Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2669/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 06.01.2017. Зареєстровано: 10.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04.01.2017р.     Справа№ 914/2669/16 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В.П.,
		при секретарі судового засідання Краєвському І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом: Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", м. Львів,до відповідача:Приватного підприємства "Унікор", м. Львів,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:     Колективного підприємства виробничо-торгівельної фірми "Львів", м. Львів,про: витребування майна з незаконного володіння. Представники:позивача:ОСОБА_1  представник (довіреність№226/А-263 від 30.12.2015 р.),відповідача:ОСОБА_2  представник (довіреність від 16.11.2016 р.),третьої особи:ОСОБА_3  керівник.Присутнім представникам учасників судового процесу права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
		На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" до Приватного підприємства "Унікор", за участю третьої особи: Колективного підприємства виробничо-торгівельна фірма "Львів", про витребування майна з незаконного володіння. Ухвалою суду від 19.10.2016 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 09.11.2016 р.
		Призначене на 09.11.2016р. на 10 год. 00 хв. судове засідання не відбулося у звязку із повідомленням про замінування приміщення суду і необхідністю його обстеження, та екстренною евакуацією працівників суду та інших громадян, що підтверджується актом перевірки обєкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів №670/16 від 09.11.2016 р. Розгляд справи призначено на 23.11.2016 р.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.12.2016 р. Ухвалою суду від 14.12.2016 р. продовжено строк розгляду справи на відкладено на 03.01.2017 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
		Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м. Львів, вул. Медової Печери, 3, яке на підставі договору безстрокового безоплатного користування майном від 11.01.2010 р. було передано в користування КП ВТФ "Львів". 01.10.2012р. між КП ВТФ "Львів" та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 420 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3, строком на 2 роки і 11 місяців. У звязку з тим, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення, укладений між КП ВТФ "Львів" та відповідачем закінчився і останній не звільняє приміщення та продовжує користуватися ними без правових на те підстав, позивач, як власник орендованого майна, просить суд на підставі статті 387 Цивільного кодексу України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним.
		Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №50703/16 від 16.12.2016 р.). Згідно з поданою заявою просить витребувати з чужого незаконного володіння ПП "Унікор" нерухоме майно Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"  приміщення загальною площею 420 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3 (третій поверх), позначені на технічному паспорті на будівлю під літ. А-3, інвентарний номер 573, 3-й поверх, складеним 08.09.2014 р. ОКП "БТІ та ЕО".
		Суд здійснює розгляд справи відповідно до позовних вимог, визначених позивачем у заяві про уточнення позовних вимог (вх. №50703/16 від 16.12.2016 р.), яка по своїй суті є заявою про зміну предмета позову.
		Відповідач у поданому відзиві просить відстрочити виконання рішення суду на 2,5 місяці для надання можливості пошуку приданого для господарської діяльності приміщення та організації перевезення великогабаритного обладнання, а також оскільки негайне виконання рішення призведе до зриву контрактних зобовязань щодо виготовлення, поставки та монтажу рекламної продукції замовникам. ПП "Унікор" зобовязується на дату відстрочки рішення погасити всю заборгованість за використання приміщення та звільнити їх.
		Представник третьої особи в усних поясненнях підтримала позовні вимоги.
		Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти відстрочення виконання рішення суду на 2,5 місяці.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, відповідача та третьої особи в судовому засіданні, суд встановив наступне.
		Позивач є власником майна  обєкта нерухомості по вул. Медової Печери, 3 у м. Львові на підставі Свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості, виданого 10.02.1999 р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
		Між Львівською обласною асоціацією інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз" організації інвалідів України та КП ВТФ "Львів" 11.01.2010 р. укладено договір безстрокового безоплатного користування майном (надалі  Договір 1). Предметом Договору 1 є передача обєктів виробничого призначення за адресою м. Львів вул. Медової Печери,3. ЛОАІ ВОІ СОІУ передає, а КП ВТФ "Львів" приймає в безстрокове безоплатне користування майно. 
		За умовами п. 4.1. вказаного Договору, користувач має право самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених законодавством і цим договором щодо використання майна. Також з п. 4.2. згаданого договору вбачається, що користувач має право з дозволу Позивача, зокрема, здійснювати заходи, що обумовлюють підвищення їх ефективного використання.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2016 р. №914/4231/15 встановлено факт припинення Договору 1. 
		Між Львівською обласною асоціацією інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз" організації інвалідів України та КП ВТФ "Львів" 01.10.2015 р. укладено договір безстрокового безоплатного користування майном. 
		Між Львівською обласною асоціацією інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз" організації інвалідів України та КП ВТФ "Львів" укладено договір від 30.09.2016 р. про припинення договору безоплатного користування майном від 01.10.2015 р. 
		Між КП ВТФ "Львів" (орендодавцем) та ПП "Унікор" (орендарем) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (надалі  Договір 2). За умовами цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 420 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3. З акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 03.12.2012 р. вбачається, що вказані приміщення передані в користування відповідача 03.12.2012 р.
		У відповідності до вимог п. 2.1. Договору 2 обєкт передається в оренду терміном на 2 роки 11 місяців з першочерговим правом подальшої пролонгації або викупу при умові дії даного договору.
		Господарським судом (рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2016 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 р.) у справі №914/4231/15 встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень, укладений КП "ВТФ "Львів" і ПП "Унікор" 01.10.2012 р. припинив свою дію 03.11.2015 р.
		Рішенням господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. у справі №914/1107/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз" організації інвалідів України до Приватного підприємства "Унікор", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 підприємство Виробничо-торгівельна фірма "Львів" про виселення з нежитлових приміщень. Рішення мотивоване тим, що позивач обрав зобовязально-правовий спосіб захисту своїх прав, при цьому не врахував відсутність зобовязальних правовідносин із відповідачем. Договір оренди від 01.10.2012 р. укладено відповідачем та третьою особою, відповідно до цього, в позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. залишено без змін рішення суду першої інстанції.
		Як убачається з матеріалів справи, спірне майно не було передано відповідачем позивачу. 
		При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
		Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України). 
		Згідно вимог ч.1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до положень частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		Позивач, як власник орендованого майна, просить суд на підставі статті 387 Цивільного кодексу України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним.
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач є власником майна  обєкта нерухомості по вул. Медової Печери, 3 у м. Львові на підставі Свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості, виданого 10.02.1999 р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
		У звязку з припиненням 03.11.2015 р. дії договору оренди нежитлових приміщень, укладеного між КП "ВТФ "Львів" і ПП "Унікор", відсутні законні підстави для користування відповідачем обєктом нерухомості по вул. Медової Печери, 3 у м. Львові, площею 420 кв.м.
		Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником. Характерними ознаками таких засобів є те, що вони покликані захистити право власності, а також інше речове право на майновий об'єкт, що є індивідуально визначеним і зберігся в натурі. Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах. Зобов'язально-правові засоби відзначаються відносним характером взаємовідносин сторін, а також тим, що об'єктом захисту можуть бути будь-які речі та майнові права. 
		Відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Застосовуючи положення статті 387 ЦК, потрібно виходи з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
		За таких обставин, коли відповідач без відповідної правової підстави фактично користується індивідуально визначеним майном позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
		Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. 
		Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на 2,5 місяця. Зазначене обґрунтовує необхідністю надання можливості пошуку приданого для господарської діяльності приміщення та організації перевезення великогабаритного обладнання, а також оскільки негайне виконання рішення призведе до зриву контрактних зобовязань щодо виготовлення, поставки та монтажу рекламної продукції замовникам. 
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
		З правового аналізу наведених норм вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
		Таким чином, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотримання балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є зясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. Господарські суду повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватись розумного строку відстрочки.
		Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 2,5 місяці з урахуванням балансу інтересів кредитора та боржника, заперечення позивача щодо відстрочки виконання рішення суду, відсутністю доказів відповідних збитків та вчинення відповідачем будь-яких дій щодо звільнення приміщення протягом розгляду справи судом. Тому, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.
		Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
		Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано доводи позовної заяви, в судовому засіданні не заявлялися жодні клопотання, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
		Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
		Відповідно положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, -  визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
		Як вбачається із матеріалів справи позивачем у довідці від 28.12.2016 р. №264/А-179 встановлено балансову вартість нежитлового приміщення площею 421,20 кв. м. (третій поверх) за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3, станом на 01.01.2017 р. у сумі 1.048.578,00 грн. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння ПП "Унікор" приміщення загальною площею 420 кв.м. Відтак, пропорційна вартість спірного майна площею 420 кв.м. становить 1.045.590,00 грн. Таким чином, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 15.683,85 грн.
		Згідно з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7 якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.
		Позивачем в доход Державного бюджету України сплачено 1.378,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №176 від 12.10.2016 р. Решту судового збору в доход Державного бюджету України у сумі 14.305,85 грн. підлягає стягненню з відповідача.
		Враховуючи наведене, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В:
		1.Позов задовольнити повністю.
		2.Витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Унікор" (адреса: вулиця Медової Печери, будинок 3, корпус 3 місто Львів, Львівська область,79038; ідентифікаційний код 22366368) нерухоме майно Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"  приміщення загальною площею 420 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3 (третій поверх), позначені на технічному паспорті на будівлю під літ. А-3, інвентарний номер 573, 3-й поверх. Стягувач: Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (адреса: вулиця Генерала Чупринки, будинок 85, місто Львів, Львівська область,79044; ідентифікаційний код 02756009).
		3.Стягнути з Приватного підприємства "Унікор" (адреса: вулиця Медової Печери, будинок 3, корпус 3 місто Львів, Львівська область,79038; ідентифікаційний код 22366368) на користь Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (адреса: вулиця Генерала Чупринки, будинок 85, місто Львів, Львівська область,79044; ідентифікаційний код 02756009) 1.378,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
		4.Стягнути з Приватного підприємства "Унікор" (адреса: вулиця Медової Печери, будинок 3, корпус 3 місто Львів, Львівська область,79038; ідентифікаційний код 22366368) в доход Державного бюджету України 14.305,85 грн. судового збору.
		 
		 
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повне рішення складено 06.01.2017 р.
		Суддя                                                                                        Трускавецький В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...