017 р.
		В засідання суду, призначене на 05.01.2017 р., представник позивача вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.
		Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.
		Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
		Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 
		В обґрунтування заявленого клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» посилається на те, що відповідач в порушення договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р. не передав позивачу обсяги природного газу, нафти та газового конденсату, видобутих у жовтні 2016 р. зі свердловин, що є обєктами спільної діяльності, та не передав позивачу відповідні підписані з боку відповідача акти приймання-передачі вуглеводнів відповідно до умов укладеного договору. Таким чином, на думку позивача, якщо відповідач не буде виконувати умови вказаного договору та не буде передавати позивачу належні учасникам спільної діяльності природний газ, нафту та газовий конденсат, то відповідач реалізує їх третім особам, що зробить неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі та завдасть збитків позивачу.
		Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відмова відповідача передати обсяги природного газу, нафти та газового конденсату позивачу за договором № УВГ2949/06-11 від 20.04.2011 р. позбавила позивача можливості передати ці обсяги газу, нафти та конденсату своїм покупцям та отримати від них грошові кошти, чим позивачу фактично завдано збитки.
		Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
		Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі.
		Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. 
		Зі змісту наведених норм вбачається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідачів на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду та невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. 
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		Також, відповідно до абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Предметом позову у справі № 910/22293/16 є визнання відмови від договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р. незаконною та стягнення 198 981 462,72 грн збитків. 
		У випадку задоволення позову буде визнано незаконною відмову відповідача від договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р. та стягнуто з відповідача збитки в сумі 198 981 462,72 грн збитків.
		Виходячи з того, що позовні вимоги стосуються стягнення коштів, тому умовою, яка може утруднити або зробити неможливим виконання рішення є відсутність таких коштів у відповідача.
		Разом з тим, позовна заява не містить вимог про передачу природного газу, газового конденсату та нафти, а отже, навіть у випадку, якщо зазначені вуглеводні і будуть відсутні у відповідача на день винесення рішення, то це жодним чином не утруднить виконання рішення.
		Таким чином, наявність чи відсутність у відповідача природного газу, газового конденсату та нафти не впливає на можливість виконання рішення у даній справі, оскільки у разі задоволення позову з відповідача будуть стягнуті збитки за не передачу природного газу, газового конденсату та нафти.
		Відтак, будь-який зв'язок між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги відсутній, а обраний позивачем та задоволений судом першої інстанції захід не може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		Крім того, обраний позивачем захід забезпечення позову не є обґрунтованим, не забезпечує збалансованості інтересів сторін.
		Обраний позивачем та задоволений судом першої інстанції захід забезпечення позову жодним чином не співвідносний із заявленою позивачем вимогою, оскільки не відповідає вимозі, на забезпечення якої він вживається.
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
		Разом з цим, у випадку задоволення позову у справі № 910/22293/16 та визнання незаконної відмови відповідача від договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р. відповідачу фактично буде заборонено вчиняти дії на виконання розпорядження відповідача № 240-р від 16.11.2016 р.
		В той же час, суд першої інстанції заборонив відповідачу вчиняти дії на виконання розпорядження № 240-р від 16.11.2016 р. ухвалою про забезпечення позову, тобто суд вжив захід забезпечення позову, який фактично є тотожним задоволенню заявленої позовної вимоги та при цьому спір не вирішувався по суті.
		Крім того, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач є суб'єктом, на якого поширює свою дію ст. 41 Закону України «Про нафту і газ», внаслідок чого існує загроза відчуження відповідачем нафти та газового конденсату третім особам на аукціонах, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення, враховуючи наступне.
		Так, предметом даного спору, не є зобов'язання передати природний газ, газовий конденсат та нафту, а отже, навіть у випадку відсутності у відповідача зазначених вуглеводнів, це жодним чином не утруднить та не зробить неможливим виконання судового рішення.
		Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 р. у справі № 826/1503/14 встановлено, що акції ПАТ «Укргазвидобування» не перебувають у статутному капіталі НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укргазвидобування» не є господарським товариством, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) якого знаходиться у статутному капіталі інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, ПАТ «Укргазвидобування» не є дочірнім підприємством НАК «Нафтогаз України», а тому норми ст. 41 Закону України «Про нафту і газ» щодо обов'язкового продажу нафти, газового конденсату та скрапленого газу виключно на біржових аукціонах в порядку, передбаченому цими актами, не розповсюджуються на ПАТ «Укргазвидобування».
		Згідно з ч. 3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, застосування заходів до забезпечення позову по-суті є вирішенням спору без встановлення дійсних правовідносин між сторонами та обставин справи.
		За таких обставин, ухвала Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 р. підлягає скасуванню, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії, направлені на виконання розпорядження ПАТ «Укргазвидобування» № 240-р від 16.11.2016 р. та призупинення передачі природного газу, нафти та газового конденсату Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор Спільної діяльності за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», які Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» отримує на підставі договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р., та не здійснення підписання актів приймання-передачі вуглеводнів, підлягає залишенню без задоволення.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.
		2.   Ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 р. у справі № 910/22293/16 скасувати.
		3.    Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії, направлені на виконання розпорядження ПАТ «Укргазвидобування» № 240-р від 16.11.2016 р. та призупинення передачі природного газу, нафти та газового конденсату Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор Спільної діяльності за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», які Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» отримує на підставі договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р., та не здійснення підписання актів приймання-передачі вуглеводнів.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, ідентифікаційний код 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		5.  Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.
		6.  Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/22293/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
		7.   Копію постанови надіслати сторонам.
		 
		Головуючий суддя                                                             С.І. Буравльов 
		 
		Судді                                                                                В.В. Андрієнко
		 
		                                                                                В.В. Шапран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...