Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/7099/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2017. Зареєстровано: 17.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2017.
Дата набрання законної сили: 10.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2017 року Справа № 904/7099/15 
		Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:
		головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі№ 904/7099/15 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка"пробанкрутствоза участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Пальміра" - Кірічко Т.Л., дов. б/н від 10.08.2016 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" - Кузьміченко С.В., дов. б/н від 14.06.2016 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю Командитного товариства "Евелін Косметікс Дистрибуція" - Колотій А.Ю., дов. б/н від 21.11.2016 року; арбітражний керуючий Гусак Ю.М. посвідчення № 136 від 09.02.2016 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року у справі № 904/7099/15 (суддя - Калиниченко Л.М.) визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Пальміра" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (далі - ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка") на суму 196 856 362, 13 грн., що віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів та судовий збір у розмірі 2436,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 (головуючий суддя - Чус О.В., суддя - Березкіна О.В., суддя - Подобєд І.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року у справі № 904/7099/15 залишено без змін. 
		Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15, ПАТ  "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 скасувати; прийняти нове рішення, яким грошові вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" на суму 196 856 362, 13 грн. та 2436,00 грн. судового збору відхилити в повному обсязі.
		В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                       № 904/7099/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Коваленко В.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2016 року в матеріалах справи).
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2016 року прийнято касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" до провадження, розгляд призначено на 13.12.2016 року.
		12.12.2016 року до Вищого господарського суду України від ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15 про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра"), в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року, якими визнано грошові вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" на суму 196 856 362, 13 грн., (4 черга задоволення) та 2436,00 грн. (1 черга задоволення) у справі № 904/7099/15. Залишити без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі № 904/7099/15.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року у справі № 904/7099/15 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк"; відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на 10.01.2017 року.
		Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.01.2017 року № 08.03.-04/39, у зв'язку з відпусткою судді Коваленка В.М., відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 904/7099/15 (розпорядження в матеріалах справи).
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7099/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Жукова Л.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2016 року в матеріалах справи).
		Колегія суддів Вищого господарського суду України у вказаному складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", в порядку ст. 95 Закону про банкрутство,  введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		          Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 у справі № 904/7099/15 ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці до 27.12.2015 року.
		          Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича; кандидатури арбітражних керуючих Ткаченко Д.В., Андросової В.Є., Бєлової О.А.,  Ткачук О.В., Гусака Ю.М. та Штельманчука М.С. на участь у справі в якості ліквідатора відхилено. 
		          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року у справі № 904/7099/15 постанову суду першої інстанції від 27.08.2015 року скасовано в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гладія О.В. та відхилення кандидатури арбітражного керуючого Гусака Ю.М., прийнято в цій частині нове рішення про призначення ліквідатором банкрута  арбітражного   керуючого Гусака Ю.М., кандидатуру арбітражного керуючого Гладія О.В. відхилено.
		28.08.2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про визнання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
		Відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
		22.09.2015 року, у визначений у ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство строк, ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" звернулось до господарського суду із заявою, у якій просило визнати грошові вимоги   останнього до боржника на суму 196 856 362, 13 грн. - основний борг та 2 436,00 грн. - судовий збір.
		Приймаючи оскаржувану ухвалу від 16.06.2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" доведено наявність грошових вимог до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", які підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
		Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, та залишив ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року у справі № 904/7099/15 без змін, відхиливши посилання заявника апеляційної скарги щодо фіктивності спірних договорів поруки, з огляду на те, що у даному випадку, суд не вирішує спір по суті, а лише встановлює наявність та розмір грошових вимог кредиторів та вчиняє інші дії, передбачені вказаним Законом про банкрутство. 
		При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		14.12.2006 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПП "Саньсун" укладено кредитний договір № 11095905000, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надавати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що  дорівнює 12 435 000 доларів США.
		        Відповідно до додаткової угоди № 15 від 02.11.2011 року до кредитного договору від 14.12.2006 року сторони домовилися встановити кредитний ліміт у розмірі 104 266 842,15 грн.      
		      У подальшому сума кредиту та дата повернення кредитних коштів змінювалась укладеними між сторонами додатковими угодами до кредитного договору.
		     24.06.2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПП "Саньсун" укладено  кредитний договір № 11433209000, згідно п.1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 32 665 974,00 грн. 
		          Надалі сума кредиту та дата повернення кредитних коштів змінювалася укладеними між сторонами додатковими угодами до кредитного договору від 24.06.2016 року.
		          Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в підтвердження факту видачі кредитних коштів за згаданими кредитними договорами, а також наявності заборгованості за цими договорами, заявником надано відповідні  виписки  по кредитному договору, довідки ПАТ "УкрСиббанк".
		          Так, за кредитним договором від 14.12.2006 року розмір заборгованості за основним боргом складає 103  538  684, 40 грн., по  відсоткам  -   21 956 913,81 грн. та  комісії  -  1 589 465,59 грн. 
		За кредитним договором від 24.06.2011 року основний борг становить 30 653 764,70 грн., відсотках 8  051 722,17 грн.
		Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
		Відповідно до  ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
		Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).
		Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.           
		Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
		28.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" укладено договір №53/FАА  про відступлення права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор відступив новому кредитору в повному обсязі право вимоги по кредитному договору № 11095905000 від 14.12.2006 року та по кредитному договору №11433209000 від 24.06.2011 року. 
		Пунктом 1.2. договору № 53/FАА від 28.11.2013 року сторони погодили про відступлення суми заборгованості боржника за кредитним договором, яка складається із основної суми кредиту, суми процентів за користування кредитом, комісій, тощо, яка станом на день підписання цього договору становить 165  780  550,67 грн.
		Відповідно до п.1.3. договору № 53/FАА від 28.11.2013 року моментом переходу права вимоги первісного кредитора за кредитним договором до нового кредитора вважається момент надходження суми вартості відступленого права, передбаченої пунктом 2.1. цього договору, в повному обсязі на рахунок первісного кредитора. До нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п.1.2. цього договору.
		Відповідно до п.2.1. договору № 53/FАА від 28.11.2013 року вартість    відступленого права  вимоги за кредитними договорами складає     62 000 000,00 грн. 
		Як встановлено судами, ТОВ "Вердикт Фінанс" сплатило ПАТ "УкрСиббанк" вартість відступленого права по договору № 53/FАА від 28.11.2013 року, що підтверджується виписками по рахунку.
		Отже, право грошової вимоги до ПП "Саньсун" по кредитному договору  № 11095905000 від 14.12.2006 року та по кредитному договору №11433209000 від 24.06.2011 року перейшло до ТОВ "Вердикт Фінанс".          
		У подальшому, 28.11.2013 року між ТОВ "Вердикт Фінанс" та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" укладено договір № 28/11 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену даним договором, в повному обсязі відступає, а новий кредитор набуває в повному обсязі право грошових вимог, яке виникне в майбутньому у первісного кредиторами за кредитними договорами № 11095905000 від 14.12.2006 року та № 11433209000 від 24.06.2011 року. 
		Відповідно до умов п.1.2 договору № 28/11 від 28.11.2013 року сума заборгованості яка відступається за кредитним договором складається із основної суми кредиту, суми процентів за користування кредитом, комісій,   тощо, яка станом на день підписання цього договору становила 165 780 550,67 грн. 
		У п.1.3 договору № 28/11 від 28.11.2013 року визначено, що моментом переходу права вимоги первісного кредитора за кредитним договором до нового кредитора вважається момент надходження суми вартості відступленого права, передбаченої п.2.1. цього договору, в повному обсязі на рахунок первісного кредитора. 
		До нового кредитора переходить право вимоги переходить право вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п.1.2. цього договору.
		Вартість відступленого права вимоги по кредитним договорам складає      65 200 000,00 грн. (п. 2.1. договору № 28/11 від 28.11.2013 року).
		Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" сплатило ТОВ "Вердикт Фінанс" вартість відступленого права по договору № 28/11 від 28.11.2013 року в розмірі 65 200 000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками по рахунку. 
		Отже, право вимоги до ПП "Саньсун" за кредитними договорами № 11095905000 від 14.12.2006 року та № 11433209000 від 24.06.2011 року перейшло до ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра".
		Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків з 22.01.2014 року по 31.07.2015 року, підписаному ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" та ПП "Саньсун", заборгованість за кредитними договорами № 11095905000 від 14.12.2006 року та № 11433209000 від 24.06.2011 року становить 146  699 774,13 грн.
		Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
		У подальшому, 19.12.2013 року ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" (кредитор) та ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (поручитель) укладено договір поруки № 19/12, відповідно до п.1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ПП "Саньсун" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11095905000 від 14.12.2006 року та кредитного договору №11433209000 від 24.06.2011 року, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому згідно умов основних договорів.
		Крім того, судами встановлено, що 11.05.2011 року ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Гранд-С" укладеного договір про відкриття кредитної лінії №3811.
		Згідно з п.1.1. договору № 3811 від 11.05.2011 року Банк відкриває позичальнику кредитну лінію у національній валюті  та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами надає позичальнику кредит на умовах і порядку, визначених цим договором.
		В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до договору № 3811 від 11.05.2011 року. 
		Як встановлено судами, на виконання умов договору № 3811 від 11.05.2011 року Банк надав позичальнику окремими траншами кредит на загальну суму 93 989 156,79 грн., що підтверджується виписками по рахунку.
		Відповідно до умов договору № 38-Ф/13 від 24.12.2013 року, укладеному ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" та ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра", клієнт відступив фактору право грошової вимоги до ТОВ "Гранд-С", що належить первісному кредитору згідно договору про відкриття кредитної лінії № 38/11 від 11.05.2011 року.
		У пункті 1.2. договору  № 38-Ф/13 від 24.12.2013 року сторони дійшли згоди, що за основним договором відступається право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту отриманою боржником відповідно до основного договору в сумі 87048 684,19 грн.
		Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день отримання клієнтом грошових коштів від фактора у строки та порядку, передбаченими п.3.2. цього договору. 
		Відповідно до п.1.3. договору  № 38-Ф/13 від 24.12.2013 року, додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. 
		Після переходу прав вимоги до фактора, останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів. 
		За п. 3.2. договору  № 38-Ф/13 від 24.12.2013 року фактор зобов'язаний передати в розпорядження  клієнта грошові кошти у розмірі 52 000 000,00 грн.
		Як встановлено судами під час розгляду справи, факт перерахуванням ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" грошових коштів у розмірі 52000000,00 грн. ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" підтверджено випискою  по   рахунку. 
		Отже, ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" набуло право вимоги до ТОВ "Гранд-С" щодо повернення заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 38/11 від 11.05.2011 року.
		Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків з 24.12.2013 року по 31.07.2015 року, складеному та підписаному ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" та ТОВ "Гранд-С" заборгованість за договором факторингу № 38-Ф/13 від 24.12.2013 року складає суму 50 456 588,00 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості у сумі 36  892 096,19 грн.
		У подальшому, 15.01.2014 року ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" (кредитор) та ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (поручитель) укладено договір поруки № 15/01, згідно із умовами п.1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Гранд-С" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 38/11 від 11.05.2013 року, існуючих у теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому згідно умов основного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржника за основним договором.
		Отже, як вірно встановили суди, право вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Пальмира" до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" виникло на підставі кредитних договорів №11095905000 від 14.12.2006 року, № 11433209000 від 24.06.2011 року та договорів поруки №19/12 від 19.12.2013 року, № 15/01 від 15.01.2014 року.
		Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Ч. 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Слід відзначити, що сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання цього грошового зобов'язання одночасно як від боржника, так і від поручителя.
		Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
		Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Як вбачається з матеріалів справи, у п.п. 3. 1 Договору поруки від 19.12.2013 року №19/12 та  п.п. 3. 1 Договору поруки №15/01 від 15.01.2014 року сторони передбачили, що Договори поруки діють до 31.12.2015 року.
		Як було встановлено судами, 22.09.2015 року у визначений у ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство строк, ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" звернулось до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, тобто у межах строку дії поруки передбаченого у наведених вище договорах поруки. 
		За викладених обставин слід погодитись із висновком судів про те, що заявлені ТОВ "Факторингова компанія "Пальміра" кредиторські вимоги до банкрута підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи,  а тому обґрунтовано визнані господарським судом першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд.
		При цьому слід зазначити, що виходячи з приписів ст. ст. 23, 95 Закону про банкрутство господарський суд не вирішує кредиторські вимоги по суті як, зокрема, цивільні зобов'язання, а лише розглядає такі вимоги в контексті справи про банкрутство на предмет їх підтвердженості належними та допустимими доказами у справі. 
		За таких обставин справи, доводи касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
		Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
		Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України  ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. 
		Керуючись статтями  1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі №  904/7099/15 залишити без змін.
		 
		Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В.  Панова І.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...