Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/3007/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2017. Зареєстровано: 13.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2017.
Дата набрання законної сили: 12.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 22-ц/793/88/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Колода Л. Д.  Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		головуючогоВініченка Б. Б.суддівХрапка В. Д., Новікова О. М. при секретаріЛюбченко Т. М. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
		в с т а н о в и л а :
		У квітні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
		В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що відповідно до умов кредитного договору №1788 від 02 вересня 2008 р. ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Фідобанк» надав ОСОБА_6 кредит на придбання комерційної нерухомості в сумі 290 000 доларів США, зі строком користування кредитом до 02 вересня 2015 р, із плаваючою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами. 
		10 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 5 до кредитного договору №1788 від 02 вересня 2008 р., за умовами якої встановлено залишок заборгованості на день його укладення 149 258,25 доларів США з максимальним лімітом заборгованості в гривнях, який становить 1 222 425,07 грн. Базовою валютою за цим додатковим договором є гривня, а кінцевий термін погашення кредиту визначений до 02 жовтня 2020 року.
		Згідно з умовами додаткового договору відповідач зобов'язувався щомісячно до дати, встановленої в графіку, наведеному в додатку №1 до цього додаткового договору, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів в валютних траншів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених в графіку, сплачувати проценти та інші плати за користування кредитом.
		Відповідач зобов'язувався щомісячно до дати, встановленої в графіку, наведеному в додатку № 1 до додаткового договору, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів у валютах траншів через каси банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених в графіку, а також можливих штрафних санкцій.
		Проте, відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 26 березня 2015 р. заборгованість відповідача по кредитному договору становить 1 761 539,64 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 209 691, 48 грн.; заборгованість за відсотками - 363 582, 74 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 97 631, 78 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 90 633, 64 грн.
		В забезпечення ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_11 було укладено договір поруки №1788/5/Ф від 10 жовтня 2012 року; між позивачем та відповідачем ОСОБА_8 було укладено договір поруки №1788/1/Ф від 10 жовтня 2012 року; між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 було укладено договір поруки №1788/3/Ф від 10 жовтня 2012 року; між позивачем та відповідачем ОСОБА_10 було укладено договір поруки №1788/2/Ф від 10 жовтня 2012 року. 
		Відповідно до вищевказаних договорів поруки поручителі зобов'язувались відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі по сплаті будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, як це визначено кредитним договором, усіма додатковими договорами до нього.
		На підставі вищевикладеного, позивач просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 761 539,61 грн. Покласти на відповідача ОСОБА_6 понесені позивачем судові витрати у розмірі 3 654 грн.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Фідобанк» задоволено повністю.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов'язання по договору не виконали, позов підлягає до повного задоволення.
		Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
		Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 02 вересня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк» (правонаступник ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 1788, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 290 000 доларів США зі строком користування кредитом до 02 вересня 2015 р (включно), із плаваючою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами. Кредит надано на придбання комерційної нерухомості на придбання комерційної нерухомості за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 7/6.(а.с. 241-244, т.1)
		Згідно п. 2,4 договору позичальник взяв на себе обов'язок сплачувати відсотки в порядку та на умовах, визначених п.п. 2.4.1-2.4.2 договору, а у п. 2.5 договору узгодили порядок виконання боргових зобов'язань.
		Пунктами 5.1 договору сторони узгодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором. Так, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту (його відповідної частини), сплати відсотків за користування кредитом та комісії у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум. 
		Крім того, за умовами кредитного договору сторони встановили як строк дії договору - кінцевий строк повернення кредиту - до 02 вересня 2015 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця в період сплати надавати банку щомісячний платіж в розмірі 3 411,76 дол. США.
		Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
		10 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір № 5 до кредитного договору № 1788 від 02 вересня 2008 р., пунктом 2 якого встановлено залишок заборгованості на день його укладення 149 258,25 доларів США з максимальним лімітом заборгованості в гривнях, який становить 1 222 425,07 грн. Базовою валютою за цим додатковим договором є гривня. Пунктом 2.4 додаткового договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту 02 жовтня 2020 року. (а.с. 249-253, т.1)
		Згідно п.2.4. додаткового договору позичальник зобов'язався здійснити погашення заборгованості в іноземній валюті в повному обсязі в день підписання цього додаткового договору; в національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до додаткового договору, але в будь-якому випадку - не пізніше 02 жовтня 2020 року.
		Пунктом 2.5 сторони встановили за користування кредитними коштами річну ставку відсотків за користування траншами в доларах: LIBOR (з міс.)+10% річних. Річна ставка за користування траншами в гривні в період з 10 жовтня 2012 року по 09 жовтня 2013 року - 12,37575 % річних, а в період з 10 жовтня 2013 року до закінчення строку кредитування - 14,37575 % річних.
		У п. 3.6.1, п. 3.12.3 договору позичальник зобов'язався щомісячно до дати, встановленої у графіку, наведеному в додатку № 1 до додаткового договору, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів в валютах траншів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених в графіку, а також на вимогу банку сплачувати можливу неустойку.
		Згідно п.3.14.3 додаткового договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань щодо щомісячного повернення кредитних коштів та інших платежів (п.п. 3.12.2 та 3.12.3) позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 % від суми кредитних коштів, зазначених в п.2.3_цього договору.
		У разі, якщо позичальник не виплатить у належний строк будь-яку належну до сплати суму за договором, на прострочену суму нараховується неустойка за кожний день неналежного виконання платіжних зобов'язань позичальника відповідно до цього договору, починаючи з належної дати платежу до дати фактичної сплати за ставкою у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка. 
		Керуючись правом, наданим банку ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.12.12, 3.15.2 додаткового договору, банк звернувся до суду із вимогою про дострокове повернення заборгованості за договором.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
		Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК України).
		Так, на підтвердження заборгованості відповідача перед банком, позивачем до суду був наданий розрахунок, за яким баком визначений борг ОСОБА_6 станом на 26 березня 2015 р. заборгованість відповідача по кредитному договору становить 1 761 539,64 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 209 691, 48 грн. (а.с. 25, т.1); заборгованість за відсотками - 363 582, 74 грн. (а.с.26-27); пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 97 631, 78 грн. (а.с. 28, т.1); пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 90 633, 64 грн. (а.с. 29-30, т.1)
		Наданий банком розрахунок заборгованості відповідачами не спростований, іншого розрахунку відповідачами не надано, клопотання про проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи не заявлялося.
		В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом безпідставно не застосовано та не відображено в рішенні питання заявлення відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
		Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
		При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		В судовому засіданні 21 вересня 2016 року представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності. (а.с. 35, т.2)
		Згідно розрахунку заборгованості по договору ОСОБА_6 останній платіж був проведений 28 березня 2014 року, яким частково було погашено заборгованість за відсотками. (а.с. 27, т.1) При цьому, розрахунок заборгованості наданий позивачем за період з 05 грудня 2012 року по 26 березня 2015 року.
		Разом з тим, враховуючи кінцевий строк повного погашення кредиту звернення ПАТ «Фідобанк» до суду 02 квітня 2015 року відбулося в межах трирічного строку позовної давності.
		В той же час, як вказує апелянт в апеляційній скарзі, включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги не грунтується на вимогах закону.
		В такому випадку, стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
		Однак, такі доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, враховуючи слідуюче. 
		Розрахунковим періодом в такому випадку є період з 02 квітня 2014 року по 02 квітня 2015 року, а враховуючи наданий позивачем розрахунок, пеня за основним боргом для боржника ОСОБА_6 складає 77 654, 62 грн. (а.с. 29, т.1) Пеня за відсотками за вказаний період складає: 74 667, 47 грн. (а.с. 30, т.1)
		Позовні вимоги ПАТ «Фідобанк»» були заявлені до боржника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. 
		За матеріалами справи встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним вище кредитним договором між банком та ОСОБА_11 було укладено договір поруки №1788/5/Ф від 10 жовтня 2012 року, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору (а. с. 13-15, т.1). На тих же самих умовах між позивачем та відповідачем ОСОБА_8 було укладено договір поруки №1788/1/Ф від 10 жовтня 2012 року (а.с. 16-18, т.1); між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 було укладено договір поруки №1788/3/Ф від 10 жовтня 2012 року (а.с. 22-24, т.1); між позивачем та відповідачем ОСОБА_10 було укладено договір поруки №1788/2/Ф від 10 жовтня 2012 року (а.с. 19-21, т.1).
		Пунктами 2.1. вказаних договорів поруки визначено, що порукою за цими договорами забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань, в тому числі повернення основної суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків, а також штрафу за нецільове використання кредиту.
		При цьому, кожний із договорів поруки укладений між банком та поручителем, і сторонами договорів поруки є банк та поручитель.
		Пунктом 7.6 договорів поруки сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань. (а.с. 14…), у зв'язку із чим за вимогами до поручителів-співвідповідачів позовна давність для неустойки, строком у 1 рік за ст. 258 ЦК України, не застосовується.
		Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
		Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя перед кредитором не може бути більшим за обсяг зобов'язань самого боржника, в тому числі в частині сплати неустойки. Отже, стягнення із поручителів неустойки у межах трирічного строку позовної давності, а із самого боржника - в межах річного строку у меншому розмірі, суперечить вимогам ч. 2 ст. 554 ЦК України, у зв'язку із чим колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру неустойки для поручителів в межах річного строку перед зверненням позивача до суду в тому ж розмірі, що і для самого боржника ОСОБА_6   
		Районний суд під час ухвалення оскаржуваного рішення не дав оцінки вказаним доводам апелянта, не з'ясував обставин, якими обгрунтовувалися заперечення відповідача, у зв'язку із чим рішення суду в частині визначення періоду стягнення пені по тілу кредиту та відсоткам необхідно змінити.
		Крім того, поза увагою суду залишилося солідарна відповідальність боржника та поручителів за різними договорами поруки, у зв'язку із чим резолютивна частина рішення свідчить про солідарну відповідальність поручителів не тільки із боржником, а і між самими поручителями, чим неправильно застосовано норми матеріального права, враховуючи слідуюче.
		Зміст договору як угоди складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання. 
		Як було зазначено вище, на забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додатковим договором між кредитором ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_11, між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_6, між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_10, між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_9 були укладені окремі договори поруки.
		Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		За змістом пунктів 1.2 договорів поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи обох одночасно.
		При цьому, умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою. Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами. 
		За матеріалами справи встановлено, що поручителі поручилися перед кредитором за різними самостійними договорами поруки, за якими кожен із поручителів поручився перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники.
		Таким чином, у суду першої інстанції не було правових підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості, а рішення суду в цій частині необхідно змінити. 
		Перевіряючи доводи апелянта в частині припинення поруки ОСОБА_10, колегія суддів виходить із такого.
		Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом. 
		Пунктом 4.1 договорів поруки встановлено, що порука за цими договором набирає чинності з дати підписання та діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.
		Направленням повідомлення про дострокове виконання боргових зобов'язань кредитор ПАТ «Фідобанк» у силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.12.12, 3.15.2 додаткового договору, п. 3.4 договорів поруки, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання з 02 жовтня 2020 року по 03 жовтня 2014 року, а шестимісяний строк почав обраховуватися з 03 жовтня 2014 року. (а.с. 31, т.1)
		Згідно п. 3.4. договорів поруки обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає у поручителя при отриманні від кредитора письмової вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною у договорі. (а.с. 13…, т.1)
		Направлення позивачем вимоги-повідомлення про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та додатковою угодою на адресу боржника та поручителя свідчать квитанції поштового відділення про направлення рекомендованих повідомлень 02 вересня 2014 року.
		Таким чином, враховуючи дію поруки протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання - 03 жовтня 2014 року, звернення позивача до суду із позовом 02 квітня 2015 року було здійснено в межах строку дії такої поруки, який закінчився 03 квітня 2015 року.
		В той же час, поза увагою суду залишилося те, що до поручителя ОСОБА_10 за договором №1788/2/Ф від 10 жовтня 2012 року досудова вимога про обов'язок погашення заборгованості направлялася ще 17 вересня 2013 року з вимогою протягом 15 днів з дати відправлення даної вимоги погасити заборгованість за кредитом (а.с. 136, т. 1).
		Таким чином, направленням такої вимоги банк змінив строк виконання основного зобов'язання для поручителя ОСОБА_10 з 02 жовтня 2020 року по 02 жовтня 2013 року, в зв'язку із чим з 03 жовтня 2013 року розпочався шестимісячний строк дії поруки, який закінчився 02 квітня 2014 року.
		Оскільки порука ОСОБА_10 за договором поруки №1788/2/Ф від 10 жовтня 2012 року припинилася станом на час подачі позову банком до суду, у ПАТ «Фідобанк» немає правових підстав для стягнення із поручителя ОСОБА_10 заборгованості солідарно із іншими відповідачами, а позовні вимоги в частині вимог до ОСОБА_10 не підлягають до задоволення.
		За вказаних вище обставин рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в позові. 
		Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, - 
		в и р і ш и л а :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково
		Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 вересня 2016 року змінити.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором на суму 1 725 596,31 грн.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором на суму 1 725 596,31 грн.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором на суму 1 725 596,31 грн.
		В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_10 відмовити.
		В решті рішення залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після його проголошення.
		 
		Головуючий :
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...