Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/40108/16-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2017.
Дата набрання законної сили: 27.12.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		 
		 головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю секретаря  ОСОБА_4 
		прокурора ОСОБА_5 
		представників власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «ТРИ О», ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року, - 
		 
		 ВСТАНОВИЛА:
		 Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805,3 кв.м за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1/а, що належить ТОВ «ТРИ О».
		 Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
		 В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так представник зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з огляду на наступні обставини: ТОВ «ТРИ О» не має ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на майно, оскільки відомості про вказане товариство до ЄРДР не внесено, а його посадовим особам про підозру не повідомлено; слідчим не надано жодних доказів на підтвердження його доводів про те, що діяльність ТОВ «ТРИ О» пов`язана з ПАТ «Банк Михайлівський» або ТОВ «Екосіпан»; стороною обвинувачення не доведено тих обставин, що комплекс на який накладено арешт має ознаки речових доказів; не враховано негативних наслідків арешту майна; Крім того, апелянт вказує і на те, що право власності на об`єкт нерухомості ТОВ «ТРИ О» набуло задовго до створення ПАТ «Банк Михайлівський», а тому доводи прокурора, що це майно набуте в наслідок неправомірної діяльності є безпідставними. Також, представник вважає, що ухвала слідчого судді була постановлена незаконним складом суду. Таким чином, на думку представника, ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		 Також в поданій апеляційній скарзі зазначається про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки власники майна про дату розгляду клопотання прокурора про арешт майна не повідомлялися. 
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. 
		 Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власників цього майна, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги з приводу своєчасності оскарження ухвали слідчого судді. 
		 Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість постановленого судом рішення, то колегія суддів вважає наступне. 
		 Так, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 від 02 червня 2016 року, за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 218-1 КК України. 
		 Відповідно до наданих суду матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку травня 2016 року ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді голови правління ПАТ «Банк Михайлівський», будучи службовою особою, яка постійно виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, з метою розтрати коштів ПАТ «Банк Михайлівський», вступив у попередню змову із заступником голови правління ОСОБА_9 та невстановленими слідством особами, спільно з якими розробив злочинний план, що полягав у виведенні активів з банку та подальшому його доведенні до неплатоспроможності. Так, ОСОБА_8 виконуючи свої службові обов`язки достовірно знав про скрутне фінансове становище ПАТ «Банк Михайлівський» та про те, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є пов`язаною з ПАТ «Банк Михайлівський» особою. Незважаючи на це, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України № 917/БТ від 22 грудня 2015 року із наступними змінами, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленими досудовим слідством особами, реалізував злочинну схему в наслідок якої ПАТ «Банк Михайлівський» завдано збитків на суму 870000000 грн.
		 Звертаючись, в рамках даного кримінального провадження, з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (Літера «В»), що знаходиться за адресою м. Київ, площа Спортивна, буд. 1/а, що належить ТОВ «ТРИ О», прокурора зазначив, що метою даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна в якості речового доказу, а також запобігання спробам його відчуження з метою ухилення від відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень. 
		 При цьому, на обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що власником ПАТ «Банк Михайлівський» із 100 % участю в статутному капіталі є ТОВ «Екосіпан», власником якого були ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Також, прокурор вказав, що пов`язаною з ТОВ «Екосіпан» і ПАТ «Банк Михайлівський» юридичною особою є ТОВ «ТРИ О».
		 Слідчий суддя задовольнив клопотання про арешт майна, пославшись на доведеність стороною обвинувачення необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
		 Однак, перевіривши доводи клопотання слідчого з приводу наявності підстав для накладення арешту на вказане в ньому майно та дослідивши додані до нього матеріали, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції, безпідставними. 
		 Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		 Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		 Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		 Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		 Проте, на переконання колегії суддів, вказаних вимог закону слідчий суддя не дотримався.
		 Так, ст. 170 КПК України чітко передбачає коло осіб, відносно яких може бути застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Зокрема ними є підозрюваний, обвинувачений, засуджений, або третя особа. При цьому вказаною нормою закону передбачено, що арешт на майно третьої особи допускається у разі, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкову вартість і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п.п. 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України. Єдиним виключенням є та обставина, якщо арешт на майно накладається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, у такому разі арешт на майно накладається будь-якої фізичної або юридичної особи. 
		 Проте, для накладення арешту на майно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий або прокурор, повинен довести наявність достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього кодексу. 
		 Однак, дослідивши доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів не знайшла належних даних, які б давали підстави вважати, що вказане в ньому майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні. 
		 Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. 
		 Разом з тим, прокурором не надано достатніх даних на підтвердження того, що Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (Літера «В»), що знаходиться за адресою м. Київ, площа Спортивна, буд. 1/а, що належить ТОВ «ТРИ О» є знаряддям кримінального правопорушення, отриманий протиправним шляхом, був об`єктом протиправних дій або зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, оскільки до клопотання прокурора не долучено документів, які б вказували на існування будь-яких господарських операцій між особами задіяними в злочинній схемі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та з ТОВ «ТРИ О», або містили аналітичну прив`язку тих осіб і побій, які зазначені в клопотанні слідчого, до діяльності ТОВ «ТРИ О».
		 Що стосується постанови прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 11 листопада 2016 року, якою Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (Літера «В»), визнано речовим доказом, то слід зазначити, що в ній прокурор не навів жодних даних, які б вказували, що дане майно, яке належить ТОВ «ТРИ О», відповідно до ст. 98 КПК України, має ознаки речового доказу. Дана постанова містить лише виклад фактичних обставин справи та вказівку на ст. 98 КПК України, критеріям якої, на думку прокурора, відповідає Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (Літера «В»), що знаходиться за адресою м. Київ, площа Спортивна, буд. 1/а, та належить ТОВ «ТРИ О». При цьому, що саме послугувало підставами вважати цей комплекс речовим доказом, прокурор не зазначив. 
		 Таким чином, звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою його збереження як речового доказу прокурор взагалі не обґрунтував, яким саме чином це майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України та може бути використано як доказ в рамках кримінального провадження № 42016100000000558.
		 Також, на думку колегії суддів, надані суду матеріали не встановлюють того зв`язку ТОВ «ТРИ О» з ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Екосіпан», про який зазначено в клопотанні. 
		 Так, в клопотанні прокурора зазначається, що пов`язаною з ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Екосіпан» юридичною особою є ТОВ «ТРИ О». 
		 Разом з тим, належних доказів на підтвердження цих доводів прокурор не надав. Ті обставини, що ПАТ «Банк Михайлівський» був одним з основних покупців товарів та послуг, що надавались ТОВ «ТРИ О» у період з 01 січня 2015 року по 30 листопада 2016 року не доводить незаконність таких господарських відносин між цими товариствами, а тим більше того, що ТОВ «ТРИ О» і його діяльність пов`язана з ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Екосіпан», в тому контексті про який зазначено у клопотанні прокурора. Будь-які дані, які б вказували на незаконність таких відносин, в матеріалах провадження відсутні, і прокурором в судовому засіданні не доведено. 
		 Також, не вбачає колегія суддів чіткої прив`язки ТОВ «ТРИ О» до діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Екосіпан» з копії листа Начальника Управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки ОСОБА_13 від 12 грудня 2016 року.
		 За таких обставин, з наданих прокурором матеріалів не можливо становити, яке саме відношення ТОВ «ТРИ О» має до проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 та яким чином, належне йому майно: а саме Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (Літера «В»), може бути використане, як доказ у даному кримінальному провадженні.
		Таким чином, прокурор, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, а відтак є необґрунтованими висновки слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (Літера «В»), що знаходиться за адресою м. Київ, площа Спортивна, буд. 1/а. 
		У зв`язку з цим, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити. 
		За таких обставин, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню. 
		 Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		 
		 УХВАЛИЛА:
		 
		 Апеляційну скаргу представника ТОВ «ТРИ О», ОСОБА_7 , - задовольнити.
		 Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805,3 кв.м за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1/а, що належить ТОВ «ТРИ О», скасувати.
		 Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, а саме на Торговельно-офісний комплекс з об`єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805,3 кв.м за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1/а, що належить ТОВ «ТРИ О», відмовити. 
		 Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не 
		 підлягає.
		 
		 Судді: ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3  
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 11-сс/796/4292/2016 Категорія ст. 170 КПК України
		Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_14 
		Доповідач ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...